Постанова

від 28.09.2018 по справі 531/1070/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 531/1070/15-ц Номер провадження 22-ц/786/2260/18Головуючий у 1-й інстанції Лизенко І. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Гальонкіна С.А., Прядкіної О.В., при секретарі: Діхтяр Т.В., -

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 02 серпня 2018 року (прийнятого суддею Лизенко І.В., повний текст якого складено 06 серпня 2018 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного сільськогосподарського підприємства Орач про розірвання договору оренди землі у зв'язку із систематичною несплатою орендної плати,-

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом та з урахуванням уточнених вимог просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 5321680700:00:004:0502) від 20.09.2006 року, укладений між ПСП Орач та ОСОБА_3, та зобов'язати ПСП Орач повернути земельну ділянку позивачу.

В обґрунтування позову вказував, що 20.09.2006 року між ОСОБА_3 та ПСП Орач було укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,88 га, розташованої на території Варварівської сільської ради Карлівського району Полтавської області, яка належала ОСОБА_3 на час укладення договору на підставі державного акту серії ІІ-ПЛ №053586. Строк дії договору - 25 років. 18.10.2010 року ОСОБА_3 померла. Позивач успадкував вказану земельну ділянку на підставі заповіту та 27.10.2010 року отримав свідоцтво про право на спадщину.

Зазначав, що Умовами договору оренди визначено, що перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов чи розірвання договору.

Також вказував, що договором було визначено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 1,5 % 675,64 грн., з них 100 грн. у грошовій формі; орендодавець має право вимагати своєчасного внесення орендної плати.

Проте, в порушення вказаних умов договору, ПСП Орач систематично, протягом 2011-2017 років, не виплачувало орендну плату.

У зв'язку з цим позивач неодноразово звертався до відповідача в усній і письмовій формі, проте жодної відповіді не отримав.

Таким чином, вважав, що відповідач порушує право орендодавця на отримання орендної плати.

Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 02 серпня 2018 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПСП Орач , про розірвання договору оренди землі у зв'язку із систематичною несплатою орендної плати, за необгрунтованістю.

Не погодившись з рішенням місцевого суду, його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_2 посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що відповідачем не надано жодного підтверджуючого документу який свідчив про отриминня позивачем орендної плати. Крім того, з 2015 року по 2017 рік відповідачем жодного разу не запропоновано прийняти та отримати орендну плату.

Вважає, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Судове засідання проводилося в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення сторін згідно положень передбачених ч.13 ст.7 ЦПК України, та ч.1 ст. 369 ЦПК України, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи.

Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Місцевим судом вірно встановлено, що 20.09.2006 року між ОСОБА_3 та ПСП Орач в особі директора ОСОБА_4 укладено договір оренди землі (а.с. 7-9). Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Варварівської сільської ради, загальною площею 3,88 га (п. 2 договору). Договір укладено строком на 25 років (п. 8). Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 1,5 % 675 грн. 64 коп. із них 100 грн. в грошовій формі, послугами та сільськогосподарською продукцією (п. 9); орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року (п.11).

03.08.2007 проведено реєстрацію договору оренди у Державному реєстрі земель.

Судом також встановлено, що 18.04.2010 року ОСОБА_3 померла, що встановлено з копії свідоцтва про смерть (а.с.6). Земельна ділянка сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Варварівської сільської ради, загальною площею 3,88 га, яка є предметом вказаного вище договору, успадкована позивачем, як спадкоємцем за заповітом (а.с. 10, 11).

За п.40 договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря, не є підставою для зміни умов або розірвання договору (а.с.7-9).

Відмовляючи в задоволенні позову місцевий суд виходив з того, що позивачем не доведено систематичне невиконання умов договору в частині несплати орендної плати.

Апеляційний суд вважає такий висновок місцевого суду вірним з наступних підстав.

Правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем у зв'язку з укладенням договору оренди земельної ділянки, регулюються нормами спеціального закону, яким є Закон України Про оренду землі .

Відповідно до положень статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України Про оренду землі ).

Згідно зі статтею 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивачку можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.

До такого правового висновку прийшов Верховний Суд України у постановах від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12 та від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим судом, що відповідачем вживалися заходи щодо виконання умов договору оренди землі, що підтверджується грошовими переказами та показами свідків.

Так, відповідачем надано видатковий касовий ордер від 21.01.2011, згідно якого ОСОБА_2 отримав виплату за оренду землі за 2010 рік в сумі 1921 грн. (а.с. 78), накладну від 15.08.2011, згідно позивач отримав мед загальною вартістю 340 грн. в рахунок дивідендів ОСОБА_3 (а.с. 79), платіжну відомість №370 на виплату оренди земельної частки (паю) за 2011 рік, згідно якої ОСОБА_3 отримала 2063 грн. (а.с. 80), квитанцію від 25.03.2014 про здійснення грошового переказу відповідачем на ім'я ОСОБА_2 в сумі 8006 грн. через УДППЗ Укрпошта (а.с. 82), квитанцію про повернення переказу у сумі 8006 грн. у зв'язку із закінченням терміну чинності від 28.04.2014 (а.с.81), квитанцію про здійснення грошового переказу відповідачем на ім'я ОСОБА_2 від 03.12.2014 в сумі 12 417,02 грн. через УДППЗ Укрпошта (а.с. 83), квитанцію про повернення переказу у сумі 12 417,02 грн. у зв'язку із відмовою одержувача від переказу від 09.01.2015 (а.с.84), квитанцію про здійснення грошового переказу відповідачем на ім'я позивача від 08.12.2015 в сумі 18 497,64 грн. через УДППЗ Укрпошта (а.с. 152), квитанцію про повернення переказу у сумі 18 497,64 грн. у зв'язку із закінченням терміну чинності від 20.01.2016 (а.с.153), квитанцію про здійснення грошового переказу відповідачем на ім'я ОСОБА_2 від 17.11.2016 в сумі 26 682,82 грн. через УДППЗ Укрпошта (а.с. 154), квитанцію про повернення переказу у сумі 26 682,82 грн. у зв'язку із закінченням терміну чинності від 26.12.2016 (а.с.155), квитанцію про здійснення грошового переказу відповідачем на ім'я ОСОБА_2 від 09.11.2017 в сумі 38 921,75 грн. через УДППЗ Укрпошта (а.с. 156), квитанцію про повернення переказу у сумі 38 921,75 грн. у зв'язку із закінченням терміну чинності від 16.01.2018 (а.с.157).

Із вищезазначених квитанцій вбачається, що відповідач щороку направляв позивачу грошовий переказ у сумі орендної плати наростаючим підсумком починаючи з 2012 року.

Позивачем вказані докази не спростовано, та не надано належних підтверджень на обґрунтування своїх доводів.

Крім того, в судовому засіданні місцевого суду свідок ОСОБА_5, яка працювала бухгалтером у ПСП Орач , пояснила, що ОСОБА_2 відразу після переоформлення земельної ділянки у власність висловив бажання розірвати договір оренди землі у зв'язку з чим відмовлявся від отримання орендної плати.Орендну плату підприємство направляло щороку грошовими переказами, про те позивач їх не отримував. Також пояснила, що у 2013 році ОСОБА_2 приходив у ПСП Орач для отримання орендної плати, належної його родичам за довіреностями, в той час як отримувати кошти за оренду своєї земельної ділянки отримувати відмовився.

Вказані обставини свідчать про те, що позивач навмисно відмовляється отримувати орендну плату, що унеможливило відповідача виконати належним чином умови договору оренди землі.

Встановивши, що відповідач не допускав систематичної несплати орендної плати, а навпаки вживав усіх можливих заходів щодо виконання умов договору оренди землі, місцевий суд вірно дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положення статті 32 Закону України Про оренду землі і статті 141 ЗК України та обґрунтовано вказав на відсутність правових підстав для розірвання договору оренди землі.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач допустив систематичну несплату орендної плати протягом 2011 - 2017 років, не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи, оскільки відповідачем вживалося всіх заходів щодо виконання умов договору.

Враховуючи наведене, а також ту обставину, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують апеляційний суд приходить до висновку, що скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 02 серпня 2018 року - залишити без змін .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 28 вересня 2018 року.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_1

Судді : /підпис/ ОСОБА_6 /підпис/ ОСОБА_7

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1

З оригіналом згідно: