Постанова

від 11.02.2019 по справі 826/6517/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/6517/16 Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Ганечко О.М. та Сорочка Є.О.,

за участю секретаря Седика Д.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головногоуправління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НД "КОНСАЛТ"доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю НД КОНСАЛТ (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень форми Р № 0000302802, В4 № 0000292802 від 30.10.2015 року та податкової вимоги форми Ю № 12-16 від 14.12.2015 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2018 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, відповідачем на підставі Акту перевірки № 159/1-26-50-28-02-37856383 від 21.09.2015 року (далі - Акт перевірки) було прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.10.2015 року:

- форми Р № 0000302802, яким у зв'язку із порушенням ст. 198, 201 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 159 889 грн. та штрафними санкціями у сумі 39 973,25 грн;

- форми В4 форми В4 № 0000292802, яким у зв'язку із порушенням ст. 198, 201 ПК України позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 111 514 грн.

Крім того, відповідачем було складено податкову вимогу форми Ю № 12-16 від 14.12.2015 року, згідно з якою позивач повинен сплатити 221 308,28 грн. податкового боргу з податку на додану вартість.

Як вбачається з акту перевірки, за результатами камеральної перевірки контролюючим органом було встановлено, що сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за червень 2015 року майже в повному обсязі сформована за рахунок придбання будівельно-монтажних робіт у ТОВ КДД Інжиніринг (код ЄДРПОУ 36602438) на суму податкового кредиту 2 195 203,69 грн. та послуг з пошуку орендаря ТОВ Коллієрз Інтернешнл (код ЄДРПОУ 32956569) на суму податкового кредиту 83 385,45 грн.

Водночас, при аналізі податкових накладних від вищевказаних постачальників послуг/робіт відповідачем встановлено порушення пп. є п. 201.4 ст. 201 ПК України, абз. 4 п. 7 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 957 від 22.09.2014 року, а саме: у податкових накладних не розкрито повну номенклатуру послуг, які отримало товариство. Згідно з отриманими від контрагентів товариства податкових накладних, номенклатура товарів/послуг зазначена як Будівельно-монтажні роботи та Послуги пошуку орендаря відповідно. На думку Відповідача, зазначені номенклатури не розкривають суті господарських операцій.

Таким чином, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став факт виявлених порушень ст. 198, 201 ПК України, а саме у податкових накладних не розкрито повну номенклатуру послуг, оскільки на думку відповідача, Будівельно-монтажні роботи та Послуги пошуку орендаря , зазначені в податкових накладних як номенклатура, не розкривають суті господарських операцій.

Позивач вважаючи оскаржувані рішення та податкову вимогу протиправними, а висновки в акті перевірки необґрунтованими звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходи в з наступних мотивів, з якими погоджується і колегія суддів.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з абзацом дев'ятим пункту 201.10 цієї ж статті ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Отже, обставинами, які виключають право платника на податковий кредит, є відсутність реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або складення податкової накладної постачальником з порушенням законодавчо визначених вимог.

Так, матеріали справи свідчать, що повна номенклатура товарів, наведена у податкових накладних, відображена у первинних документах наданих позивачем, зокрема, в актах приймання виконання будівельних робіт та актах приймання-передачі наданих послуг по оренді. Вказана в податкових накладних номенклатура товару Будівельно-монтажні роботи та Послуги пошуку орендаря повністю співпадає з тою, що вказана в актах приймання виконаних будівельних робіт, а саме: улаштування бетонної підготовки, ущільнення ґрунту щебенем, зворотне засипання ґрунту вручну тощо, а також в актах приймання-передачі наданих послуг по здавання в оренду нежитлових приміщень ТЦ.

Поряд з цим, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що не розкриття повної номенклатури послуг, само по собі не утворює складу податкового правопорушення та не може розцінюватися як недотримання платником податків - покупцем вимог статті 201 ПК України.

При цьому, як встановлено судом першої інстанції та не заперечується учасниками процесу, усі спірні податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, Окружним адміністративним судом міста Києва обґрунтовано відхилені доводи відповідача, на які він також посилається і в апеляційній скарзі, як на правомірність прийняття оскаржуваних рішень, про порушення позивачем вимоги п. 57.1 ст. 57 ПК України та застосування штрафних санкцій згідно п. 126.1 ст. 126 ПК України за затримку сплати грошового зобов'язання, оскільки як вбачається з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень підставою для їх прийняття став факт виявлених порушень ст. 198, 201 ПК України.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, оскаржувані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога є протиправними, а тому суд першої інстанції прийняв правильне рішення про їх скасування.

Таким чином, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Крім того, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2018 скаржнику відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення судом апеляційної інстанції та відкрито апеляційне провадження по справі.

Таким чином, судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає стягненню під час постановлення рішення.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головногоуправління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2018 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві шляхом їх безспірного списання несплачений при поданні апеляційної скарги судовий збір в розмірі 52005,95 грн. (п'ятдесят дві тисячі п'ять гривень) 95 коп. на рахунок Київського апеляційного адміністративного суду - 31211206781007, код ЄДРПОУ - 38004897, МФО банку - 820019, отримувач - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, банк отримувача - ГУДКCУ у м. Києві, код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді: