Постанова

від 20.09.2018 по справі 126/1373/17

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 126/1373/17

Провадження № 14-292цс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача СитнікО. М.,

суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - Устянська сільська рада Бершадського району Вінницької області (далі - Устянська сільська рада),

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 08 вересня 2017 року в складі колегії суддів Оніщука В. В., Марчук В. С., Копаничук С. Г.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Устянської сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення,

УСТАНОВИЛА:

У травні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що рішенням 13 сесії сьомого скликання Устянської сільської ради від 04 травня 2017 року залишено землі водного фонду ставка (кадастровий номер НОМЕР_1) у загальному користуванні громади для здійснення любительської риболовлі, а також заборонено громадянину ОСОБА_3 здійснювати вилов на цьому водному об'єкті у зв'язку з розірванням договору оренди та виникненням соціальної напруги на території громади.

Позивач вважав це рішення незаконним, оскільки, залишаючи згадану водойму у загальному користуванні громади для здійснення любительської риболовлі, відповідач підтвердив право кожного жителя громади села Устя Бершадського району Вінницької області на вилов риби в указаному ставку з додержанням правил любительської риболовлі. Проте з невідомих причин та без жодних законних повноважень одночасно прийняв рішення про заборону йому як одному із жителів цього села вилову рибу на цьому ставку.

ОСОБА_3 просив визнати незаконним та скасувати рішення 13 сесії сьомого скликання Устянської сільської ради від 04 травня 2017 року.

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 19 червня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 08 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 19 червня 2017 року скасовано. Провадження у справі закрито. Роз'яснено ОСОБА_3 його право звернутися до суду в порядку адміністративного судочинства.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції керувався тим, що зазначена справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 205 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження у справі має бути закрито.

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернувся з касаційною скаргою , у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу для продовження розгляду до апеляційного суду.

Доводи, наведені у касаційній скарзі

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідач заборонив ОСОБА_3 як фізичній особі, а не як фізичній особі - підприємцю (далі - ФОП) здійснювати вилов на водному об'єкті, чим порушив його цивільне право на любительську риболовлю, тому справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , яким ЦПК України викладено в новій редакції.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

16 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 травня 2018 року справу призначено до судового розгляду, ухвалою від 13 червня 2018 року - передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 25 червня 2018 року прийняла цю справу для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, вважає, що касаційна скарга має бути задоволена.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У статті 124 Конституції України закріплено, щоправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

За загальним правилом, передбаченим у пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, яка діяла на момент звернення ОСОБА_3 до суду з позовом), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Частиною першою статті 19 ЦПКУкраїни в редакції від 03 жовтня 2017 року визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Аналогічні положення закріплено у частині першій статті 19 та пункті 7 частини першої статті 4 КАС України у редакції від 03 жовтня 2017 року.

З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відносяться справи, які виникають зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права (як правило, майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Конституційний Суд України у Рішенні від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів а , б , в , г статті 12 Земельного кодексу України (далі -ЗК України), пункту 1 частини першої статті 17 КАС України вирішив, що:

? положення пунктів а , б , в , г статті 12 ЗК України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього Кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень;

? положення пункту 1 частини першої статті 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Системний аналіз норм процесуального права свідчить про те, що рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин (у тому числі щодо земель водного фонду) може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

Вважаючи, що спір у справі має публічно-правовий характер і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, апеляційний суд не врахував, що у справі, яка переглядається, ОСОБА_3 звернувся до Устянської сільської ради з позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати рішення 13 сесії сьомого скликання Устянської сільської ради від 04 травня 2017 року з тих підстав, що цим рішенням залишено землі водного фонду ставка (кадастровий номер НОМЕР_1) у загальному користуванні громади для здійснення любительської риболовлі, при цьому позивачу як фізичній особі заборонено здійснювати вилов на вказаному водному об'єкті, тоді як іншим мешканцям села дозволено здійснювати любительське рибальство. Саме задоволення таких потреб мешканців сіл Устя та Лугова і було приводом залишення ставка в загальному користуванні громади, а договір оренди розірвано.

ОСОБА_3 свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є мешканцем села Устя і має право на любительський вилов риби на рівні з іншими мешканцями, а оспорюване рішення сільради порушує принцип заборони дискримінації, закріплений у статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Оскільки юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві, суд апеляційної інстанції неправильно визначив, що позов ОСОБА_3 у цьому випадку має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Разом з тим апеляційний суд не врахував, що відповідно до матеріалів справи між ОСОБА_3 та Устянською сільською радою існує спір щодо усунення перешкод фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 у здійсненні господарської діяльності з вилову риби за допомогою рибальських сіток на водному об'єкті.

Правила любительського і спортивного рибальства, затверджені наказом Державного комітету рибного господарства України 15 лютого 1999 року № 19, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 28 квітня 1999 року за № 269/3562, розрізняють любительське і спортивне рибальство, а також промисловий вилов риби.

Любительське і спортивне рибальство - це вилов риби, добування водних безхребетних у спеціально визначених для цього водоймах (їх ділянках) з метою особистого споживання (за умови дотримання встановлених правил рибальства та водокористування).

Промислове рибальство - це вид спеціального використання водних живих ресурсів, які перебувають у стані природної волі, шляхом їх вилучення (вилову, добування, збирання) із природного середовища з метою задоволення потреб населення і народного господарства.

Згідно зі статтею 2 Закону Українивід 06 лютого 2003року № 486-IV Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них вирощування риби, інших водних живих ресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх ділянках) та континентальному шельфі України дозволяється суб'єктам господарювання за наявності позитивної ветеринарно-санітарної оцінки стану (визначає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини) водних об'єктів.

Установлено, що 23 лютого 2012 року на підставі рішення 15 сесії шостого скликання Устянської сільської ради від 11 липня 2012 року між Устянською сільською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Устя (далі - ТОВ Устя ) (орендар) з метою риборозведення укладено договір оренди земель водного фонду, загальною площею 26,5215 га, які знаходяться в межах населеного пункту на території села Устя Бершадського району Вінницької області , строком на 25 років.

30 липня 2012 року між ТОВ Устя (орендар) та ФОП ОСОБА_3 (суборендар) укладено договір суборенди земельної ділянки строком на 25 років на підставі рішення 15 сесії шостого скликання Устянської сільської ради від 11 жовтня 2012 року, за яким суборендар прийняв зазначену земельну ділянку водного фонду в строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Видом використання орендованої позивачем земельної ділянки згідно з витягом з Єдиного державного реєстру про земельну ділянку є риборозведення (а. с. 25).

На підставі зазначеного договору суборенди позивач здійснив зариблення водного об'єкта (ставу), що розташований на земельній ділянці водного фонду.

37 сесією шостого скликання Устянської сільської ради прийнято рішення від 17 березня 2015 року про розірвання договору оренди земельної ділянки водного фонду від 23 липня 2012 року, зареєстрованого відділом Держкомзему в Бершадському районі Вінницької області (далі - Держкомзем) 30 липня 2012 року за № 052048544009808, та доручено голові сільради ОСОБА_4 здійснити заходи з прийняття земельної ділянки у фонд сільської ради.

18 березня 2015 року між Устянською сільською радою (орендодавцем) та ТОВ Устя (орендарем) укладено угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки земель водного фонду площею 26,5215 га, згідно з якою договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Держкомземом 30 липня 2012 року за № 052048544009808, розірвано, державну реєстрацію припинення права оренди земельної ділянки здійснено 31 травня 2017 року.

ФОП ОСОБА_3 звернувся до господарського суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Устянської сільської ради від 17 березня 2015 року про розірвання договору оренди земель водного фонду, на підставі якого укладено відповідну угоду від 18 березня 2015 року про розірвання договору оренди, а також про усунення перешкод з боку відповідачів щодо здійснення позивачем господарської діяльності шляхом вилову риби з об'єкта водного фонду, взятого ним у суборенду. Ці обставини не враховані при постановленні ухвали апеляційним судом.

Оскільки суд апеляційної інстанції помилково визначив, що позовні вимоги ОСОБА_3 мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства і не врахував, що такі вимоги пов'язані із захистом ОСОБА_3 своїх цивільних прав, що є вирішальним при вирішенні питання про юрисдикційність справи, то згідно з вимогами статті 411 ЦПК України ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 258, 259, 400, 402, 403, 406, 409, 411, 415, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 08 вересня 2017 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. М. Ситнік

Судді: Н. О. Антонюк О. Б. Прокопенко

С. В. Бакуліна Л. І. Рогач

В. В. Британчук І. В. Саприкіна

В. І. Данішевська О. С. Ткачук

О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич

О. Р. Кібенко О. Г. Яновська

Л. М.Лобойко