Постанова

від 25.09.2018 по справі 815/4373/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2018 року

Київ

справа №815/4373/14

касаційне провадження №К/9901/8487/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.М., Ханової Р.Ф.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014 (головуючий суддя Шевчук О.А., судді: Зуєва Л.Є., Федусик А.Г.) у справі №815/4373/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гонконг-Інгланд-Кепітал до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Гонконг-Інгланд-Кепітал звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.10.2013 №0002642250.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2014 в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гонконг-Інгланд Кепітал - задоволено. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2014- скасовано. Ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.10.2013 №0002642250.

Державна податкова інспекція у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, у якій просила постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014 скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, зазначає, що суд апеляційної інстанції не надано належної оцінки обставинам справи щодо не підтвердження реального здійснення операцій з контрагентами.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо правомірності нарахування Товариства з обмеженою відповідальністю Гонконг-Інгланд Кепітал від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість за травень, червень 2013 року.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення в червні 2013 року на загальну суму ПДВ 316008,00грн.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 23.09.2013 №1763/15-53-22-3/38643334 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.10.2013 №0002642250, яким визначено завищення позивачем від'ємного значення податку на додану вартість на 316008,00грн.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції апеляційної інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ПП СРК Будмарин та ПАТ Одесаобленерго не мали реального характеру.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що реальність здійснення спірних господарських операцій підтверджується належними первинними документами, а висновки акту ґрунтуються на припущеннях.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Судом апеляційної інстанції на підставі належних та допустимих доказів встановлено, що між ТОВ Гонконг-Інгланд-Кепітал та ПП СРК Будмарин було укладено генеральний контракт на реконструкцію адміністративної будівлі, що розташована на земельній ділянці за адресою м. Одеса, пл. Катерининьска, 4/1 (а.с. 16-26).

Реальність господарської операції підтверджується первинними документами, а саме: актом прийому-передачі технічного завдання на розробку проектної документації по реконструкції будівлі (а.с.27), графіком проведення будівельних робіт і їх фінансування (а.с. 28), актом прийому-передачі обмежень, умов розташування та ТУ (а.с.29), податковою накладною (а.с.30), випискою по рахунку (а.с.31).

Між ПАТ Енергопостачальна Компанія Одесаобленерго (Власник), ТОВ ІВ-Іммобільє (Первинний Замовник) та ТОВ Гонконг-Інгланд Кепітал (Новий Замовник) було укладено договір від 10.06.2013 №499-13 про заміну сторін в обов`язках по договору про реалізацію технічних умов від 08.06.2012 №313-12. Відповідно до пункту 1 Договору 08.06.2012 Власник та Первинний Замовник уклали договір про реалізацію технічних умов №313-12 у відповідності з умовами якого Власник зобов`язується за завданням Первинного Замовника надати послуги із створення технічної можливості здійснення передачі в точку приєднання до електроустановки Первинного Замовника відповідної потужності електричної енергії необхідного обсягу з дотриманням її якості та надійності та підключити ці електроустановки до своїх електричних мереж, а Первинний Замовник зобов`язується виконати технічні умови, оплатити Власнику необхідні затрати по приєднанню та підключенню, а також укласти з Власником договір про постачання електричної енергії та інших договорів, укладання яких передбачено Правилами користування електричною енергією.

Реальність виконання зобов'язань ПАТ Енергопостачальна Компанія Одесаобленерго перед ТОВ Гонконг-Інгланд Кепітал як Замовником підтверджується протоколом погодження договірної ціни з виконання БМР (а.с. 33), рахунком (а.с. 34), податковою накладною (а.с. 35), випискою по рахунку (а.с. 36).

Наведені первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, розкривають зміст господарських операцій позивача з контрагентами.

Посилання відповідача в касаційній скарзі на непредставлення позивачем в ході перевірки лічильників та фактично виконаних робіт спростовується власне доводами відповідача щодо знаходження робітників на об'єкті реконструкції та первинними документами позивача, згідно яких договір на реконструкцію укладено в травні 2013 року та відповідно у червні 2013 року відбувався початковий етап відповідних робіт.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з ТОВ Вельф дім , ТОВ Пріоритет-ВЛ та ТОВ ЄВРО АТЛАНТ ГРУП .

При цьому, суд звертає увагу, що податковий орган ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи судами не посилався на наявність кримінальних справ стосовно контрагентів позивача чи на заперечення ними здійснення господарської діяльності. Матеріали справи не містять доказів проведення позивачем господарських операцій з підприємствами, які мають фіктивний статус та здійснюють нелегальну діяльність.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, висновок суду апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014 у справі №815/4373/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

............................

...........................

...........................

Т.М.Шипуліна,

Л.М. Бившева,

Р.Ф. Ханова,

Судді Верховного Суду