Рішення

від 13.09.2018 по справі 910/3907/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.09.2018Справа № 910/3907/18

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Союз-Європа" ЛТД до 1. Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРС Груп" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні: відповідача 1: 1. Державного підприємства "Сетам" позивача: 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор" провизнання недійсними електронних торгів та їх результатів Суддя Бойко Р.В.

при секретарі судового засідання Бариновій О.І.

Представники сторін:

від позивача:Брилевська А.Ю. від відповідача 1:Штуць Н.Г., Антошин В.В. від відповідача 2:не з'явився від третьої особи 1:не з'явився від третьої особи 2:Шевеленко Т.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Союз-Європа" ЛТД (надалі - "ТОВ Фірма "Союз-Європа" ЛТД") звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (надалі - "Агентство"), в якому просило визнати недійсними електронні торги та їх результати з продажу лоту №268238 категорія: сільгосп.продукція; назва об'єкту: кукурудза 3 класу кормові потреби; вага 134419 кг; рік збирання урожаю: 2017; місцезнаходження об'єкту: м. Полтава, вул. Павленківська, 24 (хорольська дільниця м. Хорол, вул. Вокзальна, 1); зерновий склад ТОВ "Кононівський елеватор" (код ЄДРПОУ 32284263); тип обтяження: інше обтяження рухомого майна, управління майном, на яке накладено арешт у кримінальному провадженні; обтяжувач: Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код: 41037901, 01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, буд. 1, Центральний виконавчий орган із спеціальним статусом), з підстав невідповідності проведення вказаного аукціону вимогам законодавства України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.04.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/3907/18, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державне підприємство "Сетам" (надалі - "ДП "Сетам"), підготовче засідання призначено на 08.05.2018, визначено учасникам справи строки для подання відзиву на позов, пояснень, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

03.05.2018 через відділ діловодства суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор" (надалі - "ТОВ "Кононівський елеватор") було подано заяву про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, за змістом якої вказував на те, що у відповідності до договору зберігання сільськогосподарської продукції №07/07-0Х, укладеного з ТОВ Фірма "Союз-Європа" ЛТД, він є зберігачем спірної кукурудзи, до якого звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРС Груп" (надалі - "ТОВ "ЮРС Груп") з повідомленням про придбання спірної кукурудзи за наслідками проведення електронних торгів, що є предметом оскарження за позовом ТОВ Фірма "Союз-Європа" ЛТД у даній справі, а тому вирішення даного спору може вплинути на права і обов'язки ТОВ "Кононівський елеватор" як зберігача спірної сільськогосподарської продукції.

08.05.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог та зміну предмету позову по справі №910/3907/18, у відповідності до якої, у зв'язку із встановленням особи - переможця оскаржуваних торгів (Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРС Груп" (надалі - "ТОВ "ЮРС Груп")) та обставин укладення за їх наслідком між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та вказаною особою договору №1 від 26.03.2018 купівлі-продажу активу, за яким відповідачем було відчужено на користь ТОВ "ЮРС Груп" сертифікати на спірну кукурудзу, просить вважати позовними вимогами у даній справі:

1) визнати електронні торги лоту №268238, категорія: сільгосп.продукція; назва об'єкту: кукурудза 3 класу кормові потреби (ДСТУ 4525:2006), у кількості 134419 кг; рік збирання урожаю: 2017; проведені Державним підприємством "Сетам" (код ЄДРПОУ: 39958500) та їх результати, оформлені протоколом проведення електронних торгів №322276 від 19.03.2018 недійсними;

2) визнати недійсним договір №1 від 26.03.2018 купівлі-продажу активу: зерна кукурудзи 3 класу кормові потреби (ДСТУ 4525:2006), у кількості 134419 кг, право на яке підтверджується складськими квитанціями №567 від 25.10.2017 (бланк АЧ №529014) та №699 від 23.11.2017 (бланк АЧ №269689) між ТОВ "Кононівський елеватор" (код ЄДРПОУ: 322842633) та ТОВ Фірма "Союз-Європа" ЛТД (код ЄДРПОУ: 20208889), укладений між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ: 410037901) та ТОВ "ЮРС Груп" (код: 41569775).

В судовому засіданні представником відповідача 1 було подано клопотання про закриття провадження у справі, яке мотивовано тим, що спір у даній справі не підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства, адже оскаржуючи спірні торги позивач посилається на порушення при проведенні спірних торгів вимог законодавства, які стосуються реалізації відповідачем покладених на нього функцій та завдань як суб'єкта владних повноважень.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 08.05.2018 у справі №910/3907/18 відмовлено в задоволенні клопотання Агентства про закриття провадження у справі, відкладено вирішення заяви ТОВ Фірма "Союз-Європа" ЛТД про уточнення позовних вимог та зміну предмету позову на більш пізню стадію судового процесу, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ТОВ "Кононівський Елеватор", залучено до участі у справі в якості співвідповідача - ТОВ "ЮРС Груп", підготовче засідання у справі відкладено на 22.05.2018.

10.05.2018 через відділ діловодства суду від представника третьої особи 1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечував, вказував на те, що ДП "Сетам" не вбачає в діях Агентства протиправних дій в частині передачі арештованого спірного майна на реалізацію, а позивачем не доведено, що під час проведення електронних торгів з продажу спірного майна відбулося порушення вимог та правил проведення електронних торгів та що ці порушення вплинули на результати торгів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.05.2018 у справі №910/3907/18 прийнято заяву ТОВ Фірма "Союз-Європа" ЛТД про уточнення позовних вимог та зміну предмету позову по справі №910/3907/18, відкладено підготовче засідання на 12.06.2018.

В судовому засіданні 12.06.2018 судом, без виходу до нарадчої кімнати, ухвалено оголосити перерву в підготовчому засіданні до 26.06.2018.

15.06.2018 через відділ діловодства суду представником відповідача 1 подано відзив, за змістом якого проти позову заперечував, вказував на: безпідставність посилань позивача щодо порушення при виборі організатора оскаржуваних торгів процедури проведення закупівель, встановленої Законом України "Про публічні закупівлі", оскільки дія останнього не поширюється на спірні правовідносини, адже сума закупівель була меншою за встановлені ст. 2 такого Закону межі; те, що спірне майно було передано Агентству в управління згідно судового рішення без визначення будь-якого способу такого управління, що не позбавляло Агентство права реалізувати спірне майно у визначеному законодавством порядку; відсутність необхідності отримання окремого судового рішення для реалізації переданого в управління Агентству майна.

21.06.2018 через відділ діловодства суду представником позивача подано відповідь на відзив, у відповідності до якого вказував на те, що: в межах даного позову ТОВ Фріма "Союз-Європа" ЛТД не оспорює дії відповідача 1, а оспорює правочин відчуження належного йому майна, тобто, спір у справі стосується захисту прав власності, а не публічно-правових відносин; відбір організатора електронних торгів арештованих активів в будь-якому випадку відбувається в порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі", а тому посилання відповідача 1 на непоширення положення останнього на спірні правовідносин є безпідставним; передача спірного майна в управління Агентству була здійснена виключно з метою його збереження, а тому у останнього, за відсутності згоди власника такого активу чи відповідного судового рішення, були відсутніми правомочності в силу приписів Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" і Порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2017 №719, для здійснення відчуження спірного майна на оскаржуваних торгах.

26.06.2018 через відділ діловодства суду представником відповідача 1 було подано клопотання про закриття провадження у справі, яке було мотивовано тим, що спір у даній справі не підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства, адже, оскаржуючи спірні торги, позивач посилається на порушення при проведенні спірних торгів вимог законодавства, які стосуються реалізації відповідачем 1 покладених на нього функцій та завдань як суб'єкта владних повноважень.

Також, 26.06.2018 через відділ діловодства суду представником відповідача 1 було подано заяву про залучення третьої особи, у відповідності до якої просив залучити до участі у справі представника прокуратури Полтавської області, як особи, якою здійснюється нагляд за додержанням законів у кримінальному провадженні №42016170000000313 від 08.11.2016, в межах проведення досудового розслідування якого і було передано спірне майно в управління Агентству.

В судовому засіданні 26.06.2018 суд, без виходу до нарадчої кімнати, ухвалив: відмовити в задоволенні клопотання Агентства про закриття провадження у справі №910/3907/18, в т.ч. з урахуванням підстав, викладених в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 у справі №804/1837/18; відкласти підготовче судове засідання до 10.07.2018.

10.07.2018 через відділ діловодства суду представником відповідача 1 було подано заперечення, за змістом яких вказував на невірність посилань позивача щодо порушення процедури проведення закупівель при організації проведення оскаржуваних торгів, оскільки в даному випадку Агентством не здійснювалося фактичної оплати коштів організатору, а тому положення Закону України "Про публічні закупівлі" не підлягають застосуванню.

13.07.2018 через відділ діловодства суду представником позивача було подано додаткові пояснення по справі, відповідно до яких вказував на те, що: при проведенні спірних торгів було порушено положення Порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2017 №719, що вже саме по собі є підставою для визнання недійсним укладеного за наслідками їх проведення договору; метою звернення з даним позовом до суду є не оскарження дії Агентства, а саме, оскарження договору відчуження належного позивачу майна; недотримання Агентством визначеного Законом України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" порядку управління майном. Також, представник позивача подав заяву, за змістом якої заперечував проти задоволення заяви відповідача 1 про залучення до участі у справі представника прокуратури Полтавської області.

19.07.2018 через відділ діловодства суду представником третьої особи 2 подано заперечення, за змістом якого вказував на необґрунтованість заяви відповідача 1 про залучення до участі у справі представника прокуратури Полтавської області, у зв'язку з чим в її задоволенні просив відмовити.

В судовому засіданні 19.07.2018 суд, без виходу до нарадчої кімнати, ухвалив: відмовити в задоволенні заяви Агентства про залучення до участі у справі представника прокуратури Полтавської області, оскільки заявником не доведено, що рішення суду у даній справі може вплинути на права і обов'язки останнього; закінчити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 23.08.2018.

23.08.2018 в судовому засіданні судом, без виходу до нарадчої кімнати, ухвалено відкласти розгляд справи по суті на 13.09.2018.

13.09.2018 в судове засідання з'явилися представники позивача, відповідача 1, третьої особи 2, надали пояснення по суті спору, за змістом яких вбачається, що позивач та третя особа 2 позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити повністю, а відповідач 1 проти позовних вимог заперечує та просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідач 2 та третя особа 1, повідомлені про існування судового провадження належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду про направлення поштової кореспонденції та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, своїх уповноважених представників в судове засідання не направили.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на наведене та керуючись вказаними приписами господарського процесуального закону, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень відповідача 2 та третьої особи 1 про причини їхньої неявки в судове засідання 13.09.2018, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників таких осіб та за наявними в матеріалах справи документами.

При цьому, щодо третьої особи 2, то суд зазначає, що її пояснення по суті спору були викладені в направлених на адресу суду поясненнях.

В судовому засіданні 13.09.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі договору поставки №10/01-01 від 10.10.2017, укладеного з Приватним підприємством "Едельвейс і К", ТОВ Фірма "Союз-Європа" ЛТД було придбано кукурудзу 3 кл. кормові потреби, кількістю 134 593 кг, що підтверджується видатковими накладними №3 від 10.10.2017, №4 від 11.10.2017, №5 від 16.10.2017.

Відповідно до договору №07/07-0Х складського зберігання сільськогосподарської продукції від 07.07.2017 ТОВ Фірма "Союз-Європа" ЛТД, як поклажодавець, передало ТОВ "Кононівський елеватор", як зерновому складу, на зберігання кукурудзу 3 класу кормові потреби, 2017 року урожаю, у кількості 134 776 кг., що підтверджується складськими квитанціями на зерно №567 від 25.10.2017 та №699 від 23.11.2017.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 06.12.2017 у справі №552/7979/17 (провадження №1-кс/552/2487/17) було задоволено клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Полтавської області про арешт майна, накладено арешт на зерно кукурудзи 3 класу в кількості 134 419 кг, заборонивши до завершення досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні розпоряджатися ним, передано арештоване майно у вигляді зерна кукурудзи 3 класу в кількості 134 419 кг на відповідальне зберігання у приміщеннях, спорудах майнового комплексу, складах ТОВ "Кононівський елеватор", поклавши обов'язок зберігання на службових осіб ТОВ "Кононівський елеватор".

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 28.12.2017 у справі №552/7979/17 було частково задоволено апеляційну скаргу представника ТОВ "Кононівський елеватор", ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 06.12.2017, якою накладено арешт на зерно кукурудзи 3 класу в кількості 134 419 кг та документи, вилучені під час обшуку ТОВ "Кононівський елеватор" в частині вирішення питання про передачу зерна на зберігання ТОВ "Кононівський елеватор" та покладення обов'язку зберігання на службових осіб ТОВ "Кононівський елеватор" скасовано, постановлено в цій частині нову ухвалу, передавши зерно кукурудзи третього класу в кількості 134 419 кг Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів управління ним з метою забезпечення його збереження.

19.03.2018 ДП "Сетам" було проведено електронні торги з продажу лоту №268238, а саме: кукурудзи 3 класу кормові потреби, загальною вагою 134 419 кг, рік збирання урожаю 2017, яка знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Павленківська, 24 (Хорольська дільниця: Полтавська обл., м. Хорол, вул. Вокзальна, 1), переможцем яких було визнано ТОВ "ЮРС Груп" із ціною продажу у розмірі 500 000,000 грн., про що було складено протокол №322276 проведення електронних торгів від 19.03.2018.

26.03.2018 між Агентством (продавець) та ТОВ "ЮРС Груп" (покупець) було укладено договір №1 (надалі - "Договір"), відповідно до п. 1 якого визначено, що за результатами проведення електронних торгів (протокол №322276 від 19.03.2018) продавець зобов'язався на умовах та в порядку, що визначені цим договором, передати покупцю актив (зерно кукурудзи 3 класу кормові потреби (ДСТУ 4525:2006), у кількості 134 419 кг, право на яке підтверджується складською квитанцією №567 від 25.10.2017 між ТОВ "Кононівський елеватор" (ЄДРПОУ 32284263) та ТОВ Фірма "Союз-Європа" ЛТД (ЄДРПОУ 20208889) (бланк АЧ №529014); складською квитанцією №699 від 23.11.2017 між ТОВ "Кононівський елеватор" (ЄДРПОУ 32284263) та ТОВ Фірма "Союз-Європа" ЛТД (ЄДРПОУ 20208889) (бланк АЧ №269689)), а покупець зобов'язався на умовах та в порядку, що визначені цим договором оплатити та прийняти актив.

Положеннями п.п. 4-6 Договору встановлено, що ціна активу визначена у протоколі проведення електронних торгів №322276 від 19.03.2018 та становить 500 000,00 грн. Сплата ціни активу здійснена у повному обсязі до моменту укладення цього договору. Право на реалізацію активу належить продавцю відповідно до положень статей 1, 19, 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" на підставі ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 28.12.2017 №522/7979/17.

На підставі Договору продавець передав, а покупець прийняв: складську квитанцію на зерно кукурудзи 3 класу вагою 70 000 кг №567 від 25.10.2017 між ТОВ "Кононівський елеватор" (ЄДРПОУ 32284263) та ТОВ Фірма "Союз-Європа" ЛТД (ЄДРПОУ 20208889) (АЧ №529014); складську квитанцію на зерно кукурудзи 3 класу вагою 64 776 кг №699 від 23.11.2017 між ТОВ "Кононівський елеватор" (ЄДРПОУ 32284263) та ТОВ Фірма "Союз-Європа" ЛТД (ЄДРПОУ 20208889) (АЧ №269689), що підтверджується актом приймання-передавання від 26.03.2018.

Спір у справі стосується законності Договору, укладеного за наслідками проведення спірних електронних торгів.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, тобто, дії осіб, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як на підставу для визнання недійсним Договору позивачем визначається, зокрема, порушення Агентством визначених Законом України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" повноважень, що полягає у організації та проведенні спірних торгів з продажу належного ТОВ Фірма "Союх-Європа" ЛТД майна за відсутності правових підстав для цього.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Спірний Договір є договором купівлі-продажу, а відтак, регулювання правовідносин за ним здійснюється в т.ч. положеннями Глави 54 Цивільного кодексу України.

Статтею 658 Цивільного кодексу України встановлено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Тобто, в будь-якому випадку при вчиненні правочину купівлі-продажу особа, яка виступає продавцем відповідного предмету продажу, має мати необхідний для цього обсяг правоздатності.

В даному випадку, як вказує відповідач 1, відчуження належного позивачу майна за оскаржуваним договором було здійснено в межах наданих Агентству згідно ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 28.12.2017 у справі №552/7979/17 повноважень на підставі положень Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" та в порядку, встановленому Порядком реалізації арештованих активів на електронних торгах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2017 №719.

Як вбачається із змісту ухвал слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 06.12.2017 та Апеляційного суду Полтавської області від 28.12.2017 у справі №552/7979/17, в т.ч. їх резолютивних частин, з метою забезпечення збереження речових доказів в кримінальному провадженні №42016170000000313 та проведення спеціальної конфіскації майна, яка може бути застосована в разі доведеності вини, судами було вирішено накласти арешт на належну ТОВ Фірма "Союз-Європа" ЛТД спірну кукурудзу 3 класу та у відповідності до ч. 6 ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України, враховуючи значний об'єм арештованого майна, зберігання якого через громіздкість викликає певні труднощі, відсутність у власника майна, ТОВ Фірма "Союз-Європа" ЛТД, складських приміщень для його зберігання, небажання ТОВ "Кононівський елеватор", на складах якого знаходилося відповідне зерно, відсутність клопотання про передання арештованого майна для реалізації, передано його Агентству для здійснення заходів управління ним з метою забезпечення збереження такого майна.

За змістом ч. 6 ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню: повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження; передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження; знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду, якщо такі товари або продукція, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан; передаються для їх технологічної переробки або знищуються за рішенням слідчого судді, суду, якщо вони відносяться до вилучених з обігу предметів чи товарів, а також якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров'я людей або довкілля. Речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

Тобто, застосовуючи наведені положення при вирішенні питання забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні суд за відсутності відповідної згоди власника такого майна має право на власний розсуд визначити режим управління ним: 1) збереження; 2) збереження його економічної вартості; 3) його реалізація.

З огляду на викладене вбачається, що з метою збереження спірного майна (належної позивачу кукурудзи) судом було вирішено передати її Агентству саме для забезпечення збереження такого майна (тобто, збереження в натурі). Вибір судом згідно положень ч. 6 ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України саме такого виду управління спірним майном при його передачі Агентству додатково підтверджується посиланням в мотивувальній частині ухвали від 28.12.2017 на відсутність клопотання про реалізацію такого майна.

Отже, враховуючи приписи ст.ст. 19, 129 1 Конституції України Агентство в силу визначених ухвалами слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 06.12.2017 та Апеляційного суду Полтавської області від 28.12.2017 у справі №552/7979/17 меж зберігання речових доказів в кримінальному провадженні було позбавлено будь-якої можливості вчиняти щодо нього дії, не пов'язані із забезпеченням збереження такого майна, в т.ч. здійснювати його реалізацію.

Посилання відповідача 1 на те, що передаючи йому спірне майно на збереження судом, а саме в резолютивній частині ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 28.12.2017 у справі №552/7979/17, було вказано на те, що таке майно передається для здійснення заходів управління ним, що не виключає можливості Агентства розпорядження таким майном в межах визначеної Законом України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" компетенції, в т.ч. організації його реалізації, як на підтвердження правомірності своїх дії щодо продажу такого майна, судом відхиляється з огляду на наступне.

Згідно із п. 4) ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" управління активами - діяльність із володіння, користування та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості або реалізація таких активів чи передача їх в управління відповідно до цього Закону, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред'явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року. Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора. У разі прийняття в управління активів, які чи права на які та їх обтяження підлягають державній реєстрації, Національне агентство надсилає того самого дня інформацію про накладення арешту на активи органам, що ведуть державні реєстри таких активів, прав на них або їх обтяжень. У разі прийняття в управління цінних паперів інформація також надсилається відповідним учасникам депозитарної системи України.

За змістом ч.ч. 1-3 ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління. Активи, зазначені у частині першій цієї статті, прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб'єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі. Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх вартості. Управитель має право на плату (винагороду), а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв'язку з управлінням активами, що відраховуються безпосередньо з доходів від використання прийнятих в управління активів. Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління. Дія договору про управління активами припиняється у разі скасування арешту прийнятих в управління активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про їх стягнення в дохід держави.

Положеннями ч.ч. 4, 5 ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" майно, в тому числі у вигляді предметів чи великих партій товарів, зберігання якого через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майно у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, підлягає реалізації за цінами щонайменш не нижче ринкових. Примірний перелік такого майна визначається Кабінетом Міністрів України. Активи, визначені частиною четвертою цієї статті, передаються для реалізації без згоди власника на підставі ухвали слідчого судді або суду, копія якої надсилається Національному агентству негайно після її винесення з відповідним зверненням прокурора. Передача для реалізації активів може також здійснюватися за згодою їх власника, копія якої надається Національному агентству з відповідним зверненням прокурора. Реалізація здійснюється визначеними на конкурсних засадах юридичними особами. Порядок відбору таких юридичних осіб, порядок реалізації активів на прилюдних торгах (аукціонах) та/або електронних торгах визначаються Кабінетом Міністрів України.

З огляду на викладенні положення вбачається, що надаючи Агентству право управління зокрема, речовими доказами у кримінальному провадженні, на які накладено арешт, у визначених Законом випадках, законодавцем було передбачено дві форми реалізації таких повноважень: шляхом безпосереднього управління (фактичного володіння) відповідним майном з метою його збереження, ефективного використання та збільшення вартості; шляхом реалізації відповідних активів.

Посилання відповідача 1 на те, що передача відповідного майна була здійснена для збереження його економічної вартості, забезпечення чого не виключає можливості реалізації такого майна, судом відхиляється, адже постановляючи ухвалу від 28.12.2017 у справі №552/7979/17 Апеляційний суд Полтавської області керувався саме приписами ч. 6 ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України, яка не ототожнює передачу на реалізацію майна із збереженням його економічної вартості, а вирізняє такі види управління арештованим майном сполучником "або" на рівні із фактичним його збереженням. Тобто, передбачає три види передачі в управління, з яких в даному випадку і було обрано саме збереження його в натурі.

При цьому, на відміну від безпосереднього управління (фактичного володіння), реалізація якого здійснюється Агентством фактично на власний розсуд з правом отримання плати за його здійснення в порядку визначеному положеннями частин 2, 3 вказаної Закону, повноваження останнього щодо продажу (реалізації) переданого в управління активу обмежуються обов'язковістю отримання згоди на вчинення відповідних дій власника активу чи здійснюються за відповідним рішенням слідчого судді, суду та виключно у випадку, коли зберігання такого активу через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майно у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню.

Саме на наведені обставини і вказується в п. 2 Порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2017 №719, який передбачає, що реалізації відповідно до цього Порядку підлягають активи - майно, майнові та інші права, на які накладено арешт у кримінальному провадженні або у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх витребування та які передані Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в управління (для реалізації або без визначення шляху управління ними) на підставі ухвали слідчого судді, суду або згоди власника активів, та підлягають реалізації на підставі частин четвертої та п'ятої статті 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів".

Отже, зазначаючи про те, що з набранням законної сили ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 28.12.2017 у справі №552/7979/17, якою було визначено передачу спірного майна Агентству для здійснення заходів управління ним з метою забезпечення його збереження, останнім було набуто прав його реалізації, відповідачем 1 фактично невірно ототожнюються визначені чинним законодавством форми управління Агентством переданих йому активів, адже в резолютивній частині зазначеного судового рішення було визначено, що таке майно передається в управління саме для його збереження, тобто, фактичні повноваження Агентства щодо такого управління регулюються положеннями частин 2, 3 статті 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" та виключають можливість реалізації такого активу (матеріали справи не містять доказів отримання згоди власника (тобто, позивача) чи відповідного рішення слідчого судді, суду на реалізацію спірного майна).

Тобто, спірні електронні торги та послідуюче укладення Договору мали місце всупереч зазначеним вимогам ч. 6 ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України та ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", без згоди власника (позивача) спірного майна чи відповідного рішення слідчого судді, суду, тобто, за відсутності необхідної правоздатності у Агентства на вчинення таких дій.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (надалі - "Конвенція") щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Положеннями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції гарантовано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно державою.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (рішення від 23.09.1982 в справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", рішення від 21.02.1986 в справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства") положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього.

Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

У практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, справі "Щокін проти України" від 14.10.2010, справі "Сєрков проти України" від 07.07.2011, справі "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, справі "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2004) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Європейський суду з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

В той же час, здійснення Агентством реалізації спірного майна за відсутності правових підстав для цього (в даному випадку, відсутності визначених частинами 4, 5 статті 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" підстав - відповідного рішення слідчого судді, суду) свідчить про необґрунтоване втручання державного органу в право власності позивача на таке майно, яке зумовило його фактичне припинення, що в свою чергу свідчить про порушення гарантованих ст. 1 Першого протоколу до Конвенції ТОВ Фірма "Союз-Європа" ЛТД, як власнику такого майна, прав.

Отже, укладення Договору за наслідками проведення спірних торгів було здійснено з порушенням вимог ч. 6 ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України та ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" та зумовило безпідставне припинення права власності позивача на таке майно, що свідчить про недодержання при укладенні Договору встановлених ст. 203 Цивільного кодексу України вимог, а тому є підставою для визнання його недійсним в силу приписів ст. 215 Цивільного кодексу України.

Щодо вимоги позивача про визнання недійсними спірних електронних торгів, результати яких оформлено протоколом проведення електронних торгів №322276 від 19.03.2018, суд зазначає, що укладення договору щодо відчуження майна за результатами проведення електронних торгів тягне за собою виникнення відповідних прав та обов'язків між сторонами такого договору щодо спірного майна.

В той час, як сам факт проведення торгів та оформлення їх протоколом (у випадку укладення в наступному окремого правочину) не тягне за собою правових наслідків у вигляді набуття, зміни та припинення прав і обов'язків щодо реалізованого майна.

Відтак, правочином, який порушує права та інтереси позивача шляхом відчуження належного йому майна, є саме укладений між відповідачами Договір за наслідком проведених спірних торгів, оформлених протоколом проведення електронних торгів №322276 від 19.03.2018, який втратив фактичну силу з вчиненням Договору.

Отже, в даному випадку, самі торги, оформлені вказаним протоколом, не є правочином, що виключає можливість визнання їх недійсними.

Суд звертає увагу на те, що сформована на сьогоднішній день позиція Великої Палати Верховного Суду відносно можливості оскарження проведених в межах виконавчого провадження електронних торгів, як укладеного правочину, не спростовує наведеного висновку в межах даної справи у спірних правовідносинах, адже при реалізації майна боржника в межах виконавчого провадження чинне законодавство України (на відміну від спірних правовідносин) не вимагає укладення окремого правочину за наслідками проведення таких торгів, адже правовою підставою набуття переможцем прав на спірне майно виступає саме протокол проведення таких торгів.

Щодо посилань відповідача 1 на те, що спір у даній справі не підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства, адже оскаржуючи спірні торги позивач посилається на порушення при проведенні спірних торгів вимог законодавства, які стосуються реалізації Агентством покладених на нього функцій та завдань як суб'єкта владних повноважень, суд відзначає, що: по-перше, дані обставини було оцінено та відхилено в ухвалі господарського суду міста Києва від 08.05.2018 у даній справі, якою відмовлено в задоволенні клопотання відповідача 1 про закриття провадження у справі з наведених підстав; по-друге, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 у справі №804/1837/18, докази оскарження якої відсутні, було відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі №804/1837/18 за адміністративним позовом ТОВ Фірма "Союз-Європа" ЛТД до Агентства про визнання дій з реалізації спірного майна протиправними з тих підстав, що спірні правовідносини стосуються захисту прав власності, а відтак, мають розглядатися в порядку господарського судочинства, що з огляду на принцип неприпустимості спорів між судами відносно підвідомчості спорів та гарантованих Конституцією України і Конвенцією прав кожного на судовий захист виключає можливість для висновку про непідвідомчість спору у даній справі господарському суду міста Києва.

Щодо інших, визначених позивачем підстав звернення з даним позовом до суду, а саме, оцінки процедури залучення Агентством ДП "Сетам" до реалізації спірного майна, суд відзначає про відсутність потреби у їх дослідженні на предмет обґрунтованості як підстава для визнання недійсним Договору, адже з огляду на встановлення відсутності повноважень у Агентства на вчинення дій з реалізації спірного майна (відсутності передбачених законодавством умов для цього) встановлення дотримання чи ні положень законодавства при виборі організатора торгів не впливає на висновок про недійсність Договору.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ТОВ Фірма "Союз-Європа" ЛТД та визнання недійсним Договору.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

У відповідності до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, в частині задоволених вимог покладаються на відповідача 1, оскільки судом встановлено, що підставами для задоволення позову та визнання Договору недійсним стали порушення законодавства саме з боку останнього.

На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 76-79, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Союз-Європа" ЛТД задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір №1 від 26.03.2018 купівлі-продажу активу: зерна кукурудзи 3 класу кормові потреби (ДСТУ 4525:2006), у кількості 134 419 кг, право на яке підтверджується складськими квитанціями №567 від 25.10.2017 (бланк АЧ №529014) та №699 від 23.11.2017 (бланк АЧ №269689) між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор" (ідентифікаційний код 322842633) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Союз-Європа" ЛТД (ідентифікаційний код 20208889), укладений між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, буд. 1; ідентифікаційний код 41037901) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮРС Груп" (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, буд. 3, корп. 2, офіс 9; ідентифікаційний код 41569775).

3. Стягнути з Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, буд. 1; ідентифікаційний код 41037901) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Союз-Європа" ЛТД (49000, м. Дніпро, просп. Пушкіна, буд. 67, кв. 95; ідентифікаційний код 20208889) судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. Видати наказ.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п. 17.5 ч. 1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Київського апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 26.09.2018.

Суддя Р.В. Бойко