Рішення

від 05.09.2018 по справі 817/1059/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 вересня 2018 року м. Рівне №817/1059/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Холод Т.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представники ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Монашинські сири." третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Нордфокс" доГоловного управління ДФС у Рівненській області про скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Монашинські сири." (далі - позивач, ТОВ "Монашинські сири.") звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Рівненській області) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000531403 від 30.01.2018, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 340430,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 170215,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказав на безпідставність висновків контролюючого органу про непідтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ "Нордфокс" за червень 2017 року. Зазначив, що фактичне здійснення господарських операцій з контрагентом підтверджується наданими до перевірки первинними документами: договорами, видатковими накладними, рахунками-фактурами, актами здачі-приймання робіт (послуг), експертними висновками, платіжними дорученнями, оборотно-сальдовими відомостями, картками рахунків, випискою зі штатного розпису, копією паспорту маршруту перевезення молока, товарно-транспортними накладними тощо. Вказав, що господарські операції спричинили зміни у стані та структурі активів учасників таких операцій, товар використовується в межах господарської діяльності платника податків.

Ухвалою від 20.04.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 14.05.2018.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (а.с.98-102 т.2), в якому вказав, що в ході перевірки контролюючим органом було використано копії документів, наданих ТОВ "Монашинські сири.", дані інформаційних ресурсів ДФС України, та встановлено, що ТОВ "Монашинські сири." у червні 2017 року здійснювало документальне оформлення операцій з придбання молока у ТОВ "Нордфокс" за договором поставки № 01-05/19 від 17.05.2017. Станом на 30.06.2017 рахується кредиторська заборгованість в сумі 2609743,29 грн. Зазначив, що до 30.06.2017 на ТОВ "Нордфокс" найманих осіб офіційно не рахувалось. За даними ЄРПН встановлено придбання ТОВ "Нордфокс" молока у червні 2017 року не у платників єдиного податку, а саме в платників ПДВ - ТОВ "Південь Інвест Консалт" та ТОВ "Техно Укр Сервіс", при цьому у вказаних суб'єктів господарювання відсутні власні та орендовані основні засоби, трудові ресурси, засновник, директор, головний бухгалтер - одна особа. За даними ЄРПН податковий кредит вищевказаним суб'єктам господарювання сформовано ТОВ "Олга-Логістик" за рахунок реєстрації податкових накладних на реалізацію продовольчої групи, зокрема, алкогольних напоїв (позиції номенклатури "молоко" та "оренда" відсутні).

Документальне оформлення операцій (дані з податкових накладних) ТОВ "Монашинські сири." з ТОВ "Нордфокс" відображено в рядку 10.1 та в додатках № 5 податкових декларацій з податку на додану вартість: за червень 2017 року на суму ПДВ 35283,2 грн., за липень 2017р. на суму ПДВ 305147,23 грн., всього на суму ПДВ 340430,00 грн.

Відповідач зазначив, що в ході перевірки встановлено наступні ознаки нереальності операцій ТОВ "Нордфокс":

1) встановлено документальне оформлення поставки молока для ТОВ "Монашинські сири.", при цьому такий вид діяльності у ТОВ "Нордфокс" відсутній;

2) відсутність трудових ресурсів для реального здійснення господарських операцій;

3) наявність кримінального провадження щодо фіктивності ТОВ "Нордфокс";

4) відсутність реального джерела походження товару (молока) за даними ЄРПН, податкової звітності ТОВ "Нордфокс" та його постачальників ;

5) відсутність відомостей щодо наявних власних або орендованих основних засобів, можливого реального джерела походження послуг оренди у ТОВ "Нордфокс" та його постачальників.

Крім цього, перевіркою встановлено неналежне оформлення представлених документів, а також ненадання всіх документів, які можуть підтвердити реальність господарських операцій:

до перевірки не представлено документів, що підтверджують заявки на поставку молока, та погодження маршрутів;

місце складання видаткових накладних - м. Київ, що з урахуванням місця і часу вказує на нереальність поставки товару ТОВ "Нордфокс";

копії подорожніх листів не надано. Враховуючи довжину маршруту, кількість завантаженого молока, необхідний час на завантаження, не підтверджується реальність відображеної інформації в товарно-транспортних накладних щодо можливості виїздів в один день одного водія за двома різними маршрутами;

документів, що підтверджують якість товару "молоко сире коров'яче", сертифікатів відповідності до перевірки не представлено.

Відповідач зазначив, що сукупність наведених ознак вказує на неможливість факту надання послуг з поставки товарів ТОВ "Нордфокс". Як наслідок, ТОВ "Монашинські сири." сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок документального оформлення операцій з придбання молока у джерела, яке не відповідає документально оформленому, за рахунок використання документів контрагента ТОВ "Нордфокс", що фактично не міг і не здійснював поставку молока. Тому оформлені податкові накладні з реквізитами ТОВ "Нордфокс" не є підставою для формування ТОВ "Монашинські сири." податкового кредиту. В результаті даного порушення встановлено заниження позивачем податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за червень 2017 року, на суму 340430,00 грн.

З наведених підстав оскаржене податкове повідомлення-рішення відповідач вважає правомірним, в задоволенні позову просив відмовити.

Ухвалою від 14.05.2018 в підготовчому засіданні задоволено клопотання представника позивача та залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Нордфокс".

Ухвалою від 06.06.2018 за клопотанням відповідача витребувано від ТОВ "Нордфокс" додаткові докази, продовжено строк підготовчого провадження.

Третя особа ТОВ "Нордфокс" подав пояснення по суті спору (а.с.157-158 т.2), в якому зазначив, що товариство зареєстроване у встановленому порядку, здійснює види діяльності, у тому числі, але не виключно: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів н.в.і.у. Зауважив, що клас 46.90 включає оптову торгівлю різним асортиментом товарів без будь-якої визначеної спеціалізації, а клас 77.39 включає послуги з надання в оренду й операційний лізинг інших машин і устаткування без оператора, що їх використовують у виробничій діяльності зазвичай як основні засоби, та надання в оренду приміщень, які, в свою чергу, відповідають діяльності з поставки молока та послуг оренди обладнання та приміщень. При цьому законодавство не забороняє підприємству займатися видом діяльності, який не зазначений в ЄДР. По суті обставин справи пояснив, що 17.05.2017 ТОВ "Нордфокс" та ТОВ "Монашинські сири." укладено договір поставки № 01-05/19, на підставі якого ТОВ "Нордфокс" зобов'язалося поставляти ТОВ "Монашинські сири." молоко, а ТОВ "Монашинські сири." взяло зобов'язання отримувати молоко та оплачувати його. За умовами договору ТОВ "Монашинські сири." отримувало товар на умовах FCA , де безпосередньо на підставі договору комісії збиралось молоко у мешканців сіл, зазначених в договорі. В свою чергу, третьою особою молоко придбавалось на території Рівненської області у громадян, які тримають власних корів та здають молоко. З метою організації процесу збору молока 17.05.2017 ТОВ "Нордфокс" було укладено договір комісії з ТОВ "Молокотрейд". Зазначив, що третьою особою молоко придбавалось без податку на додану вартість, адже ТОВ "Молокотрейд" перебуває на загальній системі оподаткування та не є платником ПДВ. Зауважив, що діюче законодавство не передбачає можливості відображення у додатку 5 до податкової декларації з ПДВ контрагентів за господарськими операціями щодо придбання ТМЦ без ПДВ та не у платників ПДВ. При цьому, ТОВ "Нордфокс" підтвердило фактичне відвантаження молока ТОВ "Монашинські сири.", що знайшло своє відображення у первинних документах, описаних в акті перевірки.

Також третя особа зазначила про відсутність на час проведення перевірки та розгляду справи у суді вироків щодо здійснення посадовими особами ТОВ "Нордфокс" протиправної, у тому числі і господарської, діяльності, а кримінальне провадження, на яке посилається відповідач, стосується іншої юридичної особи.

Третя особа ТОВ "Нордфокс" подав клопотання про розгляд справи без його участі (а.с.159 т.2).

Ухвалою суду від 23.07.2018 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 13.08.2018.

В судовому засіданні представники позивача та відповідача підтримали доводи та аргументи, викладені в заявах по суті справи.

З'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення учасників справи, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд встановив та врахував таке.

Матеріалами справи стверджено, що ТОВ "Монашинські сири." код ЄДРПОУ 40854517 зареєстроване 27.09.2016, місцезнаходження: Рівненська область, Корецький район, село Морозівка, урочище "Монастирський хутір", будинок 2; основний вид діяльності: 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами. З 01.11.2016 зареєстроване платником податку на додану вартість (а.с.16-20,21 т.1).

Суд встановив, що на підставі наказу ГУ ДФС у Рівненській області від 20.12.2017 №2131 (а.с.22 т.1), направлення від 20.12.2017 № 2111/17-00-14-03, на підставі ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.4 п.78.1 , п.78.4 ст.78, ст.82, ст.86 Податкового кодексу України уповноваженою особою ГУ ДФС у Рівненській області в період з 20.12.2017 по 27.12.2017 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Монашинські сири." з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за результатами проведених взаєморозрахунків з ТОВ "Нордфокс" за період з 01.06.2017 по 30.06.2017.

Результати перевірки оформлені актом від 04.01.2018 № 21/17-00-14-03/40854517 (а.с.23-41 т.1), яким встановлено порушення ТОВ "Монашинські сири." п.185.1 ст.185, пп. "а" п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2017 року на суму 340430,00 грн.

Як встановлено з відзиву на позов, пояснень представника відповідача в судовому засіданні та дослідженого судом акта перевірки від 04.01.2018 № 21/17-00-14-03/40854517, висновок контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях з ТОВ "Нордфокс" за червень 2017 року на суму 340430,00 грн. ґрунтуються на тому, що господарські операції з поставки ТМЦ та послуг ТОВ "Нордфокс" для ТОВ "Монашинські сири." є нереальними у зв'язку з відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та, відповідно, нереальність їх одержання ТОВ "Монашинські сири." саме у ТОВ "Нордфокс".

Суд встановив, що на підставі акта перевірки від 04.01.2018 № 21/17-00-14-03/40854517 ГУ ДФС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.01.2018 №0000531403, яким ТОВ "Монашинські сири." збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 510645,00 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням на 340430,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 170215,00 грн. (а.с.52 т.1).

Позивач використав процедуру адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, за наслідками якої рішенням ДФС України від 22.03.2018 №10236/6/99-99-11-001-01-25 скаргу платника податків залишено без розгляду (а.с.42-47, 49-50 т.1).

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд встановив, що 17.05.2017 між ТОВ "Монашинські сири." (покупець) та ТОВ "Нордфокс" (постачальник) укладено Договір поставки №01-05/19, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити молоко коров'яче сире. Поставка здійснюється на умовах "FCA" правил Інкотермс-2010, а саме покупець зобов'язаний замовити і забрати товар з місця завантаження, узгодженого між сторонами. Датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної постачальника на поставку товару, що проводиться в місці призначення. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом покупця (а.с.51-52 т.2).

Господарські операції з постачання ТОВ "Нордфокс" позивачу товару "молоко сире коров'яче" оформлені видатковими накладними:

від 01.06.2017 № РН-0000008 на 15500 кг товару, на загальну суму 110856,00 грн., у тому числі ПДВ 18476,00 грн.;

від 02.06.2017 № РН-0000009 на 15550 кг товару, на загальну суму 111213,60 грн., у тому числі ПДВ 18535,60 грн.;

від 05.06.2017 № РН-0000010 на 15520 кг товару, на загальну суму 110999,04 грн., у тому числі ПДВ 18499,84 грн.;

від 06.06.2017 № РН-0000011 на 15646 кг товару, на загальну суму 111900,19 грн., у тому числі ПДВ 18650,03 грн.;

від 07.06.2017 № РН-0000012 на 15400 кг товару, на загальну суму 110140,80 грн., у тому числі ПДВ 18356,80 грн.;

від 08.06.2017 № РН-0013 на 15420 кг товару, на загальну суму 110283,84 грн., у тому числі ПДВ 18380,64 грн.;

від 09.06.2017 № РН-0000014 на 15450 кг товару, на загальну суму 110498,40 грн., у тому числі ПДВ 18416,40 грн.;

від 12.06.2017 № РН-0000015 на 15400 кг товару, на загальну суму 110140,80 грн., у тому числі ПДВ 18356,80 грн.;

від 13.06.2017 № РН-0000016 на 15500 кг товару, на загальну суму 110856,00 грн., у тому числі ПДВ 18476,00 грн.;

від 14.06.2017 № РН-0000017 на 14000 кг товару, на загальну суму 100128,00 грн., у тому числі ПДВ 16688,00 грн.;

від 15.06.2017 № РН-0000018 на 14100 кг товару, на загальну суму 100843,20 грн., у тому числі ПДВ 16807,20 грн.;

від 16.06.2017 № РН-0000019 на 14050 кг товару, на загальну суму 100485,60 грн., у тому числі ПДВ 16747,60 грн.;

від 19.06.2017 № РН-0000020 на 14200 кг товару, на загальну суму 101558,40 грн., у тому числі ПДВ 16926,40 грн.;

від 20.06.2017 № РН-0000021 на 14160 кг товару, на загальну суму 101272,32 грн., у тому числі ПДВ 16878,72 грн.;

від 21.06.2017 № РН-0000022 на 14080 кг товару, на загальну суму 100700,16 грн., у тому числі ПДВ 16783,36 грн.;

від 22.06.2017 № РН-0000023 на 13740 кг товару, на загальну суму 98268,48 грн., у тому числі ПДВ 16378,08 грн.;

від 23.06.2017 № РН-0000024 на 14700 кг товару, на загальну суму 105134,00 грн., у тому числі ПДВ 17522,40 грн.;

від 25.06.2017 № РН-0000026 на 15800 кг товару, на загальну суму 113001,60 грн., у тому числі ПДВ 18833,60 грн.;

від 26.06.2017 № РН-0000025 на 14800 кг товару, на загальну суму 105849,60 грн., у тому числі ПДВ 17641,60 грн.;

від 26.06.2017 № РН-0000027 на 17000 кг товару, на загальну суму 121584,00 грн., у тому числі ПДВ 20264,00 грн.;

від 27.06.2017 № РН-0000028 на 4600 кг товару, на загальну суму 32899,20 грн., у тому числі ПДВ 5483,20 грн.;

від 27.06.2017 № РН-0000029 на 17000 кг товару, на загальну суму 121584,00 грн., у тому числі ПДВ 20264,00 грн.;

від 29.06.2017 № РН-0000030 на 11000 кг товару, на загальну суму 78672,00 грн., у тому числі ПДВ 13112,00 грн.;

від 30.06.2017 № РН-0000031 на 14400 кг товару, на загальну суму 102988,80 грн., у тому числі ПДВ 17164,80 грн.

Загальна сума вартості поставленого товару за вищевказаними видатковими накладними становить 2481858,03 грн., у тому числі ПДВ

Постачальником ТОВ "Нордфокс" виписано позивачу рахунки-фактури до оплати, найменування, кількість та вартість в яких відповідають наведеному у видаткових накладних (а.с.3-49 т.2).

Досліджені судом видаткові накладні були предметом документальної перевірки та описані в акті перевірки (а.с.27-28 т.1).

Постачальником ТОВ "Нордфокс" виписано для ТОВ "Монашинські сири." податкові накладні: № 1 від 01.06.2017 на суму ПДВ 18476,00 грн., № 2 від 02.06.2017 на суму ПДВ 18535,60 грн., № 3 від 05.06.2017 на суму ПДВ 18499,84 грн., № 4 від 06.06.2017 на суму ПДВ 18650,03 грн., № 5 від 07.06.2017 на суму ПДВ 18356,80 грн., № 6 від 08.06.2017 на суму ПДВ 18380,64 грн., № 7 від 09.06.2017 на суму ПДВ 18416,40 грн., № 8 від 12.06.2017 на суму ПДВ 18356,80 грн., № 9 від 13.06.2017 на суму ПДВ 18476,00 грн., № 12 від 14.06.2017 на суму ПДВ 16688,00 грн., № 13 від 15.06.2017 на суму ПДВ 16807,20 грн., № 14 від 16.06.2017 на суму ПДВ 16747,60 грн., № 15 від 19.06.2017 на суму ПДВ 16926,40 грн., № 16 від 20.06.2017 на суму ПДВ 16878,72 грн., № 17 від 21.06.2017 на суму ПДВ 16783,36 грн., № 18 від 22.06.2018 на суму ПДВ 16378,08 грн., № 99 від 23.06.2017 на суму ПДВ 17522,40 грн., № 128 від 25.06.2017 на суму ПДВ 18833,60 грн., № 100 від 26.06.2017 на суму 17641,60 грн., № 127 від 26.06.2017 на суму ПДВ 20264,00 грн., № 125 від 27.06.2017 на суму ПДВ 20264,00 грн., № 126 від 27.06.2017 на суму ПДВ 5483,20 грн., № 124 від 29.06.2017 на суму ПДВ 13112,00 грн., № 123 від 30.06.2017 на суму ПДВ 17164,80 грн.

Всі податкові накладні були охоплені документальною перевіркою, описані в акті перевірки (а.с.29 т.1) із зазначенням дати реєстрації в ЄРПН.

Оплату за поставлений товар проведено платіжним дорученням від 14.06.2017 №209 на суму 442549,00 грн., що відповідає даним бухгалтерського обліку позивача (а.с.61 т.1) та даним документальної перевірки (а.с.34 т.1).

Контролюючим органом встановлено, що в регістрах бухгалтерського обліку позивача зроблено записи:

Дт201 "Сировина і матеріали" Кт63 "Розрахунки з постачальниками" 2068522,00 грн.

Дт 6442 "Податковий кредит" Кт63 "Розрахунки з постачальниками" на суму 413704,50 грн.

Дт63 "Розрахунки з постачальниками" Кт311 "Рахунки в банку" на суму 442549,00 грн.

Станом на 30.06.2017 рахується кредиторська заборгованість в сумі 2609743,29 грн. (а.с.34-35 т.1), що відповідає даним платника податків (а.с.59-64 т.1).

Факт транспортування товару "молоко сире коров'яче" від вантажовідправника ТОВ "Нордфокс" до позивача підтверджується дослідженими судом товарно-транспортними накладними за червень 2018 року (а.с.68-246 т.1), які були опрацьовані під час документальної перевірки та описані в акті перевірки від 04.01.2018 № 21/17-00-14-03/40854517 таблиця 3.1.3 (а.с.30-34 т.1).

Суд встановив, що в усіх досліджених товарно-транспортних накладних відображені відомості щодо перевезення товару автомобільним перевізником ТОВ "Монашинські сири." автомобілями НОМЕР_1 та ГАЗ ВК 0823 ВТ, які перебувають в користуванні позивача відповідно до договорів найму (оренди) (а.с.247-250 т.1, а.с.1-2 т.2); також зазначено про маршрути пунктів навантаження відповідно до дослідженого судом паспорта маршруту перевезення молока, затвердженого директором ТОВ "Монашинські сири." 17.05.2017 (а.с.56 т.1). Окрім цього, в штатному розклади позивача на 2017 рік наявні дві штатні одиниці водія (а.с.57 т.1). Факт трудових відносин з позивачем водіїв ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які зазначені в товарно-транспортних накладних, підтверджується актом документальної перевірки (а.с.34 т.1).

Суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача про ненадання до перевірки подорожніх листів вантажного автомобіля, оскільки Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» від 05.07.2011 №3565-VI (далі - Закон №3565-VI) із тексту законів «Про автомобільний транспорт» , «Про дорожній рух» та «Про міліцію» було вилучено посилання на подорожні листи. Скасовано типову форму подорожнього листа службового легкового автомобіля, а згодом і типову форму подорожнього листа вантажного автомобіля. Крім того, визначення «дорожній лист» не міститься й у Правилах перевезення. Таким чином, у позивача був відсутній обов'язок складати означені документи, а їх ненадання до перевірки не впливає на встановлення повноти ведення бухгалтерського обліку товариства.

Відповідно до пункту 2.7 Наказу Міністерства фінансів України Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995 (далі - Положення №88), первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Відповідно до пункту 2.4 Положення №88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16.07.1999 (далі - Закон України №996-XIV), первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Досліджені судом первинні бухгалтерські документи, у тому числі видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, містять всі необхідні реквізити та дозволяють належно ідентифікувати всіх учасників відповідної господарської операції.

Суд критично оцінює доводи представника відповідача про те, що враховуючи довжину маршруту, кількість завантаженого молока, необхідний час на завантаження, не підтверджується реальність відображеної інформації в товарно-транспортних накладних щодо можливості виїздів в один день одного водія за двома різними маршрутами. Означений висновок контролюючого органу жодним чином не підтверджений та не обґрунтований, а відтак ґрунтується виключно на припущеннях ревізора.

Щодо аргументів відповідача про ненадання до перевірки документів, які підтверджують якість товару, сертифікатів на молоко сире коров'яче, суд зазначає таке.

За обставинами справи, позивач відповідно до договору поставки № 01-05/19 від 17.05.2017 придбавав товар від ТОВ "Нордфокс" на умовах FCA правил Інкотермс-2010, і саме покупець зобов'язаний замовити і забрати товар з місця завантаження, узгодженого між сторонами. Конкретні пункти для завантаження молока після погодження з продавцем відповідного товару були відображені позивачем в паспорті маршруту перевезення молока, до якого включені сільські населені пункті Рівненської та Житомирської областей (а.с.56 т.1).

Зазначені обставини підтверджені в поясненні ТОВ "Нордфокс" (а.с.158 т.2).

Окрім цього, з наданих третьою особою пояснень та доказів встановлено, що ТОВ "Нордфокс" придбавало молоко у громадян, які тримають власних корів та здають молоко. З метою організації процесу збору молока ТОВ "Нордфокс" (Комітент) було укладено договір комісії від 17.05.2017 з ТОВ "Молокотрейд" (Комісіонер) № 17/05/2017-1 від 17.05.2017 (а.с.162-165 т.2). Відповідно до умов цього договору Комісіонер зобов'язався за дорученням, в інтересах і за рахунок Комітента укласти із третіми особами договори із придбання молока за цінами не вище ніж визначені сторонами в акті узгодження ціни, у строки, передбачені цим договором, а Комітент - виплатити винагороду, визначену в порядку та на умовах, установлених цим договором (пункт 1.1 договору). Товар, придбаний Комісіонером за рахунок Комітента, є власністю останнього. Якщо Сторони не погодять інший строк, у такому разі Комісіонер зобов'язується не пізніше 1-го робочого дня із моменту отримання товару передати його Комітенту та/або іншій особі за призначенням Комітента (пункт 1.3 договору).

Оскільки відповідно до умов укладеного господарського договору безпосередньо позивач власними транспортними засобами завантажував молоко в сільських населених пунктах та транспортував за затвердженими маршрутами, відтак суд вважає обґрунтованими пояснення представника позивача, що саме ТОВ "Монашинські сири." замовляло лабораторні дослідження придбаного молока, що є раціональним з урахуванням характеристики товару та подальшої його переробки у виробництві позивача.

Вказані фактичні обставини підтверджуються листом Корецької районної державної лікарні ветеринарної медицини від 16.11.2017 № 01-50, відповідно до якого, зокрема, в червні 2017 року на замовлення ТОВ "Монашинські сири." досліджувалось молоко сире коров'яче зі складанням експертних висновків бактеріологічних досліджень від 10.06.2017, 19.06.2017, 27.06.2017 (а.с.116-117,118 т.2).

Окрім цього, пояснення третьої особи щодо придбання в червні 2017 року молока коров'ячого, яке ТОВ "Нордфокс" реалізовувалось позивачу, підтверджуються дослідженими судом доказами, а саме: актом надання послуг комісії № 12 від 03.07.2017, підписаним ТОВ "Нордфокс" та ТОВ "Молокотрейд" на суму комісійної винагороди за договором комісії №17/05/2017-1 від 17.05.2017; звітом комітента № 12 від 03.07.2017, в якому зазначена кількість молока 277234 кг на загальну суму 1333495,54 грн.; актами про передачу товару комітенту за червень 2017 року (а.с.167-183 т.2), а також довідками Великомежирицької дільниці ветеринарної медицина за червень 2017 року, видані власникам особистих підсобних господарств для здачі молока на ТОВ "Молокотрейд" (а.с.184-189 т.2).

Проаналізовані вище документи належно підтверджують джерело походження товару, поставленого в червні 2017 року позивачу ОСОБА_4 "Нордфокс". За наведеного, суд вважає, що в ході судового розгляду справи позивач належними та допустимими доказами підтвердив реальність господарських операцій з придбання молока сирого коров'ячого від постачальника ТОВ "Нордфокс".

Щодо формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2018 року по взаємовідносинах з ТОВ "Нордфокс", суд встановив та врахував наступне.

14.07.2017 ТОВ "Монашинські сири." подано декларацію з податку на додану вартість за червень 2017 року, відповідно до додатку 5 до якої задекларовано податковий кредит по постачальнику індивідуальний податковий номер 412278426532 (ТОВ "Нордфокс) по податкових накладних за травень 2017 року на суму 301596,14 грн. та за червень 2017 року на суму 35283,20 грн. (а.с.70-73 т.2), всього на суму 336879,34 грн.

Суд встановив, що в червні 2017 року позивач сформував податковий кредит за податковими накладними, виданими ТОВ "Нордфокс" на операції з постачання молока сирого коров'ячого: № 126 від 27.06.2017 на суму ПДВ 5483,20 грн., № 124 від 29.06.2017 на суму ПДВ 13112,00 грн., № 12 від 14.06.2017 на суму ПДВ 16688,00 грн. (а.с.75-77 т.2), всього на суму 35283,20 грн., а також податковими накладними за травень 2017 року: № 60 від 26.05.2017 на суму ПДВ 19191,20 грн., № 30 від 22.05.2017 на суму ПДВ 17641,60 грн., № 29 від 19.05.2017 на суму ПДВ 17546,24 грн., № 62 від 30.05.2017 на суму ПДВ 18452,16 грн., № 61 від 29.05.2017 на суму ПДВ 18356,80 грн., № 59 від 25.05.2017 на суму ПДВ 17522,40 грн., № 27 від 19.05.2017 на суму ПДВ 17522,40 грн., № 50 від 31.05.2017 на суму ПДВ 59500,00 грн., № 49 від 31.05.2017 на суму ПДВ 62215,00 грн., № 28 від 19.05.2017 на суму ПДВ 17593,92 грн., № 31 від 23.05.2017 на суму ПДВ 17673,78 грн., № 58 від 24.05.2017 на суму ПДВ 18380,64 грн., всього на суму 301596,14 грн. (а.с.79-90 т.2).

Таким чином, в судовому засіданні достовірно встановлено, що за даними податкової звітності ТОВ "Монашинські сири." податковий кредит з податку на додану вартість за червень 2017 року по взаємовідносинах з ТОВ "Нордфокс" сформовано в загальній сумі 336879,34 грн., у тому числі по податкових накладних за травень 2017 року в сумі 301596,14 грн. та за червень 2017 року в сумі 35283,20 грн.

Суд враховує, що основні вимоги до оформлення документальних перевірок викладені в Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 р. за № 1300/27745, зі змінами та доповненнями.

Відповідно до пунктів 1-5 розділу ІІ цього Порядку результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки документальної перевірки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт документальної перевірки, а у разі відсутності порушень - довідка документальної перевірки.

Акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках та підписується посадовими особами контролюючого органу, який проводив перевірку, а також посадовими особами платника податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою).

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Всупереч наведеному, акт документальної перевірки від 04.01.2018 № 21/17-00-14-03/40854517 не ґрунтується на первинних документах та не відповідає даним податкової звітності позивача. Висновок контролюючого органу про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2017 року в сумі 340430,00 грн. базується на даних додатку 5 податкових декларацій з податку на додану вартість ПДВ: за червень 2017р. на суму ПДВ 35283,2 грн., за липень 2017 року на суму ПДВ 305147,23 грн. (арк. акта 13, а.с.35 т.1). В той же час, період липень 2017 року документальною перевіркою охоплено не було, жодні документи за цей період контролюючим органом не досліджувались, а загальна сума податкового кредиту з ПДВ за червень 2017 року, зазначена в акті документальної перевірки, не відповідає такій сумі, зазначеній в податковій декларації з ПДВ за цей період. Сума спірного податкового кредиту позивача є меншою, ніж сума донарахованого податкового зобов'язання з ПДВ за червень 2017 року.

З огляду на наведене, обставини, встановлені документальною перевіркою, не відповідають встановленим судом обставинам.

За приписами пункту 44.1. статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, статтею 1 Закону України №996-XIV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за умови наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені нормами чинного законодавства.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 1 Закону України №996-XIV встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Відповідно до пункту 185.1. статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Підпунктом а пункту 198.1. статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За правилами пункту 198.3. статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу даних норм вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Для встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Частиною 1 статті 9 Закону України №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 2.2 Положення №88 визначено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1. статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що надані до перевірки податкові накладні відповідають вимогам, встановленим вище вказаними нормами законодавства, та були належним чином зареєстровані у ЄРПН.

Вказані у податкових накладних суми податку на додану вартість відображені позивачем у деклараціях з податку на додану вартість.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи первинні документи (статті 1, 9 Закону України №996-XIV; пункт 2.1 Положення №88), визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених господарських операцій (стаття 1 Закону України №996-XIV; абзац 2 пункту 2.1 Положення №88) між позивачем та його контрагентом - ТОВ Нордфокс , в межах господарської діяльності позивача (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, абзац 2 пункту 2.1 Положення №88).

Таким чином, суд дійшов висновку, що факти здійснення господарських операцій повністю підтверджені первинними документами, оприбуткуванням ТМЦ в бухгалтерському обліку, відображенням господарських операцій в податковому обліку з подальшим використанням в господарській діяльності. А відтак, віднесення платником податків сум ПДВ до податкового кредиту у звітному (податковому) періоді червня 2017 року є правомірним та обґрунтованим.

Оцінюючи підстави, за яких контролюючий орган дійшов висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за червень 2017 року, суд враховує наведені відповідачем ознаки нереальності операцій ТОВ Нордфокс (Таблиця 3.3.1 ОСОБА_3 перевірки, а.с.35-37 т.1):

1) Згідно наданих до перевірки документів встановлено документальне оформлення поставки молока та послуг суборенди для ТОВ Монашинські сири. , при цьому такий вид діяльності у ТОВ Нордфокс відсутній.

Слід зазначити, що Класифікація видів економічної діяльності (далі - КВЕД) установлює основи для підготовлення та поширення статистичної інформації за видами економічної діяльності. Основний принцип КВЕД полягає в об'єднанні підприємств, що виробляють подібні товари чи послуги або використовують подібні процеси для створення товарів чи послуг (тобто сировину, виробничий процес, методи або технології), у групи.

Основне призначення КВЕД - визначати та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців.

Основний вид економічної діяльності - це визначальна ознака у формуванні та стратифікації сукупностей статистичних одиниць для проведення державних статистичних спостережень. Органи державної статистики розраховують основний вид економічної діяльності на підставі даних державних статистичних спостережень відповідно до статистичної методології за підсумками діяльності підприємств за рік.

Крім того, КВЕД призначений забезпечувати: статистичний облік підприємств і організацій за видами економічної діяльності; проведення державних статистичних спостережень економічної діяльності й аналізу статистичної інформації на макрорівні (складання показників національних рахунків - рахунків виробництва й утворення доходу, таблиці витрати-випуск ); зіставлення національної статистичної інформації з міжнародною через застосування єдиної статистичної термінології, статистичних одиниць і принципів визначення та змінення видів економічної діяльності підприємств і організацій.

Таким чином, код виду діяльності не створює прав чи обов'язків для підприємств і організацій, не спричиняє жодних правових наслідків.

2) Засновником, керівником та головним бухгалтером значиться ОСОБА_7 (код НОМЕР_2), інші наймані працівники до 30.05.2017 на підприємстві відсутні, в той час коли згідно документів операції відображено з 19.05.2017 по 30.05.2017.

З цього приводу слід зазначити, що вказаний період не стосується періоду формування спірного податкового кредиту з ПДВ, яким є червень 2017 року. Окрім цього, наведені в акті перевірки висновки спростовуються доказами, наданими самим же відповідачем під час судового розгляду справи. Так, за даними інформаційних систем контролюючого органу ТОВ "Нордфокс" подано звіт з єдиного соціального внеску за червень 2017 року, відповідно до якого на підприємстві працювало троє працівників (а.с.119 т.2).

Окрім цього, ТОВ "Нордфокс" подано податкову декларацію з ПДВ за червень 2017 року, однак суд зауважує, що за достовірність та повноту податкової звітності відповідальність несе особисто платник податків, а не його контрагенти. При цьому, будь-яких зауважень щодо оформлення податкових накладних ТОВ "Нордфокс" та їх реєстрації в ЄРПН, як виписаних в червні 2017 року, так і податкових накладних, за якими позивачем сформовано податковий кредит в червні 2017 року (травень та червень 2017 року), зі сторони відповідача не наведено.

3) Департаментом з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №4201600000000525 від 19.02.2016 за підозрою у вчиненні злочинів, передбачених частиною 4 статті 358, частиною 2 статті 205, частиною 2 статті 222 КК України.

Посилаючись на наявність факту досудового розслідування у кримінальному провадженні №4201600000000525 від 19.02.2016 за підозрою у вчиненні злочинів, передбачених частиною 4 статті 358, частиною 2 статті 205, частиною 2 статті 222 КК України, відповідач жодним чином не довів, в який спосіб це кримінальне провадження вплинуло на здійснення господарських операцій ТОВ Нордфокс з позивачем.

Разом з тим, слід зазначити, що частиною 6 статті 78 КАС України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На час вирішення адміністративного спору за даними Єдиного державного реєстру судових рішень відсутні відомості щодо постановлення вироку в кримінальному провадженні чи встановлення вироком фіктивності діяльності підприємства в цілому чи окремих господарських операцій.

Відповідачем не надано доказів недійсності первинних документів, на підставі яких позивачем відображено в бухгалтерському та податковому обліку господарські операції з ТОВ Нордфокс . Також відповідачем не доведено, що позивач діяв без належної обачності й обережності, чи йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання податкової вигоди.

4) Постачальниками ТОВ Нордфокс є суб'єкти господарювання, які здійснювали оформлення податкових накладних між собою та ТОВ Нордфокс у червні 2017 року та які в подальшому не звітувалися і не подавали декларації з ПДВ за червень 2017 року: ТОВ "Південь Інвест Консалт", ТОВ "Техно Укр Сервіс"; згідно бази даних ДФС у контрагентів ТОВ Нордфокс відсутні власні основні засоби, трудові ресурси, засновник, директор, головний бухгалтер - одна особа; згідно бази даних ЄРПН податковий кредит контрагентам ТОВ Нордфокс сформовано ТОВ Олга-Логістік за рахунок реєстрації податкових накладних на реалізацію продовольчої продукції групи, зокрема, алкогольних напоїв.

З цього приводу суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Також, у разі наявності у контролюючого органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Платник податків не може нести відповідальності за дії контрагента при відсутності його вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (стаття 8 Конституції України), індивідуалізації відповідальності (стаття 61 Конституції України).

Конституційний принцип індивідуалізації відповідальності полягає в тому, що якщо контрагент платника податків не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи неналежним чином веде податковий чи бухгалтерський облік, то це не може бути підставою для настання негативних наслідків для самого платника податків.

Згідно з вимогами чинного законодавства, на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено обов'язок контролювати звітність контрагента, своєчасність та повноту сплати ним податків, тощо. Отже, якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Також, наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем податкового органу або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби чи інших органів державної влади, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності позивач не міг придбати товар у контрагента.

Висновки відповідача не можуть ґрунтуватися на податковій інформації по контрагентах позивача, та не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Верховний Суд в постанові від 20.03.2018 у справі №804/939/16, адміністративне провадження №К/9901/376/17, зазначив, що податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер, та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Окрім цього, дослідженням доказів, наданих відповідачем, встановлено, що за даними ЄРПН за червень 2017 року податковий кредит ТОВ "Нордфокс" сформований на підставі взаємовідносин не лише з ТОВ "Південь Інвест Консалт" та ТОВ "Техно Укр Сервіс", а фактично зі значною кількістю контрагентів, за значною номенклатурою товарів/послуг, у тому числі й за операціями з придбання товару "молоко сире коров'яче" (а.с.122-127 т.2).

5) Відсутність відомостей щодо наявних власних або орендованих основних засобів, можливого реального джерела походження послуг оренди у ТОВ "Нордфокс" та його постачальників.

Суд встановив, що між ТОВ Монашинські сири. та ТОВ Нордфокс укладено Договір суборенди обладнання від 28.04.2017 №01-05/02, предметом якого являлася передача суборендарю - ТОВ Монашинські сири. у строкове платне користування обладнання, що визначене в Додатку №1 до цього Договору (а.с. 53-55,56 т.2).

Між сторонами Договору суборенди оформлено Протокол узгодження договірної ціни від 28.04.2017 - один місяць оренди - 357000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 59500 грн. 00 коп. (а.с.57 т.2).

ТОВ Монашинські сири. отримано у користування обладнання по Договору від 28.04.2017 №01-05/02 відповідно до ОСОБА_3 приймання-передачі від 01.05.2017 (а.с.58-59 т.2 ).

Також, між ТОВ Монашинські сири. та ТОВ Нордфокс укладено Договір суборенди нерухомого майна від 28.04.2017 №01-05/01, предметом якого являлася передача суборендарю - ТОВ Монашинські сири. у строкове платне користування нежитлової будівлі молоко цеху з надвірними будівлями та спорудами за номером 2, що на урочищі Монастирський Хутір, Морозівської сільської ради Корецького району Рівненської області, розташованих на земельній ділянці земель Морозівської сільської ради Корецького району Рівненської області, загальною площею 809,4 кв. м. (а.с.60-65 т.2).

Між сторонами Договору суборенди оформлено Протокол узгодження договірної ціни від 28.04.2017 - один місяць оренди - 373290 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 62215 грн. 00 коп. (а.с.66-67 т.2).

Фактичне виконання сторонами вищевказаних договорів підтверджене актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000003 та № ОУ-0000004 суборенди нерухомого майна та суборенди обладнання (а.с.68,69 т.2).

В бухгалтерському обліку позивача придбання послуг суборенди відображено по контрагенту ТОВ "Нордфокс" за червень 2017 року, що підтверджується карткою рахунку 6851 (а.с.58 т.1). Також на орендовані основні засоби позивач нараховував амортизацію в червні 2017 року, що підтверджене відомістю нарахування амортизації (а.с.65 т.1).

Будь-які фактичні відомості щодо відсутності в користуванні позивача орендованого обладнання відповідачем суду не надані.

Також суд зауважує, що нерухоме майно, передане в суборенду позивачу ТОВ "Нордфокс", - це будівля молокоцеху та надвірні будівлі та споруди (трансформаторна п/с, хлів, хлів, вбиральня, димохід), яке знаходиться за адресою Рівненська область, Корецький район, с. Морозівка, урочище "Монастирський хутір",2, тобто за адресою, за якою зареєстроване місцезнаходження позивача.

Факт використання в господарській діяльності позивача такого нерухомого майна та обладнання контролюючим органом не заперечується. Разом з тим, суд зауважує, що відповідач, висловивши сумнів щодо належності відповідного майна для ТОВ "Нордфокс", не застосував жодних заходів задля встановлення фактичного власника такого майна.

За наведеного, висновки акта перевірки про відсутність відомостей щодо наявних власних або орендованих основних засобів у ТОВ "Нордфокс" не підтверджені жодними доказами, при цьому спростовуються як поясненнями, так і первинними документами позивача та третьої особи.

Практика Європейського суду з прав людини, відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини №3477-IV від 23.02.2006, є джерелом права. Відповідно до частини 2 статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, при вирішенні спорів з податковими органами застосуванню підлягають висновки рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах: Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Аналогічні висновки Європейського Суду з прав людини виклав у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії.

Також, у справі Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Суд, у п. 38 рішення зазначив: На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений в такі зловживання .

Під час розгляду справи відповідачем не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету України за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету правочину з напрямом господарської діяльності позивача. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірним правочином, господарські операції за спірним правочином були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів,- відповідач до суду не надав.

Таким чином, ході судового розгляду справи відповідач не виконав процесуального обов'язку доказування та не підтвердив правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а відтак позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 139 КАС України документально підтверджені судові витрати суд присуджує на користь позивача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Монашинські сири." (34709, Рівненська область, Корецький район, с. Морозівка, урочище Монастирський Хутір,2, код ЄДРПОУ 40854517) до Головного управління ДФС у Рівненській області (33022 м. Рівне, вул. Відінська,12, код ЄДРПОУ 39394217) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 30.01.2018.

Стягнути на користь ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Монашинські сири." з Державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 7659,68 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 17 вересня 2018 року.

Суддя Дорошенко Н.О.