Рішення

від 29.08.2018 по справі 908/828/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 35/70/17-27/53/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2018 Справа № 908/828/17

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., секретаря судового засідання Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна (03680 м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 28 Д, код ЄДРПОУ 36789421)

до Приватного підприємства Вікторія (69068 м. Запоріжжя, вул. Червона, буд. 3, прим. 136-А)

про стягнення 2 827 046 грн. 64 коп.

представники сторін

від позивача: ОСОБА_1, дов. б/н від 21.11.2017 р.

від відповідача: ОСОБА_2, ордер ЗП 033342 від 05.07.2018 р., договір б/н від 05.07.2018 р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна звернулось до господарського суду з позовом до Приватного підприємства Вікторія про стягнення 2 310 522 грн. 84 коп. заборгованість за кредитним договором за тілом кредиту, 158 333 грн. 21 коп. заборгованості по відсоткам, 358 190 грн. 59 коп. заборгованості за пенею.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.06.2017 р., яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.09.2017 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 24.04.2018 р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.09.2017 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 06.06.2017 р. у справі № 908/828/17 скасовано, справу № 908/828/17 направлено на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Ухвалою суду від 08.05.2018 р. суддею Дроздовою С.С. справу № 908/828/17 прийнято до розгляду, присвоєно справі номер провадження 35/70/17-27/53/18.

Справа № 908/828/17 розглядається за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 05.06.2018 р.

05.06.2018 р. судом проведено підготовче засідання у справі № 908/828/17 за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалами суду від 05.06.2018 р. та від 21.06.2018 р. підготовче засідання відкладалось, відповідно до ст. 183 ГПК України та призначалось на 26.06.2018 р. та на 06.07.2018 р. відповідно, у зв'язку з не прибуттям в підготовче засідання представників сторін.

Ухвалою суду від 06.07.2018 р., відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України, строк підготовчого засідання продовжено на тридцять днів, на підставі ст. 183 ГПК України, підготовче засідання було відкладено та призначено на 07.08.2018 р.

07.08.2018 р. судом продовжено підготовче засідання у справі № 908/828/17.

У судовому засіданні 07.08.2018 р. відповідно до ч. 2 ст. 185 ГПК України, підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 22 серпня 2018 р.

22.08.2018 р. відповідно до ст. ст. 195, 201 ГПК України судом відкрито судове засідання та розпочато розгляд справи № 908/828/17 по суті .

Ухвалою суду від 22.08.2018 р. відповідно до ч. 2 ст. 216 ГПК України оголошено перерву в судовому засіданні до 29.08.2018 р. з метою надання оригіналів документів позивачем.

У судовому засіданні 29.08.2018 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг» .

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам позивача та відповідача, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача в судовому засіданні 29.08.2018 р. підтримав заявлені вимоги, на підставах викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що 28.12.2006 р. між Закритим акціонерним товариством ОТП Банк (правонаступником якого є АТ ОТП Банк , та у відповідності до ст.ст. 512-514 Цивільного кодексу України правонаступником якого є ТОВ ОТП Факторинг Україна , надалі - позивач по справі) та Приватним підприємством Вікторія (надалі - відповідач по справі) укладено кредитний договір № CM-SME-201/186/2006. Всупереч умова кредитного договору, зобов'язання позичальника, щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами не виконувались належним чином. 26.11.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна та Публічним акціонерним товариством ОТП Банк у відповідності до ст. 512, 514 Цивільного кодексу України укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н. Згідно вищевказаного договору Публічне акціонерне товариство ОТП Банк відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна прийняло за кредитним договором № CM-SME-201/186/2006 від 28.12.2006 р. право вимоги в обсязі і на умовах передбачених цим договором. Таким чином до Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна пререйшли всі права Публічного акціонерного товариства ОТП Банк щодо права вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором. Товариство з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна звернулося до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до Приватного підприємства Вікторія , ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором № CM-SME-201/186/2006 від 28.12.2006. 15.10.2013 заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя по цивільній справі № 335/8372/13-ц задоволено позов ТОВ ОТП Факторинг Україна та стягнуто з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № CM-SME-201/186/2006 від 28.12.2006 в розмірі 1020486,85 грн. та судовий збір в розмірі 3441,00 грн. 02.02.2016 ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя заочне рішення скасоване, справа призначена до нового розгляду. 05.04.2016 ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя провадження у справі в частині вимог до Приватного підприємства Вікторія закрито, та повідомлено, що позовні вимоги до Приватного підприємства Вікторія підлягають розгляду в порядку господарського судочинства. Також позивач вказав на те, що зміна розміру ставки FIDR не є зміною процентної ставки в односторонньому порядку, а є зміною розміру ставки, що прямо передбачено умовами двостороннього кредитного договору. З огляду на викладене, згідно розрахунку здійсненого позивачем, останній просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № CM-SME-201/186/2006 від 28.12.2006 в розмірі 2827046,64 грн., що складається з: суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2310522,84 грн., суми заборгованоті за несплаченими відсотками у розмірі 158333,21 грн, суми пені, нарахованої на суми заборгованості у розмірі 358190,59 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.08.2018 р. заперечив проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 08-08/12257/18), відповідно до якого зазначено, що позовна заява не підлягає задоволенню в зв'язку з пропуском позивачем стоку позовної давності, оскільки на його думку, позивач мав право звернутись до суду з позовом в строк до 28.12.2016 р., подання позову з порушенням правил підвідомчості справи не перериває перебігу строку позовної давності, таким чином, відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, в зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

В засіданні суду 29.08.2018 р. здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).

У судовому засіданні 29.08.2018 р., на підставі статті 217 ГПК України суд закінчив з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.

Заслухавши представників сторін, після судових дебатів, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.2006 року між Закритим акціонерним товариством ОТП Банк (правонаступником якого є АТ ОТП Банк , та у відповідності до ст.ст. 512-514 Цивільного кодексу України правонаступником якого є ТОВ ОТП Факторинг Україна , позивач у справі) та Приватним підприємством Вікторія (відповідач у справі) укладено кредитний договір № CM-SME-201/186/2006 (кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 частини 2 кредитного договору, позивач надає відповідачу кредит, що визначений у частині № 1 цього договору (95050,00 доларів США), а відповідач приймає кредит, зобов'язується належним чином використати та повернути позивачу суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом та виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені у цьому договорі.

Згідно з умовами кредитного договору № CM-SME-201/186/2006 та кредитних заявок, позивач здійснив видачу кредитних коштів відповідачу в сумі 95050,00 доларів США. Призначення кредиту - розвиток бізнесу.

Пунктом 3 частини № 1 кредитного договору встановлено плаваючу процентну ставку, яка складається з фіксованого відсотку в розмірі 5% та FIDR (процентної ставки по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 366 днів, з випатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору).

Відповідно до п. 1.5 (з підпунктами) кредитного договору, повернення відповідної частини кредиту здійснюється відповідачем щомісяця у розмірі та строк, визначені у графіку платежів, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок позивача. Нараховані в порядку передбаченому цим договором проценти сплачуються позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту та в строк передбачений в графіку платежів.

Повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати відповідачем платежів, що зменшуються. Детальний порядок повернення кредиту та сплати процентів визначений в частині № 2 цього договору (п. 4 частині 1 кредитного договору).

Пунктом 2 частини № 1 кредитного договору встановлена дата остаточного повернення кредиту - 27.12.2013 року.

Відповідно до п. 4.1.1 частини № 2 кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, за кожен день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цього договору.

В супереч умовам кредитного договору, вищевказані зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами та сплати пені відповідачем не виконуються.

В якості забезпечення кредитного договору ЗАТ ОТП БАНК були укладені договори поруки № SR-SME-201/186/2006, № SR-SME-201/186/2006/1, № SR-SME-201/186/2006/2, відповідно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, згідно з якими поручителі зобов'язалися відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання відповідачем боргових зобов'язань по кредитному договору у повному обсязі таких зобов'язань, а також у випадку збільшення процентної ставки у розмірі і в порядку передбаченими в кредитному договорі.

26.11.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна (код ЄДРПОУ 36789421) та Публічним акціонерним товариством ОТП Банк (код ЄДРПОУ 21685166) у відповідності до ст. 512, 514 Цивільного кодексу України укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н, відповідно до умов якого Публічне акціонерне товариство ОТП Банк відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна прийняло за кредитним договором № CM-SME-201/186/2006 від 28.12.2006 р. право вимоги в обсязі і на умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором. Таким чином, до Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна пререйшли всі права Публічного акціонерного товариства ОТП Банк щодо права вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна звернулось до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до Приватного підприємства Вікторія , ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором № CM-SME-201/186/2006 від 28.12.2006.

15.10.2013 р. заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя по цивільній справі № 335/8372/13-ц задоволено позов ТОВ ОТП Факторинг Україна та стягнуто з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № CM-SME-201/186/2006 від 28.12.2006 р. в розмірі 1020486,85 грн. та судовий збір в розмірі 3441,00 грн.

02.02.2016 р. ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя заочне рішення скасоване, справа призначена до нового розгляду.

05.04.2016 р. ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя провадження у справі № 335/8372/13-ц в частині вимог до Приватного підприємства Вікторія закрито, та повідомлено, що позовні вимоги до Приватного підприємства Вікторія підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Також, 05.04.2016 р. рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя позовні вимоги ТОВ ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором, залишено без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у справі № 335/8372/13-ц обґрунтовано наступним:

Пунктом 1.9.1 кредитного договору, передбачено право банку вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором (в тому числі, але не виключно, встановлених п. 2.3.7 та ст. 3 цього договору) та/або умов договору іпотеки, та/або умов договору поруки (надалі - вимога). При цьому, виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги. Сторонами у договорі визначено, що реалізація положень п. 1.9.1 цього договору не буде розглядатися сторонами як одностороння зміна умов цього договору. Реалізація положень п. 1.9.1 цього договору є одним із способів виконання боргових зобов'язань, встановлених за взаємною домовленістю сторін.

Позичальнику ПП Вікторія було вручено вимогу про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором від 06.09.2012 р., згідно якої ТОВ ОТП Факторинг Україна на підставі п. 1.9 кредитного договору вимагає дострокового виконання боргових зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі. Крім того, на адресу поручителів також направлялися аналогічні вимоги від 25.06.2011 р. про дострокове виконання зобов'язань за договорами поруки.

У розумінні ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, який був зміненний ним відповідно до п. 1.9.1 кредитного договору, шляхом направлення відповідних вимог на адресу поручителів від 25.06.2011 р. та на адресу позичальника від 06.09.2012 р. (а.с. 69, 70 у цивільній справі № 335/8372/13-ц ), а саме з 06.10.2012 року (тридцять календарних днів), про що свідчить вимога від 06.09.2012 року, не пред'явив вимоги до поручителя. Оскільки позовну заяву до поручителів було подано лише 13.08.2013, коли останній день подання позову до поручителів сплив 06.04.2013, суд прийшов до висновку, що порука припинена згідно з ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України, а відтак відсутні підстави для покладення на поручителів відповідальності за невиконання умов договору позичальником.

Отже, судом встановлено, що кредитор у межах своїх прав передбачених п. 1.9.1 кредитної угоди, в односторонньому порядку змінив строк виконання зобов'язань встановивши нову дату - 06.10.2012 року.

Як зазначає позивач, 09.02.2012 р. на адресу відповідача направлялась досудова вимога про погашення заборгованості за кредитним договором, 25.06.20111 р. на адресу ПП Вікторія направлявся лист № 15766 про погашення кредитної заборгованості з повідомленням про зміну кредитора.

Позивач вказує на те, що відповідачем зобов'язання за кредитним договором від 28.12.2006 р. № CM-SME-201/186/2006 щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами та сплати пені не виконуються

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 ГК України.

Статтею 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч. 1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного 26.11.2010 р. договору купівлі-продажу кредитного портфелю.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (стаття 1055 Цивільного кодексу України, частина друга статті 345 Господарського кодексу України).

Права та обов'язки сторін пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (частина друга статті 1069 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 1049 згаданого Кодексу визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною третьою названої правової норми передбачено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частиною другою статті 1069 Цивільного кодексу України визначено, права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 612 цього ж Кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Приватного підприємства Вікторія прийнятих на себе зобов'язань за умовами договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по особовим рахункам, не спростовано належними доказами відповідачем у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача 2310522 грн. 84 коп. заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Згідно частини першої статті 1048 цього ж Кодексу, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пунктом 3 частини № 1 кредитного договору встановлено плаваючу процентну ставку, яка складається з фіксованого відсотку в розмірі 5% та FIDR (процентної ставки по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору).

Відповідно до п. 1.4.1.3 кредитного договору, плаваюча процентна ставка протягом по кредиту підлягає корегуванню протягом дії договору щоразу після перебігу кожного 12 календарного місяця, починаючи з дня видачі кредиту та його першої частини (траншу), якщо інше не передбачено цим договором.

Відповідно до п. 1.4.1.3.2 кредитного договору, плаваюча процентна ставка фіксується відповідно до умов цього договору в перший Банківський день місяця, наступного за місяцем закінчення вищезазначеного 11/12 місячного періоду дії попередньої Плаваючої процентної ставки. З зазначених дат, проценти нараховуються із ставок FIDR (фактично діюча на дату коригування + Фіксований відсоток з розрахунку Річної бази нарахування процентів.

З матеріалів справи вбачається, що до кредитного договору (та в подальшому до додаткових угод до кредитного договору) сторонами були підписані графіки повернення кредиту та сплати відсотків, які чітко містять дати та суми кредитних платежів з визначенням тіла та відсотків за кредитом, і є невід'ємною частиною кредитного договору.

Таким чином, зміна розміру ставки FIDR не є зміною процентної станки в односторонньому порядку, а є зміною розміру ставки, що прямо передбачено умовами двостороннього кредитного договору.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Так, з розрахунку заборгованості вбачається, що у період з 27.01.2010 р. по 26.11.2010 р. процентна ставка складала 12,97%.

Згідно п. 3.1 кредитного договору в редакції додаткового договору № 6 від 27.01.2010 року до кредитного договору № СМ-SМЕ201/186/2006 сторони домовились, що на період з 27.01.2010 р. до повного виконання зобов'язань за кредитним договором для розрахунку процентів за користування Кредитом буде використовуватись Плаваюча процентна ставка; фіксований відсоток (5,47%) + FIDR.

У 2010 році ставка FIDR складала 7.5%. Тобто фіксований відсоток (5,47%) + FIDR (7,5%) = 12,97% - що відповідає розрахунку заборгованості.

Крім того, до додаткового договору № 6 від 27.01.2010 року до Кредитного договору № СМ-5МЕ201/186/2006 сторонами підписаний графік повернення кредиту з якого вбачається, що відсоткова ставка складає 12,97%.

Таким чином. позичальник отримавши кредит на умовах сплати плаваючою процентної ставки та підписавши кредитний договір та додаткові угоди до кредитного договору висловив свою цілковиту згоду на коригування плаваючої процентної ставки в порядку передбаченому сторонами у Кредитному договорі.

За таких обставин, судом вбачається, що позивачем вірно нараховано суму відсотків за користування кредитом в розмірі 158333 грн. 21 коп.

Згідно з пунктом 4.1.1 частини другої кредитного договору за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно з цим договором

Відповідно до ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з вимогами Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок суми пені за загальний період з 11.09.2016 р. по 13.03.2017 р., суд визнав його вірним, а суму 358190 грн. 59 коп. такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

У постанові Верховного суду від 24.04.2018 р. у справі № 908/828/17 зазначено, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог Товариства, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що кредитор у межах своїх прав, передбачених пунктом 1.9.1 кредитної угоди, в односторонньому порядку змінив строк виконання зобов'язань, встановивши нову дату - 06.10.2012. Суд першої інстанції зазначив, що останній день подання позову сплив 06.10.2015, а звернення до господарського суду Запорізької області відбулося 18.04.2017, тобто поза межами позовної давності, що є підставою для відмови у позові, враховуючи заявлене відповідачем клопотання про застосування позовної давності. Крім того, суди попередніх інстанцій відхилили доводи позивача про переривання позовної давності у зв'язку із зверненням позивача до Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя з позовною заявою до приватного підприємства «Вікторія» , ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором від 28.12.2006 № CM-SME-201/186/2006 з посиланням на постанову пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 та правовий висновок Верховного Суду України, викладений у справі №6-895цс15, відповідно до яких подання позову з порушенням правил підвідомчості/підсудності не перериває перебігу позовної давності, тоді як ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя провадження у справі № 335/8372/13-ц у частині позовних вимог до Підприємства закрито з повідомленням про те, що позовні вимоги до Підприємства підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Водночас суди не звернули уваги й на те, що у правовому висновку Верховного Суду України у справі №6-895цс15 вказано, що перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися не в разі будь-якого направлення позову поштою, а здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Перебіг позовної давності не переривається, якщо судом у прийнятті позовної заяви відмовлено або її повернуто.

При цьому, як встановлено судами попередніх інстанції та вбачається з матеріалів справи, подана Товариством позовна заява не була повернута Орджонікідзевським районним судом міста Запоріжжя, натомість за позовом Товариства було відкрито провадження у цивільній справі за позовом до Підприємства, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором від 28.12.2006 № CM-SME-201/186/2006 та прийнято заочне рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя про задоволення позовних вимог від 15.10.2013. На виконання зазначеного рішення видано виконавчий лист від 15.10.2013 у справі №335/8372/13-ц. Постановою старшого державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС ЗМУЮ від 22.01.2016 ВП № 49855940 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №335/8372/13-ц.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 05.04.2016 провадження у справі № 335/8372/13-ц у частині вимог до Підприємства було закрито та повідомлено, що позовні вимоги до Підприємства підлягають розгляду в порядку господарського судочинства. При цьому суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що закриття провадження у справі не є процесуальною дією суду, тотожною поверненню позовної заяви та відмові у прийнятті позовної заяви, питання про які вирішуються на стадії прийняття позовної заяви, а не під час розгляду справи по суті.

З огляду на викладене суд касаційної інстанції вважав необґрунтованим висновок попередніх інстанцій щодо відсутності переривання перебігу позовної давності в даній справі.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 за заявою № 23890/02 у справі «Фінікарідов проти Кіпру» ).

З огляду на зазначені обставини у справі суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що Товариство, звертаючись до господарського суду Запорізької області у квітні 2017 року з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, пропустило позовну давність.

Отже, позовну давність у даній справі не пропущено, а тому відсутні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог на підставі частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене та дослідивши матеріали справи, суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про застосування строків позовної давності з вищенаведених підстав.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем в позовній заяві не були доведені обставини, не надано належних та допустимих доказів на їх підтвердження, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір , сума судового збору підлягає поверненню за клопотанням особи, яка його сплатила в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, з урахуванням вимог ст. 7 Закону України Про судовий збір , позивач не позбавлений права, у зв'язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, подати до суду клопотання про повернення з Державного бюджету 129 грн. 98 коп. судового збору.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 42, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна , м. Київ до Приватного підприємства Вікторія , м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства Вікторія (69068, м. Запоріжжя, вул. Червона, буд. 3, прим. 136-А, код ЄДРПОУ 23848833) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна (03680, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 28 Д, код ЄДРПОУ 36789421) 2 310 522 (два мільйона триста десять тисяч п'ятсот двадцять дві) грн. 84 коп. заборгованості за тілом кредиту, 158 333 (сто п'ятдесят вісім тисяч триста тридцять три) грн. 21 коп. заборгованості за відсотками, 358 190 (триста п'ятдесят вісім тисяч сто дев'яносто) грн. 59 коп. заборгованості за пенею, 42 405 (сорок дві тисячі чотириста п'ять) грн. 70 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 07.09.2018 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.С. Дроздова