Рішення

від 20.09.2018 по справі 910/1849/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.09.2018Справа №910/1849/18 За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Приватного підприємства "Млинці ХХІ Століття"

про стягнення 76 986,16 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Cекретар с/з Холодна Н.С.

Представники сторін:

від позивача - Кирищук В.П., за довіреністю;

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Млинці ХХІ Століття" про стягнення 76 986,16 грн., з яких: 46 782,22 грн. сума основного боргу, 26 266,20 грн. інфляційні втрати, 3 937,73 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в частині оплати за комунальні послуги з централізованого опалення до нежитлового приміщення відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2018 відкрито провадження у справі №910/1849/18. Розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (повідомленням).

Розгляд справи відкладався.

05.04.2018 відповідач подав заяву-заперечення, в якій зазначив, що враховуючи характер спірних правовідносин та той факт, що предмет доказування у справі вимагає повного та всебічного встановлення всіх обставин справи, відповідач, керуючись ч.4 ст. 250 ГПК України просив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

05.06.2018 відповідачем також подано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, в якому зазначив, що на думку відповідача, з урахуванням фактичних обставин відносин сторін недостатнім є обґрунтування спрощеного позовного провадження для розгляду справи лише малозначністю суми.

Окрім того, відповідач зазначив, що відповідно до рішення від 24.04.2018 Київської міської ради №517/4581 ПАТ Київенерго не має права з 01.05.2018 здійснювати діяльність з теплопостачання для юридичних осіб, а відтак бути позивачем у справах щодо стягнення коштів за послуги теплопостачання. В зв'язку з цим, необхідно отримати докази щодо правосуб'єктності ПАТ Київенерго в частині прав позивача у справі № 910/1849/18. Відсутність таких доказів у справі позбавляє позивача права на отримання коштів, а рішення суду про їх стягнення законності.

У судовому засіданні 05.06.2018 відповідач підтримав подане раніше клопотання про перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Позивач заперечив проти заявленого відповідачем клопотання та вважає за доцільне слухати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд, розглянувши заяву відповідача про перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження, ухвалив ухвалу про відмову в задоволенні клопотання про перехід до розгляду справи в порядку загального провадження, за відсутністю достатніх підстав.

Одночасно суд вказує, що посилання відповідача на правосуб'єктність в частині прав позивача у справі №910/1849/18 судом не береться до уваги, адже відповідно до даних з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач не припинив свою діяльність та є зареєстрованою належним чином юридичною особою. При цьому матеріали справи не містять погодженого передавального акту (акту приймання передачі) активів між ПАТ Київенерго та КП КМР КМДА Київтеплоенерго , тобто позовні вимоги ПАТ Київенерго до відповідача є правомірними.

Подане відповідачем через відділ діловодства суду клопотання про витребування доказів суд не розглядав, оскільки вказане клопотання відповідач не підтримав.

Через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи: копія листа відповідача від 16.08.2016 про укладення договору на постачання централізованого опалення; копія технічного паспорту на нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Вітряні Гори, буд. 21/7; копія договору на постачання теплової енергії №8383100-01 від 17.11.2016; копія робочого проекту вузла обліку теплової енергії на опалення (нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Вітряні гори, 21/7).

08.06.2018 через відділ діловодства суду позивачем долучені до матеріалів справи акти надання послуг №№9446, 33241, 41156, 19543.

30.07.2018 через відділ діловодства суду відповідачем подані письмові пояснення, в яких відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що позивачем не надано договір, що передбачає наявність відносин щодо надання житлово-комунальних послуг в період з 01.01.2015 до 01.05.2015, а відсутність у справі договору позбавляє позовні вимоги обґрунтованості, а рішення суду про стягнення коштів законності. Також, відповідач зазначив, що до укладення договору з позивачем - ПАТ Київенерго №8383100-01 від 17.11.2016 відповідач отримував послугу - централізоване опалення від КП Галицьке Подільського району міста Києва за договором від 01.03.2013.

Отже, за твердженням відповідача, Позивач звернувся з майновим позовом до суду без наявності договору, при цьому в періоді нарахування чинним є договір з іншим суб'єктом господарювання про надання аналогічної послуги. Також, відповідач зауважив, що Позивач допустив прострочення кредитора власною бездіяльністю, щодо укладення (17.11.2016) договору після набуття чинності Законом України від 10.04.2014 № 1198.

Окрім іншого, відповідач у поясненнях зазначив, що позивач обрав невірний спосіб захисту прав та інтересів.

18.09.2018 через відділ діловодства суду відповідачем подана заява про застосування позовної давності до вимог позивача, на підставі ч.ч. 3,4 ст. 267 ЦК України, оскільки періодом стягнення є 01.01.2015 по 01.05.2015, а враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом 19.02.2018, відповідач вказує, що позивачем заявлено вимогу поза межами 3-річного строку позовної давності.

В судовому засіданні 18.09.2018 з'ясовані обставини справи та перевірені їх доказами, після чого представник Відповідача заявив клопотання про призначення по справі комплексної судової експертизи.

На обґрунтування поданого клопотання про призначення по справі комплексної судової експертизи відповідач зазначає, що позивачем допущено заявлення необґрунтованого позову, не надано договір про надання послуг з централізованого опалення; позивачем не враховано термін позовної давності пред'явлення позовних вимог; позивачем не повідомлено суд про спосіб нарахування вартості послуг в період з 01.01.2015 по 01.05.2015 (а саме за даними приладу обліку або на підставі нормативів споживання), в тому числі про наявність або відсутність приладу обліку; позивачем не повідомлено про відповідальність приладу обліку вимогам норм метрології та стандартизації (факт наявності повірки приладу обліку).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, в яких встановити відповідні обставини неможливо.

В пункті 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" роз'яснено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

З огляду на те, що в процесі розгляду справи та дослідженні доказів у суду не виникало питань, які потребують спеціальних знань і в матеріалах справи відсутні докази які є взаємно суперечливими, господарський суд в змозі самостійно надати оцінку всім доказам які містяться в матеріалах справи та мають суттєве значення для вирішення спору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для призначення по справі комплексної судової експертизи.

Ухвалою суду від 18.09.2018 суд відмовив приватному підприємству "Млинці ХХІ Століття" у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи від 18.09.2018.

19.09.2018 через відділ діловодства суду відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю участі у засіданні по справі представника відповідача Карпічева Юрія Григоровича за сімейними обставинами, а також в зв'язку з поданою 19.09.2018 ПП Млинці ХХІ Століття апеляційною скаргою на ухвалу про призначення судової експертизи від 18.09.2018 у справі №910/1849/18.

Суд розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи відмовив у його задоволенні, виходячи з наступного.

Заслухавши думку представника позивача щодо можливості розгляду даної справи за відсутності представника відповідача, який наполягав на розгляді справи, зважаючи на те, що:

- відповідач, обставин, на які він посилається у поданому ним клопотанні документально не підтвердив, позаяк доказів на підтвердження неможливості участі у засіданні не надав;

- відповідач, був належним чином повідомлений про слухання справи в даному судовому засіданні, про що свідчить розписка про оголошення перерви з 18.09.2018 до 20.09.2018;

- явка представника відповідача у судове засідання обов'язково не визнавалась.

- у разі неможливості своєї участі, відповідач не був позбавлений можливості уповноважити інших на представництво його інтересів у засіданні суду.

- відповідно до статті 202 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи лише у разі, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено у даному засіданні. Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в даному судовому засіданні судом не було встановлено.

- ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2018 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Млинці ХХІ Століття" на ухвалу суду від 18.09.2018 про відмову у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи з доданими до неї документами повернуто заявнику, у зв'язку з неможливістю її оскарження.

Отже, судом не встановлено підстав для відкладення розгляду справи, а подане клопотання є необґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Млинці ХХІ Століття" є власником нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Вітряні гори, 21/7, про що свідчить свідоцтво про право власності від 12.04.2012.

Відповідач підтверджує, що займає вказане приміщення, а отже у спірний в межах даної справи період користування (01.01.2015-01.05.2015) визнається судом таким, що використовувалося Відповідачем.

Судом також встановлено, що Позивач, здійснював у займане Відповідачем Приміщення транспортування послуг з централізованого опалення, та позаяк Відповідач не уклав з Позивачем окремий договір про надання таких послуг (у спірний період 01.01.2015-01.05.2015), то фактично Відповідачем у спірний період здійснювалось бездоговірне споживання цих послуг пропорційно прощі Приміщення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Предметом регулювання Закону України Про житлово-комунальні є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг (ст. 3 Закону). Відповідно до зазначеного Закону (ст. 1), споживачем є фізична або юридична особа, яка споживає або має намір споживати комунальні послуги. У розумінні ст. 1 згаданого закону особа стає споживачем житлово-комунальних послуг за умови, що вона фактично користується чи має намір користуватися цими послугами. Тому обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги виникає у споживача з моменту початку користування цими послугами.

Статтями 20, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - своєчасне та якісне надання послуг, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг із визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій , суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

За таких обставин зобов'язання відповідача оплатити надані комунальні послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

26.04.2014 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії , яким було внесено зміни до Закону України Про житлово-комунальні послуги , зокрема, ст. 19 було доповнено частиною 4, відповідно до якої виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація) .

Даний Закон лише визначає, що виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Окрім того, зазначені зміни до закону не встановлюють строків, порядку оформлення відносин суб'єктів, які здійснюють діяльність у сфері комунальних послуг.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Недійсність договору з теплопостачання у зв'язку з недодержанням юридичними особами письмової форми законом не встановлена, а тому виниклі між сторонами зобов'язання є дійсними і їх виконання повинне здійснюватися у відповідності до норм цивільного законодавства.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України 3-184гс14 від 25.11.2014, прийнятої за результатами перегляду постанови Вищого господарського суду України від 01.07.2014 у справі №916/3566/13.

Таким чином, необхідність укладення договору про надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і визначена саме як обов'язок, а не право сторін, тому сама по собі відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг (у спірний період) не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними, що фактично спростовує заперечення відповідача щодо не укладення письмового договору, як підстава для відмови в позові.

Статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що до комунальних послуг відносяться централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.

Отже, із залучених до матеріалів справи письмових доказів вбачається, що Відповідач є фактичним споживачем послуг з централізованого опалення, що постачається у Приміщення, та розрахунок вартості яких має здійснюватися пропорційно прощі Приміщення.

Надання комунальних послуг Приватному підприємству МЛИНЦІ XXI СТОЛІТТЯ" відбувається до нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Вітряні гори,21/7.

Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відповідно до п.п. 18, 20 яких розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Крім того, у відповідності до ч. 3 ст. 20 Закону, Відповідач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач у період з 01.01.2015 по 01.05.2015 року у відповідності до вимог закону надавав комунальні послуги з централізованого опалення до нежитлового приміщення Відповідача, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Вітряні гори, 21/7. Факт споживання послуг з централізованого опалення у спірний період не заперечується і самим відповідачем.

Одночасно судом встановлено, що між Позивачем та Відповідачем 17.11.2016 року укладено договір №8383100-01 на постачання теплової енергії на потреби опалення з умовою набуття чинності його з 01.10.2015 року. Тобто договірні відносини виникли між сторонами з 01.10.2015, за межами спірного періоду (01.01.2015-01.05.2015), а відтак вказаний договір не досліджується судом, оскільки не входить до предмета дослідження з огляду на наявний предмет спору.

Оскільки судом встановлено факт споживання Відповідачем послуг з централізованого опалення без укладення договору, то, відповідно до вищенаведених норм закону на Відповідача покладається обов'язок відшкодувати вартість отриманих послуг.

Проте, Відповідач в порушення вимог закону не розрахувався за їх споживання, внаслідок чого утворилась заборгованість за вказаний період (01.01.2015 по 01.05.2015), станом на 01.01.2018 у розмірі 46 782,22 грн.

В матеріалах справи наявні акти надання послуг №9446 від 31.01.2015 на суму 18 286,86грн., №19543 від 28.02.2015 на суму 10 067,80 грн., №33241 від 31.03.2015 на суму 12 456,77 грн., №41156 від 30.04.2015 на суму 5 970,79 грн.

Вищенаведене свідчить про порушення Відповідачем цивільного та господарського законодавства України та законодавства про енергетику.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача, наведені у розрахунку обсяги споживання та тарифи, а також пропорцію до площі Приміщення, суд дійшов висновку про обґрунтованість розрахунку, його арифметичну правильність та відповідність положенням закону, і оскільки в матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем Позивачу нарахованого за період 01.01.2015 - 01.05.2015 розміру (46 782,22 грн.) відшкодування вартості фактичного бездоговірного споживання Відповідачем теплопостачання (опалення), тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення 46 782,22 грн. відшкодування в примусовому порядку.

Посилання відповідача на надання послуг у спірний період КП Галицьке за договором від 01.03.2013 не підтверджено жодними первинними доказами у справі. Факту надання послуг КП Галицьке суду не доведено, як і факту оплати вказаних послуг.

Також суд звертає увагу та вказує, що як було зазначено раніше 26.04.2014 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії , згідно з яким виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності визначено суб'єкта господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

КП Галицьке за статусом не здійснює господарської діяльності з теплопостачання та не є теплопостачальною організацією у розмінні Закону України Про теплопостачання та ліценціатом у сфері теплопостачання, а відтак з моменту набрання чинності Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії (з 26.04.2014) КП Галицьке на законодавчому рівні позбавлений можливості здійснювати будь-які нарахування за комунальні послуги, у тому числі теплопостачання.

Посилання відповідача на пропуск строку позовної давності судом не береться до уваги, з огляду на наступне.

Згідно із ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальний строк позовної давності встановлені ст. 257 ЦК України в три роки.

Періодом для оплати послуг є календарний місяць, а плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом (місяцем) (п. 18. постанови КМ України Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення .

Позивач звернувся до суду з вказаними позовними вимогами 19.02.2018 (позовна заява прийнята канцелярією суду), періодом до стягнення визначено з 01.01.2015 по 01.05.2015, отже строком оплати послуг за січень 2015 року є оплата до 20.02.2015.

Таким чином Позивачем не було порушено трирічний термін звернення до суду, а отже підстав для застосування строку позовної давності немає.

Інші заперечення відповідача не стосуються предмета спору та не беруться судом також до уваги, оскільки не спростовують висновків до яких дійшов суд.

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 26 266,20 грн. та 3% річних в сумі 3 937,73 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Суд вказує, що правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов'язанням, а отже нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд визнає правомірним.

Зважаючи на доведеність суду прострочення грошового зобов'язання перед позивачем, враховуючи визначений законом строк оплати (не пізніше до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим - п. 18 Правил), суд перевіривши розрахунок визнає його обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам закону, отже з відповідача підлягає стягненню 26 266,20 грн. інфляційних втрат та 3 937,73 грн. 3% річних.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Млинці ХХІ Століття" (04123, м. Київ, вул. Вітряні Гори, буд. 21/7, літера А, ідентифікаційний код 34715494) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 46 782 (сорок шість тисяч сімсот вісімдесят дві) грн. 22 коп. основного боргу, 26 266 (двадцять шість тисяч двісті шістдесят шість) грн. 20 коп. інфляційних втрат, 3 937 (три тисячі дев'ятсот тридцять сім) грн. 73 коп. 3% річних, 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 01.10.2018

Суддя І.І. Борисенко