Постанова

від 09.01.2019 по справі 920/639/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2019 р. Справа№ 920/639/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Буравльова С.І.

Мартюк А.І.

за участю представників: не викликались

розглянувши апеляційну скаргу Управління житлово-комунального господарства, енергозбереження та паливно-енергетичного комплексу Сумської обласної державної адміністрації

на рішення Господарського суду Сумської області від 24.09.2018, повний текст якого підписаний 02.10.2018,

у справі № 920/639/18 (суддя Коваленко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будмех

до Управління житлово-комунального господарства, енергозбереження та паливно-енергетичного комплексу Сумської обласної державної адміністрації

про стягнення 49 303,53 грн. заборгованості по договору підряду №КР/112 від 15.11.2016

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення основного боргу в сумі 32 940,73 грн. за виконані за договором підряду № КР/112 від 15.11.2016, але неоплачені роботи, пені в сумі 8 701,77 грн., 3 % річних в сумі 1 600,07 грн. та інфляційних втрат в сумі 6 060,96 грн.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 24.09.2018 позов задоволено частково до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 32 940,73 грн. основного боргу, 1 600,07 грн. 3 % річних та 6 060,96 грн. інфляційних втрат, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем свого обов'язку по оплаті виконаних за спірним договором робіт, а відмова у стягненні пені - на тому, що під час укладення спірного договору сторони не домовились щодо порядку та розміру нарахування пені за неналежне виконання грошового зобов'язання з боку відповідача, а норми Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не встановлюють обов'язку щодо її сплати, а лише встановлюють граничний розмір нарахування пені - подвійна облікова ставка НБУ, тобто сторонами не укладено письмового правочину щодо нарахування пені.

Не погоджуючись з рішенням, 26.10.2018 Управління житлово-комунального господарства, енергозбереження та паливно-енергетичного комплексу Сумської обласної державної адміністрації звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 24.09.2018 у справі №920/639/18 у частині задоволених позовних вимогах ТОВ Бедмех , а саме: стягнення з відповідача на користь позивача 32940,73 грн. основного боргу, 1600,07 грн. - 3% річних, 6060,96 грн. - інфляційних збитків, 1451,02 грн. - витрат по сплаті судового збору та ухвалити в цій частині нове рішення, відмовивши в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що спірне рішення в частині задоволених позовних вимог є незаконним та необґрунтованим, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильним застосуванням норм матеріального права тощо.

В обґрунтування вказаної позиції апелянт посилається на те, що:

- судом першої інстанції не прийнято до уваги ту об'єктивну обставин, що до сьогодні відповідача не має можливості здійснити позивачу оплату у повному обсязі з причин, які не залежать від відповідача, та помилково не застосовано ч. 1 ст. 614 ЦК України та п. 8.8 спірного договору;

- відповідачу завдано майнової шкоди у загальній сумі 151 000,00 грн. за господарськими зобов'язаннями між відповідачем у даній справі та підрядником ТОВ Суми-вторсировина (за укладеними між ними договорами підряду) та відповідача визнано потерпілим в об'єднаному кримінальному провадженні №12016200440003902 від 06.09.2016, отже, має місце бюджетне правопорушення, визначене п. 22 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України у частині недотримання термінів подання підтвердних документів про отримання товарів, робіт та послуг при здійсненні попередньої оплати за товари, роботи і послуги за рахунок бюджетних коштів, та з січня 2017 року до сьогодні Головним управлінням Державної казначейської служби України у Сумській області зупинено операції з бюджетними коштами на казначейських рахунках відповідача, відповідно до ст. 120 Бюджетного кодексу України та Порядку зупинення операцій з бюджетними коштами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.01.2011 №21, внаслідок чого відповідач не може здійснювати свої повноваження у повному обсязі, у тому числі розпоряджатись бюджетним коштами на своїх казначейських рахунках;

- п. 8.8 спірного договору передбачено, що сторона не несе відповідальності за порушення умов договору, якщо воно сталось не з її вини; сторона вважається невинуватою і не несе відповідальності за порушення договору, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання договору;

- судом не було з'ясовано питання фактичного направлення відповідачу та отримання ним вимоги та рахунку про оплату виконаних робіт від 23.12.2016 №479 у представника позивача, який обгрунтовує свої позовні вимоги саме рахунком про оплату виконаних робіт від 23.12.2016 №479.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2018 справа № 920/639/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Буравльов С.І., Мартюк А.І.

Ухвалою від 19.11.2018 колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Буравльов С.І., Мартюк А.І.:

- Управлінню житлово-комунального господарства, енергозбереження та паливно-енергетичного комплексу Сумської обласної державної адміністрації поновлено строк на апеляційне оскарження;

- відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління житлово-комунального господарства, енергозбереження та паливно-енергетичного комплексу Сумської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду Сумської області від 24.09.2018 у справі №920/639/18;

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 03.12.2018;

- сторонам роз'яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду Сумської області від 24.09.2018 у справі № 920/639/18;

- учасникам роз'яснено, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Водночас, як слідує з матеріалів справи Управлінням житлово-комунального господарства, енергозбереження та паливно-енергетичного комплексу Сумської обласної державної адміністрації подано другу апеляційну скаргу (вх. № 09.1-04.5/2112/18), з якою заявник звернувся 16.10.2018 до Східного апеляційного господарського суду і в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 24.09.2018 у справі № 920/639/18 в частині задоволення позовних вимог позивача та ухвалити нове рішення у цій частині, відмовивши у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, яку ухвалою від 12.12.2018 повернуто без розгляду.

Станом на 08.01.2019 відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у цьому випадку 176 200 грн. (1 762 грн.*100).

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим суду).

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762*100=176 200 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді справи № 920/639/18 колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 176 200 грн., тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

За правилом ч. 2 ст. 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 статті 273 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Враховуючи, що апеляційну скаргу Управління житлово-комунального господарства, енергозбереження та паливно-енергетичного комплексу Сумської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду Сумської області від 24.09.2018 у справі №920/639/18 прийнято до свого провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду 19.11.2018, розгляд справи в суді апеляційної інстанції розпочався з 05.12.2018, апеляційна скарга має бути розглянута 18.01.2019 включно.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

15.11.2016 позивач як підрядник та відповідач як замовник уклали договір підряду № КР/112 (далі Договір) (а.с. 31-33), в п. 1.1 якого погодили, що відповідач доручає, а позивач забезпечує відповідно до проектно-кошторисної документації та умов Договору виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті: Проведення капітального ремонту для поліпшення технічного стану та благоустрою водойми площею 0,4028 га на території парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва Будинок-музей А.П. Чехова , а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити будівельно-монтажні роботи з урахуванням п. 3.5 та 3.7 цього договору.

Згідно з п. 3.1 Договору позивач самостійно організовує всю роботу та має право залучати до виконання робіт інші організації (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед відповідачем за результат їхньої роботи.

Відповідно до п. 2.2 Договору початок всіх робіт встановлюється з моменту підписання Договору, закінчення всіх робіт та здача їх відповідачу здійснюється до 31.12.2016 з правом передчасного виконання.

В п. 3.1 Договору сторони погодили, що договірна ціна за цим договором встановлюється в національній валюті України і складає 801 930,94 грн. з ПДВ.

Робота вважається виконаною після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт уповноваженими особами відповідача, позивача і організації, що здійснює технічний нагляд (п.2.4 Договору).

На виконання умов Договору в грудні 2016 року позивач виконав роботи на загальну суму 272 940,73 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року від 23.12.2016 та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року від 23.12.2016 (а.с. 35-43) та сторонами не заперечується.

Згідно п. 3.3 Договору відповідач перераховує позивачу аванс у розмірі до 30% від вартості робіт, передбачених Договором, на придбання необхідних для виконання робіт матеріалів, а позивач зобов'язується використати аванс до 23.12.2016.

Невикористані позивачем суми авансу в строк до 23.12.2016 повертаються відповідачу (п. 3.4).

На підставі виставленого позивачем рахунку на оплату № 437 від 28.11.2016 на суму 240 000 грн. (а.с. 44), відповідачем 29.11.2016 сплачено 240 000 грн. авансового платежу, що не заперечується сторонами.

Отже, неоплаченими з загального обсягу виконаних позивачем за Договором робіт залишились роботи на загальну суму 32 940,73 грн. (272 940,73-240 000)

Згідно з п. 3.2 Договору розрахунок за цим договором здійснюється відповідачем з урахуванням якості виконаних робіт, на підставі актів здачі-приймання робіт форми КБ-2в, КБ-3.

Відповідно до п. 3.5 Договору відповідач оплачує виконані за цим договором роботи у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача.

Матеріли справи не містять доказів виконання відповідачем свого обов'язку по оплаті виконаних позивачем за Договором робіт у повному обсязі.

Позивачем 23.12.2016 виставлено рахунок на оплату виконаних робіт №479 від 23.12.2016 року на суму 272 940,73 грн., який відповідачем не оплачено.

Факт наявності заборгованості за вказані роботи у загальній сумі 32 940,73 грн. підтверджений сторонами підписанням акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.11.2016 по 30.05.2018 (а.с. 46).

З огляду на вказані обставини, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт наявності у відповідача станом на дату винесення рішення у справі заборгованості перед позивачем за виконані за умовами Договору роботи в сумі 32 940,73 грн. належним чином доведений і відповідачем не спростований.

Щодо посилань відповідача на те, що спірний обов'язок ним не виконано через об'єктивні обставини, а саме те, що відповідачу завдано майнової шкоди у загальній сумі 151 000,00 грн. за господарськими зобов'язаннями між відповідачем у даній справі та підрядником ТОВ Суми-вторсировина (за укладеними між ними договорами підряду) та відповідача визнано потерпілим в об'єднаному кримінальному провадженні №12016200440003902 від 06.09.2016, отже, має місце бюджетне правопорушення, визначене п. 22 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України у частині недотримання термінів подання підтвердних документів про отримання товарів, робіт та послуг при здійсненні попередньої оплати за товари, роботи і послуги за рахунок бюджетних коштів, та з січня 2017 року до сьогодні Головним управлінням Державної казначейської служби України у Сумській області зупинено операції з бюджетними коштами на казначейських рахунках відповідача, відповідно до ст. 120 Бюджетного кодексу України та Порядку зупинення операцій з бюджетними коштами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.01.2011 №21, внаслідок чого відповідач не може здійснювати свої повноваження у повному обсязі, у тому числі розпоряджатись бюджетним коштами на своїх казначейських рахунках, колегія суддів зазначає про таке.

Згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (постанова Вищого господарського суду України від 23.08.2012 N 15/5027/715/2011).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005.

Вказана права позиція викладена й в п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України) , в якому також наголошено на тому, що відсутність бюджетного призначення на фінансування робіт за договором підряду не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати відповідних робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.

Слід зазначити і про те, що за приписами ст. 617 ЦК України:

- особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ч. 1);

- не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2).

Отже факт порушення своїх зобов'язань контрагентами відповідача не є підставою для звільнення його від відповідальності.

При цьому колегія суддів зауважує відповідачу на тому, що ним не надано доказів вчинення будь-яких дій спрямованих на отримання коштів, необхідних для виконання свого договірного зобов'язання перед позивачем.

Щодо посилань відповідача на відсутність в матеріалах справи доказів направлення йому позивачем рахунку на оплату, колегія суддів зазначає, що, виходячи зі змісту п. 3.2 Договору, підставою для здійснення відповідачем повної оплати за виконані роботи є не рахунок, а акт здачі-приймання робіт форми КБ-2в, КБ-3, який сторонами був підписаний.

З огляду на викладені вище обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 32 940,73 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідач пені в сумі 8 701,77 грн., слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем обов'язку з оплати наданих за Договором у спірний період послуг, є підстави для застосування встановленої Договором та законодавством відповідальності.

Нараховуючи пеню, позивач посилається на п. 8.1 Договору та приписи Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань .

Так, в п. 8.1 Договору сторонами погоджено, що за невиконання або неналежне виконання договірних відносин сторони несуть відповідальність, визначену Договором та діючим законодавством.

За приписами ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Водночас ч. 1 ст. 547 ЦК України встановлює, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

У спірному Договорі сторонами не досягнуто згоди щодо нарахування пені за несвоєчасне виконання відповідачем обв'язку по оплаті виконаних за Договором робіт, матеріали справи не містять й доказів наявності іншого письмового правочину щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання обв'язку по оплаті виконаних за Договором робіт.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі в сумі 8 701,77 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 1 60007 грн. та інфляційних втрат в сумі 6 060,96 грн. колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок розміру 3% річних та інфляційних збитків, судовою колегією встановлено, що позивачем обґрунтовано нараховано штрафні санкції у зазначеному розмірі, а отже, місцевим господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 1 600,07 грн. 07 коп. та інфляційних втрат в сумі 6060,96 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Управління житлово-комунального господарства, енергозбереження та паливно-енергетичного комплексу Сумської обласної державної адміністрації задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду Сумської області від 24.09.2018 у справі № 920/639/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України всі судові витрати по справі, в тому числі і за звернення з апеляційною скаргою, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління житлово-комунального господарства, енергозбереження та паливно-енергетичного комплексу Сумської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду Сумської області від 24.09.2018 у справі № 920/639/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 24.09.2018 у справі № 920/639/18 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Сумської області від 24.09.2018 у справі № 920/639/18

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Повернути до Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/639/18 .

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді С.І. Буравльов

А.І. Мартюк