Ухвала

від 14.06.2019 по справі 826/107/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 червня 2019 року

м. Київ

справа №826/107/18

адміністративне провадження №К/9901/13735/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2019 у справі №826/107/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УБК БУДІНЖИНІРИНГ до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання противним та скасування податкового повідомлення-рішення ,

в с т а н о в и в:

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Головне управління ДФС у місті Києві 13.05.2019, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22.05.2019 касаційну скаргу відповідача було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з тим, що касаційна скарга подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку; статті 330 КАС України, оскільки до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору у розмірі та порядку визначеному законом. Цією ж ухвалою заявнику надано строк на усунення виявлених судом недоліків, терміном у десять днів з дня отримання копії даної ухвали, протягом якого особа має право надати суду обґрунтовану заяву про поновлення строку касаційного оскарження, вказавши підстави та надавши відповідні докази, що унеможливили своєчасне вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції зі скаргою у строк визначений законом та надати документ про сплату судового збору.

Вказану ухвалу Верховного Суду вручено представнику заявника 25.05.2019, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху відповідачем на адресу суду направлено заяву про усунення недоліків касаційної скарги, в якій Головним управлінням ДФС у місті Києві порушено питання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції з обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку.

В обґрунтування підстав для поновлення строку касаційного оскарження податковий орган вказує, що вперше 21.03.2019, тобто в межах встановленого законом строку на касаційне оскарження, Головне управління ДФС у місті Києві подало касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2019 у справі №826/107/18 до суду касаційної інстанції, однак ухвалою Верховного Суду від 22.04.2019 касаційну скаргу відповідача було повернуто заявника, у зв`язку з несплатою судового збору .

Головне управління ДФС у місті Києві вдруге 13.05.2019, тобто з пропуском встановленого КАС України процесуального строку касаційного оскарження, подало касаційну скаргу у справі №826/107/18 .

Доводи податкового органу про поважність причин пропуску строку касаційного оскарження зводяться до того, що фактичною перешкодою для своєчасної сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі стала відсутність на рахунку Головного управління ДФС у місті Києві грошових коштів необхідних для такої сплати, що унеможливило своєчасне виконня вимог ухвали Верховного Суду від 26.03.2019 про залишення касаційної скарги без руху, зокрема, в частині надання документа про сплату судового збору у розмірі та порядку визначеному законом, та вподальшому призвело до її повернення заявнику.

Одночасно, відповідач вказує, що оскільки вперше касаційну скаргу було подано в межах встановленого КАС України строку на касаційне оскарження , порушення порядку здійснення процесуальної дії касаційного оскарження не повинно впливати на доступ до правосуддя. На думку відповідача, повернення касаційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до суду касаційної інстанції в межах наданого суб`єкту владних повноважень річного строку, при цьому строк на касаційне оскарження має бути поновлено судом незалежно від причин його пропуску.

Розглянувши подану заяву про поновлення строку на касаційне оскарження суд зазначає, що з моменту повернення касаційної скарги та до часу її повторного подання пройшов значний проміжок часу, крім того строк було пропущено не з поважних причин, а через невиконання приписів процесуального закону внаслідок чого касаційна скарга Верховним Судом поверталась скаржнику, що дає підстави суду визнати наведені відповідачем мотиви для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження не поважними, а доводи відповідача - необґрунтованими.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Аналіз положень статтей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач, який діє як суб`єкти владних повноважень, однак, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, в тому числі, вирішувати питання, пов`язані з організацією претензійно - позовної роботи через представника з наданням йому на підтвердження таких повноважень документів, які відповідають положенням КАС України.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Невиконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.

Особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк. КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

При вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.

Враховуючи те, що встановлений строк касаційного оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2019 закінчився 21.03.2019, а також факт звернення відповідача до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою вперше без виконання процесуального обов`язку щодо сплати судового збору, для обґрунтування поважності пропуску строку касаційного оскарження податковому органу слід було надати докази регулярного та послідовного вчинення активних дій з метою виконання процесуального обов`язку зі сплати судового збору в повному обсязі.

Втім, таких доказів податковим органом суду не надано.

Суд також зазначає, що податковим органом не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у останнього об`єктивних перешкод, які унеможливили реалізацію права на повторне звернення (після постановлення 22.04.2019 Верховним Судом ухвали про повернення касаційної скарги) до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в найкоротші строки. В поданні повторної касаційної скарги лише 13.05.2019 не вбачається наміру добросовісної реалізації належного особі права на касаційне оскарження судових рішень та забезпечення неухильного виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги.

Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи вищезазначене, суд не вбачає підстав для визнання, викладених відповідачем у заяві про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.

Також суд зазначає, що відповідачем у заяві про усунення недоліків касаційної скарги ставиться питання про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги щодо надання документа про сплату судового збору або відстрочення сплати судового збору у даній справі, які мотивовані відсутністю на рахунку відповідача 2800 Інші поточні видатки грошових коштів необхідних для сплати судового збору. Одночасно відповідач зазначає, на момент звернення з вказаною заявою рахунки Головного управління ДФС у місті Києві заблоковано, що в свою чергу позбавляє відповідача можливості своєчасно виконати вимоги ухвали про залишення касаційної скарги без руху та надати суду документ про сплату судового збору.

Надаючи оцінку доводам викладеним у вказаній заяві, суд виходить з наступного.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VІ.

Статтею 8 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI встановлено умови за яких суд своєю ухвалою може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати такого на певний строк за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України, які кореспондуються з приписами частини першої та другої статті 8 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI єдиною підставою для зменшення розміру належних для оплати судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи.

При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

На підтвердження доводів викладених у вказаній заяві податковим органом надано копії виписок по рахунку відповідача від 13.03.2019, від 16.04.2019, службовий лист від 20.02.2019 про необхідність сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі та копію повідомлення Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визначення кодів програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету, економічної класифікації видатків бюджету з рахунків боржника.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що дані докази є неналежними для задоволення заяви відповідача про відстрочення сплати судового збору, оскільки не стосуються його матеріального стану на час розгляду даного клопотання.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Згідно з положеннями Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 № 3674-VI органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Статтею 330 КАС України передбачено обов`язок особи, яка подає касаційну скаргу, щодо одночасного надання документа про сплату судового збору.

З аналізу вищенаведених положень вбачається, що особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Втім, податковим органом не надано належних доказів які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, зокрема, щодо сплати судового збору у даній справі.

Також, суд касаційної інстанції зазначає, що Головне управління ДФС у місті Києві, діючи як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому зупинення на рахунку податкового органу фінансових операцій, зокрема, в частині видатків передбачених на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов`язків щодо оформлення касаційної скарги, та не повинно ставитись у залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у заяві обставини не є підставою для звільнення, відстрочення або розстрочення від сплати судового збору у даній справі.

Статтею 121 КАС України врегульовано порядок поновлення та продовження процесуальних строків.

Відповідно до частини другої статті 121 Кодексу встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Продовження строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була з поважної причини вчинена у заздалегідь встановлений судом строк.

Суд зазначає, що у Головного управління ДФС у місті Києві було достатньо часу для сплати судового збору у даній справі та надання платіжного документа про таку сплату, а тому вищенаведені заявником обставини не можуть бути підставою для систематичного продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги.

Таким чином, заява податкового органу про відстрочення сплати судового збору та продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги у даній справі задоволенню не підлягають. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Керуючись частиною третьою статті 3, пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України, -

у х в а л и в:

Відмовити Головному управлінню ДФС у місті Києві у задоволенні заяви про поновлення строку касаційного оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2019 у справі №826/107/18 .

Відмовити Головному управлінню ДФС у місті Києві у задоволенні заяви про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги у справі №826/107/18 .

Відмовити Головному управлінню ДФС у місті Києві у задоволенні заяви про відстрочення сплати судового збору у справі №826/107/18.

Відмовити Головному управлінню ДФС у місті Києві у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2019 у справі №826/107/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УБК БУДІНЖИНІРИНГ до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання противним та скасування податкового повідомлення-рішення .

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я. Олендер

І.А . Гончарова

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду