Рішення

від 27.09.2018 по справі 826/107/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 вересня 2018 року № 826/107/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю УБК БУІНЖИНІРИНГ ДоГоловного управління ДФС у м.Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.08.2017 р. № 0042641404, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю УБК БУІНЖИНІРИНГ звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Головного управління ДФС у м.Києві, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.08.2017 р. № 0042641404.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 05.01.2018 р. відкрито провадження по справі та призначено судовий розгляд.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ГУ ДФС у м.Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 07.08.2017 р. № 546/26-15-14-04-03/39545320 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість .

Відповідач в письмовому відзиві на позов підтримав висновки акта перевірки та вказав на відповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. Обґрунтовуючи свої вимоги зазначив, що господарські операції позивача є реальними. Позивач не може нести відповідальність за недобросовісність свого контрагента.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні, оскільки господарські операції позивача не мали на меті настання реальних наслідків.

За клопотанням сторін, на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва суд дійшов висновку про наступне.

ГУ ДФС у м.Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку УБК БУІНЖИНІРИНГ (код ЄДРПОУ 39545320) податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ ХОРСА ГРУП (код ЄДРПОУ 40763121) за період з 01.12.2016 р. по 31.12.2016 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ УБК БУІНЖИНІРИНГ п. 185.1 ст. 185, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за перевіряє мий період на загальну суму 1 051 792,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 07.08.2017 р. № 546/26-15-14-04-03/39545320 та винесено податкове повідомлення-рішення від 18.08.2017 р. № 0042641404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 314 740,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 1 051 792,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 262 948,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, ДФС України прийнято рішення від 23.11.2017 р. № 27236/6/99-99-11-01-01-25, яким податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу-без задоволення.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ТОВ ХОРСА ГРУП (підрядник) укладено типові договори підряду від 04.11.2016 р. № 32-11/16, від 06.12.2016 р. № 39-12/16, від 02.12.2016 р. № 34-12/16, від 05.12.2016 р. № 37-12/16 та від 05.12.2016 р. № 38-12/16, відповідно до умов яких підрядник зобов'язується за завданням замовника, на свій ризик, власними силами та засобами виконати з належною якісьтю та відповідно до наданої замовником проектної документації і здати замовник виконані роботи, належним чином виконані інші взяті на себе за цими договорами зобов'язання.

Замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектну документацію та будівельний майданчик (фронт робіт), організувати та координувати виконання підрядникком робіт на об'єкті, надати підряднику послуги, прийняти та оплатити виконані роботи підрядником (п. 1.1.2 Договорів).

Підрядник гарантує, що він відповідає усім чинним кваліфікаційним та іншим вимогам, необхідним для виконання робіт за цим договором (у т.ч. має необхідні ліцензії, дозволи та достатній досвід виконання аналогічних робіт, кваліфікований і підготовлений персонал та необхідні матеріальні ресурси) (п. 1.2 Договорів).

Відповідно до п. 2.1 Договорів, замовник зобов'язується: письмово повідомити підрядника про дату початку проведення робіт та проведення попередньої оплати у випадку якщо остання передбачена договорами; протягом трьох робочих днів з дати укладання договору, передати підряднику, а підрядник прийняти будівельний майданчик (фронт робіт) та проектну документацію в обсязі, необхідному для початку виконання робіт; здійснити передоплату (авансовий платіж) у розмірі та порядку, передбачених у п. 3.7.1 р. 3 цих дговорів.

Строк виконання робіт визначається календарним графіком виконання робіт, який є додатком № 3 до цих Договорів (п. 2.4 Договорів).

Згідно п. 8.1 Договорів, підрядник зобов'язується до початку робіт призначити наказом з числа своїх працівників виконроба, особу відповідальну за дотримання правил охорони праці та безпечне виконання робіт і інших відповідальних за проведення робіт, а також представників, уповноважених для вирішення питань взаємовінадаєтьсядносин сторін. Належним чином завірена копія наказу надається замовнику; до початку виконання робіт згідно з цим договором підрядник зобов'язаний надати замовнику список працівників, які будуть виконувати роботи та оплатити виготовлення пропусків згідно з наданими рахунками; завчасно письмово повідомляти замовника про готовність до прийому-передачі виконаних ним робіт.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано копії договорів підряду від 04.11.2016 р. № 32-11/16, від 06.12.2016 р. № 39-12/16, від 02.12.2016 р. № 34-12/16, від 05.12.2016 р. № 37-12/16 та від 05.12.2016 р. № 38-12/16, Договірні ціни, Локальні кошториси, підсумкову відомість ресурсів, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні та платіжні доручення.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що ТОВ УБК БУІНЖИНІРИНГ , згідно даних КВЕД - 2010, відкрито наступні види діяльнсоіті, зокрема: організація юудівництва будівель, будівництво інших споруд, підготовчі роботи на будівельному майданчику, інші будівельно-монтажні роботи, інші роботи із завершення будівництва, будівництво житлових і нежитлових будівель, будівництво доріг і автострад, будівництво трубопроводів, будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.

Послуги, які надавались контрагентами позивача, відповідають та пов'язані з господарською діяльністю ТОВ УБК БУІНЖИНІРИНГ .

Разом з цим, суд звертає увагу, що позивачем на надано належних та допустимих доказів виконання договорів підряду від 04.11.2016 р. № 32-11/16, від 06.12.2016 р. № 39-12/16, від 02.12.2016 р. № 34-12/16, від 05.12.2016 р. № 37-12/16 та від 05.12.2016 р. № 38-12/16, зокрема матеріали справи не містять письмового повідомлення підрядника про дату початку проведення робіт та проведення попередньої оплати, доказів передання підряднику будівельний майданчик (фронт робіт) та проектну документацію в обсязі, необхідному для початку виконання робіт, що є порушенням п. 2.1 Договорів.

Також відсутній календарний графік виконання робіт, який є додатком № 3 до цих Договорів, та передбачений п. 2.4 Договорів.

В порушення п. 8.1 Договорів, позивачем не надано належним чином завірену копію наказу призначення з числа робітників виконроба, особу відповідальну за дотримання правил охорони праці та безпечне виконання робіт і інших відповідальних за проведення робіт, а також представників, уповноважених для вирішення питань взаємовінадаєтьсядносин сторін, список працівників, які будуть виконувати роботи та оплати виготовлення пропусків згідно з наданими рахунками; письмового повідомлення замовника про готовність до прийому-передачі виконаних ним робіт.

У свою чергу, позивачем не зазначано необхідність придбання послуг у ТОВ ХОРСА ГРУП , а саме виникнення зобов'язань перед третіми особами.

Крім того, як вбачається з висновків податкового органу, останнім встановлено відсутність трудових ресурсів послуг у ТОВ ХОРСА ГРУП .

Згідно звіту про нарахування заробітної плати ТОВ ХОРСА ГРУП за 4 квартал 2016 року, поданого до ДПІ штатна чисельність працівників складає 7 осіб.

Враховуючи, що договорами підряду від 04.11.2016 р. № 32-11/16, від 06.12.2016 р. № 39-12/16, від 02.12.2016 р. № 34-12/16, від 05.12.2016 р. № 37-12/16 та від 05.12.2016 р. № 38-12/16 передбачалось виконання робіт ТОВ ХОРСА ГРУП власними силами, а залучення інших (найманих) осіб не передбачалось, суд погоджується з висновками податкового органу, щодо невідповідності штатної чисельності працівників для виконання робіт вказаних в акті приймання виконаних робіт.

Також, в матеріалах справи відсутня інформація щодо наявності у ТОВ ТОВ ХОРСА ГРУП власного чи орендованого обладнання для виконання будівельних операцій, технічного персоналу та матеріальних ресурсів.

Отже, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та завищення суми бюджетного відшкодування є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, тому зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є правомірним, а позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.08.2017 р. № 0042641404 документально не підтверджуються.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про не обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятого на їх підставі рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю УБК БУІНЖИНІРИНГ (02222, м. Київ, вул. Градинська, буд. 9, оф. 120, код ЄДРПОУ 39545320) відмовити повністю.

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П.Васильченко