Рішення

від 28.09.2018 по справі 826/17829/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2018 року № 826/17829/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Канд Фрут ДоГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №2312615147 від 05 вересня 2017 року,- В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Канд Фруд (далі по тексту - позивач, ТОВ Канд Фруд ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, Головне управління ДФС у м. Києві), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 05 березня 2017 року за №231265147;

- визнати протиправним та скасувати акт №121/26-15-14-07-01-10/39825797 від 03 серпня 2017 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Канд Фрут (код ЄДРПОУ 39825797) з питань дотримання вимог податкового законодавства України по проведеним фінансово-господарським операціям з ТОВ Київська торговельно-транспортна компанія (код ЄДРПОУ 38896631), ТОВ Агробудмашпром (код ЄДРПОУ 39040798), ТОВ Продскарб (код ЄДРПОУ 39033976), ТОВ Світлозір (код ЄДРПОУ 39038115), ТОВ Технобуд 2013 (код ЄДРПОУ 39030137), ТОВ Трансфорум Про (код ЄДРПОУ 39038434), ТОВ Мегатрейд експорт (код ЄДРПОУ 35252302) за період з 01 січня 2014 року по 26 жовтня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що матеріалами перевірки не встановлено наявність замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість контрагентів з ТОВ Канд Фрут для одержання незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Також представник позивача стверджує, що на даний час відсутній вирок суду по кримінальній справі щодо контрагента (посадових осіб контрагента), а показання свідків у відповідному провадженні не є належним та допустимим доказом, які були взяті податковим органом до уваги та призвели до неправомірного винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Додатково представник позивача зазначив, що видаткові накладні, договори, платіжні доручення на перерахування грошових коштів за отриманий товар, які фіксують факт здійснення господарських операцій ТОВ Канд Фрут з ТОВ Продскарб та ТОВ Світловір , містять усі обов'язкові реквізити, визначені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку отримувача, а отже є належними первинними бухгалтерськими документами та є доказом проведення господарської операції з поставки товару.

На думку позивача, у комерційній діяльності виконання робіт та послуг не завжди вимагає наявності задекларованих власних основних засобів та значної кількості персоналу; звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах; до того ж, перевіркою не доведено неможливості виконання контрагентами наявними у них силами та засобами отримання товару.

Крім того, представник позивача зазначив, що контролюючим органом не доведено належним чином існування вказаних обставин, зокрема не надано результатів почеркознавчих експертиз з категоричними висновками про неавтентичність проставлених підписів на первинних документах керівниками контрагентів позивача.

У відзиві на адміністративний позов представник податкового органу повідомив, що відповідно до матеріалів кримінального провадження №12015000000000630 від 08 грудня 2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 28, частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, встановлено, що учасниками організованої групи зареєстровані або перереєстровані на підставних осіб ряд підприємств, та на даний час використовується група транзитно-конвертаційних підприємств, у тому числі: ТОВ Київська торговельно-транспортна компанія (код ЄДРПОУ 38896631), ТОВ Агробудмашпром (код ЄДРПОУ 39040798), ТОВ Продскарб (код ЄДРПОУ 39033976), ТОВ Світлозір (код ЄДРПОУ 39038115), ТОВ Технобуд 2013 (код ЄДРПОУ 39030137), ТОВ Трансфорум Про (код ЄДРПОУ 39038434), ТОВ Мегатрейд експорт (код ЄДРПОУ 35252302) та інші, з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом використання їх реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах зі створення штучної документальної видимості здійснення фінансово-господарських операцій для незаконного завищення валових витрат при нарахуванні податку на прибуток підприємств та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки. Також на банківські рахунки вказаних суб'єктів господарської діяльності з ознаками фіктивності перераховувалися грошові кошти реально діючих підприємств за нібито надані послуги, виконані роботи чи поставлені товари з метою переведення грошових коштів у готівкову форму та повернення їх клієнтам за вирахування певних відсотків.

Крім того, протоколами допиту посадових осіб вказаних суб'єктів господарської діяльності підтверджено їх непричетність до здійснення реальної господарської діяльності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2018 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 19 червня 2018 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та у зв'язку з надходженням ухвали Солом'янського районного суду міста Києва, розглянувши клопотання слідчого з ОВС слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Київській області, погоджене із заступником начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтриманням державного обвинувачення Генеральної прокуратури України про тимчасовий доступ до речей і документів на підставі матеріалів досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015000000000630, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 грудня 2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 28, частини 2 статті 205, частини 3 статті 209, частини 3 статті 28, частини 3 статті 212 Кримінального кодексу України, відповідно до наказу Головного управління ДФС у місті Києві №7371 від 18 листопада 2016 року, згідно направлення від 21 листопада 2016 року №840/26-15-14-07-01, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Канд Фрут з питань дотримання вимог податкового законодавства України по проведеним фінансово-господарським операціям з ТОВ Київська торговельно-транспортна компанія (код ЄДРПОУ 38896631), ТОВ Агробудмашпром (код ЄДРПОУ 39040798), ТОВ Продскарб (код ЄДРПОУ 39033976), ТОВ Світлозір (код ЄДРПОУ 39038115), ТОВ Технобуд 2013 (код ЄДРПОУ 39030137), ТОВ Трансфорум Про (код ЄДРПОУ 39038434), ТОВ Мегатрейд експорт (код ЄДРПОУ 35252302) за період з 01 січня 2014 року по 26 жовтня 2016 року, за результатами якої складено відповідний акт перевірки №121/26-15-14-07-01-10/39825797 від 03 серпня 2017 року (далі по тексту - акт перевірки).

Перевіркою Товариства з обмеженою відповідальністю Канд-Фрут по взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю Світловір та Товариством з обмеженою відповідальністю Продскарб за перевіряємий період встановлено порушення:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 172 800,00 грн., а саме: за 2015 рік на суму 172 800,00 грн.;

- пункт 185.1 статті 185, пункт 187.1 статті 187, пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Світлозір та ТОВ Продскарб на загальну суму 657 212 грн., в тому числі: жовтень 2015 року на суму 118 560,00 грн., грудень 2015 року на суму 163 185,00 грн., січень 2016 року на суму 112 000,00 грн., лютий 2016 року на суму 110 000,00 грн., березень 2016 року на суму 110 000,00 грн., квітень 2016 року на суму 43 467 грн. та заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 657 212,00 грн., в тому числі жовтень 2015 року на суму 118 560,00 грн., грудень 2015 року на суму 163 185,00 грн., січень 2016 року на суму 112 000,00 грн., лютий 2016 року на суму 110 000,00 грн., березень 2016 року на суму 110 000,00 грн., квітень 2016 року на суму 43 467 грн.

Висновки акта перевірки грунтуються, зокрема, на тому, що грошові кошти за 2015 рік на загальну суму 960 000,00 грн., перераховані на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Канд-Фрут Товариством з обмеженою відповідальністю Продскарб та Товариством з обмеженою відповідальністю Світловір за своєю сутністю є отриманою безповоротною фінансовою допомогою. При цьому, операція з отримання безповоротної фінансової допомоги відповідає визначенню доходу, оскільки призводить до збільшення економічних вигод у вигляді набуття активів, а саме грошових коштів і відображається у складі доходу поточного періоду та враховується при розрахунку об'єкта оподаткування і інших доходів рядок 03 ІД Декларації з податку на прибуток, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

На підставі висновків акта перевірки 05 вересня 2017 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №2312615147, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Канд-Фрут збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 172 800,00 грн.

Незгода позивача із вказаним податковим повідомленням-рішенням, а також актом перевірки, на підставі якого вказане податкове повідомлення-рішення прийняте, зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог статті 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ Канд-Фрут , ТОВ Продскарб та ТОВ Світловір , мету придбання послуг, обставини використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт тощо та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно з пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 статті 1, пунктом 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі по тексту - Положення № 88), де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2.1 Положення № 88 господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участь органів податкової служби про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Як вже зазначалося, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Як встановлено в ході проведення перевірки, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Продскарб (постачальник) було укладено договір поставки №15/12-01 від 01 грудня 2015 року, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити такий товар.

Перевіркою встановлено, що згідно бази даних ІС Податковий блок ТОВ Продскарб зареєстровано в Державній податковій інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, керівником значиться - ОСОБА_1, а кількість працюючих за 2015 рік становить 5 чол., І півріччя 2016 року - 3 чол.

При цьому, відповідно до протоколу допиту свідка від 15 листопада 2016 року та протоколу допиту свідка від 24 листопада 2016 року о/у з ОВС ОУ Головного управління ДФС у Київській області допитано гр. України ОСОБА_2, яка повідомила, що з кінця липня 2015 року влаштувалась на посаду бухгалтера в ТОВ Продскарб , де в подальшому вела бухгалтерський облік додатково ще і на ТОВ Агробудмашпром (код ЄДРПОУ 39040798), ТОВ Світлозір (код ЄДРПОУ 39038115), ТОВ Технобуд 2013 (код ЄДРПОУ 39030137), ТОВ Трансфорум Про .

Також вказана особа повідомила, що їй давали вказівки стосовно того, на які рахунки слід перераховувати безготівкові кошти з розрахункового рахунку ТОВ Продскарб та на адресу яких підприємств проводити реєстрацію податкового кредиту з ПДВ з ТОВ Продскарб .

З протоколу допиту свідка від 28 липня 2016 року та протоколу допиту свідка від 24 листопада 2016 року вбачається, що допитано гр. України директора ТОВ Продскарб ОСОБА_3, який повідомив: бухгалтерський облік на ТОВ Продскарб веде жінка на ім'я ОСОБА_4 (прізвище не пам'ятаю). До моїх обов'язків входить підшукування постачальників продуктів харчування на ТОВ Продскарб . Я підшукав наступних постачальників, а саме: підприємство в назві якого є слово Калинівка . Іноді я приходжу на своє робоче місце та бачу там якісь документи, що мені треба підписати. Я підписую такі документи, не вникаючи до суті, тому що в мене немає підстав не довіряти своїм співробітникам .

В ході перевірки також встановлено, що між позивачем та ТОВ Світловір укладено договір поставки №15/10-03 від 30 жовтня 2015 року, згідно умов якого постачальник зобов'язується передати товар (фрукти, овочі, сухофрукти, плоди та інше) у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

Так, керівником ТОВ Світловір значиться ОСОБА_5, а кількість працюючих за 2015 рік становить 2 чол., І півріччя 2016 року - 0 чол.

Як уже зазначалось вище, в протоколах допиту свідка від 15 листопада 2016 року та протоколу допиту свідка від 24 листопада 2016 року гр. України ОСОБА_2 повідомила, що вела бухгалтерський облік ТОВ Світловір паралельно з ТОВ Продскарб , отримуючи вказівки стосовно того, на які рахунки слід перераховувати безготівкові кошти з розрахункового рахунку ТОВ Продскарб та на адресу яких підприємств проводити реєстрацію податкового кредиту з ПДВ з ТОВ Продскарб .

Також, відповідно до матеріалів кримінального провадження №12015000000000630 від 08 грудня 2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 28, частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, встановлено, що учасниками організованої групи зареєстровані або перереєстровані на підставних осіб ряд підприємств, та на даний час використовується група транзитно-конвертаційних підприємств, у тому числі: ТОВ Київська торговельно-транспортна компанія (код ЄДРПОУ 38896631), ТОВ Агробудмашпром (код ЄДРПОУ 39040798), ТОВ Продскарб (код ЄДРПОУ 39033976), ТОВ Світлозір (код ЄДРПОУ 39038115), ТОВ Технобуд 2013 (код ЄДРПОУ 39030137), ТОВ Трансфорум Про (код ЄДРПОУ 39038434), ТОВ Мегатрейд експорт (код ЄДРПОУ 35252302) та інші, з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом використання їх реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах зі створення штучної документальної видимості здійснення фінансово-господарських операцій для незаконного завищення валових витрат при нарахуванні податку на прибуток підприємств та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки. Також на банківські рахунки вказаних суб'єктів господарської діяльності з ознаками фіктивності перераховувалися грошові кошти реально діючих підприємств за нібито надані послуги, виконані роботи чи поставлені товари з метою переведення грошових коштів у готівкову форму та повернення їх клієнтам за вирахування певних відсотків.

Тобто, реальність вчинення господарських операцій в період з 01 січня 2014 року по 26 жовтня 2016 року між ТОВ Канд-Фрут та ТОВ Продскарб , ТОВ Світловір щодо поставки товарів - відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, таким чином у ТОВ Канд-Фрут не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Так, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 26 квітня 2016 року у справі № К/800/48948/14 (№ 810/5891/13), зазначив наступне:

Господарські операції для визначення податкового кредиту та валових витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є наявність ділової мети.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Суди встановили, що особа, яка є директором, головним бухгалтером та засновником Товариства, не має відношення до здійснення діяльності цього товариства, Товариство було утворено не з метою здійснення господарської діяльності, виконанням робіт чи наданням послуг, як передбачено статутом створеного ним підприємства, а з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб.

Також судами враховано, що у провадженні слідчого відділення податкової міліції ДПІ у Подільському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа № 77-00186, порушена за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу за створення/придбання з метою прикриття незаконної діяльності ТОВ „ПМК 555" та інших.

У цьому випадку підприємство знаходилось поза межами контролю формального (номінального) директора, а від імені контрагента невідомі особи лише оформляли відповідні документи. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Таким чином, статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 1 грудня 2015 року справа №21-3788а15.

Також, у постановах Верховного Суду України від 17 листопада 2015 року справа №2а/3264/11/1070, від 12 вересня 2017 року справа № 826/10933/14 було викладено правову позицію, згідно якої первинні документи, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими і підписаними звітними документами, що посвідчують факт придбання товарів, робіт або послуг, а тому віднесення сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. При цьому також наведений наступний висновок: статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами .

Отже, сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товару фактично не мали реального характеру, замовлення та виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

З урахуванням наведеного в сукупності, судом не вбачається підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а відтак - відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування акту №121/26-15-14-07-01-10/39825797 від 03 серпня 2017 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Канд Фрут (код ЄДРПОУ 39825797) з питань дотримання вимог податкового законодавства України по проведеним фінансово-господарським операціям з ТОВ Київська торговельно-транспортна компанія (код ЄДРПОУ 38896631), ТОВ Агробудмашпром (код ЄДРПОУ 39040798), ТОВ Продскарб (код ЄДРПОУ 39033976), ТОВ Світлозір (код ЄДРПОУ 39038115), ТОВ Технобуд 2013 (код ЄДРПОУ 39030137), ТОВ Трансфорум Про (код ЄДРПОУ 39038434), ТОВ Мегатрейд експорт (код ЄДРПОУ 35252302) за період з 01 січня 2014 року по 26 жовтня 2016 року, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані Податковим кодексом України.

У пункті 61.1 статті 61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За правилами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Загальне поняття акта перевірки наведено у пункті 2 Розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року №727 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за №1300/27745, згідно з яким - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У цьому випадку акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що, в свою чергу, відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Дії службової особи щодо включення до акта певних висновків не можуть бути предметом розгляду у суді. Заперечення, зауваження до акта перевірки (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта. Це свідчить про те, що дії, пов'язані з включенням до акта висновків, є обов'язковими, тоді як самі висновки такими не є.

Враховуючи викладене, суд вважає, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, діяльність яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога щодо визнання протиправним та скасування акта перевірки Головного управління ДФС у м. Києві №121/26-15-14-07-01-10/39825797 від 03 серпня 2017 року задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1-2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виконав, а тому, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що у задоволенні позову сторони відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77,139, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Канд-Фрут відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко