Постанова

від 19.01.2010 по справі 31/132пд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.01.2010 р.                                                                     справа №31/132пд

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

за участю представників сторін:

від позивача:

ОСОБА_1 - довір. № 628 від 24.02.2009р.,

від відповідача:

не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Горлівка Донецької області

на рішення

господарського суду

Донецької області

від

09.11.2009 року

по справі

№ 31/132пд

за позовом

фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Горлівка Донецької області

до

Костянтинівської міської ради, м. Костянтинівка Донецької області

про

визнання недійсним та таким, що не відповідає діючому законодавству України договір оренди землі під вбудованими приміщеннями №167 від 10.11.2006р., укладеними між ОСОБА_2 та Костянтинівською міською радою, предметом якого є строкове платне користування частиною земельної ділянки обслуговування офісу фінансової установи, що знаходиться по пр. Ломоносова, 123-19

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області по справі за № 31/132пд від 09.11.09 р.  відмовлено в задоволенні позову фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м. Горлівка (далі- позивач) до Костянтинівської міської ради, м. Костянтинівка (далі –відповідач)  про визнання недійсним та таким, що не відповідає діючому законодавству України договір оренди землі під вбудованими приміщеннями №167 від 10.11.2006р., укладений між ОСОБА_2 та Костянтинівською міською радою, предметом якого є строкове платне користування частиною земельної ділянки обслуговування офісу фінансової установи, що знаходиться по пр. Ломоносова, 123-19.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач по справі звернувся  до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обгрунтування своїх вимог  посилається  на  на те, що укладений з відповідачем договір оренди землі під вбудованими приміщеннями №167 від 10.11.2006р. не відповідає вимогам Земельного кодексу України, Закону України „Про оренду землі”, Закону України „Про плату за землю”, що, на думку позивача, є підставою  визнання його недійсним  відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вимоги скаржника не визнав. Рішення суду вважає законним та обгрунтованим, а вимоги викладені в апеляційній скарзі такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Фізичній особі –підприємцю ОСОБА_2 на праві власності належить  вбудоване нежитлове приміщення, що підтверджено доданим до матеріалів справи свідоцтвом про право власності на нерухоме майно –приміщення офісу фінансової установи, загальною площею 71,9м2, яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Костянтинівка, пр. Ломоносова 123/19, видане Костянтинівською міською радою 26.09.2006р.

10.11.2006р. між Костянтинівською міською радою (Орендодавець) та ОСОБА_2 (Орендар) укладено договір оренди землі під вбудованим приміщенням №167,  за умовами якого Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування частину земельної ділянки для обслуговування офісу фінансової установи, що знаходиться по пр. Ломоносова, 123/19.                            

Відповідно до п.2 Договору об’єктом оренди є частина земельної ділянки площею 594м2, що пропорційно долі приміщень орендаря в будинку становить 17,22м2 (п.2 Договору).

За умовами п.3 Договору на земельній ділянці знаходиться житловий будинок.

Нормативна грошова оцінка частини земельної ділянки визначена згідно довідки про грошову оцінку 1м.кв. земельної ділянки і становить 2354,62грн. (п.4 договору).

За умовами п. 5 Договору  строк дії Договору становить  п’ять років.

Пунктами 7-11 Договору визначено розмір та порядок внесення орендної плати за землю. Цільове призначення частини земельної ділянки –землі комерційного використання (п.13 Договору). Відповідно до умов договору передача частини земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення. Передача частини земельної ділянки орендарю здійснюється у 7 денний строк після укладення договору за актом її приймання - передачі (п.15 Договору).

Пунктами 16-20  Договору передбачено умови повернення земельної ділянки.

На орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження та інші права третіх осіб (п.21 Договору).

Пунктом 27 Договору передбачено, що ризик випадкового знищення або пошкодження об’єкта Оренди чи його частини несе Орендар.   

Крім того, п. 32 Договору сторонами відповідальність відповідно до закону та цього договору за невиконання або неналежне виконання договору.  

Договір набирає чинності після підписання сторонами (п.34 Договору).

При цьому, відповідачем  взяті зобов’язання за договором  фактично виконано.

10.11.2006р. по  акту приймання –передачі земельної ділянки  Орендодавець передав, а Орендар прийняв  на підставі рішення міської ради від 24.10.2006р. №5/8-125 в оренду строком на п’ять років частину земельної ділянки, площа якої пропорційно долі приміщень орендаря в будинку становить 17,22м2 для обслуговування офісу фінансової установи, що знаходяться по пр. Ломоносова, 123/19. В натурі (на місцевості) межі земельної ділянки не встановлені. Зазначений акт підписано обома сторонами.

01.10.2008р. між сторонами, на підставі рішень Костянтинівської міської ради від 27.05.08р. №5/29-615 „Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель м. Костянтинівка”, від 24.07.08р. №5/31-679 „Про внесення змін до договорів оренди землі під вбудованими приміщеннями”,  укладено додаткову угоду до договору оренди землі під вбудованими приміщеннями №167 від 10.11.2006р., якою внесено зміни до розділів „Об’єкт оренди” та „Орендна плата”.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Частиною 1 ст.15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 та п.2 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України визначають, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Разом з тим, відповідно до ст.. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов’язок доказування Господарським процесуальним кодексом України покладено на сторони.

За вимогами ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України  підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог,  встановлені, зокрема, частиною першою статті 203 цього Кодексу, яка визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачає, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 1 Закону України „Про оренду  землі” передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України „Про оренду  землі”).

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" визначено   істотні умови договору оренди землі, до яких віднесено: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Із доданої до матеріалів справи копії Договору вбачається, що  спірний договір містить всі істотні умови, визначені  ст. 15 Закону України „Про оренду землі”.

На підставі ст. 17 Закону України „Про оренду землі” здійснена передача об'єкту оренди орендарю  за актом приймання-передачі., з якого вбачається , що  площа земельної ділянки пропорційна долі приміщень орендаря в будинку та становить 17,22м2 для обслуговування офісу фінансової установи, що знаходяться по пр. Ломоносова, 123/19.

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про оренду землі” та ч.3 ст. 93 Земельного кодексу України строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

За умовами п.6 Договору  строк дії останнього становить  на п’ять років.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ст. 79 Земельного кодексу України).

Згідно ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка –це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За змістом п. 4 ст. 42 Земельного кодексу України розмір та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Крім того, відповідно до ст. 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, надаються в постійне користування лише підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками, а у разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.  Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Отже, місцевий  господарський суд обгрунтовано дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджено досягнення  сторонами у спірному договорі всіх істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України „Про оренду землі” та вимог ст. 6, 17, 19 Закону України „Про оренду землі”.

Посилання скаржника на неможливість визначення  розміру  орендної плати  є необгрунтованими з огляду на наступне.

Згідно ст. 13 Закону України „Про плату за землю” підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

В даному випадку, розмір плати за орендовану земельну ділянку  встановлено Відділом земельних ресурсів м. Костянтинівка  відповідно до Правил встановлення вартості земель комерційного призначення. Витяг з зазначеного документу за №496 за підписом начальника Відділу земельних ресурсів  надано позивачу.

Крім того, як свідчать матеріали справи, відповідачем частково виконувався спірний договір в частині внесення орендної плати  за надану йому земельну ділянку.

З урахуваннням вищевикладеного, судова колегія вважає рішення місцевого господарського суду про  відмову в задоволенні позову законним та обгрунтованим  і не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст. 6, 15, 17, 19 Закону України „Про оренду землі”, ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, -   

                                                     П О С Т А Н О В И Л А :

          Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Горлівка на рішення господарського суду Донецької області від 09.11.2009р. по справі № 31/132пд  - залишити  без задоволення.

          Рішення господарського суду Донецької області від 09.11.2009р. по справі № 31/132пд - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.

Головуючий          

Судді:          

          Надруковано: 5 прим.

          1- позивачу

          1- відповідачу

          1- госп. суду

          1-у справу

          1-ДАГС