Ухвала

від 02.10.2018 по справі 910/11855/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

02.10.2018Справа № 910/11855/18

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ЕФ АЙ ЕМ РІЕЛТІ до Приватного підприємства Сіон про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

Суддя Смирнова Ю.М.

Без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЕФ АЙ ЕМ РІЕЛТІ звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства Сіон , в якому просить суд зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, що знаходиться в м. Києві, вул. Лінійна, 17 шляхом демонтажу тимчасової металевої споруди - металевого будинку (будки) для охорони, вивезення бетонних плит, будівельних та інших матеріалів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та Київською міською радою 16.05.2018 укладено договір про поновлення договору оренди земельної ділянки, яким сторони погодили поновити на 5 років договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. 21.04.2008 за реєстровим № 26. Умовами договору встановлено, що об'єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками: кадастровий номер 8000000000:72:221:0018; місце розташування на вул. Лінійна, 17 у Солом'янському районі м.Києва; цільове призначення для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничого корпусу; розмір земельної ділянки 0,4044 га. 09.08.2018 орендовану позивачем земельну ділянку зайняли представники ПП Сіон , які частково перекрили бетонними плитами в'їзд на цю ділянку, встановили на ній металевий будинок (будку) для охорони, перекрили в'їзд металевим цепом, і почали облаштовувати її під платний майданчик для паркування. Позивач стверджує, що відповідач вчиняє відповідні дії, керуючись п. 2.2.2. договору ДНП-2018-07/03 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 17.07.2018, укладеного з КП Київтранспарксервіс , який наразі оскаржується в судовому порядку.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2018 позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЕФ АЙ ЕМ РІЕЛТІ передано на розгляд судді Сіваковій В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2018 №910/11855/18 задоволено самовідвід судді Сівакової В.В. та передано позовну заяву уповноваженому працівнику Господарського суду міста Києва для вирішення питання про повторний автоматизований розподіл справи.

За результатами повторного автоматизованого розподілу позовну заяву передано на розгляд судді Смирновій Ю.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/11855/18, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 24.10.2018.

Разом із позовної заявою позивачем подано клопотання про забезпечення позову, в якому позивач просить суд до набрання законної сили судовим рішенням, прийнятим за результатами пред'явленого Товариством з обмеженою відповідальністю ЕФ АЙ ЕМ РІЕЛТІ позову до Приватного підприємства Сіон , заборонити відповідачу вчиняти на земельній ділянці за адресою: м.Київ, Солом'янський район, вул. Лінійна, 15-17 будь-які дії, пов'язані з облаштуванням та обладнанням місць для платного паркування транспортних засобів, в тому числі щодо встановлення шлагбауму, паркану та інших елементів (конструкцій).

Клопотання мотивовано тим, що на даний час своїми діями відповідач заподіює шкоду правам, свободам та інтересам позивача. Так як він обмежений у вільному користуванні орендованою земельною ділянкою, а в разі реалізації і виконання Приватним підприємством Сіон п. 2.2.2. договору ДНП-2018-07/03 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 17.07.2018, а саме: встановлення на орендованій позивачем земельній ділянці шлагбауму в огородження її парканом, позивач взагалі втратить можливості вільно користуватися об'єктом оренди, що відповідно утруднить та/або зробить неможливим користуватися орендованою земельною ділянкою. Позивач стверджує, що такі дії відповідача можуть істотно ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, оскільки для відновлення свого права користування земельною ділянкою необхідно буде витратити багато часу та зусиль на демонтаж цих конструкцій (шлагбауму, огорожі тощо).

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з ч. 4 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Отже, з положень 4 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Однак, звертаючись до суду із даною заявою, позивач не навів (та не надав доказів існування) фактичних обставин, з якими пов'язується необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, про застосування яких просить позивач.

При цьому, суд відзначає, що предметом спору у даній справі є наявність або відсутність підстав для зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, що знаходиться в м. Києві, вул. Лінійна, 17 шляхом демонтажу тимчасової металевої споруди - металевого будинку (будки) для охорони, вивезення бетонних плит, будівельних та інших матеріалів.

Відтак, наведені позивачем у заяві заходи до забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу вчиняти на земельній ділянці за адресою: м.Київ, Солом'янський район, вул. Лінійна, 15-17 будь-які дії, пов'язані з облаштуванням та обладнанням місць для платного паркування транспортних засобів, в тому числі щодо встановлення шлагбауму, паркану та інших елементів (конструкцій) за своїм змістом є тотожними задоволенню заявлених в рамках даної справи позовних вимог.

При цьому, з положень ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України слідує, що господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Аналогічна правова позиція наведена у п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову .

Таким чином, оскільки позивачем належними та допустимим доказами не доведено існування обставин, з якими положення законодавства пов'язують можливість вжиття заходів до забезпечення позову, та враховуючи, що спір у даній справі по суті не вирішено, а наведені позивачем у клопотанні заходи за своїм змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову є безпідставним та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 136 - 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ЕФ АЙ ЕМ РІЕЛТІ про забезпечення позову відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом 10 днів з дня складення ухвали.

Суддя Ю.М. Смирнова