Рішення

від 24.09.2018 по справі 920/639/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.09.2018 Справа № 920/639/18

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Коваленко О.В., розглянувши матеріали справи № 920/639/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Будмех (провул. 2-й Заводський, буд. 12, м. Суми, 40030, код 33078435),

до відповідача: Управління житлово-комунального господарства, енергозбереження та паливно-енергетичного комплексу Сумської обласної державної адміністрації (пл. Незалежності, буд. 2, м. Суми, 40030, код 03366003),

про стягнення 49 303 грн. 53 коп. заборгованості по договору підряду №КР/112 від 15.11.2016

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №2 від 13.02.2018;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №01-11/1405 від 12.09.2018;

при секретарі судового засідання Молодецькій В.О.

СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 49 303 грн. 53 коп., з яких: 32 940 грн. 73 коп. основного боргу, 8 701 грн. 77 коп. пені, 1 600 грн. 07 коп.- 3% річних, 6 060 грн. 96 коп. інфляційних збитків, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору підряду №КР/112 від 15.11.2016, а також судові витрати по справі.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 23.08.2018 провадження у справі №920/639/18 відкрито в порядку спрощеного позовного провадження за клопотанням позивача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідачем подано відзив №01-11/1406 від 12.09.2018 на позовну заяву, в якому він повідомляє суд про відсутність можливості здійснити оплату по договору у зв'язку з наявними об'єктивними обставинами - неможливістю розпоряджатися бюджетними коштами на своїх казначейських рахунках. Крім того, зазначив, що сторони в договорі не передбачили строків для здійснення оплати відповідачем за виконані позивачем роботи, у зв'язку з чим вважає, що позивач не пред'являв свої вимоги по оплату виконаних робіт по договору підряду №КР/112 від 15.11.2016, тому позовні вимоги є необґрунтованими.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:

15 листопада 2016 року між ТОВ Будмех і Управлінням житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації було укладено договір підряду №КР/112 (далі за текстом - Договір ), відповідно до умов якого відповідач доручає, а позивач забезпечує відповідно до проектно-кошторисної документації та умов Договору виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті: Проведення капітального ремонту для поліпшення технічного стану та благоустрою водойми площею 0,4028 га на території парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва ОСОБА_3 Чехова . Відповідач, у свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити будівельно-монтажні роботи з урахуванням п.3.5 та 3.7 цього Договору.

Згідно п. 3.3 Договору відповідач перераховує позивачу аванс у розмірі до 30% від вартості робіт, передбачених Договором, на придбання необхідних для виконання робіт матеріалів. Позивач зобов'язується використати аванс до 23 грудня 2016 року.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що відповідно до рахунку на оплату №431 від 28 листопада 2016 року відповідачем 29.11.2016 року було сплачено на рахунок позивача 240 000 грн. 00 коп. авансу. Позивач приступив до виконання обумовлених Договором робіт, які були ним передані, а відповідачем, у свою чергу, прийняті відповідно до ОСОБА_3 №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року, який без заперечень підписаний відповідачем та скріплений його печаткою /а.с. 40-43/. Зазначений акт було також підписано представником організації, яка здійснювала технічний нагляд, на виконання вимог пункту 4.2 Договору.

ОСОБА_4 приймання робіт було прийнято робіт на загальну вартість 272 940 грн. 73 коп.

В подальшому, 23 грудня 2016 року позивачем було виставлено рахунок на оплату виконаних робіт №479 від 23.12.2016 року на суму 272 940 грн.73 коп., який до даного часу відповідачем не оплачено. Беручи до увагу, що Відповідач авансом сплатив 240 000 грн., розмір неоплачених відповідачем робіт становить 32 940 грн. 73 коп.

Розмір основного боргу також підтверджується ОСОБА_4 звіряння взаємних розрахунків за період 01.11.2016 - 30.05.2018 року, засвідченим підписом головного бухгалтера Відповідача і скріпленим печаткою відповідача /а.с. 46/.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зі змісту п. 3.2. Договору вбачається, що розрахунок за цим Договором здійснюється відповідачем з урахуванням якості виконаних робіт, на підставі актів здачі-приймання робіт форми КБ-2в, КБ-3.

Відповідно до п. 3.5. Договору відповідач оплачує виконані за цим Договором роботи у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача.

Судом встановлено, що акт виконаних робіт підписано сторонами 23.12.2016 належним чином без зауважень та заперечень, рахунок на оплату №479 від 23.12.2016 отримано відповідачем, що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача з приводу неможливості здійснення оплати виконаних позивачем робіт по Договору у зв'язку з тим, що відповідач не може розпоряджатися бюджетними коштами на своїх казначейських рахунках, оскільки ч.2 ст.218 ГК України та ст.617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. Інакше всі негативні наслідки відсутності такого механізму покладаються на державу.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, ЄСПЛ у рішенні в справі Кечко проти України зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

У справі Бакалов проти України та у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України ЄСПЛ зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання викладено в постанові ВСУ від 22.03.17р. у справі №3-77гс17, у постановах КГС у складі ВС від 27.03.18р. у справах №925/246/17, №925/974/17, а також у постанові ВП ВС від 10.04.18р. у справі №12-46гс18.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідач не подав доказів сплати боргу або обґрунтованих заперечень позовним вимогам в частині стягнення 32 940 грн. 73 коп. основної заборгованості, а отже позовні вимог в цій частині є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь 8 701 грн. 77 коп. пені, нарахованої за загальний період з 01.01.2017 по 01.01.2018 згідно вимог ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним з наслідків порушення зобов'язання, передбачених статтею 611 цього ж Кодексу є сплата неустойки. ОСОБА_4 змістом статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

ОСОБА_4 змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що під час укладення Договору сторони не домовились щодо порядку та розміру нарахування пені за неналежне виконання грошового зобов'язання з боку відповідача, а норми Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не встановлюють обов'язку щодо її сплати, а лише встановлюють граничний розмір нарахування пені - подвійна облікова ставка НБУ.

Враховуючи наведене вище, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 8 701 грн. 77коп.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 600 грн. 07 коп. - 3% річних та 6060 грн. 96 коп. інфляційних збитків, нарахованих за загальний період прострочення виконання: з січня 2017 року по червень 2018 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таку правову позицію висвітлено у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.

Перевіривши розрахунок розміру 3% річних та інфляційних збитків, судом встановлено, що позивачем вірно нараховано зазначені штрафні санкції, а отже позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 600 грн. 07 коп. - 3% річних та 6060 грн. 96 коп. інфляційних збитків, нарахованих за загальний період прострочення виконання: з січня 2017 року по червень 2018 року є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України Про судовий збір та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління житлово-комунального господарства, енергозбереження та паливно-енергетичного комплексу Сумської обласної державної адміністрації (пл. Незалежності, буд. 2, м. Суми, 40030, код 03366003) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будмех (провул. 2-й Заводський, буд. 12, м. Суми, 40030, код 33078435) 32 940 грн. 73 коп. основного боргу, 1 600 грн. 07 коп.- 3% річних, 6 060 грн. 96 коп. інфляційних збитків, 1 451 грн. 02 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 02.10.2018 р.

Суддя ОСОБА_5