Постанова

від 20.09.2018 по справі 2-1778/2010

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 2-1778/10

провадження № 61-18609св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_4,

суб?єкт оскарження - державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області,

заінтересована особа - публічне акціонерне товариство УкСиббанк ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Волинської області від 30 березня 2017 рокуу складі колегії суддів: Бовчалюк З. А., Стрільчука В. А., Здрилюк О. І.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, пов'язані з визначенням вартості та оцінки арештованого майна.

Скарга мотивована тим, що ОСОБА_4 є боржником у виконавчому провадженні, відкритому за виконавчим листом № 2-1778/2010, виданим Ковельським міськрайонним судом Волинської області 20 квітня 2011 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства УкрСиббанк (далі - ПАТ УкрСиббанк ) до товариства з обмеженою відповідальністю ОлШе ЛТД (далі - ТОВ ОлШе ЛТД), ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитними договорами.

Під час виконання рішення суду описано арештоване належне заявнику

майно - приміщення готелю-бару ІНФОРМАЦІЯ_1 , загальною площею

429,2 кв.м, приміщення ресторану ІНФОРМАЦІЯ_1 , загальною площею

466,6 кв.м, земельна ділянка, загальною площею 0,1285 га, кадастровий номер НОМЕР_1, які знаходяться по АДРЕСА_1.

Вказане майно, разом, згідно висновку оцінювача ОСОБА_5 від 01 липня 2016 року, оцінено у 4 647 617,00 грн.

Заявник стверджує, що він не був повідомлений про результати оцінки даного майна, внаслідок чого був позбавлений права заперечити цю оцінку.

Вказував, що не був повідомлений про передачу майна на реалізацію через електронні торги, про дату початку аукціону.

Просив поновити строк для подання скарги, пропущений з поважних причин, визнати недійсним та скасувати висновок про вартість об'єкта оцінки від

07 липня 2016 року про оцінку готелю-бару ІНФОРМАЦІЯ_1 , приміщення ресторану ІНФОРМАЦІЯ_1 та земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 січня 2017 року скаргу задоволено.

Визнано висновок про вартість об'єкта оцінки розташованих на одній земельній ділянці по АДРЕСА_1: приміщення готелю-бару ІНФОРМАЦІЯ_1 , загальною площею 429,2 кв.м; приміщення ресторану ІНФОРМАЦІЯ_1 , загальною площею 466,6 кв.м; земельної ділянки, загальною площею

0,1285 га, кадастровий номер НОМЕР_1, складений 07 липня 2016 року суб'єктом оціночної діяльності № 14873/13У ОСОБА_5, таким, що втратив чинність.

Зобов'язано державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області повторно провести оцінку майна ОСОБА_4 у виконавчому провадженні, відкритому за виконавчим листом № 2-1778/2010, виданим Ковельським міськрайонним судом Волинської області 20 квітня 2011 року в справі за позовом ПАТ УкрСиббанк до

ТОВ ОлШе ЛТД, ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитними договорами, розташованих на одній земельній ділянці по АДРЕСА_1: приміщення готелю-бару ІНФОРМАЦІЯ_1 , загальною площею 429,2 кв.м; приміщення ресторану ІНФОРМАЦІЯ_1 , загальною площею 466,6 кв.м; земельної ділянки загальною площею 0,1285 га, кадастровий номер НОМЕР_1, в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, з неухильним дотриманням передбачених цим Законом прав заявника, в тому числі його права на оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що дії державного виконавця при реалізації арештованого майна в рахунок часткового погашення боргу, а саме приміщення готелю-бару ІНФОРМАЦІЯ_1 , приміщення ресторану ІНФОРМАЦІЯ_1 , земельна ділянка, загальною площею 0,1285 га, які знаходяться по АДРЕСА_1 не відповідали положенням Закону України Про виконавче провадження , а саме державним виконавцем не було дотримано процедури повідомлення боржника про результати оцінки майна, що передавалось на реалізацію.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 30 березня 2017 року апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області задоволено.

Ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 січня 2017 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою у задоволенні скарги відмовлено.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що державним виконавцем отримано вимоги чинного законодавства щодо проведення повторної оцінки арештованого майна, зокрема заявник був повідомлений про належним чином про оцінку вартості арештованого майна.

20 квітня 2017 року ОСОБА_4 через засоби поштового зв?язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду Волинської області від 30 березня 2017 року та залишити в силі ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 січня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року касаційна скарга разом із матеріалами цивільної справи надійшла до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За змістом статті 383 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанціях) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що під час проведення виконавчих дій з виконання рішення суду, державним виконавцем 24 липня 2014 року описано і накладено арешт на майно боржника ОСОБА_4

Для встановлення вартості арештованого майна, належного боржнику ОСОБА_4, державним виконавцем 29 серпня 2014 року винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, копії якої було надіслано експерту та боржнику супровідним листом, відповідно до статті

13 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, станом на

29 серпня 2014 року).

07 липня 2016 року оцінювачем ОСОБА_5 було підписано висновок про вартість об'єкта оцінки, а саме: приміщення Готель-бару ІНФОРМАЦІЯ_1 , загальною площею 429,3 кв.м, приміщення ресторану ІНФОРМАЦІЯ_1 , загальною площею 466,6 кв.м, земельної ділянки, загальною площею 0,1285 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

Відповідно до супровідного листа від 18 липня 2016 року № 04-34/3973 Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області боржника ОСОБА_4 було повідомлено про вартість описаного та арештованого майна, яке належало боржнику, шляхом надіслання відповідного листи на дві адреси (т. 2, а. с.45).

Надіслання ОСОБА_4 на дві адреси (АДРЕСА_2, та АДРЕСА_3) звіту про оцінку майна підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 2, а. с. 46).

Встановлено, що в суді апеляційної інстанції ОСОБА_4 підтвердив те, що АДРЕСА_3 є адресою його фактичного проживання, а АДРЕСА_2 - адреса за якою розміщувалося належне йому адміністративне приміщення офісу.

За змістом частини третьої статті 58 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на час проведення оцінювання), державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем.

За таких обставин, заявник був повідомлений належним чином про оцінку вартості арештованого майна. Тому апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з мотивів неповідомлення останнього про проведення оцінки арештованого майна.

Обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що проведення повторної оцінки арештованого майна ОСОБА_4 в період його реалізації не передбачено Порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, а також Законом України Про виконавче провадження (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин). Відповідно до Закону України Про виконавче провадження , проведення оцінки майна проводиться на підставі рішення державного виконавця, отже суд не вправі зобов'язувати державного виконавця на вчинення таких дій.

Згідно із статтею 124 Конституції України (в редакції чинній на час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій) та статтею 14 ЦПК України (в редакції чинній на час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій) , судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади, місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є джерелом права.

Безпідставне, тривале та необґрунтоване невиконання рішення суду, яким стягнуто з ОСОБА_4 кошти на користь юридичної особи, буде порушувати законні права та інтереси останнього та нівелювати сутність рішення суду та мету його ухвалення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00 , § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Наведенні в касаційній скарзі доводи Верховним Судом відхиляються, оскільки судом апеляційної інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують і підстав для скасування ухвали немає.

Керуючись статтями 400, 401, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Волинської області від 30 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В. М.Коротун

М. Є.Червинська