Рішення

від 23.08.2018 по справі 826/12030/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 23 серпня 2018 року                                                    № 826/12030/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Качура І.А. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «АЕРС» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В: З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «АЕРС» (далі – позивач, ТОВ «НВП «АЕРС») до Головного управління ДФС у м. Києві (далі – відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.08.2017 №0043771404, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1  200  000,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 300  000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки щодо завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є неправомірними, а прийняте відповідачем за результатами перевірки оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню. На думку позивача, твердження податкового органу щодо непідтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом є безпідставними, оскільки у нього наявне документальне підтвердження фактичного здійснення спірних операцій, всі первинні документи, які супроводжували господарські операції відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити. При цьому, позивач зазначив, що податковим законодавством не передбачено те, що бюджетне відшкодування підприємства повинно ставитись у залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, зокрема, в акті перевірки відповідач посилається на порушення норм податкового законодавства контрагентами по ланцюгу постачання. Водночас, позивач виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження формування податкового кредиту та валових витрат. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити. Представник відповідача проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях, посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення не вбачає. Враховуючи положення частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України за згодою сторін судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини. Матеріали справи свідчать, що на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 18.07.2017 № 6662, згідно із підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за травень 2017 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 19.06.2017 №9116617191), за результатами якої складено акт від 14.08.2017 №572/26-15-14-04-01/35031451. В результаті проведеної перевірки посадовими особами відповідача встановлені порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту по податку на додану вартість за період вересень 2016 року на загальну суму ПДВ 1  200  000,00 грн. та, відповідно, завищення від'ємного значення за вересень 2016 року на суму 1  200  000,00 грн., в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2017 року на суму ПДВ 1  200  000,00 грн. На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 23.08.2017 №0043771404 форми «В1», яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 200 000,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 300 000,00 грн. Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з відповідним позовом до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд входить з наступного. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі по тексту в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. У відповідності до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. При цьому, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Між тим, як передбачено у пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183цього Кодексу (пункт 201.8 статті 201 Податкового кодексу України). При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України). Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, для формування податкового кредиту має бути наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит. Частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення фактично вчинених операцій у бухгалтерському та податковому обліку. У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ та, відповідно, бюджетного відшкодування виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою його формування. Такі правові наслідки наступають у разі: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою. У той же час, відносно порядку визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строків проведення розрахунків, Податковим кодексом України встановлено наступні правила. Зокрема, відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу. Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. За правилами пункті 200.2 та 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Пунктом 200.4 цієї ж статті Податкового кодексу України передбачено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг. З акту перевірки вбачається, що причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень 2016 року стало здійснення експортних операцій (Екран-УБ-02М-3), які згідно з чинним законодавством оподатковується податком за ставкою « 0». За результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення, встановлено наявність розбіжностей у податковій звітності. Згідно бази ІС «Податковий блок» за вересень 2016 року наявні розбіжності по взаємовідносинам ТОВ «НВП «АЕРС» та ТОВ «АВІА-Комплект» на суму 1  200  000,00 грн. Так, як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «НВП «АЕРС» та ТОВ «АВІА-Комплект» укладено договір поставки №05/7-16 від 05.07.2016, відповідно до якого Постачальник (ТОВ «АВІА-Комплект») зобов'язується передати у власність Покупця (ТОВ «НВП «АЕРС») товар в номенклатурі та кількості, що вказані в договорі та специфікаціях, що є невід'ємною частиною Договору, а Покупець, у свою чергу, зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього визначену грошову суму. В підтвердження виконання умов договору позивачем надано копії: Специфікації №1 до договору від 05.07.2016, відповідно до якої передбачалось придбання товару – Екран-УБ-02М-3 у кількості 2 шт. на загальну суму 7  200  000,00 грн., у тому числі ПДВ – 1  200  000,00 грн., рахунку-фактури №СФ-0000061 від 09.09.2016 на загальну суму 7  200  000,00 грн., у тому числі ПДВ – 1  200  000,00 грн., акту прийому передачі від 12.09.2016. Факт поставки товару підтверджується копіями видаткової накладної від 12.09.2016 №64 на загальну суму 7  200  000,00 грн., у тому числі ПДВ – 1  200  000,00 грн. та податкових накладних від 09.09.2016 №5 на загальну суму 1  440  000,00 грн., у тому числі ПДВ – 240  000,00 грн., від 12.09.2016 №97 на загальну суму 5  760  000,00 грн., у тому числі ПДВ – 960  000,00 грн. Згідно квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку кількісних та вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних виписані контрагентом податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 14.09.2016. Усі розрахунки із контрагентом проведені та підтверджуються копією виписки банку по особовим рахункам. Зі змісту акту перевірки не вбачається, що податковим органом зазначено про помилковість чи невідповідність вказаних первинних документів, складених між ТОВ «НВП «АЕРС» та ТОВ «АВІА-Комплект», вимогам законодавства. Разом з тим, контролюючий орган вказує на те, що за результатами податкової інформації встановлено відсутність можливості надання вказаних вище послуг від контрагентів по ланцюгу постачання на адресу ТОВ «НВП «АЕРС», що свідчить, на думку податкового органу, про те, що правочини між ТОВ «НВП «АЕРС» та ТОВ «АВІА-Комплект» на загальну суму ПДВ 1  200  000,00 грн. за вересень 2016 року здійснені без мети настання реальних правових наслідків. Оскільки реальність та можливість вчинення даної господарської операції у постачальника ТОВ «НВП «АЕРС» відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, тому у ТОВ «НВП «АЕРС» не було підстав для податкового обліку вказаних операцій. Зокрема, відповідач зазначив, що ТОВ «АВІА-Комплект» обліковується у ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, стан платника податків – « 0», вид діяльності - 46,69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, статутний фонд 29000 грн. Штатна чисельність працівників згідно даних 1ДФ за 3 квартал 2016 року складає 3 особи. При аналізі зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних за вересень 2016 року на адресу ТОВ «АВІА-Комплект» встановлено, що ТОВ «АВІА-Комплект» придбано Екран-УБ-02М-3 у ТОВ «Проект - Строй Сервис» (код ЄДРПОУ 34375446). ТОВ «Проект - Строй Сервис» (код ЄДРПОУ 34375446) знаходиться на обліку в Херсонській ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області. Стан платника податків – « 0». Основний вид діяльності – 42.99 - будівництво інших споруд. Н.В.І.У. Статутний фонд складає 35000,00 грн. Чисельність працюючих згідно даних 1ДФ за 3 квартал 2016 року складає 4 особи (3 звільнено 31.08.2016). Основних фондів згідно фінансового звіту суб'єкта господарювання на 30.09.2016 на суму 30  600 грн. При аналізі зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних за вересень 1016 року на адресу ТОВ «Проект - Строй Сервис» встановлено, що ТОВ «Проект - Строй Сервис» придбало Екран-УБ-02М-3 у ТОВ «Агромакс-ЮГ» (код ЄДРПОУ 35563938). Як зазначив відповідач, ТОВ «Агромакс-ЮГ» (код ЄДРПОУ 35563938) знаходиться на обліку в Херсонській ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області. Стан платника податків – «0». Основний вид діяльності – 33.12 Ремонт і технічне обслуговування манійй і устаткування промислового призначення. Статутний фонд складає 46000,-- грн. Чисельність, праідаючих згідно даних 1ДФ за 3 квартал 2016 року складає 1 особа. Крім того, ТОВ «Агромакс-ЮГ» не виробляло Екран-УБ-02М-3, про що свідчить відсутність управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортник засобів, спеціального обладнання, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності для забезпечення виробництва Екрана-УБ-02М-3. Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «Агромакс-ЮГ» формує податковий кредит у вересні 2016 року за рахунок придбання газобетону, філе кур-бр., стегно кур-бр., печиво, сухарі та інше, а реалізує Екран-УБ-02М-3. З огляду на викладене, контролюючим органом зроблено висновок, що правочин здійснений між позивачем та його контрагентом ТОВ «АВІА-Комплект» здійснений без мети настання реальних наслідків, враховуючи відсутність у підприємств-постачальників основних фондів, кваліфікованих трудових ресурсів, на думку відповідача, такі господарські операції відбулись виключно на паперах та не має матеріального наслідку, як того вимагає стаття 198 Податкового кодексу України. Разом з тим, суд зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість необхідно з'ясовувати, зокрема, обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів. У взаємозв'язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому, вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 № 742/11/13-11. Аналізуючи складені між позивачем та контрагентом первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов'язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов'язань та капіталу позивача. До того ж, як з'ясовано в ході розгляду справи, придбаний товар (Екран-УБ-02М-3) позивачем реалізовано шляхом експорту відповідно до договору комісії від 22.09.2016 №USE-20.3-21-D/K-16, де товар проходив митний контроль, за наслідками чого була оформлена експертна митна декларація. Вказані документи долучені од матеріалів справи. У взаємозв'язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, зазначає, що відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В даному випадку, як приходить до висновку суд, відповідач в порядку виконання обов'язку, визначеного частиною 2 статті 77 КАС України, не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум бюджетного відшкодування. Зокрема, в контексті наведеного слід додати, що контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується в акті перевірки, а отже видача ним податкових накладних є правомірною. Наведені вище документи оформлені належним чином, відображають суть спірних операцій, а тому вказані документи мають юридичну силу та свідчать про реальний характер операцій. При цьому суд враховує, що податковий орган в акті перевірки та в ході розгляду справи не заперечувалось та визнавалось фактичне прийняття позивачем виконаних будівельних робіт, жодним чином не ставилося під сумнів належність оформлення первинних документів та податкових накладних. В акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування. Під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними господарськими операціями. Слід також додати, що під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагента позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку статті 55-1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»). Не надано рішення суду, прийнятого в порядку статті 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентом недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами частини 3 статті 228 ЦК України. Також не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку статті 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо. При цьому, вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Водночас, висновки відповідача ґрунтуються лише на податковій інформації по контрагентам контрагента позивача, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи. Суд вважає за необхідне зазначити, що законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг). Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов'язань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання саме цих операцій. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи та не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит чи формування валових витрат за наявності факту здійснення господарської операції. Також, визначальним критерієм для підтвердження права платника податку на податковий кредит є реальність вчинюваної господарської операції, тобто встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності. Таким чином, за результатом системного аналізу вимог податкового законодавства, на підставі оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що операції позивача з контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів. Отже, відповідач протиправно дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість за вересень 2016 року на загальну суму ПДВ 1  200  000,00 грн. та, відповідно, завищення від'ємного значення на вказану суму, а тому неправомірно зменшив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 1  200  000,00 грн., що свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги. За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню. Відповідно, беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати. Керуючись вимогами статей 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, В И Р І Ш И В: Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «АЕРС» задовольнити повністю. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0043771404 від 23.08.2017, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1  200  000,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 300  000,00 грн. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «АЕРС» (код ЄДРПОУ 35031451) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 22  500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві. Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                                 І.А. Качур