Ухвала

від 27.07.2017 по справі 199/1829/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4458/17 Справа № 199/1829/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Пономарь З.М.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Пономарь З.М., суддів Баранніка О.П., Посунся Н.Є., при секретарі Сахарові Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровськ від 10 квітня 2017 року за заявою ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову,-

в с т а н о в и л а :

У лютому 2013 року ОСОБА_2 звернулась до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю зі ОСОБА_7, визнання права спільної часткової власності, визнання спадкоємцем четвертої черги, зміну черговості на право спадкування та визнання права власності в порядку спадкування. З метою забезпечення позову позивачкою надано заяву про накладення заборони на оформлення спадщини за законом після смерті померлого 19.08.2012р. ОСОБА_7 Ухвалою судді Амур-Нижньодніпровського райсуду м.Дніпропетровськ від 15.02.2013р. задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову та накладено заборону на оформлення спадщини за законом після смерті ОСОБА_7 ( а.с. 36 т.1).

Рішенням Амур-Нижньодніпровського райсуду м.Дніпропетровськ від 30.12.2014р., зокрема, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. (а.с. 96-99 т.3). Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.11.2015р. рішення Амур-Нижньодніпровського райсуду м. Дніпропетровська від 30.12.2014р. в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 скасовано та у їх задоволенні відмовлено. (а.с. 246-253 т.3). Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.09.2016р. касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, а зазначене рішення апеляційного суду залишено без змін (а.с.83-86 т.4).

22.11.2016р. ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою судді від 15.02.2013р. (а.с. 91 т.4).

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського райсуду м.Дніпропетровськ від 10.04.2017р. заяву ОСОБА_3 задоволено та скасовано заходи забезпечення позову, обрані ухвалою судді від 15.02.2013р. та знято заборону на оформлення спадщини за законом після смерті ОСОБА_7 В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила скасувати вказану ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на її невідповідність вимогам закону.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.

Згідно ч.6 ст. 154 ЦПК України, якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили.

Враховуючи зазначені вимоги закону та встановлені обставини про набрання законної сили рішенням, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено, суд першої інстанції обґрунтовано скасував вжиті ним заходи забезпечення позову щодо заборони на оформлення спадщини.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 правильність скасування заходів забезпечення позову не оспорювала, встановлені судом факти про набрання законної сили судовим рішенням про відмову у задоволенні її позову не спростовувала та не навела жодного доводу про необхідність чи доцільність продовження існування заходів забезпечення вказаного позову. Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про неправильність ухвали суду першої інстанції зводились до того, що вона та її адвокат не приймали участі у судовому засіданні, не отримували жодних повідомлень про розгляд заяви про скасування заходів забезпечення позову та дізнались про неї випадково. Між тим, з матеріалів справи вбачається, що справа неодноразово призначалась до судового розгляду, а саме: 22.12.2016р., 25.01.2017р., 14.02.2017р., 13.03.2017р., 10.04.2017р. (а.с.92,97,107,119,126 т.4). Про дату та час судових засідань суд повідомляв ОСОБА_2 направленням поштою судові повістки за адресою, наявною у матеріалах справи (а.с. 92,98,108,120 т.4). Про існування поданої заяви ОСОБА_2 та її представники знали. Зокрема, у своїй заяві адвокат ОСОБА_8 щодо призначеного на 25.01.2017р. судового засідання повідомила суд про відсутність укладеного з нею ОСОБА_2 договору та повідомила, що остання знаходиться за межами України (а.с.112 т.4). 13.02.2017р. до суду надійшла заява особисто від ОСОБА_2, у якій вона повідомила, що з 10.02.2017р. знаходиться на стаціонарному лікуванні, просила не призначати заяву про скасування заходів забезпечення позову до кінця лютого 2017р. та зобов'язалась надати документи на підтвердження факту лікування (а.с.117 т.4). Проте відповідного підтвердження ОСОБА_2 суду першої інстанції так і не було надано, а долучена нею до апеляційної скарги копія виписки з медичної карти свідчить, що вона перебувала на стаціонарному та амбулаторному лікуванні з 25.10.2016р. по 04.11.2016р., з 21.12.2016р. по 27.12.2016р. та з 13.02.2017р. по 22.02.2017р. (а.с.146 т.4). Про судове засідання, призначене на 13.03.2017р. ОСОБА_2 також знала, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення їй судової повістки особисто (а.с.136 т.4). Однак у судове засідання вона не з'явилась та про причини неявки не повідомила. Про наступне судове засідання, призначене на 10.04.2017р., ОСОБА_2 направлена судова повістка поштою (а.с.128 т.4), а 30.03.2017р. її представник - адвокат ОСОБА_9 повністю ознайомлена з матеріалами справи та отримала копії усіх ухвалених рішень, що підтверджено відповідною письмовою розпискою (а.с.137 т.4). Положеннями ч.3 ст. 27 ЦПК України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Наведені обставини свідчать, що подана ОСОБА_3 заява про скасування заборони оформлення спадщини перебувала на розгляді у суді тривалий час, неодноразово призначалась до розгляду і ОСОБА_2 мала реальну можливість приймати участь у її розгляді, проте не скористалась таким своїм правом. Ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам закону, є правильною по суті, права та інтереси ОСОБА_2 як позивачки нею не порушуються. Ухвала відповідає також і правам та законним інтересам інших сторін по справі, зокрема, правам та інтересам 96-річного заявника - ОСОБА_3 (02.05.1921р.н.) як спадкоємця померлого 19.08.2012р. сина ОСОБА_7

Враховуючи наведене, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.307,312,315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровськ від 10 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Судді : Пономарь З.М. Бараннік О.П. Посунся Н.Є.