Рішення

від 19.09.2018 по справі 497/1370/17

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19.09.2018

Справа № 497/1370/17

Провадження № 2/497/40/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2018 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Раца В.А.

секретаря - Божевої І.Д.,

за участю сторін: позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні загального позовного провадження в місті Болграді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 виробничого кооперативу Прогрес-Владичень про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, що знаходиться в межах Владиченської сільської ради Болградського району Одеської області, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

14.09.2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом та просить постановити судове рішення, яким зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, що знаходиться в межах Владиченської сільської ради Болградського району Одеської області, яка належить йому позивачу на праві приватної власності; стягнути з відповідача на його позивача користь 51 789 грн. матеріальної шкоди, 25 000 грн. моральної шкоди, а також стягнути 2964,00 грн. судових витрат. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка загальною площею 3,02 га, у т.ч. рілля 2,72 га, яка розташована на території Владиченської сільської ради Болградського району Одеської області, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЯА № 856976 від 01.02.2006 року, кадастровий номер 5121482000:01:002:0139. Починаючи з осені 2016 року по теперішній час вказана земельна ділянка неправомірно використовується відповідачем. Жодних договорів, які б надавали право користування цією ділянкою на правах оренди він з СВК Прогрес Владичень не укладав, проте відповідач обробляє його земельну ділянку. Він позивач неодноразово звертався до компетентних органів, з метою зобов'язання відповідача звільнити його земельну ділянку, однак вони ніяким чином не вплинули на дії відповідача. Окрім цього позивач вважає, що діями відповідача йому заподіяно матеріальну шкоду, яка полягає у відновленні родючості землі, доходів, які він міг би одержати при використанні земельної ділянки і які він не одержав за час до приведення землі у стан, придатний для її використання за цільовим призначенням або до повернення самовільно зайнятої ділянки. Свої вимоги щодо стягнення моральної шкоди позивач мотивує тим, що він на протязі 40 років обіймав в селі керівні посади, керував трудовим колективом, користувався авторитетом в районі та серед жителів села, а засновники відповідача його принизили і образили, підірвали його авторитет серед жителів села, також загострилися його захворювання: цукровий діабет, гіпертонія та інші, почав страждати на безсоння, побоюється за своє життя, так як відповідачі висловлюють на його адресу та адресу членів його сім'ї погрози.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності (а.с.70), позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві та просили їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 виробничого кооперативу Прогрес-Владичень - ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності (а.с.90), в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити.

Суд, вислухавши сторони та свідків, дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі ст. 81 ЦПК України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до положень норм статей 16,391,386 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Згідно зі ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 ЗК України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належать земельні ділянки загальною площею 3,02 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме 0,12 га, 0,18 га та 2,72 га, кадастрові номери 5121482000:01:003:0042, 5121482000:01:003:0129 та 5121482000:01:002:0139, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 856976, виданого Болградською районною адміністрацією 01 лютого 2006 року на підставі рішення №604 від 05.09.2005 року (а.с.8).

Місце розташування даних земельних ділянок територія Владиченської сільської ради Болградського району Одеської області.

Право власності на дану земельну ділянку не скасовано.

Статтею 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель визначено, що самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Зі змісту п. б. ч. 1.ст. 211 ЗК України вбачається, що громадяни та юридичні особи за самовільне зайняття земельних ділянок несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства. За приписами ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок проводиться за рішенням суду.

Відповідно до акту огляду від 24.01.2018 року, поле №1 загальною площею 136 га, в склад якого входить земельна ділянка з кадастровим номером 5121482000:01:002:0139, засіяно підприємством СВК Прогрес-Владичень озимою пшеницею (а.с.91).

Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснили, що земельні ділянки, які належать їм на праві власності, фактично знаходяться у володінні відповідача СВК Прогрес-Владичень незаконно вже біля 2-х років, відповідач їх обробляє не уклавши з ними договорів оренди. Земельна ділянка належна позивачу ОСОБА_1 також обробляється відповідачем.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що належна йому земельна ділянка обробляється відповідачем без укладення договору оренди, за використання його земельної ділянки відповідач розраховується з ним зерном. Чи розраховувалися з позивачем за використання його земельної ділянки йому не відомо.

Свідок ОСОБА_10 пояснив що він з 1984 по 2002 рік працював начальником земельних ресурсів у Болградському районі. В 2017 році на весні до нього звернулися жителі с.Владичень для виділу їх земельних ділянок в натурі, тобто розмежувати земельні ділянки забивши кілки на місцевості. Але прибувши на поле, охоронцями СВК "Прогрес-Владичень" його не було допущено зробити виділ. Після цього, через декілька місяців, повторивши спробу виконати виділ земельних ділянок в натурі, ситуація повторилася.

Відповідно до актуальної інформації про об'єкт нерухомого майна земельна ділянка площею 2,7234 га, кадастровий номер 5121482000:01:002:0139, цільове призначення якої ведення товарного сільськогосподарського виробництва знаходиться в оренді у Приватного підприємства КАРА ДОН на підставі договору оренди землі від 26.08.2016 року, строк дії договору 10 років, номер запису за реєстром 26101324, тобто земельна ділянка, належна позивачу знаходиться в оренді у іншого підприємства.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач використовує спірну земельну ділянку без правовстановлюючих документів, така земельна ділянка підлягає звільненню, а також приведенню її у придатний до використання стан.

Вказані докази є належними та допустимими доказами в розумінні глави 5, розділу 1 ЦПК України.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний до використання стан, є правомірними та обґрунтованими.

Відповідно до приписів п. ґ) ст. 90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.

Згідно із ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Основні вимоги щодо порядку визначення розміру шкоди у даному випадку встановлено Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного заняття земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України N 963 від 25.07.2007 р.

Позивачем надано до суду розрахунок матеріальної шкоди, складений самим позивачем, відповідно до якого розмір шкоди завданої йому відповідачем складає 51 789 грн., фактично розрахунок складений на підставі інформації викладеної в газеті Дружба та складає чистий дохід від врожаю зерна гороху у 2017 році (а.с.13). Вказаний розрахунок суд не приймає до уваги як належний та допустимий доказ, так як він не підтверджується іншими доказами, та підписаний лише позивачем без обґрунтування зазначених в ньому сум.

Частиною 1статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Виходячи з положень пункту 3 роз'яснень Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з пунктом 5 роз'яснень Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

В судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що діями відповідача позивач був позбавлений права тривалий час користуватись належною йому земельною ділянкою, відповідач самовільно її зайняв без відповідних правовстановлюючих документів, позивач вживав всіх заходів щодо повернення земельної ділянки, але посилання позивача на те, що він на протязі 40 років обіймав в селі керівні посади, керував трудовим колективом, користувався авторитетом в районі та серед жителів села не може відноситися до правовідносин, які виникли між ним та позивачем з приводу користування земельної ділянки. Судом не встановлено приниження діями відповідача честі та гідності позивача. Також суд не приймає до уваги докази погіршення стану здоров'я позивача (а.с.14-25), з яких вбачається, що у ОСОБА_1 загострилися хронічні захворювання та позивачем не доведення причинного зв'язку між діями відповідача та погіршенням його стану здоров'я.

Відповідно суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову частково.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору у розмірі 1280 грн. 00 коп., сплата яких фактично підтверджені відповідними квитанціями

Керуючись ст.ст. 16,23,391,386 ЦК України, ст.ст. 90, 125, 126,152 211 ЗК України, ст.ст. 4,5,12,13, 76-81,89, 259, 264,265,268 ЦПК суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 виробничого кооперативу Прогрес-Владичень про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, що знаходиться в межах Владиченської сільської ради Болградського району Одеської області, стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Зобов'язати СВК Прогрес-Владичень звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 3,02 Га, в тому числі рілля 2,72 Га, кадастровий номер 5121482000:01:002:0139, яка відповідно до державного акту на право власності на землю серія ЯА № 856976 від 01.02.2006 року належить ОСОБА_1.

Стягнути з СВК Прогрес-Владичень на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1280,00 гривень.

У задоволенні позовних вимог щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 28.09.2018 року.

Суддя В.А. Раца