Рішення

від 26.09.2018 по справі 810/827/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2018 року м.Київ № 810/827/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Головенко О.Д.,

при секретарі судового засідання Желевської О.О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аніка" до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Аніка" з позовом до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області та просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення від 19.07.2016 вих. № 949/10/10-13-11-02-10;

зобов"язати прийняти одержавну податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць червень 2016 року з додатками та доповненням до неї з введенням до інформаційнох баз даниї ДФС України відомостей з цих поданих документів 15.07.2016.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач незаконно відмовив у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2017 року, оскільки подання до контролюючих органів податкової звітності з податку на додану вартість у паперовому вигляді відповідає вимогам чинного законодавства, а у контролюючого органу відсутнє право не приймати у платників податків податкову звітність, оформлену згідно з вимогами податкового законодавства.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що подана позивачем декларація не може вважатися податковою звітністю, оскільки подана з порушенням податкового законодавства, тобто не в електронному вигляді, оскільки на час її подання набрав чинності Податковий кодекс України.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимог підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2017 даний позов було залишено без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 позивачу було відмовлено у роз"ясненні судового рішення.

Не погодившись з ухвалою про відмову у роз"ясненні судового рішення від 20.04.2017, позивач оскаржив до суду апеляційної інстанції та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017 у задоволенні апеляційної скарги було відмовлено та ухвалу від 20.04.2017 залишено без змін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.01.2018 позовну заяву було повернуто позивачеві та постановою від 15.03.2018 Київського апеляційного адміністративного суду ухвалу залишено без змін.

Однак, не погоджуючись з такими рішеннями суддів попередніх інстанцій позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою та постановою від 14.06.2018 ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 02.01.2018, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018 скасовано, а справу направленого до суду першої інстанції для продовження розгляду.

30 липня 2018 року за розпоядженням Київського окружного адміністративного суду № 266, у зв"язку з перебуванням судді Харченко С.В. у щорічній відпустці по даній справі призначено повторний автоматичний розподіл справи та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Головенку О.Д.

Заслухавши учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Аніка (ідентифікаційний код 33077997, місцезнаходження: 08152, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Боярка, вулиця Територія технікуму, будинок 16) зареєстроване як юридична особа 03.08.2004.

Як платник податків позивач взятий на податковий облік в Києво-Святошинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області з 04.04.2004 за № 2241.

У липні 2016 року ТОВ "Аніка" подало до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2016 року разом з додатками № № 2, 3, 4, 5 та доповненням до податкової декларації з податку на додану вартість відповідно до абз. 2 п. 46.4 ст. 46 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) у формі листа від 15.07.2016.

Листом від 19.07.2016 № 949/10/10-13-11-02-10 Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, посилаючись на положення п. 49.4 ст. 49 ПК України відмовила у прийнятті податкової звітності ТОВ "Аніка", мотивуючи це тим, що податкова звітність подана з порушеннями.

Вважаючи відмову у прийнятті податкової звітності з ПДВ за червень 2016 року незаконною та такою, що порушує права та законні інтереси товариства, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 48.1, 48.2 ст. 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п. 46.5 ст. 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Згідно з п. 48.3 ст. 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід'ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Підпунктом 48.5.1 п. 48.5 ст. 48 ПК України встановлено, що податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку (абз. 2 пп. 48.5.1 п. 48.5 ст. 48 ПК України).

Відповідно до п. 48.7 ст. 48 ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених п. 46.4 ст. 46 цього Кодексу.

Порядок подання податкової звітності до контролюючого органу визначається ст. 49 ПК України.

Так, зокрема п. 49.1 ст. 49 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п. 49.3 ст. 49 ПК України, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв'язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв'язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

Пунктом 49.4 ст. 49 ПК України передбачено, що платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (абз. 2 п. 49.4 ст. 49 ПК України).

На думку контролюючого органу, подана позивачем декларація не може вважатися податковою звітністю, оскільки подана з порушенням податкового законодавства, тобто не в електронному вигляді.

Однак, суд не погоджується із такими доводами ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області з огляду на наступне.

Відповідно до п. 49.8 ст. 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно з п. 49.9 ст. 49 ПК України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених ст.ст. 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою; у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог п. 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Відповідно до п. 49.10 ст. 49 ПК України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Пунктом 49.11 ст. 49 ПК України передбачено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Зміст наведених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що одержавши від платника податків податкову звітність, контролюючий орган зобов'язаний або прийняти таку звітність і зареєструвати її, або надати платникові податків письмове рішення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

При цьому, підставою для відмови у прийнятті податкової декларації, згідно з п. 49.11 ст. 49 ПК України, є виключно допущення платником податків порушень вимог п.п. 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу при її заповненні, тобто відсутність в ній обов'язкових реквізитів. Контролюючий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію у разі її складання з дотриманням вимог ст. 48 ПК України, оскільки прийняття податкової звітності є обов'язком контролюючого органу.

Наявність або відсутність у платника податків, який подає податкову декларацію з ПДВ, форма і зміст якої відповідає вимогам п.п. 48.3 та 48.4 ст. 48 ПК України, реєстрації платником податку на додану вартість до визначених у законі підстав для відмови у прийнятті податкової декларації не відноситься.

За таких обставин оспорюване рішення підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача прийняти одержану податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць червень 2016 року з додатками та доповненнями до неї Товариства з обмеженою відповідальністю "Аніка" з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з цих поданих позивачем документів, суд зазначає таке.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 ОСОБА_3 Міністрів РЄ державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою ОСОБА_3 Європи 11.05.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З урахуванням тієї обставини, що подана позивачем до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області податкова декларація з податку на додану вартість відповідає вимогам ст. 48 ПК України, що під час розгляду справи не було спростовано відповідачем, а також враховуючи те, що відповідач позбавлений дискреційних повноважень у питаннях прийняття податкової звітності, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача прийняти одержану податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць червень 2016 року з додатками та доповненнями до неї Товариства з обмеженою відповідальністю "Аніка" з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з поданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Аніка" документів від 15.07.2016.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача, не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при поданні даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 1 600,00 грн. (платіжне доручення № 974 від 23.12.2016 та № 1007 від 17.02.2017), суд вважає за необхідне стягнути дану суму на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 19.07.2016 вих. № 949/10/10-13-11-02-10.

Зобов"язати Києво-Святошинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області прийняти одержану податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць червень 2016 року з додатками та доповненням до неї Товариства з обмеженою відповідальністю "Аніка" з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з цих поданих документів від 15.07.2016.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Аніка код ЄДРПОУ 33077997) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39471029) судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Головенко О.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 02 жовтня 2018 р.