Рішення

від 25.09.2018 по справі 910/7288/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.09.2018Справа № 910/7288/18

За позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія" Укрбурсервіс"

про стягнення 511 095,09 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Я.І. Репа

Представники:

позивач: Тищенко А.І., довіреність № 2-718д від 06.06.18,

відповідач: Волько А.І. адвокат за посвідченням № 1863 від 10.10.2017

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія "Укрбурсервіс" про стягнення 511095,09 грн., з яких: 312586,29 грн. пені та 198508,80 грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань з поставки товару у строк, зазначений у Специфікації № 1 від 20.09.2017 (з урахуванням Додатку № 2), яка є невід'ємною частиною Договору поставки № УБГ507/026-17 від 20.09.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 позовну заяву Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви та строк на усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали суду.

27.06.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист, яким до суду подано позовну заяву з усунутими недоліками на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 12.06.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2018 позовну заяву Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7288/18, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

16.07.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін. В обґрунтування поданого клопотання позивач послався на приписи ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Згідно поданого клопотання позивач просив суд розглянути справу в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

17.07.2018 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2018 ухвалено здійснювати розгляд справи № 910/7288/18 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 06.08.2018 о 09:50 год., явку учасників справи у підготовче засідання визнано не обов'язковою.

20.07.2018 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечив пред'явлений позивачем позов та просив суд відмовити e його задоволенні. Заперечуючи позов, відповідач зазначив, що прострочив поставку товару у зв'язку із зміною кодів УКТ ЗЕД під час розмитнення товару, відповідач також вважає невірним нарахування позивачем штрафу та пені за період прострочення з 21.09.2017, оскільки їх нарахування можливе лише з 05.11.2017, крім того, відповідач вважає невірним розрахунок пені за прострочення поставки товару на суму 1190754,00 грн.

30.07.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, зі змісту якої вбачається, що позивач не погоджується з доводами відповідача, які викладені ним у відзиві на позовну заяву. При цьому позивач послався на п. 12 Специфікації № 1 від 20.09.2017 та п. 5.11 Договору поставки № УБГ507/026-17 від 20.09.2017, а також зазначив, що ним було виправлено період прострочення відповідачем поставки товару у позовній заяві після усунення її недоліків згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 12.06.2018.

03.08.2018 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив позивача, зі змісту яких вбачається, що відповідач не погоджується з доводами позивача, зокрема, відповідач надав контррозрахунок суми пені у розмірі 201846,42 грн.

У підготовче засідання, призначене на 06.08.2018, представники сторін з'явилися.

У підготовчому засіданні, призначеному на 06.08.2018, суд розпочав вчинення дій, визначених частиною другою статті 182 ГПК України, необхідних для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні, призначеному на 06.08.2018, суд оголосив перерву до 04.09.2018 об 10:40 год.

У підготовче засідання, призначене на 04.09.2018, представники сторін з'явилися.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 ГПК України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196 - 205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених главою 3 ГПК України.

У підготовчому засіданні, призначеному на 04.09.2018, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні 04.09.2018 представники сторін зазначили, що повідомили всі обставини справи, які їм відомі, та надали всі докази, на які вони посилаються у позові та відзиві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2018 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 25.09.2018 о 09:50 год.

11.09.2018 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення, відповідно до яких відповідач заявив клопотання про застосування ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України по справі № 910/7288/18. В обґрунтування такого клопотання відповідач зазначив, що заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір пені може бути зменшений з урахуванням відсутності економічних наслідків для позивача через незначне прострочення, відповідач також вказав, що положення ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України застосовувались в рішенні Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 у справі № 910/2805/18.

У судове засідання, призначене на 25.09.2018, представники сторін з'явилися.

У судовому засіданні 25.09.2018 представник відповідача підтримав клопотання про застосування ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України по справі № 910/7288/18, викладене ним у письмових поясненнях, поданих 11.09.2018.

Судом досліджено, що наведене клопотання відповідача фактично подане після закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, а також, не містить зазначення поважних причини, з яких воно не було заявлене в підготовчому провадженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Таким чином, клопотання відповідача про застосування ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України по справі № 910/7288/18 суд залишає без розгляду на підставі ч. 2 статті 207 ГПК України, як таке, що без поважних причин не було заявлене в підготовчому провадженні.

У судовому засіданні 25.09.2018 судом здійснювався розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 25.09.2018 судом відповідно до ст. 208 ГПК України заслухано вступне слово представників сторін.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві після усунення її недоліків згідно ухвали Господарського суду міста Києва 12.06.2018 та у відповіді на відзив відповідача, поданій 30.07.2018 через відділ діловодства суду.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, поданому 20.07.2018 через відділ діловодства суду, та у запереченнях на відповідь на відзив позивача, поданих 03.08.2018 через відділ діловодства суду. Заперечуючи проти позову, позивач також зазначив, що розмір пені може бути зменшений судом на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

У судовому засіданні 25.09.2018 судом відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України з'ясовано обставини справи та досліджено наявні в матеріалах справи докази, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 25.09.2018 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Заслухавши представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими сторони обґрунтовували відповідні обставини, суд

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач стверджує, що відповідач, в порушення пунктів 5.1, 6.3.1 укладеного між сторонами Договору поставки № УБГ507/026-17 від 20.09.2017, прострочив виконання зобов'язання з поставки товару у строк, зазначений у Специфікації № 1 від 20.09.2017 (з урахуванням Додатку № 2), яка є невід'ємною частиною цього договору, що відповідно до п. 7.11 цього договору є підставою для сплати відповідачем пені та штрафу.

Так, у позовній заяві позивач зазначив, що товар на загальну суму 2835840,00 грн. відповідач повинен був поставити до 04.11.2017, тоді як відповідно до видаткової накладної № 1 від 03.01.2018 відповідач поставив позивачу лише частину товару на суму 1645086,00 грн., а частину товару на суму 1190754,00 грн. не поставив взагалі.

Відповідно до розрахунку, наведеного у позовній заяві після усунення її недоліків згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 12.06.2018, позивач вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає штраф у сумі 198508,80 грн. та пеня у сумі 312586,29 грн. При цьому пеня розрахована позивачем за період з 05.11.2017 по 02.01.2018 на суму вартості товару, поставленого з простроченням строку (1645086,00 грн.) та за період з 05.11.2017 по 04.05.2018 на суму вартості непоставленого товару (1190754,00 грн.).

Відповідач проти позову заперечував, оскільки він прострочив поставку товару у зв'язку зі зміною кодів УКТ ЗЕД під час розмитнення товару. Крім того, відповідач вважає невірним розрахунок пені у позові, а тому надав власний контррозрахунок суми пені у запереченнях на відповідь на відзив позивача. Також, відповідач вважає, що заявлений позивачем до стягнення розмір пені може бути зменшений, у зв'язку з чим просив застосувати ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Відповідно до ч.ч. 1-3статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 20.09.2017 між Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" (покупець, позивач) в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія "Укрбурсервіс" (постачальник, відповідач) укладено Договір поставки № УБГ507/026-17 від 20.09.2017 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений у Специфікації (далі - товар), що додається до Договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Згідно з пунктом 1.2 Договору, найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість Договору вказується у специфікації (далі - Специфікація).

Відповідно до п. 5.1 Договору сторони узгодили, що строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказуються в Графіку поставки та Специфікації до цього Договору.

Згідно п. 6.3.1 Договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором та Графіком поставки (Додаток № 2), що є невід'ємною частиною Договору.

Специфікацією № 1 від 20.09.2017 (з урахуванням Додатку № 2) передбачено поставку товару на загальну суму 2835840,00 грн., строк поставки - 45 днів з моменту заключення договору з можливістю дострокової поставки (а.с. 24-26 т. 1).

Враховуючи, що Договір підписано сторонами 20.09.2017, поставка товару мала бути здійснена постачальником (відповідачем) у строк до 04.11.2017 включно.

Частину товару на суму 1645086,00 грн. відповідач поставив позивачу 03.01.2018 , що підтверджується видатковою накладною № 1 від 03.01.2017 (а.с. 28 т. 1), а іншу частину товару на суму 1190754,00 грн. - відповідач поставив позивачу 11.06.2018 , що підтверджується видатковою накладною № 2 від 11.06.2018 (а.с. 92 т. 1). Факт поставки товару за наведеними видатковими накладними відповідачем не заперечувався.

Судом встановлено обставини щодо невиконання відповідачем обов'язку з поставки товару у строк, зазначений у Специфікації № 1 від 20.09.2017 (з урахуванням Додатку № 2).

Прострочення поставки товару за Специфікацією № 1 від 20.09.2017 в частині товару на суму 1645086,00 грн. складає 59 днів (з 05.11.2017 по 02.01.2018), а в частині товару на суму 1190754,00 грн. - 218 днів (з 05.11.2017 по 10.06.2018). Отже, прострочення відповідачем поставки товару складає понад тридцять днів.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у специфікації до Договору, є підставою для сплати останнім пені та штрафу відповідно до п. 7.11 Договору.

Пунктом 7.11 Договору встановлено, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у специфікаціях до даного Договору, останній сплачує пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або недопоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або недопоставленого товару.

Судом встановлено обставини щодо наявності підстав для сплати відповідачем пені у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення (в частині товару на суму 1645086,00 грн. - за період з 05.11.2017 по 02.01.2018 , в частині товару на суму 1190754,00 грн. - за період з 05.11.2017 по 10.06.2018), та штрафу у розмірі 7% від вартості непоставленого товару (на загальну суму 2835840,00 грн.) за прострочення понад тридцять днів.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем у позовній заяві (після усунення її недоліків згідно ухвали Господарського суду міста Києва 12.06.2018) розрахунку пені у загальній сумі 312586,29 грн. (а.с. 55 т. 1), суд дійшов висновку, що такий розрахунок виконаний позивачем вірно відповідно до встановлених судом фактичних обставин справи, пункту 7.11 Договору та з урахуванням приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, в тому числі, позивач вірно визначив у даному розрахунку періоди прострочення поставки товару на суму 1645086,00 грн. - з 05.11.2017 по 02.01.2018 та на суму 1190754,00 грн. - з 05.11.2017 по 04.05.2018, які не перевищують шестимісячного строку для нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання, встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем у позовній заяві (після усунення її недоліків згідно ухвали Господарського суду міста Києва 12.06.2018) розрахунку штрафу в сумі 198508,80 грн. (а.с. 55 т. 1), суд дійшов висновку, що такий розрахунок є вірними та повністю відповідає умовам Договору та встановленим судом фактичним обставинам справи.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Твердження відповідача про те, що він прострочив поставки товару у зв'язку із зміною кодів УКТ ЗЕД (український класифікатор товарів зовнішньоекономічної діяльності) під час розмитнення товару, суд відхиляє як безпідставні з огляду на те, що пунктом 5.11 Договору сторонами узгоджено, що відповідальність за правильність та повноту оформлення товаросупровідних документів і наслідки, пов'язані із затримками при постачанні товару приймає на себе постачальник (відповідач). Судом також досліджено, що згідно з п. 12 Специфікації № 1 від 20.09.2017 у разі, якщо код УКТ ЗЕД імпортованого товару, вказаний в митній декларації (МД), відрізняється від коду УКТ ЗЕД імпортного товару, який вказаний у цій Специфікації, постачальник зобов'язується надати разом з актом прийняття-передачі або видатковою накладною копію митних декларацій (МД) на підтвердження кодів УКТ ЗЕД імпортних товарів.

Суд також відхиляє доводи відповідача стосовно невірно здійсненого позивачем розрахунку пені у позові, який відрізняється від розрахунку пені, здійсненого у претензії від 05.02.2018 № 032-01-1417-1, та щодо помилкового вказання позивачем у розрахунку більшого періоду прострочення. Як встановлено судом, позивач вірно визначив у розрахунку пені періоди прострочення поставки товару на суму 1645086,00 грн. - з 05.11.2017 по 02.01.2018 та на суму 1190754,00 грн. - з 05.11.2017 по 04.05.2018, які відповідають встановленим фактичним обставинам справи, пункту 7.11 Договору та приписам частини 6 статті 232 Господарського кодексу України. Водночас, здійснення розрахунку оспорюваних сум за відповідний період станом на час звернення з претензією та/або позовною заявою безпосередньо є правом сторони.

Стосовно доводів відповідача, який заперечуючи позовні вимоги посилався на можливість зменшення судом розміру пені на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту наведеної норми права вбачається, що нею встановлено право (а не обов'язок) суду зменшити розмір неустойки за умови, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи, що відповідач стверджував про наявність підстав для застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшення розміру пені, саме на нього в силу приписів статті 74 ГПК України покладено обов'язок доведення обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень щодо заявленого позивачем до стягнення розміру пені.

Так, обґрунтовуючи можливість застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшення розміру пені відповідач зазначив, що розмір пені може бути зменшений з урахуванням відсутності економічних наслідків для позивача через незначне прострочення. Однак, такі доводи відповідача не підтверджені жодними належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, тоді як умовами Договору (пункт 7.11), визначеними на розсуд сторін і погоджених ними, узгоджено, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у специфікаціях до даного Договору, постачальник сплачує пеню, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф.

Крім того, застосування положень ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України в рішенні Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 у справі № 910/2805/18, про що зазначив відповідач, не є підставою для застосування таких положень у даній справі. Рішення у справі № 910/2805/18 відповідачем суду не подано.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшення розміру пені у даній справі.

Водночас, аргументи позивача, наведені в обґрунтування заявлених позовних вимог, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (ч. 1 ст. 628 ЦК України)

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору поставки № УБГ507/026-17 від 20.09.2017 свідчить про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.

Враховуючи фактичні обставини, встановлені судом у даній справі, виходячи з положень ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, п.п. 5.1, 6.3.1 Договору, відповідач є порушником зобов'язання щодо поставки товару у строк, встановлений у строк, зазначений у Специфікації № 1 від 20.09.2017 (з урахуванням Додатку № 2), яка є невід'ємною частиною Договору, що є підставою для застосування до нього відповідних правових наслідків, а саме відповідальності у вигляді сплати штрафу та пені, встановлених п. 7.11 Договору.

Таким чином, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія "Укрбурсервіс" 312586,29 грн. пені та 198508,80 грн. штрафу підлягають задоволенню повністю.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем до позовної заяви додано довідку про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якої судові витрати, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи складаються з судового збору у розмірі 7666,43 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду наведені приписи ст. 129 ГПК України та задоволення позову повністю, судовий збір у сумі 7666,43 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73-80, 86, 123, 124, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія "Укрбурсервіс" (01103, м. Київ, бульвар Дружби народів, будинок 14-16; ідентифікаційний код 41119292) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, будинок 26/28; ідентифікаційний код 30019775) в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (63304, Харківська обл., Красноградський район, місто Красноград, вул. Полтавска, будинок 86; код ЄДРПОУ ВП 00156392) 312586,29 грн. (триста дванадцять тисяч п'ятсот вісімдесят шість гривень 29 коп.) пені, 198508,80 грн. (сто дев'яносто вісім тисяч п'ятсот вісім гривень 80 коп.) штрафу, 7666,43 грн. (сім тисяч шістсот шістдесят шість гривень 43 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 27.09.2018

Суддя Гумега О.В.