Постанова

від 30.01.2019 по справі б-39/134-10

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2019 року

м. Київ

Справа № Б-39/134-10

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жуков С.В., Ткаченко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

представники сторін:

скаржника - адвокат Балацький Я.А.

боржника - арбітражний керуючий Панасюк І.В.

Генеральної прокуратури України - прокурор Савицька О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду

від 27.09.2018

у складі колегії суддів: Хачатрян В.С. (головуючого), Ільїна О.В., Слободіна М.М.

та на ухвалу Господарського суду Харківської області

від 27.07.2018

у складі судді: Савченко А.А.

у справі № Б-39/134-10

за заявою Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота"

до Спільної українсько-російської фірми "ІНЕК" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

1. Постановою Господарського суду Харківської області від 20.10.2010 визнано Спільну українсько-російську фірму Інек у формі ТОВ банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Фоміна Г.В., якого зобов'язано виконати всі дії передбачені ст.ст. 25-34, 52 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в редакції до 19.01.2013 року.

2. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.01.2015 ліквідатором у справі №Б-39/134-10 призначено арбітражного керуючого Панасюка І.В, якого зобов'язано завершити ліквідаційну процедуру.

3. 11.06.2018 Державне підприємство НАЕК Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" звернулося до Господарського суду Харківської області зі скаргою на дії ліквідатора (вх.№16760).

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

4. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.07.2018 у справі

№Б-39/134-10 у задоволенні скарги ДП НАЕК Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на дії ліквідатора (вх.№16760) відмовлено.

5. Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції кредитор - ДП НАЕК Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.07.2018 та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу на дії ліквідатора в повному обсязі.

6. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.09.2018 у справі №Б-39/134-10 апеляційну скаргу ДП НАЕК Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.07.2018 залишено без змін.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

7. 17.10.2018 Державне підприємство "НАЕК "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" через Східний апеляційний господарський суд звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою № 28-23/22829 від 12.10.2018 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.09.2018 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.07.2018 у справі № Б-39/134-10 (щодо розгляду скарги на дії ліквідатора), підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № Б-39/134-10 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 08.11.2018.

9. Ухвалою Верховного Суду від 15.11.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" № 28-23/22829 від 12.10.2018 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.09.2018 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.07.2018 у справі № Б-39/134-10; призначено розгляд касаційної скарги на 12.12.2018 об 11 год. 30 хв.

10. Разом з тим, розгляд касаційної скарги призначений на 12.12.2018 об 11 год. 30 хв. не відбувся у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді - Білоуса В.В.

11. З огляду на викладене, ухвалою Верховного Суду від 17.12.2018 призначено розгляд касаційної скарги Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" № 28-23/22829 від 12.10.2018 на 30.01.2019 об 11 год. 30 хв.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.

12. Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного суду, ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на дії ліквідатора в повному обсязі.

13. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

13.1 Висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності порушень в діях ліквідатора щодо ігнорування необхідності вчинення відповідних дій та задоволення вимог кредитора суперечать вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній до 19.01.2013.

13.2 Судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що полягає в необґрунтованому використанні приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній з 19.01.2013, зокрема щодо оцінки порядку продажу майна.

13.3 За умов оскарження в судовому порядку дій ліквідатора банкрута щодо внесення до ліквідаційної маси спірних парогенераторів ПГВ-1000М та недоведеності належності парогенераторів банкруту на праві власності чи господарського відання, ліквідатор не мав законних підстав передавати їх на реалізацію та проводити будь - які дії з їх відчуження до вирішення питання по суті в судовому порядку.

14. Представник скаржника та прокурор в судовому засіданні 30.01.2019 підтримали касаційну скаргу з підстав викладених в ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

15. Ліквідатором боржника - арбітражним керуючим Панасюком І.В. подано заперечення на касаційну скаргу, в яких останній просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

16. Арбітражний керуючий Панасюк І.В. в судовому засіданні 30.01.2019 заперечив проти касаційної скарги з підстав викладених у відзиві.

Позиція Верховного Суду

17. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

18. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

19. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

20. Згідно статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції від 14.05.1992, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

21. Враховуючи прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 в даному випадку, що стосується розгляду скарги на дії ліквідатора, застосуванню підлягають норми Закону про банкрутство, що діяли до 19.01.2013. Проте, порядок продажу майна в провадженні у справі про банкрутство (оцінка майна, яке підлягає продажу; його реалізація, відшкодування витрат ліквідатора у справі про банкрутство тощо) повинні оцінюватися з урахуванням приписів Закону про банкрутство в редакції, що діє з 19.01.2013.

22. З огляду на викладене, доводи скаржника (пункт 13.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими.

23. Згідно частини 4 статті 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013, у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури.

24. Відповідно до частини 4 статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013, дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

25. Статтею 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013, передбачено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

26. Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013, усі виді майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

27. Судами попередніх інстанцій встановлено, що обґрунтовуючи неправомірність дій ліквідатора скаржник посилається на наявність на час проведення аукціону спору щодо права власності на ці парогенератори шляхом звернення до суду зі скаргою на дії ліквідатора щодо правомірності віднесення цього майна до ліквідаційної процедури.

28. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.04.2014 ДП НАЕК Енергоатом було подано до суду скаргу на дії ліквідатора з приводу правомірності віднесення парогенераторів ПГВ-1000М зав. №77, 78 до ліквідаційної маси банкрута. Матеріалами справи встановлено, що її розгляд відбувався, в тому числі і станом на дату проведення аукціонів з продажу спірного майна банкрута.

29. Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, звернення до суду зі скаргою на дії ліквідатора не спричиняє необхідність зупинення ліквідаційної процедури та вчинення ліквідатором необхідних дій з її завершення у порядку та строки, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". До того ж під час розгляду скарги на дії ліквідатора або інших учасників ліквідаційної процедури з боку господарського суду здійснюється оцінка лише правомірності дій арбітражного керуючого або іншого учасника ліквідаційної процедури та досліджуються питання щодо належного виконання ліквідатором своїх повноважень, а не вирішується спір стосовно визнання права власності на те чи інше майно банкрута.

30. Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що спір про право власності на те чи інше майно банкрута не може бути предметом розгляду за скаргою, поданою у відповідності до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції чинній до 19.01.2013, а має розглядатись в окремому провадженні.

31. Скаржник звернувся зі скаргою на дії ліквідатора основним доводом якої є те, що він не мав права реалізовувати майно на аукціоні оскільки у відношенні права власності на таке майно був наявний спір. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спору не було, а мало місце вирішення питання про правомірність віднесення такого майна до ліквідаційної маси.

32. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що будь-яких заборон або обмежень у реалізації спірного майна у порядку, визначеному Законом про банкрутство, в ході ліквідаційної процедури судом не приймалося.

33. Окрім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на момент звернення зі скаргою до суду першої інстанції питання правомірності включення майна до ліквідаційної маси вже вирішено (постанова Вищого господарського суду України від 11.05.2017).

34. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що ліквідатор діяв у спосіб, встановлений Законом про банкрутство та в межах наданих йому Законом повноважень, тому твердження скаржника про неправомірність його дій є необґрунтованими та безпідставними.

35. Станом на момент проведення аукціонів, спірне майно було включено до ліквідаційної маси, а в силу прямої вказівки Закону, таке майно підлягає реалізації та отримані кошти направленню на погашення кредиторських вимог.

36. З огляду на викладене, доводи скаржника (пункт 13.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими.

37. Щодо вимоги про визнання недійсними результатів відкритих торгів у формі аукціону, проведених 31.07.2015 суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що оскарження результатів аукціону передбачено у інший спосіб, а саме шляхом подання до господарського суду відповідних заяв.

38. Розгляд вимоги про визнання недійсними результатів відкритих торгів у формі аукціону, проведених 31.07.2015 з продажу парогенераторів ПГВ-1000М (№77, 78) в межах скарги на дії ліквідатора, а не шляхом звернення до суду з відповідною заявою, порушує права та охоронювані інтереси заінтересованих осіб та учасників провадження у справі про банкрутство, а також суперечить положенням статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, що була ратифікована Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, оскільки порушує право на ефективний засіб юридичного захисту прав та свобод.

39. Доводи скаржника (пункт 13.1 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що дійсно ліквідатором Панасюком І.В. помилково не було включено вказану суму, яка була визнана попереднім ліквідатором СУРФ Інек у формі ТОВ Фоміним Г.В., до реєстру вимог кредиторів, який було подано на затвердження суду 20.07.2017. Разом з тим, такі дії ліквідатора не вплинули на права кредитора у справі про банкрутство, оскільки така помилка фактично виправлена, а саме відкориговано суму кредиторських вимог і включено цю суму до реєстру вимог кредиторів, поданого до суду на затвердження 11.07.2018.

40. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

41. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункту 1 статті 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

42. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

43. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

44. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

45. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

46. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.

47. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

48. Вказані вимоги судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних постанови та ухвали були дотримані.

49. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" № 28-23/22829 від 12.10.2018 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.09.2018 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.07.2018 у справі у справі № Б-39/134-10 залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.09.2018 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.07.2018 у справі

№ Б-39/134-10 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді С. В. Жуков

Н. Г. Ткаченко