Постанова

від 19.02.2019 по справі 826/107/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/107/18 Суддя (судді) першої інстанції: Васильченко І.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Лічевецького І.О., Парінова А.Б.

за участю секретаря Антоненко К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю УБК БУДІНЖИНІРИНГ

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2018 року

у справі №826/107/18 (розглянутої у порядку письмового провадження)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УБК БУДІНЖИНІРИНГ

до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання противним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю УБК БУДІНЖИНІРИНГ (далі по тексту - Позивач, ТОВ УБК БУДІНЖИНІРИНГ ) звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - Відповідач, ГУ ДФС у місті Києві) в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0042641404 від 18.08.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ГУ ДФС у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 07.08.2017 № 546/26-15-14-04-03/39545320 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ТОВ УБК БУДІНЖИНІРИНГ подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі . В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що висновок суду першої інстанції є помилковим, оскільки не в повному обсязі надано оцінку доводам позову, а також неповно з'ясовано всі обставин справи.

Відповідачем було подано відзив (заперечення) на апеляційну скаргу в якому зазначено, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечував та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Відповідно до положень ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ГУ ДФС у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ УБК БУДІНЖИНІРИНГ податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ ХОРСА ГРУП (далі по тексту - контрагент позивача) за період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185 , п. 198.3 , 198.6 ст. 198 , п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України , що призвело до заниження податку на додану вартість (далі по тексту - ПДВ) за перевіряємий період на загальну суму 1 051 792,00 грн.

За наслідками вищезазначеної перевірки, ГУ ДФС у місті Києві складено акт перевірки від 07.08.2017 року № 546/26-15-14-04-03/39545320 на підставі якого, було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.08.2017 року № 0042641404 (далі по тексту - оскаржуване податкове повідомлення-рішення).

Так, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням ТОВ УБК БУДІНЖИНІРИНГ збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 314 740,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 1 051 792,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 262 948,00 грн.

Користуючись своїм правом, передбаченим ст. 56 Податкового кодексу України, ТОВ БУДІНЖИНІРИНГ оскаржило вище оскаржуване податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

За наслідками процедури адміністративного (досудового) оскарження податкового повідомлення-рішення від 18.08.2017 року № 0042641404, ДФС України прийнято рішення від 23.11.2017 року № 27236/6/99-99-11-01-01-25, яким оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Позивач, вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що висновки акта перевірки про порушення позивачем норм податкового законодавства та завищення суми бюджетного відшкодування є обґрунтованими і не спростовуються матеріалами справи, а тому зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ є правомірним.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ УБК БУДІНЖИНІРИНГ та ТОВ ХОРСА ГРУП укладено типові договори підряду від 04.11.2016 року № 32-11/16, від 06.12.2016 року № 39-12/16, від 02.12.2016року № 34-12/16, від 05.12.2016 року № 37-12/16 та від 05.12.2016 року № 38-12/16.

Відповідно до вищезазначених договорів, ТОВ ХОРСА ГРУП (підрядник) зобов'язується за завданням ТОВ УБК БУДІНЖИНІРИНГ (замовника), на свій ризик, власними силами та засобами виконати з належною якістю та відповідно до наданої замовником проектної документації і здати замовнику виконані роботи, належним чином виконані інші взяті на себе за цими договорами зобов'язання.

Замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектну документацію та будівельний майданчик (фронт робіт), організувати та координувати виконання підрядником робіт на об'єкті, надати підряднику послуги, прийняти та оплатити виконані роботи підрядником (п. 1.1.2 Договорів).

Підрядник гарантує, що він відповідає усім чинним кваліфікаційним та іншим вимогам, необхідним для виконання робіт за цим договором (у т.ч. має необхідні ліцензії, дозволи та достатній досвід виконання аналогічних робіт, кваліфікований і підготовлений персонал та необхідні матеріальні ресурси) (п. 1.2 Договорів).

Відповідно до п. 2.1 Договорів, замовник зобов'язується: письмово повідомити підрядника про дату початку проведення робіт та проведення попередньої оплати у випадку якщо остання передбачена договорами; протягом трьох робочих днів з дати укладання договору, передати підряднику, а підрядник прийняти будівельний майданчик (фронт робіт) та проектну документацію в обсязі, необхідному для початку виконання робіт; здійснити передоплату (авансовий платіж) у розмірі та порядку, передбачених у п. 3.7.1 р. 3 цих договорів.

Строк виконання робіт визначається календарним графіком виконання робіт, який є додатком № 3 до цих Договорів (п. 2.4 Договорів).

Згідно п. 8.1 Договорів, підрядник зобов'язується до початку робіт призначити наказом з числа своїх працівників виконроба, особу відповідальну за дотримання правил охорони праці та безпечне виконання робіт і інших відповідальних за проведення робіт, а також представників, уповноважених для вирішення питань взаємовідносин сторін. Належним чином завірена копія наказу надається замовнику; до початку виконання робіт згідно з цим договором підрядник зобов'язаний надати замовнику список працівників, які будуть виконувати роботи та оплатити виготовлення пропусків згідно з наданими рахунками; завчасно письмово повідомляти замовника про готовність до прийому-передачі виконаних ним робіт.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано:

копію договору підряду № 32-11/16 від 04.11.2016 року, з додатками (Т.1 а.с.76-109):

договірна ціна,

локальний кошторис на будівельні роботи № 1-1-1,

підсумкова відомість ресурсів,

довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати

акт № 1 (за грудень 2016 року).

копію договору підряду № 39-12/16 від 06.12.2016 року, з додатками (Т.1 а.с.110-159):

- договірна ціна,

- локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1, № 2-1-2, в 2 екз.,

- підсумкова вартість ресурсів до локального кошторису № 2-1-1;

- акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт (за грудень 2016 року).

копію договору підряду № 34-12/16 від 02.12.2016 року, з додатками (Т.1 а.с.160-189):

- договірна ціна,

- локальний кошторис на будівельні роботи № 1-1-1, в 2 екз.;

- підсумкова вартість ресурсів до локального кошторису № 1-1-1

- підсумкової відомості ресурсів (витрати по факту)

- акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт (за грудень 2016 року).

копію договору підряду №37-12/16 від 05.12.2016 року, з додатками (Т.1 а.с.190-223):

- договірна ціна,

- локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1, в 2 екз.;

- підсумкова відомості ресурсів;

- акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт

копію договору підряду №38-12/16 від 05.12.2016 року, з додатками (Т.1 а.с.224-Т.2 а.с.19):

- договірна ціна,

- локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1, в 2 екз.;

- підсумкова вартість ресурсів до локального кошторису № 2-1-1;

- підсумкової відомості ресурсів (витрати по факту);

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати

- акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт.

Також, позивачем, до суду першої інстанції були надані копії первинних документів, які безпідставно не взяті судом першої інстанції до уваги, а саме:

- копії платіжних доручень № 1127 від 17.08.2017, № 1050 від 26.05.2017, № 1031 від 18.05.2017, № 979 від 05.05.2017, № 803 від 22.12.2016, № 787 від 09.12.2016;

- копії податкових накладних №1 від 22.12.2016, №3 від 23.12.2016, №1 від 09.12.2016, №2 від 23.12.2016, №4 від 23.12.2016;

- копії податкової декларації з ПДВ за грудень 2016 року;

копії ліцензії ДАБІ України від 10.08.2015 року № 2-Л на здійснення діяльності з будівництва об'єктів;

- копії дозволу Головного управління Держпраці у Київській області № 149.16.32 від 24.02.2016 року;

- копії Претензії TOB ХОРСА ГРУП до ТОВ УБК БУДІНЖИНІРИНГ від 07.12.2017 року.

Між тим, контролюючий орган дійшов висновку, з яким погодився суд першої інстанції, що встановлені у процесі перевірки обставини свідчать про наявність у первинних документах недостовірних відомостей, позивачем створено штучну видимість здійснення господарських операцій з ТОВ ХОРСА ГРУП шляхом формального складання первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій з контрагентом.

Також, відповідачем в акті перевірки зазначено, що документи укладені між позивачем та його контрагентом не відповідають умовам чинності правочину, здійснені без мети настання реальних наслідків, оскільки контрагент позивача не мав можливості виконати господарські операції.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України та Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 ПК України передбачено, що платниками податку - резидентами є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених п.133.4 та 133.5 цієї статті.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (п. 201.10 ст.201 ПК України).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що його дія поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм власності.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абз. 2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Разом з тим, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, наявність належно оформлених первинних бухгалтерських документів не є безумовною підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаного товару (послуг).

Тобто, відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Між тим, наявність видаткових накладних, актів приймання-передачі, дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування витрат, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на витрати є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано показники податкової звітності.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується дослідженими належним чином оформленими первинними документами, які містяться в матеріалах справи, досліджені колегією суддів апеляційної інстанції та повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Не заслуговують на увагу суду посилання податкового органу на невідповідність первинних документів вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , адже самі по собі порушення норм податкового законодавства іншими, аніж позивач особами, в розумінні КАС України, не можуть бути доказом протиправної поведінки позивача.

В розумінні ст.16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до витрат.

Разом з тим, податкове законодавство не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з податку на прибуток, як наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак фіктивності контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що не прийняття відповідачем до уваги змісту та обсягу господарських операцій, вказаних в наданих до перевірки документах, як наслідок, твердження про відсутність об'єктів оподаткування, матеріальних та трудових ресурсів, засобів для виконання договору по спірним господарським операціям позивача та контрагента, ґрунтується виключно на припущені порушень норм податкового законодавства контрагентом позивача, внаслідок чого, на думку податкового органу, первинні документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, а останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до витрат.

При цьому, наявність в доводах контролюючого органу виключно припущень щодо неправомірної поведінки контрагента позивача ґрунтується на тому, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень стосовно контрагента, а тому доводи, викладені в акті перевірки позивача, є лише думкою певної посадової особи, відповідальної за складання таких актів.

Також, колегія суддів зазначає, що в судовому засіданні був допитаний в якості свідка директор ТОВ УБК Будінжиніринг ОСОБА_3, який був попереджений судом про кримінальну відповідальність відповідно до ст.ст. 384-385 КК України. Так, свідок, який є директором ТОВ УБК Будінжиніринг ОСОБА_3, пояснив, що частину робіт по капітальному ремонту підземних пішохідних переходів, що знаходяться на автомобільній дорозі державного значення М-05 Київ-Одеса підприємство виконувало власними силами, а частину робіт здійснювало ТОВ ХОРСА ГРУП . При цьому, свідок вказував на реальність господарських операцій між ТОВ УБК Будінжиніринг та ТОВ ХОРСА ГРУП , що також підтверджується наданим первинними документами.

Крім того, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що наведені обставини свідчать, що відповідач формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкових зобов'язань, а висновки, викладені в акті перевірки не ґрунтуються на дослідженні правочинів, які укладалися позивачем та його контрагентом.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції зазначає про необхідність дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом .

Так, наведені податковим органом аргументи не є належними та допустимими доказами в розумінні адміністративного судочинства, та за своєю суттю є лише припущеннями.

Крім того, відповідачем не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Дослідивши первинні документи позивача, які містяться в матеріалах справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що ТОВ УБК БУДІНЖИНІРИНГ надано всі передбачені чинним законодавством документи для підтвердження господарської діяльності з контрагентом ТОВ ХОРСА ГРУП .

Щодо доводів податкового органу про обмежену кількість трудових ресурсів ТОВ ХОРСА ГРУП , судова колегія зазначає, що контрагентом не здійснювалися роботи, які потребують на постійній основі кваліфікованого персоналу, транспортних засобів, обладнання, тощо.

Також, контролюючий орган посилався на лист Галицької об'єднаної ДПІ ГУ ДФС у Львівській області №2803/21-04 від 04.10.2017, в якому зібрана інформація про ТОВ ХОРСА ГРУП та зазначено, що місцезнаходження останнього невідомо.

Вказані доводи не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки господарська діяльність між позивачем та його контрагентом мала місце в 2016 році, насамперед укладання вищезазначених договорів, а перевірка даних податкових органів відносно контрагента позивача проводилася в 2017 році.

Крім того, судом апеляційної інстанції взято до ухвалу уваги Господарського суду Донецької області від 15.03.2018 року, якою ліквідовано ТОВ ХОРСА ГРУП .

Тобто, на момент виписування усіх податкових накладних, що зазначені в акті перевірки, контрагент позивача був зареєстрований як платник ПДВ. Зазначене не оспорюється відповідачем.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що в порушення п. 8.1 Договорів, позивачем не надано належним чином завірену копію наказу призначення з числа робітників виконроба, особу відповідальну за дотримання правил охорони праці та безпечне виконання робіт і інших відповідальних за проведення робіт, а також представників, уповноважених для вирішення питань взаємовідносин сторін, список працівників, які будуть виконувати роботи та оплати виготовлення пропусків згідно з наданими рахунками; письмового повідомлення замовника про готовність до прийому-передачі виконаних ним робіт.

Вказані документи не є первинними документами господарської операції та носять формальний характер, а тому не мають визначального впливу для формування податкових зобов'язань. Крім того, зазначені документи не витребовувалися у позивача ані податковим органом під час проведення перевірки, ані судом першої інстанції під час розгляду справи.

Між тим, вказані документи надано позивачем під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, які були досліджені колегією суддів в повному обсязі, а саме копії:

- акту огляду прихованих робіт від 21 березня 2017 року;

- акту приймання-передачі будівельного майданчику від 02.02.2017 року;

- акту приймання-передачі документів від 01 лютого 2017 року;

- графіку виконання робіт;

- акту огляду прихованих робіт від 21 березня 2017 року;

- акту приймання-передачі будівельного майданчика від 02 лютого 2017 року;

- акту приймання-передачі документів від 01 лютого 2017 року;

- акту огляду прихованих робіт від 21 березня 2017 року;

- акту приймання-передачі будівельного майданчика від 03 лютого 2017 року;

- акту приймання-передачі документів від 02 лютого 2017 року;

- графіку виконання робіт(Додаток 3);

- акту огляду прихованих робіт від 15 грудня 2016 року;

- акту приймання-передачі будівельного майданчика від 04 листопада 2016 року;

- акту приймання-передачі документів від 04 листопада 2016 року;

- графіку виконання робіт (Додаток 3);

- акту огляду прихованих робіт від 15 грудня 2016 року;

- акту приймання-передачі будівельного майданчика від 01 листопада 2016 року;

- акту приймання-передачі документів від 01 листопада 2016 року;

- графіку виконання робіт;

- акту огляду прихованих робіт від 21 квітня 2017 року;

- акту приймання-передачі будівельного майданчика від 21 березня 2017 року;

- акту приймання-передачі документів від 20 березня 2017 року;

- акту огляду прихованих робіт від 21 квітня 2017 року;

- акту приймання-передачі будівельного майданчика від 21 березня 2017 року;

- акту приймання-передачі документів від 20 березня 2017 року;

- графіку виконання робіт (Додаток 3);

- акту приймання-передачі документів від 20 березня 2017 року;

- акту приймання-передачі будівельного майданчика від 21 березня 2017 року;

- акту огляду прихованих робіт від 21 квітня 2017 року;

- графіку виконання робіт (Додаток 3);

- акту огляду прихованих робіт від 15 січня 2017 року;

- акту приймання-передачі будівельного майданчика від 08 грудня 2016 року;

- акту приймання-передачі документів від 01 грудня 2016 року;

- графіку виконання робіт (Додаток 3);

- акту огляду прихованих робіт від 15 січня 2017 року;

- акту приймання-передачі будівельного майданчика від 07 грудня 2016 року;

- акту приймання-передачі документів від 01 грудня 2016 року.

- графіку виконання робіт (Додаток 3);

- акту огляду прихованих робіт від 15 лютого 2017 року;

- акту приймання-передачі будівельного майданчика від 09 грудня 2016 року;

- акту приймання-передачі документів від 08 грудня 2016 року.

- графіку виконання робіт (Додаток 3);

- акту огляду прихованих робіт від 15 лютого 2017 року;

- акту приймання-передачі документів від 08 жовтня 2016 року;

- акту приймання-передачі будівельного майданчика від 09 жовтня 2016 року;

- графіку виконання робіт;

- пояснювальної записки № 87 від 31 липня 2017 року;

Також, апелянтом надано суду апеляційної інстанції копії наказів про призначення відповідальної особи та списку робітників:

- наказу № 34 від 04.11.2016 року;

- наказу № 35 від 05.11.2016 року;

- наказу № 37 від 02.12.2016 року;

- наказу № 38 від 05.12.2016 року;

- наказу № 39 від 05.12.2016 року;

- наказу № 40 від 06.12.2016 року;

- наказу № 41 від 05.12.2016 року;

- наказу № 42 від 05.12.2016 року;

- наказу № 43 від 06.12.2016 року;

- наказу № 44 від 07.12.2016 року.

Також, в якості доказів, на підтвердження законності господарських операцій між ТОВ УБК БУДІНЖИНІРИНГ та ТОВ ХОРСА ГРУП , представником позивача надано суду апеляційної інстанції Висновок судово-економічної експертизи, в якому експерт ОСОБА_6 попереджена про кримінальну відповідальність, відповідно до ст.ст. 384-385 КК України.

Так, у Висновку вищезазначеної експертизи міститься, що висновки акту перевірки ГУ ДФС у місті Києві про порушення ТОВ УБК БУІНЖИНІРИНГ п. 185.1 ст. 185 , п. 198.3 , 198.6 ст. 198 , п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України , що призвело до заниження податку на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 1 051 792,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ ХОРСА ГРУП , не підтверджується.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Посилання податкового органу на ту обставину, що слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві відносно службових осіб ТОВ УБК БУІНЖИНІРИНГ розслідується кримінальне проваджень № 32018100030000001 від 09.01.2018 колегія суддів не бере уваги.

Колегія суддів зазначає , що під час розгляду справи податковим органом не надано вироку суду відносно посадових осіб ТОВ УБК БУІНЖИНІРИНГ , яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємства з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди, що в свою чергу могло б підтвердити нездійснення господарських операцій позивачем.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі Гірвісаарі проти Фінляндії - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Пунктом 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини зазначив, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків .

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що позивачем надано переконливі та належні докази того, що договір з контрагентом укладений з метою настання реальних обставин, а тому, висновки викладені в акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що податковим органом жодним чином не доведено, що операції між позивачем та контрагентом, є недійсними та/або такими, що не пов'язані з отриманням доходу, не наведено вагомих доказів та аргументів для обґрунтування своєї позиції.

Матеріалами справи підтверджується, що господарські операції фактично виконані та оформлені відповідними первинними (бухгалтерськими та податковими) документами. Визнання первинних документів та господарських операцій податковим органом недійсними, не пов'язаними з отриманням доходу та такими, що зумовлюють завищення витрат, лише на підставі припущень податкового органу в односторонньому порядку, не породжує недійсності фінансових документів, пов'язаних з виконанням правочинів та здійсненням підприємницької діяльності.

Одним із основних принципів податкового законодавства, відповідно до ст.4.1.4 ПК України, є принцип презумпції правомірності рішень платника . Відповідно, принцип оцінки податкових спорів - це принцип презумпції добросовісності платника, у зв'язку з яким, дії платника податків є економічно виправданими, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах є достовірними.

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 р. N 3-рп/2003, а саме: Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13) .

Також, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі Пономарьов проти України (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд , яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі Сокуренко і Стригун проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції не зобов'язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Керуючись статтями 34, 242, 243, 246, 250, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю УБК БУДІНЖИНІРИНГ - задовольнити .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2018 року - скасувати .

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю УБК БУДІНЖИНІРИНГ до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 18 серпня 2017 року № 0042641404.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови буде складено протягом п'яти днів з моменту його проголошення.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: А.Б. Парінов

І.О. Лічевецький

Повний текст постанови виготовлено 25 лютого 2019 року.