Ухвала

від 27.09.2018 по справі 815/1884/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/1884/18

УХВАЛА

27 вересня 2018 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Тарасишина О.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про відвід судді Білостоцького О.В. по справі № 815/1884/18, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Одеського окружного адміністративного суду Білостоцького О.В. знаходиться справа №815/1884/18 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Орлан ЗТ" до Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвалою від 14.05.2018 року відкрито провадження у вказаній справі за правилами загального позовного провадження.

26.09.2018 року (вх. № 28370/18) через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про відвід судді Білостоцького О.В. у справі № 815/1884/18.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26.09.2018 року зупинено провадження по справі №815/1884/18 та відповідно до ст.31 КАС України передано до Відділу з надання судово-адміністративних послуг та аналітичної роботи Одеського окружного адміністративного суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 26.09.2018 року, заяву Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про відвід судді Білостоцького О.В. по справі № 815/1884/18 передано судді Тарасишиній О.М.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст.40 КАС України, питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Згідно ч.8 ст.40 КАС України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

З огляду на зазначене, відповідно до ч.8 ст.40 КАС України, заяву Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про відвід судді Білостоцькому О.В. по справі № 815/1884/18 розглянуто в порядку письмового провадження.

Так, в обґрунтування заяви про відвід судді Білостоцького О.В. представник відповідача зазначив про наявність розбіжностей в ухвалі, яка була винесена в судовому засіданні 06.08.2018 року та зафіксована в протоколі судового засідання від 06.08.2018 року, в якому викладено інший зміст вимог суду нібито на підставі протокольної ухвали. Так, на думку представника відповідача, це свідчить про фальсифікацію судом документів, а отже є обставина, що викликає сумнів в неупередженості судді.

Розглянувши заяву представника Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про відвід судді Білостоцькому В.О. по справі №815/1884/18, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно вимог ч. 3 ст. 77 КАС України суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, доказами.

Відповідно до ч. 4 ст.9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Частиною 6 ст.80 КАС України передбачено, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Згідно з ч.ч. 7-8 ст. 80 КАС України, особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу.

Частиною 3 ст. 80 КАС України визначені повноваження адміністративного суду щодо витребування доказів за власною ініціативою, про що суд постановляє ухвалу.

Ухвали, постановлені судом без виходу до нарадчої кімнати, заносяться секретарем судового засідання до протоколу судового засідання (частина 7 ст. 243 КАС України).

При цьому, в самій заяві представник відповідача взагалі не вказує, в чому полягають розбіжності вимоги суду, жодних конкретних обставин та мотивів на підтвердження заяви про відвід представник відповідача не вказує. Натомість ч. 3 ст. 39 КАС України, чітко передбачено, що заява про відвід повинна бути вмотивована. При цому, в заяві про відвід зазначено, що про підставу для заяви про відвід йому стало відомо 26.09.2018 року. До цього твердження представника відповідача суд ставиться критично з огляду на те, що згідно матеріалів справи, зокрема, протоколу судового засідання, 06.08.2018 року (т. 2 а.с. 175-179) у судовому засіданні 06.08.2018 року був присутній представник відповідача - Оксюта В.В., лист від 06.08.2018 року (т. 2 а.с. 182) про витребування судом документів відповідач отримав 14.08.2018 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (т.2 а.с. 184).

Відтак, представник відповідача, який був присутній у судовому засіданні 06.08.2018 року знав, якого змісту ухвалу було прийнято у судовому засіданні 06.08.2018 року та, одержавши супровідного листа 14.08.2018 року, мав можливість ознайомитися з матеріалами справи більш детально, у разі, якщо ним було виявлено якість розбіжності, що власне й було зроблено представником відповідача, а саме надано заяву про ознайомлення з матеріалами справи 17.08.2018 року вх. № 24094/18 (т.2 а.с. 185). При цьому, представник відповідача у своїй заяві про відвід судді Білостоцького В.О. взагалі не зазначає, чому він одержав копію протоколу лише 26.09.2018 року, якщо подав відповідну заяву ще 17.08.2018 року.

Так, право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатись особа при розгляді її позову в національному суді, і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За приписами ст.ст. 126, 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя є незалежні і підкоряються тільки закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, наявність безсторонності має визначатись, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах "Фей проти Австрії", рішення від 24.02.1993, серія A, №255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі потрібно визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10.06.1996, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 43).

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Як зазначено Верховним Судом України, суддя також не може брати участі у розгляді адміністративної справи і за наявності інших обставин, які можуть викликати сумнів у його неупередженості, однак конкретного і вичерпного переліку цих підстав не передбачено. Тобто, із змісту закону вбачається, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості (постанова Верховного Суду України від 11 жовтня 2006 року).

Водночас, для того, що б ці обставини можливо було покласти в основу заяви про відвід, вони повинні бути доведеними.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 230 КАС України, у судовому засіданні секретар забезпечує ведення протоколу судового засідання.

У протоколі судового засідання зазначаються такі відомості: 1) рік, місяць, число і місце судового засідання; 2) найменування адміністративного суду, який розглядає справу, прізвище та ініціали судді (суддів), секретаря судового засідання; 3) справа, що розглядається, ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи; 4) порядковий номер вчинення процесуальної дії; 5) назва процесуальної дії; 6) час вчинення процесуальної дії; 7) ухвали суду, постановлені в судовому засіданні, не виходячи до нарадчої кімнати; 8) інші відомості, встановлені цим Кодексом.

Протокол судового засідання ведеться секретарем судового засідання та підписується ним невідкладно, але не пізніше наступного дня після судового засідання і приєднується до справи.

Згідно ст. 231 КАС України, учасники справи мають право ознайомитися із технічним записом і протоколом судового засідання та протягом п'яти днів з дня проголошення рішення у справі подати до суду письмові зауваження щодо їх неповноти або неправильності.

Головуючий розглядає зауваження щодо технічного запису і протоколу судового засідання не пізніше п'яти днів з дня їх подання в порядку письмового провадження. За ініціативою суду розгляд зауважень щодо технічного запису і протоколу судового засідання може здійснюватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Розглянувши зауваження, суд постановляє ухвалу, якою враховує зауваження або мотивовано відхиляє їх.

У разі пропущення строку подання зауважень і відсутності підстав для його поновлення головуючий залишає їх без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.09.2018 року представнику Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області за його клопотанням про надання протоколу підготовчого судового засідання від 06.08.2018 року та копії його технічного запису були наданні запитуванні документи, однак жодних письмових зауважень щодо неповноти або неправильності технічного запису і протоколу судового засідання до суду не надавалось.

Разом з тим, відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський Суд з прав людини у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості: 1) суб'єктивний - беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі; 2) об'єктивний - визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. У даному контексті можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справах П'єрсак проти Бельгії, Кіпріану проти Кіпру, Грівз проти Сполученого Королівства). Щодо суб'єктивного тесту, то він полягає у з'ясуванні особистих переконань конкретного судді у певній справі. Проте презюмується особиста неупередженість. Щодо об'єктивного тесту, то необхідно визначити, поза межами особистої поведінки суддів, чи немає підтверджених фактів, які могли б спричинити сумніви щодо неупередженості суддів. При вирішенні питання про те, чи існують обґрунтовані причини вважати, що цих вимог не було дотримано, точка зору сторони є важливою, але не є вирішальною. Вирішальним є те, чи таке побоювання може бути об'єктивно виправданим (рішення ЄСПЛ у справі Клейн та інші проти Нідерландів).

Оскільки доказів протилежного не надано, то по суб'єктивному критерію особиста безсторонність судді презюмується.

Що стосується об'єктивного критерію, то побоювання представника позивача, що суддя Білостоцький В.О. є небезстороннім не можна вважати об'єктивно обґрунтованими, позаяк по своїй суті вони є сугубо гіпотетичними і не підтверджуються такими фактами, які могли б викликати сумніви щодо неупередженості судді. Жодних обставин тому, що вказаний суддя не був вільною від стороннього впливу чи будь-якого втручання у судовий розгляд справи, у заяві про відвід не наведено.

З огляду на усе вищевикладене, вказані в заяві відповідача - Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області обставини не можуть свідчити про упередженість судді Білостоцького В.О. та його необ'єктивність при розгляді даної адміністративної справи.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відводу судді Білостоцького В.О. у справі № 815/1884/18, а тому в задоволенні заяви представника Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про відвід судді Білостоцького В.О. слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 248, 256, 293 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

У задоволенні заяви представника Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 26.09.2018 року (вх. № 28370/18 від 26.09.18р.) про відвід судді Білостоцького В.О. по справі № 815/1884/18 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Тарасишина