Постанова

від 27.09.2018 по справі б-39/134-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2018 р. Справа №Б-39/134-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Ільїн О.В., суддя Слободін М.М.,

при секретарі Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

ліквідатора - арбітражний керуючий ОСОБА_1, свідоцтво №593 від 21.03.2013 року;

боржника - не з'явився;

прокуратури Харківської області - ОСОБА_2, посвідчення №036249 від 12.11.2015 року;

кредиторів:

апелянта (Державного підприємства ОСОБА_3 атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція ) - ОСОБА_4, посвідчення №ЗП001383 від 30.08.2017 року, довіреність №2297 від 17.08.2017 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу кредитора - Державного підприємства ОСОБА_3 атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція , м.Енергодар, Запорізька область, (вх.№1792Х/1-40) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.07.2018 року по справі №Б-39/134-10,

за заявою Публічного акціонерного товариства ОСОБА_5 ворота , м.Харків,

до Спільної українсько-російської фірми Інек у формі ТОВ м.Харків,

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.07.2018 року у справі №Б-39/134-10 (повний текст складено та підписано 01.08.2018 року, суддя Савченко А.А.) у задоволенні скарги ДП НАЕК Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція на дії ліквідатора (вх.№16760) відмовлено.

Кредитор - Державне підприємство ОСОБА_3 атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція , з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвали норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.07.2018 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу на дії ліквідатора в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що 31.07.2015 року відбувся аукціон з продажу парогенераторів ПГВ-1000М (77, 78) (другий повторний), про що було оприлюднено оголошення на офіційному веб-сайті ВГСУ та Мінюста. За результатами аукціону з переможцем укладено договір купівлі-продажу майна банкрута від 03.08.2015 року та акт про передання права власності від 04.08.2015 року. Станом на дату проведення зазначеного аукціону господарськими судами розглядався спір щодо права власності на парогенератори ПГВ-1000М (77, 78), а саме скарга ДП НАЕК Енергоатом в особі ВП ЗАЕС на дії ліквідатора банкрута щодо правомірності віднесення цього майна до ліквідаційної маси.

Тобто, за умов оскарження в судовому порядку дій ліквідатора банкрута щодо внесення до ліквідаційної маси спірних парогенераторів ПГВ-1000М та недоведеності належності парогенераторів банкруту на праві власності чи господарського відання, ліквідатор не мав законних підстав передавати їх на реалізацію та проводити будь-які дії з їх відчуження до вирішення питання по суті в судовому порядку. Отже, на думку скаржника, ліквідатор, як законний представник підприємства-банкрута, не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для розпорядження спірними майновими об'єктами.

Крім того, апелянт вказує, що ліквідатором не було враховано суму заборгованості (кредиторських вимог) в розмірі 3659,85 грн. заявлену кредитором і яка складається з поточних вимог за договором зберігання №75/80-06 від 18.05.2008 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31.08.2018 року відкрито апеляційне провадження, призначено справу до розгляду, а також встановлено учасникам справи строк на протязі якого вони мають право подати відзиви на апеляційну скаргу та документи в обґрунтування своїх вимог і позицій по справі, а також призначено справу до розгляду в судове засідання.

18.09.2018 року від арбітражного керуючого ОСОБА_1 через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№7293), в якому зазначає, що згоден з ухвалою господарського суду першої інстанції, вважає її обґрунтованою та законною, прийнятою при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Як вказує ліквідатор банкрута, ним було проведено корегування суми заборгованості перед ВП Запорізька АЕС в бік збільшення на суму 3659,85 грн. та при розгляді ліквідаційного звіту, реєстру незадоволених кредиторських вимог та ліквідаційного балансу збільшена сума заборгованості була врахована.

Також ліквідатор боржника зазначає, що продаж майна здійснювався після його включення в ліквідаційну масу шляхом проведення торгів у формі аукціону. На момент проведення аукціону з продажу парогенераторів ПГВ-100М (заводський номер 77, 78) у ліквідатора були наявні всі документи, що засвідчували право власності за боржником і було підтверджено судами всіх інстанцій.

Ухвала суду від 31.08.2018 року була направлена 31.08.2018 року на адресу учасників справи рекомендованими листами за адресами, зазначеними в апеляційній скарзі і яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (перевірено судом). Проте деякі ухвали повернулись до суду з позначкою поштового відділення - за закінченням терміну зберігання .

Відповідно до частин 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною або яка міститься у відповідному реєстрі, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Таким чином, колегія суддів вважає, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, а не отримання кореспонденції зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою учасника справи щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Відповідно до ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутності кредиторів та боржника.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 27.09.2018 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Тихого П.В., для розгляду справи №Б-39/134-10 сформовано колегію суддів у складі головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Ільїн О.В., суддя Слободін М.М.

У судовому засіданні 27.09.2018 року представник кредитора - Державного підприємства ОСОБА_3 атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та наполягав на її задоволенні.

Ліквідатора проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник Прокуратури Харківської області письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак пояснив, що проти позиції апелянта заперечує та просив залишити її без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Постановою Господарського суду Харківської області від 20.10.2010 року визнано Спільну українсько-російську фірму Інек у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 19353340) банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_6, якого зобов'язано виконати всі дії передбачені ст.ст. 25-34, 52 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в редакції до 19.01.2013 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.01.2015 року ліквідатором по справі №Б-39/134-10 призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1, якого зобов'язано завершити ліквідаційну процедуру.

11.06.2018 року ДП ОСОБА_3 Енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція звернулося до суду зі скаргою на дії ліквідатора (вх.№16760), в якій просив суд:

- визнати неправомірними дії ліквідатора СУРФ Інек у формі ТОВ арбітражного керуючого ОСОБА_1 щодо неврахування суми заборгованості в розмірі 3659,85 грн., заявленої кредитором та яка складається з поточних вимог за договором зберігання №75/80-06 від 18.05.2008 року;

- зобов'язано ліквідатора СУРФ Інек у формі ТОВ арбітражного керуючого ОСОБА_1 включити до реєстру вимог кредиторів суму заборгованості в розмірі 3659,85 грн., заявлену кредитором, що складається з поточних вимог за договором зберігання №75/80-06 від 18.05.2008 року, підтверджену повідомленням від 23.05.2011 року;

- визнано неправомірними дії ліквідатора СУРФ Інек у формі ТОВ арбітражного керуючого ОСОБА_1 щодо передачі на реалізацію з відкритих торгів та проведення аукціону з продажу парогенераторів ПГВ-1000М (77, 78);

- визнати недійсними результати відкритих торгів у формі аукціону, проведених 31.07.2015 року з продажу парогенераторів ПГВ-1000М (77, 78).

Скаржник вказував, що ліквідатором не враховано суму заборгованості в розмірі 3659,85 грн., заявлену кредитором і яка складається з поточних вимог за договором зберігання №75/80-06 від 18.05.2008 року.

Також скаржник зазначав, що 31.07.2015 року відбувся аукціон з продажу парогенераторів ПГВ-1000М (77, 78) (другий повторний), про що було оприлюднено оголошення на офіційному веб-сайті ВГСУ та Мінюста. За результатами аукціону з переможцем укладено договір купівлі-продажу майна банкрута від 03.08.2015 року та акт про передання права власності від 04.08.2015 року. Однак, станом на дату проведення зазначеного аукціону господарськими судами розглядався спір щодо права власності на парогенератори ПГВ-1000М (77, 78), а саме скарга ДП НАЕК Енергоатом в особі ВП ЗАЕС на дії ліквідатора банкрута щодо правомірності віднесення цього майна до ліквідаційної маси. Щодо відсутності підстав виникнення права власності на спірні парогенератори у банкрута стала постанова Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2014 року по справі №5023/9032/11, якою СУРФ Інек у формі ТОВ відмовлено у визнанні права власності на парогенератори ПГВ-1000М. Так, постановою Вищого господарського суду України від 13.10.2015 року у справі №Б-39/134-10 скасовано, як незаконні, всі рішення господарських судів попередніх інстанцій, що стосувались визначення правомірності включення спірного майна до ліквідаційної маси банкрута та встановлено певні суперечності та невизначеність.

Таким чином, за умов оскарження в судовому порядку дій ліквідатора банкрута щодо внесення до ліквідаційної маси спірних парогенераторів ПГВ-1000М та недоведеності належності парогенераторів банкруту на праві власності чи господарського відання, ліквідатор не мав законних підстав передавати їх на реалізацію та проводити будь-які дії з їх відчуження до вирішення питання по суті в судовому порядку. Тобто ліквідатор, як законний представник підприємства-банкрута, не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для розпорядження спірними майновими об'єктами.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення скарги на дії ліквідатора, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Згідно ст. 5 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , в редакції від 14.05.1992 року, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Враховуючи прикінцеві та перехідні положення Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 22.12.2011 року та роз'яснення надані в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 28.03.2013 року №01-06/606/2013 (зі змінами та доповненнями) в даному випадку, що стосується розгляду скарги на дії ліквідатора, застосуванню підлягають норми Закону про банкрутство, що діяли до 19.01.2013 року. Проте, порядок продажу майна в провадженні у справі про банкрутство (оцінка майна, яке підлягає продажу; його реалізація, відшкодування витрат ліквідатора у справі про банкрутство тощо) повинні оцінюватися з врахуванням приписів Закону про банкрутство в редакції, що діє з 19.01.2013 року.

Згідно ч.4 ст.24 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в редакції до 19.01.2013 року, у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч.4 ст. 25 Закону про банкрутство дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

Статтею 25 Закону про банкрутство передбачено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону про банкрутство усі виді майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Обґрунтовуючи неправомірність дій ліквідатора скаржник посилається на наявність на час проведення аукціону спору щодо права власності на ці парогенератори шляхом звернення до суду зі скаргою на дії ліквідатора щодо правомірності віднесення цього майна до ліквідаційної процедури.

Дійсно, 28.04.2014 року ДП НАЕК Енергоатом було подано до суду скаргу на дії ліквідатора з приводу правомірності віднесення парогенераторів ПГВ-1000М зав. №77, 78 до ліквідаційної маси банкрута. Матеріалами справи встановлено, що її розгляд відбувався, в тому числі і станом на дату проведення аукціонів з продажу спірного майна банкрута.

Але як вірно відзначив суд першої інстанції, звернення до суду зі скаргою на дії ліквідатора не спричиняє необхідність зупинення ліквідаційної процедури та вчинення ліквідатором необхідних дій з її завершення у порядку та строки, визначені Законом про банкрутство. До того ж під час розгляду скарги на дії ліквідатора або інших учасників ліквідаційної процедури з боку господарського суду здійснюється оцінка лише правомірності дій арбітражного керуючого або іншого учасника ліквідаційної процедури та досліджуються питання щодо належного виконання ліквідатором своїх повноважень, а не вирішується спір стосовно визнання права власності на те чи інше майно банкрута.

Крім того, спір про право власності на те чи інше майно банкрута не може бути предметом розгляду за скаргою, поданою у відповідності до вимог ст.25 Закону про банкрутство, а має розглядатись в окремому позовному провадженні із застосуванням правового інструментарію Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник звернувся зі скаргою на дії ліквідатора основним доводом якої є те, що він не мав права реалізовувати майно на аукціоні оскільки у відношенні права власності на таке майно був наявний спір. Однак, слід відмітити, що спору не було, а мало місце вирішення питання про правомірність віднесення такого майна до ліквідаційної маси.

Матеріали справи свідчать, що будь-яких заборон або обмежень у реалізації спірного майна у порядку, визначеному Законом про банкрутство, в ході ліквідаційної процедури судом не приймалося.

Вказане свідчить, що ліквідатор діяв у спосіб, встановлений Законом про банкрутство та в межах наданих йому Законом повноважень, тому твердження скаржника про неправомірність його дій є необґрунтованими та безпідставними.

Станом на момент проведення аукціонів, спірне майно було включено до ліквідаційної маси, а в силу прямої вказівки Закону, таке майно підлягає реалізації та отримані кошти направленню на погашення кредиторських вимог.

Також колегія суддів враховує, якщо допустити, що дії ліквідатора були неправомірними, то це не призведе до відновлення порушеного права кредитора, оскільки станом на момент звернення зі скаргою до суду першої інстанції питання правомірності включення майна до ліквідаційної маси вже вирішено (постанова Вищого господарського суду України від 11.05.2017 року) і це не зумовлює невірність реалізації майна а тільки встановить факт невірних дій учасника справи - ліквідатора.

Щодо вимоги про визнання недійсними результатів відкритих торгів у формі аукціону, проведених 31.07.2015 року з продажу парогенераторів ПГВ-1000М (№77, 78), слід зазначити, що оскарження результатів аукціону передбачено у інший спосіб, а саме згідно норм ч.1 ст. 25 Закону про банкрутство, шляхом подання до господарського суду заяв про визнання недійсними угод боржника, призначення їх до розгляду та залучення до участі у справі осіб, стосовно прав та охоронюваних законом інтересів яких має бути прийняте судове рішення у порядку, встановленому чинним законодавством.

У відповідності до ст.ст. 4, ч. 6 ст. 12, п.8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 3-1, 23, 24, 25 Закону про банкрутство та норм ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України розгляд та вирішення питань про визнання недійсними угод боржника (у тому числі укладених у ліквідаційній процедурі з продажу майна боржника) здійснюється: у межах справи про банкрутство; за заявою ліквідатора (або інших учасників справи про банкрутство або учасників спірної угоди); в окремому провадженні; та із застосуванням способів захисту прав та інтересів, визначених нормами ст. 16 Цивільного кодексу України (визнання правочину недійсним тощо).

Отже, розгляд заяв про захист цивільних прав у справі про банкрутство здійснюється за правилами Господарського процесуального кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених нормами Закону про банкрутство, та із застосуванням інструментів захисту цивільних прав та охоронюваних інтересів, що визначені відповідним інститутом цивільного права.

Розгляд вимоги про визнання недійсними результатів відкритих торгів у формі аукціону, проведених 31.07.2015 року з продажу парогенераторів ПГВ-1000М (№77, 78) в межах скарги на дії ліквідатора, а не шляхом звернення до суду з відповідною заявою, порушує права та охоронювані інтереси заінтересованих осіб та учасників провадження у справі про банкрутство, а також суперечить положенням ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, що була ратифікована Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, оскільки порушує право на ефективний засіб юридичного захисту прав та свобод.

Щодо твердження скаржника про неврахування ліквідатором суми заборгованості в розмірі 3659,85 грн., заявленої кредитором за договором зберігання №75/80-06 від 18.05.2008 року і зобов'язанні ліквідатора включити її до реєстру вимог кредиторів, слід зазначити наступне.

Дійсно ліквідатором ОСОБА_1 помилково не було включено вказану суму, яка була визнана попереднім ліквідатором СУРФ Інек у формі ТОВ ОСОБА_6, до реєстру вимог кредиторів, який було подано на затвердження суду 20.07.2017 року. Разом з тим, такі дії ліквідатора не вплинули на права кредитора у справі про банкрутство, оскільки така помилка фактично виправлена - відкориговано суму кредиторських вимог і включено цю суму до реєстру вимог кредиторів, поданого до суду на затвердження 11.07.2018 року.

Відповідно ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Тобто, при вирішенні питань процесуального характеру під час розгляду справ про банкрутство господарські суди повинні керуватися Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом і застосовувати ті статті або відповідні частини статей Господарського процесуального кодексу України, які мають універсальний характер для будь-якої форми судового процесу.

Стаття 5 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в редакції чинній станом на момент прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, визначає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж Кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно досліджено обставини належних та правомірних дій ліквідатора, а також виконання покладених на нього повноважень.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням судом норм права чи при неповному з'ясуванні обставин справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, а вимоги не відповідають встановленим законом способом захисту, у зв'язку з чим апеляційна скарга Державного підприємства ОСОБА_3 атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала Господарського суду Харківської області від 27.07.2018 року по справі №Б-39/134-10 має бути залишена без змін.

Керуючись статтями 73, 74, 77, 86, 269, 270, 271, 273, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, ч.6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів , колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства ОСОБА_3 атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.07.2018 року по справі №Б-39/134-10 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 27 вересня 2018 року.

Головуючий суддя Хачатрян В.С.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Слободін М.М.