Постанова

від 14.02.2019 по справі 910/1849/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2019 р. м. Київ Справа№ 910/1849/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Вайнер Є.І.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 14.02.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "ХХІ Століття Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2018 (повний текст складено 01.10.2018)

у справі №910/1849/18 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Приватного підприємства "ХХІ Століття Груп"

про стягнення 76 986,16 грн.

В судовому засіданні 14.02.2019 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Млинці ХХІ Століття" про стягнення 76 986,16 грн., з яких: 46 782,22 грн. основного боргу, 26 266,20 грн. інфляційних втрат, 3 937,73 грн. 3% річних.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в частині оплати за комунальні послуги з централізованого опалення нежитлового приміщення відповідача.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2018 у справі №910/1849/18 позов задоволено.

Стягнуто з Приватного підприємства "Млинці ХХІ Століття" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 46 782,22 грн. боргу, 26 266,20 грн. інфляційних втрат, 3 937,73 3% річних, 1 762,00 грн. судових витрат.

Рішення мотивовано обґрунтованістю позовних вимог та порушенням відповідачем цивільного та господарського законодавства України та законодавства про енергетику.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач 11.10.2018 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі:

- судом порушено принцип змагальності сторін в частині не забезпечення відповідачу можливості довести обставини, що мають значення для справи і на які останній посилається як на підставу своїх заперечень;

- суд невірно тлумачить норми законодавства про енергетику та житлово-комунальні послуги, а також судову практику в частині ігнорування вимог законодавства щодо обов`язковості наявності договору між юридичними особами про надання послуг;

- суд не оцінив та неналежно кваліфікував відносини між сторонами, не врахував той факт, що відповідач з 01.01.2015 є новим споживачем (до цієї дати відносин між сторонами не було);

- судом не оцінено заперечення відповідача відносно безпідставності позовних вимог в частині факту наявності, до укладення договору з позивачем - ПАТ Київенерго № 8383100-01 від 17.11.2016, доказів отримання послуг централізованого опалення, від КП Галицьке Подільського району міста Києва за договором від 01.03.2013, що з огляду на норми п. 4 ст. 26 Законом України Про житлово-комунальні послуги не заборонено;

- судом не повно та всебічно розглянуто справу в частині необхідності встановлення моменту виникнення правовідносин позивача з відповідачем через оцінку та встановлення попередніх відносин відповідача з іншим надавачем аналогічної послуги, при цьому судом повністю відхилено заперечення відповідача щодо іншого суб`єкта з посиланням на те, що саме відповідач не надав первинні докази;

- судом не застосовано норми ЦК України та ГК України щодо того, що договір вважається чинним до моменту його розірвання або винесення рішення судом, крім того жодний закон не передбачає автоматичного припинення дії договору;

- судом відмовлено в проведенні судової експертизи для встановлення обґрунтованих розрахунків між сторонами, при цьому не обґрунтовано доказами правильність нарахування, зокрема, боргу Відповідача за квітень 2015, виходячи із заперечень відповідача щодо (пп. 2 п. 3 ст. 16 Закону України Про житлово-комунальні послуги ) надання комунальної послуги завершується в міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями, виходячи з кліматичних умов згідно з правилами та іншими нормативними документами.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про житлово-комунальні послуги відповідач зобов`язаний здійснити оплату за спожиті житлово - комунальні послуги та не звільняється від оплати житлово - комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

03.10.2018 в газеті "Голос України" №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу 13.11.2018 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Млинці ХХІ Століття" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2018 у справі №910/1849/18 у справі №910/1849/18 залишено без руху, з огляду на неподання документів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Від представника відповідача надійшло повідомлення про зміну назви учасника у справі, до якого додано витяг з ЄДР юридичних осіб від 29.11.2018 та платіжне доручення № 7 від 28.11.2018 про сплату 2643,00 грн. судового збору .

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 у справі №910/1849/18 відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 14.02.2019.

30.11.2018 від представника відповідача надійшло повідомлення про зміну назви відповідача, в якому зазначено, що 26.03.2018 зареєстровано зміну назви Приватного підприємства "Млинці ХХІ Століття" на "Приватне підприємство "ХХІ Століття Груп"", на підтвердження чого було надано копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з якої вбачається про зміну найменування відповідача у справі з "Приватного підприємства "Млинці ХХІ Століття"" на "Приватне підприємство "ХХІ Століття Груп"".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 у справі №910/1849/18 замінено найменування відповідача у справі з Приватного підприємства "Млинці ХХІ Століття"" на "Приватне підприємство "ХХІ Століття Груп"".

Явка представників сторін

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 14.02.2019 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 14.02.2019 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство "Млинці ХХІ Століття" є власником нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Вітряні гори, буд. 21/7, про що свідчить свідоцтво про право власності від 12.04.2012.

Відповідач підтверджує, що займає вказане приміщення, а отже у спірний в межах даної справи період користування (01.01.2015-01.05.2015) визнається судом таким, що використовувалося відповідачем.

Місцевим господарським судом також встановлено, що позивач здійснював у займане відповідачем Приміщення транспортування послуг з централізованого опалення, та позаяк відповідач не уклав з позивачем окремий договір про надання таких послуг (у спірний період 01.01.2015-01.05.2015), то фактично відповідачем у спірний період здійснювалось бездоговірне споживання цих послуг пропорційно прощі Приміщення.

Одночасно судом встановлено, що 17.11.2016 між позивачем та відповідачем укладено договір №8383100-01 на постачання теплової енергії на потреби опалення з умовою набуття чинності його з 01.10.2015. Тобто договірні відносини виникли між сторонами з 01.10.2015, за межами спірного періоду (01.01.2015-01.05.2015), вказаний договір не досліджується судом, оскільки не входить до предмета дослідження з огляду на наявний предмет спору.

Як зазначено місцевим господарським судом, відповідач є фактичним споживачем послуг з централізованого опалення, що постачається у Приміщення, та розрахунок вартості яких має здійснюватися пропорційно прощі Приміщення.

Оскільки судом встановлено факт споживання відповідачем послуг з централізованого опалення без укладення договору, то, відповідно до вищенаведених норм закону на відповідача покладається обов`язок відшкодувати вартість отриманих послуг.

Проте, відповідач в порушення вимог закону не розрахувався за їх споживання, внаслідок чого утворилась заборгованість за вказаний період (01.01.2015 по 01.05.2015), станом на 01.01.2018 у розмірі 46 782,22 грн.

Враховуючи, що в матеріалах справи наявні акти надання послуг №9446 від 31.01.2015 на суму 18 286,86 грн., №19543 від 28.02.2015 на суму 10 067,80 грн., №33241 від 31.03.2015 на суму 12 456,77 грн., №41156 від 30.04.2015 на суму 5 970,79 грн., місцевий господарський суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог щодо порушення відповідачем цивільного та господарського законодавства України та законодавства про енергетику та стягнення з відповідача на користь позивача 46 782,22 грн. основного боргу, 26 266,20 грн. інфляційних втрат, 3 937,73 грн. 3% річних.

Судом першої інстанції було відхилено доводи відповідача про надання послуг у спірний період КП "Галицьке" за договором від 01.03.2013 з підстав їх не доведеності та не підтвердження.

Крім того, місцевим господарським судом не були прийняті до уваги посилання відповідача на пропуск строку позовної давності.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Предметом регулювання Закону України "Про житлово-комунальні" є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг (ст. 3 Закону). Відповідно до зазначеного Закону (ст. 1), споживачем є фізична або юридична особа, яка споживає або має намір споживати комунальні послуги. У розумінні ст. 1 згаданого закону особа стає споживачем житлово-комунальних послуг за умови, що вона фактично користується чи має намір користуватися цими послугами. Тому обов`язок оплачувати житлово-комунальні послуги виникає у споживача з моменту початку користування цими послугами.

Статтями 20, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначені обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов`язком споживача є укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов`язком виконавця - своєчасне та якісне надання послуг, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг із визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

За таких обставин зобов`язання відповідача оплатити надані комунальні послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

26.04.2014 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії", яким було внесено зміни до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", зокрема, ст. 19 було доповнено частиною 4, відповідно до якої виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація)".

Даний Закон лише визначає, що виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Окрім того, зазначені зміни до закону не встановлюють строків, порядку оформлення відносин суб`єктів, які здійснюють діяльність у сфері комунальних послуг.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Недійсність договору з теплопостачання у зв`язку з недодержанням юридичними особами письмової форми законом не встановлена, а тому виниклі між сторонами зобов`язання є дійсними і їх виконання повинне здійснюватися у відповідності до норм цивільного законодавства.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 3-184гс14 від 25.11.2014, прийнятої за результатами перегляду постанови Вищого господарського суду України від 01.07.2014 у справі №916/3566/13.

Статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що до комунальних послуг відносяться централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.

Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відповідно до п.п. 18, 20 яких розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Крім того, у відповідності до ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відповідач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Колегія суддів вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач в порушення вимог закону не розрахувався за споживання комунальних послуг, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 46 782,22 грн., що підтверджується копіями актів наданих послуг, розрахунком боргу та рахунком.

Надані позивачем акти надання послуг №9446 від 31.01.2015 на суму 18 286,86 грн., №19543 від 28.02.2015 на суму 10 067,80 грн., №33241 від 31.03.2015 на суму 12 456,77 грн., №41156 від 30.04.2015 на суму 5 970,79 грн. не підписані з боку відповідача та не містять доказів їх направлення відповідачу у справі.

З наданого позивачем розрахунку ціни позову вбачається, що останній просить стягнути з відповідача 46 782,22 грн. заборгованості за комунальні послуги з 01.01.2015 по 01.05.2015, однак не наведено обсяги споживання та тарифи, а також пропорційність до площі Приміщення та кількість теплового навантаження (Гкал) на будинок, як не наведено це і в актах наданих послуг.

З наданої відповідачем копії договору про надання комунальних послуг від 01.03.2013, укладеного між КП Галицьке та ПП Млинці ХХІ Століття , вбачається, що послуги з централізованого опалення надавались відповідачу згідно табуляграм АК Київенерго , які не були надані позивачем в підтвердження надання послуг за спірний період.

Відповідно до додаткової угоди про розірвання договору про надання комунальних послуг для забезпечення експлуатації будинку від 01.03.2013, укладеної між КП Галицьке та ПП Млинці ХХІ Століття вбачається, що договір про надання комунальних послуг для забезпечення експлуатації будинку від 01.03.2013 припиняє свою дію з 01.04.2015, в той час як вимога позивача про сплату заборгованості за комунальні послуги заявлена за період з 01.01.2015 по 01.05.2015.

В рахунку на оплату №838310010010102/06/2017/1 від 30.06.2017 зазначена загальна сума заборгованості в розмірі 46 782,22 грн., загальна площа приміщення 305,02 м.кв. Доказів надсилання зазначеного рахунку відповідачу позивачем не надано та матеріали справи не містять.

Надана позивачем вимога про сплату заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень суб`єктам господарювання містить посилання на договір №8383100-01 від 17.11.2016 з зазначенням періоду виникнення боргу з 01.12.2014 по 01.05.2015 в сумі 46 782,22 грн. оцінюється колегією суддів критично.

Отже, висновки місцевого господарського суду про обґрунтованість наданого позивачем розрахунку є помилковими та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність позивачем своїх вимог про стягнення з відповідача 46 782,22 грн. основного боргу за комунальні послуги з централізованого опалення за період з 01.12.2014 по 01.05.2015.

Оскільки колегією суддів встановлено безпідставність вимог позивача про стягнення основного боргу, вимоги про стягнення з відповідача пені та інфляційних втрат не підлягають задоволенню, як похідні вимоги.

Відтак, місцевий господарський суд не звернув уваги на істотні обставини справи, не дослідив їх у сукупності та дійшов помилкових висновків про задоволення позову.

Щодо заявлених відповідачем доводів про застосування строків позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

За приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 3 та 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. В останньому випадку воно обов`язково має бути зазначене в протоколі судового засідання (пункт 6 частини другої статті 81-1 ГПК).

У п. 2.2 наведеної постанови пленуму Вищого господарського суду України зазначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі права чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Оскільки колегією суддів встановлено, що права та охоронювані законом інтереси позивача у спірному випадку не порушені, позовна давність та наслідки її спливу не застосовуються.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості позовних вимог знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що було зроблено скаржником та не спростовано позивачем.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Місцевий господарський суд не з`ясував всі істотні обставини справи та не надав належної оцінки доказам, а тому прийняв судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Приватного підприємства "ХХІ Століття Груп" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2018 у справі №910/1849/18 підлягає скасуванню з вищевикладених підстав, з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

У відповідності до ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд позовної заяви покладаються на позивача, а також, у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача, з позивача підлягають стягненню судові витрати за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства " ХХІ Століття Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2018 у справі №910/1849/18 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2018 у справі №910/1849/18 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Приватного підприємства " ХХІ Століття Груп" (04201, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, буд. 53-Б, кв. 11, код ЄДРПОУ 34715494) 2 643,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Матеріали справи №910/1849/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 30.05.2019 після виходу членів колегії суддів з тривалих відпусток.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б.Михальська

А.І. Тищенко