Постанова

від 31.01.2019 по справі 817/1059/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2019 рокуЛьвів№ 857/3012/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А. І.,

суддів - Багрія В. М., Старунського Д. М.,

з участю секретаря - Федчук М. Р.,

представника відповідача - Юхименко Т. В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року у справі № 817/1059/18 (рішення ухвалене о 16:23 год. у м. Рівне судом у складі головуючого судді Дорошенко Н. О., повний текст рішення виготовлено 17 вересня 2018 року) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Монашинські сири. до Головного управління ДФС у Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Нордфокс , про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Монашинські сири. (далі - ТзОВ Монашинські сири. ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - ГУ ДФС у Рівненській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 січня 2018 року № 0000531403.

В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що реальність господарських операцій із ТзОВ Нордфокс за червень 2017 року підтверджується наданими до перевірки належним чином оформленими первинними документами, а саме: договорами, видатковими накладними, рахунками-фактурами, актами здачі-приймання робіт (послуг), експертними висновками, платіжними дорученнями, оборотно-сальдовими відомостями, картками рахунків, випискою зі штатного розпису, копією паспорту маршруту перевезення молока, товарно-транспортними накладними тощо.

Ухвалою від 14 травня 2018 року суд залучив до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Нордфокс (далі - ТзОВ Нордфокс ).

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що операції між позивачем і ТзОВ Нордфокс не містять ознак реальності, оскільки відповідно до наданих до перевірки документів встановлено лише документальне оформлення поставки товару (молока) та послуг суборенди для ТзОВ Монашинські сири. . На підтвердження своїх висновків відповідач зазначає, зокрема, що у статутних документах ТзОВ Нордфокс та відомостях щодо цього підприємства у ЄДРПОУ відсутні вказані види діяльності. Також посилається на те, що засновником, керівником та головним бухгалтером ТзОВ Нордфокс значиться ОСОБА_4, інші наймані працівники до 30 травня 2017 року на підприємстві відсутні, в той час коли господарські операції з позивачем здійснювались, починаючи з 19 травня 2017 року. Департаментом з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 4201600000000525 від 19 лютого 2016 за підозрою у вчиненні злочинів, передбачених частиною четвертою статті 358, частиною другою статті 205, частиною другою статті 222 Кримінального кодексу України. Постачальниками ТзОВ Нордфокс є суб'єкти господарювання, які здійснювали оформлення податкових накладних між собою та цим підприємством у травні 2017 року, та які в подальшому не звітувалися та не подавали декларації з ПДВ за травень 2017 року. При цьому, у контрагентів ТзОВ Нордфокс відсутні власні основні засоби, трудові ресурси, а засновник, директор, головний бухгалтер - одна особа. За даними податкової звітності та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно об'єкти нерухомості у власності ТзОВ Нордфокс також відсутні. Щодо документального оформлення та підтвердження факту реальності зазначених господарських операцій апелянт вважає, що позивач не надав до перевірки всіх необхідних первинних документів, а надані документи не підтверджують даного факту. Зокрема, позивач не надав документів, які підтверджують заявки на отримання товару та маршрути його транспортування. Місце складення виписаних ТзОВ Нордфокс видаткових накладних - м. Київ, що з врахування місця і часу здійснення господарських операцій ставить під сумнів поставку товару цим підприємством. Також позивач не надав шляхових листів на перевезення товару, а надані ним товарно-транспортні накладні не є належними доказами факту перевезення товару (молока), зокрема, враховуючи довжину маршруту, кількість завантаженого молока, необхідний час на завантаження та розвантаження товару, кількість транспортних засобів та водіїв. Крім того, ТзОВ Нордфокс не отримувало і не надавало позивачу сертифікатів якості молока, хоч відповідно до вимог статей 13, 15 Закону України Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини як постачальник було зобов'язане отримати такі сертифікати.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги, посилаючись на викладені в ній обставини, просила її задовольнити.

Представники позивача і третьої особи не з'явились в судове засідання, хоча такі була належним чином повідомлені про дату, час та місце його проведення, що відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в період з 20 до 27 грудня 2017 року на підставі наказу від 20 грудня 2017 року № 2131 та направлення від 20 грудня 2017 року № 2111/17-00-14-03 посадовою особою ГУ ДФС у Рівненській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ Монашинські сири. з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за результатами проведених взаєморозрахунків з ТзОВ Нордфокс за червень 2017 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 04 січня 2018 року № 21/17-00-14-03/40854517, відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення: пункту 185.1 статті 185, підпункту а пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за червень 2017 року на суму 340430,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки ГУ ДФС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 січня 2018 року № 0000531403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 510645,00 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням на 340430,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 170215,00 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, однак рішенням ДФС України від 22 березня 2018 року № 10236/6/99-99-11-001-01-25 скаргу було залишено без розгляду.

Не погоджуючись з такими рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції погодився з доводами позивача про те, що реальність господарських операцій із ТзОВ Нордфокс підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Cуд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

У пункті 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з пунктом 201.10 цієї ж статті при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас, вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, за змістом положення пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та розміру податку на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та розміру податку на додану вартість; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За змістом статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що 17 травня 2017 року ТзОВ Монашинські сири. (покупець) і ТзОВ Нордфокс (постачальник) уклали договір № 01-05/19, предметом якого була поставка товару (молока коров'ячого сирого), найменування, асортимент, кількість та ціна якого узгоджувалася у видаткових накладних, які після їх підписання набували сили специфікацій.

На підтвердження фактичного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, а саме отримання позивачем вказаного товару та оплати його вартості, позивач надав наступні докази, які досліджувались контролюючим органом під час проведення перевірки і судом: копію вказаного договору; копії видаткових накладних від 01 червня 2017 року № РН-0000008 на 15500 кг товару, на загальну суму 110856,00 грн., у тому числі ПДВ 18476,00 грн., від 02 червня 2017 року № РН-0000009 на 15550 кг товару, на загальну суму 111213,60 грн., у тому числі ПДВ 18535,60 грн., від 05 червня 2017 року № РН-0000010 на 15520 кг товару, на загальну суму 110999,04 грн., у тому числі ПДВ 18499,84 грн., від 06 червня 2017 року № РН-0000011 на 15646 кг товару, на загальну суму 111900,19 грн., у тому числі ПДВ 18650,03 грн., від 07 червня 2017 року № РН-0000012 на 15400 кг товару, на загальну суму 110140,80 грн., у тому числі ПДВ 18356,80 грн., від 08 червня 2017 року № РН-0013 на 15420 кг товару, на загальну суму 110283,84 грн., у тому числі ПДВ 18380,64 грн., від 09 червня 2017 року № РН-0000014 на 15450 кг товару, на загальну суму 110498,40 грн., у тому числі ПДВ 18416,40 грн., від 12 червня 2017 року № РН-0000015 на 15400 кг товару, на загальну суму 110140,80 грн., у тому числі ПДВ 18356,80 грн., від 13 червня 2017 року № РН-0000016 на 15500 кг товару, на загальну суму 110856,00 грн., у тому числі ПДВ 18476,00 грн., від 14 червня 2017 року № РН-0000017 на 14000 кг товару, на загальну суму 100128,00 грн., у тому числі ПДВ 16688,00 грн., від 15 червня 2017 року № РН-0000018 на 14100 кг товару, на загальну суму 100843,20 грн., у тому числі ПДВ 16807,20 грн., від 16 червня 2017 року № РН-0000019 на 14050 кг товару, на загальну суму 100485,60 грн., у тому числі ПДВ 16747,60 грн., від 19 червня 2017 року № РН-0000020 на 14200 кг товару, на загальну суму 101558,40 грн., у тому числі ПДВ 16926,40 грн., від 20 червня 2017 року № РН-0000021 на 14160 кг товару, на загальну суму 101272,32 грн., у тому числі ПДВ 16878,72 грн., від 21 червня 2017 року № РН-0000022 на 14080 кг товару, на загальну суму 100700,16 грн., у тому числі ПДВ 16783,36 грн., від 22 червня 2017 року № РН-0000023 на 13740 кг товару, на загальну суму 98268,48 грн., у тому числі ПДВ 16378,08 грн., від 23 червня 2017 року № РН-0000024 на 14700 кг товару, на загальну суму 105134,00 грн., у тому числі ПДВ 17522,40 грн., від 25 червня 2017 року № РН-0000026 на 15800 кг товару, на загальну суму 113001,60 грн., у тому числі ПДВ 18833,60 грн., від 26 червня 2017 року № РН-0000025 на 14800 кг товару, на загальну суму 105849,60 грн., у тому числі ПДВ 17641,60 грн., від 26 червня 2017 року № РН-0000027 на 17000 кг товару, на загальну суму 121584,00 грн., у тому числі ПДВ 20264,00 грн., від 27 червня 2017 року № РН-0000028 на 4600 кг товару, на загальну суму 32899,20 грн., у тому числі ПДВ 5483,20 грн., від 27 червня 2017 року № РН-0000029 на 17000 кг товару, на загальну суму 121584,00 грн., у тому числі ПДВ 20264,00 грн., від 29 червня 2017 року № РН-0000030 на 11000 кг товару, на загальну суму 78672,00 грн., у тому числі ПДВ 13112,00 грн., від 30 червня 2017 року № РН-0000031 на 14400 кг товару, на загальну суму 102988,80 грн., у тому числі ПДВ 17164,80 грн.; копії рахунків-фактур на оплату поставлених товарів, найменування, кількість та вартість в яких відповідають наведеному у видаткових накладних; копії податкових накладних, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, від 01 червня 2017 року № 1 на суму ПДВ 18476,00 грн., від 02 червня 2017 року № 2 на суму ПДВ 18535,60 грн., від 05 червня 2017 року № 3 на суму ПДВ 18499,84 грн., від 06 червня 2017 року № 4 на суму ПДВ 18650,03 грн., від 07 червня 2017 року № 5 на суму ПДВ 18356,80 грн., від 08 червня 2017 року № 6 на суму ПДВ 18380,64 грн., від 09 червня 2017 року № 7 на суму ПДВ 18416,40 грн., від 12 червня 2017 року № 8 на суму ПДВ 18356,80 грн., від 13 червня 2017 року № 9 на суму ПДВ 18476,00 грн., від 14 червня 2017 року № 12 на суму ПДВ 16688,00 грн., № 13 від 15 червня 2017 року на суму ПДВ 16807,20 грн., від 16 червня 2017 року № 14 на суму ПДВ 16747,60 грн., від 19 червня 2017 року № 15 на суму ПДВ 16926,40 грн., від 20 червня 2017 року № 16 на суму ПДВ 16878,72 грн., від 21 червня 2017 року № 17 на суму ПДВ 16783,36 грн., від 22 червня 2017 року № 18 на суму ПДВ 16378,08 грн., від 23.06.2017 № 99 на суму ПДВ 17522,40 грн., від 25 червня 2017 року № 128 на суму ПДВ 18833,60 грн., від 26 червня 2017 року № 100 на суму 17641,60 грн., від 26 червня 2017 року № 127 на суму ПДВ 20264,00 грн., від 27 червня 2017 року № 125 на суму ПДВ 20264,00 грн., від 27 червня 2017 року № 126 на суму ПДВ 5483,20 грн., від 29 червня 2017 року № 124 на суму ПДВ 13112,00 грн., від 30 червня 2017 року № 123 на суму ПДВ 17164,80 грн.; копію платіжного доручення 14 червня 2017 року № 209 на суму 442549,00 грн.; копії товарно-транспортних накладних за червень 2018 року.

Також 28 квітня 2017 року ТзОВ Монашинські сири. (суборендар) уклало із ТзОВ Нордфокс (орендодавець) договір суборенди обладнання № 01-05/02, предметом якого являлася передача суборендарю у строкове платне користування обладнання, що визначене в додатку № 1 до цього договору (ваги, коптильна камера, котел, насоси, холодильна установка, молочні труби, сепаратор, сироварня, ванни, сховища молока, центрифуга, аналізатор молока тощо).

Факт передачі позивачу обладнання згідно із вказаним договором підтверджується наданими позивачем копіями підписаного представниками сторін договору акту приймання-передачі від 01 травня 2017 року та протоколу узгодження договірної ціни від 28 квітня 2017 року, згідно з яким плата за один місяць оренди становить 357000,00 грн., в тому числі ПДВ 59500,00 грн.

Крім того, 28 квітня 2017 року ТзОВ Монашинські сири. (суборендар) уклало із ТзОВ Нордфокс (орендодавець) договір суборенди нерухомого майна № 01-05/01, предметом якого є передача суборендарю у строкове платне користування нежитлової будівлі молокоцеху з надвірними будівлями та спорудами за номером 2, загальною площею 809,4 кв. м, які розташовані за адресою: Рівненська область, Корецький район, с. Морозівка, урочище Монастирський хутір, 2 .

Факт передачі позивачу нерухомого майна згідно із вказаним договором підтверджується наданими позивачем копіями підписаного представниками сторін договору акту приймання-передачі від 01 травня 2017 року та протоколу узгодження договірної ціни від 28 квітня 2017 року, згідно з яким плата за один місяць оренди становить 373290,00 грн., в тому числі ПДВ 62215,00 грн.

Факт оплати позивачем орендної плати за вказаними договорами суборенди в розмірі, погодженому сторонами, підтверджується наданими ним копіями платіжних доручень та копіями виписаних орендодавцем податкових накладних, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, суд враховує, що нерухоме майно, передане в суборенду позивачу ТзОВ Нордфокс - це будівля молокоцеху та надвірні будівлі та споруди (трансформаторна підстанція, хлів, вбиральня, димохід), яке знаходиться за адресою: Рівненська область, Корецький район, с. Морозівка, урочище Монастирський хутір, 2 , тобто за адресою, за якою зареєстроване місцезнаходження позивача.

Факт використання в господарській діяльності позивача такого нерухомого майна та обладнання відповідачем не заперечується.

При цьому, мета придбання позивачем зазначених вище товарів та послуг (молоко, оренда приміщень та обладнання) у ТзОВ Нордфокс повністю узгоджується і пов'язана з його господарською діяльністю, видами якої є, зокрема, перероблення молока, виробництво масла та сиру, оптова торгівля молочними продуктами. Як встановив відповідач під час проведення перевірки у перевіреному періоді ТзОВ Монашинські сири. фактично займалось цими видами діяльності, що відображено у акті перевірки.

Також, як вбачається з наведених вище документів, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , та надавались відповідачу при проведенні перевірки, а зазначені вище податкові накладні, виписані ТзОВ Нордфокс , не мали недоліків і порядок їх заповнення відповідав чинному на момент виписки законодавству, були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, тому з дня отримання цих податкових накладних у ТзОВ Монашинські сири. виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з цим контрагентом.

Щодо доводів відповідача про те, що надані позивачем до перевірки документи, зокрема, товарно-транспортні накладні не є належними доказами, які підтверджують факт перевезення товару (молока), зокрема, враховуючи довжину маршруту, кількість завантаженого молока, необхідний час на завантаження та розвантаження товару, кількість транспортних засобів та водіїв, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 3.1 укладеного між ТзОВ Монашинські сири. і ТзОВ Нордфокс договору поставки від 17.05.2017 року № 01-05/19 поставка здійснюється на умовах FCA правил Інкотермс-2010, а саме покупець зобов'язаний замовити і забрати товар з місця завантаження, узгодженого між сторонами.

Отже, ТзОВ Монашинські сири. здійснювало вивіз товару (молока) самостійно власними засобами.

Як встановив суд із змісту вказаних вище товарно-транспортних накладних, вони містять відомості щодо водіїв, які здійснювати перевезення товару - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і транспортні засоби ГАЗ 5312, ГАЗ 3307 та ГАЗ 3307-12.

Відповідно до штатного розпису ТзОВ Монашинські сири. на 2017 рік, у штаті підприємства наявні дві посади водіїв.

Зазначені транспортні засоби, якими здійснювалося перевезення товару, ТзОВ Монашинські сири. використовувало на підставі договорів найму від 16 березня 2017 року, укладеного з ОСОБА_5, щодо транспортного засобу ГАЗ 5312, 1988 року випуску, та від 16 березня 2017 року, укладеного з ОСОБА_7, щодо транспортних засобів ГАЗ 3307, 2006 року випуску і ГАЗ 3307-12, 2006 року випуску.

Також ТзОВ Монашинські сири. затвердило Паспорт маршруту перевезення молока на виконання умов договору поставки від 17 травня 2017 року № 01-05/19. Наведене свідчить про безпідставність посилання відповідача на ненадання позивачем до перевірки документів, які підтверджують подання заявок на отримання товару та маршрути його транспортування.

Щодо доводів відповідача про неможливість реального здійснення поставки молока в зв'язку із значною довжиною маршрутів та здійснення перевезень двома водіями, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такі твердження не підтверджені жодними доказами і ґрунтується виключно на припущеннях відповідача. Зокрема, контролюючий орган не надав жодних розрахунків та обґрунтувань щодо часу, необхідного для здійснення перевезень товару за відповідними маршрутами, а також доказів, що відомості, відображені у товарно-транспортних накладних, є недостовірними.

Також суд зазначає, що у спірному випадку оцінює зазначені товарно-транспортні накладні як одних доказів фактичного виконання сторонами договору поставки разом з іншими доказами, а не як обов'язкові документи, які повинні оформлятись в межах вказаних господарських правовідносин. При цьому, неістотні недоліки в оформленні цих документів не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Щодо доводів відповідача про те, що у статутних документах ТзОВ Нордфокс та відомостях щодо цього підприємства у ЄДРПОУ відсутні такі види діяльності як продаж молока та надання приміщень і обладнання в оренду, суд зазначає таке.

Відповідно до Національного класифікатора України Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) , прийнятого згідно з наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 року № 375, КВЕД установлює основи для підготовлення та поширення статистичної інформації за видами економічної діяльності. Основний принцип КВЕД полягає в об'єднанні підприємств, що виробляють подібні товари чи послуги або використовують подібні процеси для створення товарів чи послуг (тобто сировину, виробничий процес, методи або технології), у групи. КВЕД призначений забезпечувати: статистичний облік підприємств і організацій за видами економічної діяльності; проведення державних статистичних спостережень економічної діяльності й аналізу статистичної інформації на макрорівні (складання показників національних рахунків - рахунків виробництва й утворення доходу, таблиці витрати-випуск ); зіставлення національної статистичної інформації з міжнародною через застосування єдиної статистичної термінології, статистичних одиниць і принципів визначення та змінення видів економічної діяльності підприємств і організацій.

Враховуючи наведене вище, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що код виду діяльності є статистичним інструментом для впорядкування економічної інформації і не позбавляє ТзОВ Нордфокс і його контрагентів (в даному випадку ТзОВ Монашинські сири. ) права формувати податкові зобов'язання і податковий кредит з податку на додану вартість за результатами зазначених вище господарських операцій за умови доведення факту їх реальності.

Також здійснення суб'єктом господарювання видів діяльності, не зареєстрованих за ним, на думку суду, не може бути доказом нездійснення цих операцій чи недійсності відповідних господарських зобов'язань.

Щодо доводів відповідача про те, що за даними податкової звітності та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, об'єкти нерухомості у власності ТзОВ Нордфокс відсутні, колегія суддів зазначає, що відповідно до змісту наведених вище договорів, укладених з позивачем, вказаний контрагент передавав ТзОВ Монашинські сири. на умовах суборенди об'єкти нерухомості та обладнання, які не є його власністю, а перебували в оренді (користуванні) ТзОВ Нордфокс відповідно до договорів оренди, укладених із власниками цього майна.

Доводи відповідача про те, що засновником, керівником та головним бухгалтером ТзОВ Нордфокс значиться ОСОБА_4, інші наймані працівники на підприємстві до 30 травня 2017 року були відсутні, суд вважає безпідставними, оскільки, як правильно зазначив суд першої інстанції, вказаний період (травень) не стосується періоду формування спірного податкового кредиту з ПДВ, яким є червень 2017 року. Крім того, за даними інформаційних систем контролюючого органу, відомості з яких відповідач надав суду, ТзОВ Нордфокс подано звіт з єдиного соціального внеску за червень 2017 року, відповідно до якого на підприємстві працювало троє працівників.

Посилання контролюючого органу на ту обставинну, що місцем складення виписаних ТзОВ Нордфокс видаткових накладних є м. Київ, що з врахування місця і часу здійснення господарських операцій, на його думку, ставить під сумнів поставку товару цим підприємством, суд також не бере до уваги, оскільки, як встановлено з матеріалів справи, місцезнаходженням ТзОВ Нордфокс є м. Київ, а молоко для нього придбавало і постачало ТзОВ Молокотрейд на підставі уколеного з ним договору комісії на придбання молока від 17 травня 2017 року № 17/05/2017-1, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями цього договору, актами про передачу товару комітенту за червень 2017 року та довідками Великомежирицької дільниці ветеринарної медицина за червень 2017 року.

Щодо доводів відповідача про те, що ТзОВ Нордфокс не отримувало і не надавало позивачу сертифікатів якості молока, хоч відповідно до вимог статей 13, 15 Закону України Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини як постачальник було зобов'язане отримати такі сертифікати, суд зазначає наступне.

Обов'язок виробника або постачальника отримати висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи до введення в обіг харчового продукту, продовольчої сировини та супутніх матеріалів був встановлений частиною третьою статті 13 вказаного Закону в редакції, чинній до 26 жовтня 2005 року, а на час виникнення спірних правовідносин дана норма була відсутня, тому посилання позивача на неї є безпідставним.

Також суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України Про молоко та молочні продукти виробник молока та молочної сировини - це юридична особа незалежно від форми власності, фізична особа-суб'єкт підприємницької діяльності, особисте селянське господарство, фізична особа, яка утримує корів, овець, кіз, буйволиць, кобил та виробляє молоко і молочну сировину; переробне підприємство - це підприємство, яке закуповує молоко та молочну сировину, має виробничі потужності та умови для переробки молочної сировини.

Отже, виробниками молока є, зокрема, особисте селянське господарство чи фізична особа, яка утримує корів.

Як встановлено судом, якість та відповідність придбаного позивачем молока була підтверджена довідками Великомежирицької дільниці ветеринарної медицина за червень 2017 року, виданими власникам особистих підсобних господарств, тобто виробникам молока, для здачі молока на ТзОВ Молокотрейд .

Також, як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідно до умов договору поставки від 17 травня 2017 року № 01-05/19 ТзОВ Монашинські сири. як покупець було зобов'язане замовити і забрати товар з місця завантаження, узгодженого між сторонами, а тому саме позивач і замовляв лабораторні дослідження придбаного молока у Корецькій районній лікарні ветеринарної медицини.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що описані вище первинні документи оформлені відповідно до вимог законодавства і є належними та достатніми доказами в підтвердження факту реальності господарських операцій з поставки ТзОВ Нордфокс товару (молока) позивачу.

А відсутність окремих документів чи окремі недоліки, допущені при їх складанні, на думку суду, не є підставою для висновків про нереальність господарської операції, якщо з інших документів видно, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Посилання контролюючого органу на наявність розбіжностей у даних податкової звітності ТзОВ Монашинські сири. і ТзОВ Нордфокс з ПДВ за червень 2017 року за результатами спірних господарський операцій, на переконання суду, також не може свідчити про відсутність факту реального здійснення господарських операцій між ними, оскільки за достовірність та повноту податкової звітності відповідальність несе особисто платник податків, а не його контрагенти. При цьому, будь-яких зауважень щодо оформлення податкових накладних ТзОВ Нордфокс та їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних за відповідний податковий період відповідачем не наведено.

Щодо посилання відповідача на ту обставину, що Департаментом з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 4201600000000525 від 19 лютого 2016 року за підозрою у вчиненні злочинів, передбачених частиною четвертою статті 358, частиною другою статті 205, частиною другою статті 222 Кримінального кодексу України, а саме щодо фіктивної підприємницької діяльності ряду суб'єктів господарювання, серед яких ТзОВ Нордфокс , суд зазначає, що доказом вини у здійсненні фіктивного підприємництва може бути лише вирок суду, постановлений у кримінальній справі, який набрав законної сили і яким встановлено факт здійснення посадовими особами підприємств фіктивного підприємництва чи інших злочинів.

Однак такого вироку відповідач суду не надав, а сам лише факт проведення досудового розслідування не може бути доказом того, що ТзОВ Нордфокс не здійснює реальної господарської діяльності, в тому числі і з ТзОВ Монашинські сири. . При цьому, суд наголошує, що про реальність господарських операцій між цими підприємствами у травні 2017 року свідчать описані вище письмові докази.

Також суд враховує принцип презумпції добросовісності платника податків, який означає, що подані платником податків контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

В свою чергу, як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідач не довів, що позивач як платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що єдиною метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання податкової вигоди, як стверджує відповідач.

Щодо доводів відповідача про те, що постачальниками ТзОВ Нордфокс є суб'єкти господарювання (ТзОВ Південь Інвест Консалт , ТзОВ Техно-Укр-сервіс , ТзОВ Олга-Логістик ), які здійснювали оформлення податкових накладних між собою та цим підприємством у травні 2017 року, та які в подальшому не звітували і не подавали декларації з ПДВ за червень 2017 року, у цих контрагентів ТзОВ Нордфокс відсутні власні основні засоби, трудові ресурси, а також, що їх засновник, директор, головний бухгалтер - одна особа, суд зазначає таке.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на факт реальності господарських операцій, вчинених між останніми у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, тобто між ТзОВ Нордфокс і ТзОВ Монашинські сири. , а тому наведені вище доводи відповідача, на думку суду, є безпідставними.

Також суд першої інстанції правильно вказав, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

При цьому, слід зазначити, що, як встановив суд першої інстанції, висновки щодо діяльності ТзОВ Норфокс та його контрагентів відповідач зробив лише на підставі податкової інформації, яка наявна в інформаційно-аналітичних базах Державної фіскальної служби.

Однак посилання відповідача на таку інформацію у спірному випадку є безпідставним, оскільки, як правильно зазначив суд першої інстанції, податкова інформація носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Крім того, суд враховує, що на момент здійснення господарських операцій з позивачем ТзОВ Норфокс було зареєстроване у встановленому порядку, не було виключене з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебувало на обліку в органах державної податкової служби та було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Враховуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановлено факти реального придбання ТзОВ Монашинські сири. товарів і послуг у ТзОВ Норфокс , які використовувались позивачем у власній господарській діяльності, підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, тому у податкового органу не було законних підстав для висновків про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з цим контрагентом в періоді, що перевірявся.

А тому суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що оскаржене податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 30 січня 2018 року № 0000531403 є протиправним і його необхідно скасувати.

За наведених обставин, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 241, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року у справі № 817/1059/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А. І. Рибачук судді В. М. Багрій Д. М. Старунський

Повне судове рішення складено 01 лютого 2019 року