Рішення

від 28.09.2018 по справі 826/6517/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 вересня 2018 року № 826/6517/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НД КОНСАЛТ

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного

управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

та податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю НД КОНСАЛТ (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач) та просить суд:

- визнати протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві форми Р № 0000302802 від 30.10.2015 року;

- визнати протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві форми В4 № 0000292802 від 30.10.2015 року;

- визнати протиправним та скасування податкової вимоги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві форми Ю № 12-16 від 14.12.2015 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.05.2016 року суддею Качуром І.А. відкрито провадження в адміністративній справі № 826/6517/16 та призначено дану справу до судового розгляду.

Відповідно до Розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017р. №6241 Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ та згідно з п. 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. №30 (у редакції рішення Ради суддів України від 02.04.2015 р. №25), адміністративну справу №826/6517/16 повторно розподілено на суддю Амельохіна В.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2017 року суддею Амельохіним В.В. справу №826/6517/16 прийнято до свого провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в Акті перевірки податковий орган дійшов хибного висновку про наявність порушень пп. є п. 201.4 ст. 201 ПК України, абз. 4 п. 7 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 957 від 22.09.2014 року. Крім того, жодним нормативно-правовим актом, в тому числі й ПК України, не передбачено як саме і до якого ступеню деталізації має бути зазначена номенклатура послуг/робіт, що зазначаються у відповідному рядку податкової накладної, а тому висновок відповідача про порушення порядку оформлення податкової накладної не ґрунтується на нормах чинного законодавства. Разом з тим, податкові накладні, отримані позивачем від постачальників ТОВ Коллієрз Інтернешнл та ТОВ КДД Інжиніринг , суми ПДВ за якими включені до податкового кредиту, оформлені у повній відповідності до встановлених законодавством вимог, мають всі необхідні реквізити, складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 1, 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог. Надав до суду письмові заперечення, у яких посилається на висновки акта перевірки та вказує на те, що ТОВ НД КОНСАЛТ порушено вимоги п. 57.1 ст. 57 ПК України, а саме терміни сплати податку на додану вартість у загальній сумі 159 889 грн. (з затримкою більше 30 днів). На підставі вказаного акта перевірки, керуючись п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу застосовано штраф у розмірі 31 977,80 грн. (159 889 грн. х 20%). Крім того, відповідач зазначає, що у разі коли платником податків не виконуються умови п. 57.3 ст. 57 ПК України, нараховані грошові зобов'язання після закінчення десятиденного терміну набувають статусу податкового боргу.

Позивач надав до суду 13.12.2017 року письмові пояснення на заперечення відповідача, в яких зазначив, що мотиви, вказані в запереченнях відповідача є безпідставними, оскільки, як насправді випливає зі змісту акту перевірки, позивачем на порушення вимог ст. 198, ст. 201 ПК України завищено суму податкового кредиту у розмірі 2 271 403 грн., що в свою чергу призвело до завищення суми від'ємного значення за червень 2015 у розмірі 2 111 514 грн., та заниженню суми податку до бюджету у розмірі 159 889 грн.

04.12.2017 року ухвалено про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України (в редакції з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень пункту 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як встановлено матеріалами справи, відповідачем на підставі Акту перевірки № 159/1-26-50-28-02-37856383 від 21.09.2015 року (далі - Акт перевірки) було прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.10.2015 року:

- форми Р № 0000302802, яким у зв'язку із порушенням ст. 198, 201 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 159 889 грн. та штрафними санкціями у сумі 39 973,25 грн;

- форми В4 форми В4 № 0000292802, яким у зв'язку із порушенням ст. 198, 201 ПК України позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 111 514 грн.

Крім того, відповідачем було складено податкову вимогу форми Ю № 12-16 від 14.12.2015 року, згідно з якою позивач повинен сплатити 221 308,28 грн. податкового боргу з податку на додану вартість.

Як зазначає позивач та не оспорюється відповідачем, за результатами камеральної перевірки ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві було встановлено, що сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за червень 2015 року майже в повному обсязі сформована за рахунок придбання будівельно-монтажних робіт у ТОВ КДД Інжиніринг (код ЄДРПОУ 36602438) на суму податкового кредиту 2 195 203,69 грн. та послуг з пошуку орендаря ТОВ Коллієрз Інтернешнл (код ЄДРПОУ 32956569) на суму податкового кредиту 83 385,45 грн.

Водночас, при аналізі податкових накладних від вищевказаних постачальників послуг/робіт відповідачем встановлено порушення пп. є п. 201.4 ст. 201 ПК України, абз. 4 п. 7 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 957 від 22.09.2014 року, а саме: у податкових накладних не розкрито повну номенклатуру послуг, які отримало товариство. Згідно з отриманими від контрагентів товариства податкових накладних, номенклатура товарів/послуг зазначена як Будівельно-монтажні роботи та Послуги пошуку орендаря відповідно. На думку Відповідача, зазначені номенклатури не розкривають суті господарських операцій.

Таким чином, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став факт виявлених порушень ст. 198, 201 ПК України, а саме у податкових накладних не розкрито повну номенклатуру послуг, оскільки на думку відповідача, Будівельно-монтажні роботи та Послуги пошуку орендаря , зазначені в податкових накладних як номенклатура, не розкривають суті господарських операцій.

Позивач вважає оскаржувані рішення та податкову вимогу протиправними, а висновки в акті перевірки необґрунтованими у зв'язку з чим звернувся до суду з метою захисту свої порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Вирішуючи спір по суті суд звертає увагу на наступне.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час складання податкових накладених, далі - ПК України) податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 198 ПК України, а правила підстав складання податкових накладних - статтею 201 ПК України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з абзацом дев'ятим пункту 201.10 цієї ж статті ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Отже, відповідно до наведеної норми права обставинами, які виключають право платника на податковий кредит, є відсутність реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або складення податкової накладної постачальником з порушенням законодавчо визначених вимог.

Однак, суд вважає, що не розкриття повної номенклатури послуг, само по собі не утворює складу податкового правопорушення та не може розцінюватися як недотримання платником податків - покупцем вимог статті 201 ПК України. Крім того, повна номенклатура товарів, наведена у податкових накладних, вбачається із первинних документів наявних в матеріалах справи, а саме в актах приймання виконання будівельних робіт та актах приймання-передачі наданих послуг по оренді. Вказана в податкових накладних номенклатура товару Будівельно-монтажні роботи та Послуги пошуку орендаря повністю співпадає з тою, що вказана в актах приймання виконаних будівельних робіт, а саме: улаштування бетонної підготовки, ущільнення ґрунту щебенем, зворотне засипання ґрунту вручну тощо, а також в актах приймання-передачі наданих послуг по здавання в оренду нежитлових приміщень ТЦ.

Крім того, посилання відповідача на неповне розкриття номенклатури послуг, наведеній у податкових накладних, також саме по собі, за відсутності інших обставин, що виключають право платника на податкову вигоду, не може розцінюватися як порушення платником правил формування податкового кредиту.

Також необхідно зазначити, що чинне податкове законодавство не містить визначення терміну номенклатура , а тому висновки податкового органу про неправильне заповнення номенклатури товару позивачем є необґрунтованими.

Разом з тим, як встановлено судом та не заперечується учасниками процесу, усі спірні податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

А тому, оскільки всі податкові накладні, коректність заповнення яких поставлена під сумнів податковим органом, є такими, що зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, то фактично податковий орган сам визнав їх правильність та обґрунтованість заповнення.

Суд не приймає доводи відповідача, як на правомірність прийняття оскаржуваних рішень, посилання на порушення позивачем вимоги п. 57.1 ст. 57 ПК України та застосування штрафних санкцій згідно п. 126.1 ст. 126 ПК України за затримку сплати грошового зобов'язання, оскільки як вбачається з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень підставою для їх прийняття став факт виявлених порушень ст. 198, 201 ПК України.

Отже, суд приходить до висновку, що доводи, якими податковий орган мотивував правомірність оскаржуваних рішень, не є переконливими.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України, необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

У зв'язку із визнанням необґрунтованими висновків акту перевірки щодо порушень позивачем ст. 198, 201 ПК України та безпідставності винесення податкових повідомлень-рішень, оскаржувана податкова вимога також є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Таким чином суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога, винесені відповідачем не на підставі та не у спосіб, визначений чинним законодавством, а отже підлягають скасуванню.

Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю НД КОНСАЛТ (01033, м. Київ, вул. Володимирська, б. 79, прим. 30, код ЄДРПОУ 37856383) до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (01033, м. Київ, вул. Жилянська, б. 23, код ЄДРПОУ 39468461) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р № 0000302802 від 301.10.2015 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове податкового повідомлення-рішення форми В4 № 0000292802 від 30.10.2015 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

4. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу форми Ю № 12-16 від 14.12.2015 року, прийняту Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

5. Судові витрати у розмірі 34 670 грн. (тридцять чотири тисячі шістсот сімдесят) грн. 63 коп. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НД КОНСАЛТ (01033, м. Київ, вул. Володимирська, б. 79, прим. 30, код ЄДРПОУ 37856383) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (01033, м. Київ, вул. Жилянська, б. 23, код ЄДРПОУ 39468461).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін