Рішення

від 19.09.2018 по справі 910/705/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.09.2018Справа № 910/705/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М. , при секретарі судового засідання Мартинюк М.О. , розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Державного підприємства ЗАВОД 410 ЦА (03151, м. Київ, ПРОСПЕКТ ПОВІТРОФЛОТСЬКИЙ, будинок 94; код ЄДРПОУ 01128297)

до Публічного акціонерного товариства "Український науково-дослідний інститут радіоапаратури" (04080, м. Київ, ВУЛИЦЯ ВІКЕНТІЯ ХВОЙКИ, будинок 15/15, корпус 55; код ЄДРПОУ 14308090)

про зобов'язання виконання договору

Представники учасників справи:

від позивача: Банніков О.В. - довіреність №1409 від 29.11.2017 року;

від відповідача: Самсонова С.І. - довіреність №209-18/64 від 16.02.2018 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23.01.2018 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства ЗАВОД 410 ЦА до Публічного акціонерного товариства Український науково-дослідний інститут радіоапаратури про зобов'язання виконання договору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо поставки продукції відповідно до умов Договору поставки №151/10 від 21.07.2010 року.

З цих підстав позивач просив суд зобов'язати ПАТ Український науково-дослідний інститут радіоапаратури до належного виконання умов Договору від 21.07.2010 №151/10 в частині дотримання розміру встановлених Специфікацією поставки Продукції на 124 літаки АН-32 (Додаток №1 до Договору від 21.07.2010 №151/10) (зі змінами, внесеними додатковою угодою від 23.05.2012 №8) цін а саме:

- Бортова інтегрована апаратура навігації та посадки Курс-93М у кількості 248 штук за ціною 20 000,00 доларів США (за штуку) на загальну суму 4 960 000,00 доларів США;

- Система раннього сповіщення приближения землі СРППЗ-2000 у кількості 25 штук за ціною 25 000,00 доларів (за штуку) на загальну суму 625 000,00 доларів США;

- Система раннього сповіщення приближения землі СРППЗ-2000 у кількості 99 штук за ціною 24 167,50 доларів (за штуку) на загальну суму 2 392 582,50 доларів США;

- Блок перетворення та контролю БПК-2В у кількості 124 штуки за ціною 10 000,00 доларів США (за штуку) на загальну суму 1 240 000,00 доларів США;

- Система селективного виклику ССВ у кількості 124 штуки за ціною 5 000,00 доларів США (за штуку) на загальну суму 620 000,00 доларів СІІІА.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2018 року №910/705/18 (суддя Мельник В.І.) прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; підготовче засідання призначено на 19.02.2018 року; також суд дійшов висновку, що справа підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження.

19.02.2018 року через канцелярію суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 19.02.2018 року оголошено перерву до 02.04.2018 року.

В судовому засіданні 02.04.2018 року оголошено перерву до 01.06.2018 року.

В судовому засіданні 01.06.2018 року оголошено перерву до 09.07.2018 року.

За наслідками проведення автоматизованого розподілу судової справи між суддями (розпорядження від 24.07.2018 року №05-23/1250), у зв'язку з лікарняним судді Мельника В.І., справу №910/705/18 розподілено для розгляду на суддю Якименко М.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 року (суддя Якименко М.М.) прийнято справу №910/705/18 до свого провадження; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження; у відповідності до абз. 2 ч. 14 ст. 32 ГПК України розгляд справи починається спочатку; підготовче засідання у справі призначено на 29.08.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2018 року підготовче провадження у справі 910/705/18 закрито; розгляд справи по суті призначити на 19.09.2018 року.

В судовому засіданні 19.09.2018 року представник позивача позовні вимог підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 19.09.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.07.2010 року між Державним підприємством ЗАВОД 410 ЦА (далі по тексту - позивач, замовник) та Закритим акціонерним товариством Український науково-дослідний інститут радіоапаратури (в подальшому перейменовано на Публічне акціонерне товариство Український науково-дослідний інститут радіоапаратури ) укладено Договір поставки №151/10 (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п.1.1.) Постачальник зобов'язується виготовити і поставити, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити 124 комплекту авіаційного обладнання для літаків АН-32 (далі Продукція або Вироби ), відповідно до умов цього Договору. Номенклатура, кількість та ціна Продукції вказані в специфікації (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною цього договору.

Строк дії даного договору встановлюється з моменту його підписанні та діє до повного виконання своїх зобов'язань сторонами (п. 13.6 Договору).

У відповідності до п. 13.2. Договору всі зміни та доповнення до даного договору дійсні лише у разі оформлення їх у письмовій формі, та підписані уповноваженими представниками сторін та завірені печатками.

Пунктом 2.3. Договору (зі змінами, внесеними додатковою угодою від 23.05.2012 №8) сторонами встановлено ціну договору, що складає 11 805 099,00 доларів США.

Загальну кількість Продукції, що поставляється за цим договором визначено Специфікацією (Додаток №1) (п.4.1. Договору).

Відповідно до Специфікації поставки Продукції на 124 літаки АН-32 (Додаток №1 до Договору №151/10) (зі змінами, внесеними додатковою угодою від 23.05.2012 №8) визначено перелік, кількість та ціну Виробів, що підлягають постачанню, а саме:

- Бортова інтегрована апаратура навігації та посадки Курс-93М у кількості 248 штук за ціною 20 000,00 доларів США (за штуку) на загальну суму 4 960 000,00 доларів США;

- Система раннього сповіщення приближения землі СРППЗ-2000 у кількості 25 штук за ціною 25 000,00 доларів (за штуку) на загальну суму 625 000,00 доларів США;

- Система раннього сповіщення приближения землі СРППЗ-2000 у кількості 99 штук за ціною 24 167,50 доларів (за штуку) на загальну суму 2 392 582,50 доларів США;

- Блок перетворення та контролю БПК-2В у кількості 124 штуки за ціною 10 000,00 доларів США (за штуку) на загальну суму 1 240 000,00 доларів США.;

- Система селективного виклику ССВ у кількості 124 штуки за ціною 5 000,00 доларів США (за штуку) на загальну суму 620 000,00 доларів США.

За період дії Договору відповідачем поставлено, а позивачем отримано наступну кількість обладнання:

- КУРС-93М - 99 шт.;

- СРППЗ - 2000 - 85 шт.;

- БПК-2В - 79 шт.;

- ССВ - 53 шт.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач в порушенням умов Договору не поставив позивачу наступне обладнання:

- КУРС-93М - 149 шт.;

- СРППЗ-2000 - 39 шт.;

- БПК-2В - 45 шт.;

- ССВ - 71 шт.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за статтею 16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу. Отже, підставою звернення до суду є наявність порушеного, не визнаного або оспорюваного права та інтересу.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зазначає, що предметом розгляду даної справи є зобов'язання відповідача виконати умови договору в частині дотримання розміру встановлених Специфікацією поставки Продукції на 124 літаки АН - 32 (Додаток №1 до Договору №151/10 від 21.07.2010 р.) зі змінами, внесеними додатковою угодою від 23.05.2012 р. №8).

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з позовної заяви, позивач обґрунтовує порушення умов договору з боку відповідача, посилаючись на свій лист від 05.04.2017 №16.2-881 направлений відповідачу щодо необхідності здійснення поставки: КУРС -93М у кількості 40 шт. та ССВ у кількості 20 шт. та лист від 20.04.2017 р. №16.2-1054, яким повторно витребувано рахунок на оплату: КУРС-93М-10 шт.

В позові позивач зазначає, що відповідач порушив його право, а саме листом від 18.06.2016 р. №209-16/440 та листом від 14.12.2016 р. та листом від 03.10.2017р. №209-17/492 повідомив позивача про односторонню зміну умов договору в частині збільшення вартості Продукції.

Згідно з п. 1.1. Договору постачальник зобов'язався виготовити та поставити, а Замовник зобов'язуються прийняти та оплатити 124 комплекти авіаційного обладнання для літаків АН - 32 (далі - Продукція або Вироби ), у відповідності з відповідними умовами даного Договору. Номенклатура, кількість і ціна Продукції вказані в Специфікації (Додаток №1), який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до Специфікації поставки Продукції на 124 літаки АН -32 від 28.07.2010р. (Додаток №1 до Договору) була встановлена вартість та кількість Продукції, що підлягала Поставці за Договором, зокрема:

- Бортова інтегрована апаратура навігації та посадки КУРС - 93М у кількості 248 штук за ціною 20 000,00 доларів США (за штуку) на загальну суму 4 960 000,00 доларів США;

- Система раннього сповіщення попередження приближения землі СРППЗ- 2000 у кількості 124 штук за ціною 25 000,00 доларів (за штуку) на загальну суму 3 100 000,00 доларів США;

- Блок перетворення та контролю БПК - 2В у кількості 124 штуки за ціною 10 000,00 доларів США (за штуку) на загальну суму 1 240 000,00 доларів США;

- Система селективного виклику ССВ у кількості 124 штуки за ціною 5 000,00 доларів США (за штуку) на загальну суму 620 000,00 доларів США;

Загальною вартістю 9 920 000,00 доларів США, ПДВ- 1 984 000,00 доларів США, всього з ПДВ - 11 904 000,000 доларів США.

Згідно з п. 1.2. Договору один комплект - кількість виробів, необхідних для комплектації одного літака АН-32. Склад комплекту Продукції визначений Додатком №2 до даного Договору, який є невід'ємною його частиною.

Відповідно Додаток №2 до Договору поставки №151/10 від 21.07.2010 р. (Склад комплекту Продукції на один літак АН -32) один комплект Продукції на один літак АН -32 складається з:

- Бортової інтегрованої апаратура навігації і посадки КУРС - 93М в кількості 2 шт.;

- Системи раннього попередження приближения землі СРППЗ - 2000 в кількості 1 шт.;

- Блоку перетворення і контролю БПК -2В в кількості 1 шт.;

- Системи селективного виклику ССВ в кількості 1 шт.

Відповідно до графіку оплати та поставки Продукції додаток №4 до Договору продукція поставлялась літако комплектами, визначеними в Додаток №2 до Договору (Склад комплекту Продукції на один літак АН -32).

Додатковою угодою №8 від 23.05.2012 р. до пункту 2.3. Договору сторонами внесено зміни та встановлено іншу ціну договору в бік зменшення, що складає 11 805 099,00 доларів США, в тому числі ПДВ 20% - 1 967 516,50 доларів США.

Згідно п. 2 Додаткової угодою №8 від 23.05.2012 р. до Договору Специфікація (Додаток №2 до Договору) втратила свою чинність та прийнята сторонами Специфікація (редакція 2) поставки продукції на 124 літаки АН - 32 (додаток 1 до Договору зі змінами внесеними додатковою угодою №8 від 23.05.2012 р. до Договору поставки №151/10 від 21.07.2010р.), відповідно до якої підлягає поставці:

- Бортова інтегрована апаратура навігації та посадки КУРС - 93М у кількості 248 штук за ціною 20 000,00 доларів США (за штуку) на загальну суму 4 960 000,00 доларів США;

- Система раннього сповіщення приближения землі СРППЗ 2000 у кількості 25 штук за ціною 25 000,00 доларів (за штуку) на загальну суму 625 000,00 доларів США;

- Система раннього сповіщення приближения землі СРППЗ 2000 у кількості 99 штук за ціною 24 167,50 доларів (за штуку) на загальну суму 2 392 582,50 доларів США;

- Блок перетворення та контролю БПК - 2В у кількості 124 штуки за ціною 10 000,00 доларів США (за штуку) на загальну суму 1 240 000,00 доларів США;

- Система селективного виклику ССВ у кількості 124 штуки за ціною 5 000,00 доларів США (за штуку) на загальну суму 620 000,00 доларів США.

Загальна вартість Продукції складає 9837582,50 доларів США, ПДВ 20% - 1 967 516,50 доларів США, всього з ПДВ - 11 805 099,00 доларів США.

Додатковою угодою №8 від 23.05.2012 р. змінено п. 3.1. Договору та викладено його в наступній редакції: 3.1. строк поставки Продукції з моменту отримання постачальником авансу в розмірі 30% повинен складати не більше 60 (шести десяти) календарних днів на партії продукції до 5 (п'яти літако комплектів). Строки поставки на партію Продукції більше 5 (п'яти поставки №151/10 від 21.07.2010 р. Сторони визначають в додатковій угоді до даного Договору, після отримання Постачальником) .

Відповідно до п. 6.1. Договору після отримання від Замовника заявки на поставку Продукції. Постачальник повинен протягом 7-й днів передати Замовнику рахунок для оплати замовленої Продукції.

Таким чином, виходячи з умов Договору позивач повинен замовляти Продукцію, а Відповідач поставляти Продукцію, яка складається з літако комплектів.

Як вбачається з позовної заяви позивач зазначає про те, що листом від 05.04.2017р. №16.2-881 зазначав про необхідність здійснення поставки Продукції, а саме КУРС - 93М у кількості 40 шт. та ССВ - у кількості 20 штук., Що свідчить про те, що замовлення не включало в себе Продукцію, яка має складатись з літако комплектів, а відтак у відповідача були відсутні підстави, виставляти рахунок згідно п. 6.1. Договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, виставлення рахунку можливе лише за умови замовлення Позивачем у Відповідача, згідно умов Договору літако комплектів, оскільки в залежності від їх кількості Договором визначено строки поставки Продукції.

Оцінюючи подані позивачем докази, зокрема лист від 05.04.2017р. №16.2-881 про поставку КУРС - 93М у кількості 40 шт. та ССВ - у кількості 20 штук, та лист від 05.04.2017 р. №16.2-881 про необхідність здійснення поставки, судом не вбачається відсутність порушень з боку Відповідача пункту 6.1. Договору, оскільки замовлення позивача не складається з літако комплектів, що не відповідає умовам Договору.

Також, позивач в позові зазначає про те, що листомлистом від 18.06.2016р. №209-16/440, листом від 14.12.2016р. та листом від 03.10.2017р. №209-17/492 повідомив позивача про односторонню зміну умов Договору в частині збільшення вартості Продукції.

Зі змісту вказаного листа вбачається, що відповідач зазначає про зміну цін на напівфабрикати та комплектуючі вироби у питомій вартості продукції, підвищення мінімальної зарплати і цін на енергоносії, вартість виробів буде відповідно збільшена.

У вказаному листі відповідач акцентував увагу не про зміну ціни на Продукцію вказану в договорі поставки №151/10 від 21.07.2010р., а про зміну цін на напівфабрикати та комплектуючі вироби станом на 2017 р. для ПАТ УкрНДІРА .

Таким чином, доказів які б підтверджували зміну в односторонньому порядку умов Договору в частині зміни розміру відновлених Специфікацією поставки Продукції на 124 літаки АН -32 цін, позивачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 22 лютого 2007 року в справі Красуля проти Росії , від 5 травня 2011 року в справі Ільяді проти Росії , від 28 жовтня 2010 року в справі Трофимчук проти України , від 9 грудня 1994 року в справі Хіро Балані проти Іспанії , від 1 липня 2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії , від 7 червня 2008 року в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 року Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, не порушено відповідачем, а тому в позові слід відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 255, 256 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 Господарського процесуального кодексу України)

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення та ст. 256 Господарського процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 01.10.2018 року.