Рішення

від 02.10.2018 по справі 295/8529/17

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/8529/17

Категорія 52

2/295/2461/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2018 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючого - судді Полонця С.М.,

секретаря с/з - Глущенко Я.В.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_2 до Генеральної дирекції Державної кримінально-виконавчої служби України (Управління з питань забезпечення діяльності та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України, Департаменту забезпечення діяльності державної кримінально-виконавчої служби України) про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановив:

02.08.2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Управління з питань забезпечення діяльності та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України, Департаменту забезпечення діяльності державної кримінально-виконавчої служби України, в якому просив поновити його на посаді начальника кадрової роботи державної установи Управління з питань забезпечення діяльності та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України (Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України) та стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, з дня звільнення до дня поновлення на роботі.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 03.08.2017 року відмовлено у відкритті провадження у справі.

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 05.07.2018 року ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 03.08.2017 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 23.07.2018 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

01.08.2018 року на виконання ухвали суду про залишення позову без руху позивач надав листа та позовну заяву в новій редакції з новими позовними вимогами до Генеральної дирекції Державної кримінально-виконавчої служби України (Управління з питань забезпечення діяльності та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України, Департаменту забезпечення діяльності державної кримінально-виконавчої служби України), в якій просить: визнати незаконним та скасувати наказ заступника директора ДЗД ДКВС України, голови комісії з реорганізації від 04.07.2017 року №ДЗД/16-61/179-17 про звільнення його з посади начальника кадрової роботи Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України на підставі ч.1 п.1 ст.40 КЗпП України (через скорочення штату); поновити позивача на посаді начальника кадрової роботи в державній установі Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України; стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, з дня звільнення до дня поновлення на роботі. В обґрунтування позову посилається на те, що його було незаконно звільнено з роботи у зв'язку із скороченням штату з грубим порушенням прав, передбачених ст. ст. 21, 24, 43 Конституції України, ст. ст. 36, 40 КЗпП України, при цьому, ні скорочення чисельності, ні скорочення штату працівників не відбулося.

У зв'язку з несплатою позивачем судового збору за нові позовні вимоги ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 02.08.2018 року позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

16.08.2018 року на виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху позивач надав листа з копіями підтверджуючих документів про звільнення його від сплати судового збору.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 17.08.2018 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.

25.09.2018 року від Державної установи Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України до суду надійшов відзив на позовну заяву з додатками, в якому представник вважає наявність підстав для закриття провадження у справі з підстав, передбачених ч.1 п.2 за відсутністю предмету спору.

Позивач ОСОБА_2 01.10.2018 року надав суду відповідь на відзив, в якому зазначає, що доводи відповідача не відповідають обставинам справи, не ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають відхиленню.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема з трудових правовідносин.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки позивача було звільнено з роботи і він вважає таке звільнення незаконним, що свідчить про виникнення трудового спору, а тому відсутні правові підстави для закриття провадження у справі за п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що наказом Міністерства юстиції України від 28.11.2016 року №5341/к затверджено організаційну структуру та штат Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, згідно додатку 1 до якого передбачено відділ кадрової роботи у складі восьми штатних одиниць.

Наказом Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України від 31.01.2017 року №ДЗД/16-13/179-17, ОСОБА_2, новоприйнятого, призначено на посаду начальника відділу кадрової роботи Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України.

Наказом заступника Міністра юстиції України від 15.03.2017 року №878/5 утворено державну установу Управління з питань забезпечення діяльності та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України . Припинено Департамент забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України (код ЄДРПОУ 08565003) та бюджетну установу Управління капітального будівництва та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України (код ЄДРПОУ 26346753) в результаті реорганізації шляхом приєднання до державної установи Управління з питань забезпечення діяльності та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України . Установлено, що після завершення процедури припинення Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України , бюджетної установи Управління капітального будівництва та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України , їх права та обов'язки перейдуть до державної установи Управління з питань забезпечення діяльності та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України .

Відповідно до пунктів 1.3., 1.5. Положення про державну установу Управління з питань забезпечення діяльності та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України , вказана державна установа є юридичною особою, структура, штатний розпис та кошторис якої затверджується Мінюстом. До структури вказаної установи входять міжрегіональні підрозділи технічного нагляду та забезпечення діяльності як відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.

Наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2017 року №1223/к затверджено структуру та штат державної установи Управління з питань забезпечення діяльності та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України згідно з додатками 1, 2 (пункти 1, 2 наказу); визнано таким, що втратив чинність наказ Міністерства юстиції України від 28.11.2016 року №5341/к та скорочено організаційну структуру та штат Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби (пункт 3 наказу).

Відповідно до наказу Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України від 04.07.2017 року №ДЗД/16-61/179-17, ОСОБА_2, начальника відділу кадрової роботи Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України звільнено за ч.1 п.1 ст. 40 КЗпП України (через скорочення штату) з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати та, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС, три середньомісячні заробітні плати, установивши йому премію за липень місяць у розмірі 5500 гривень, 04 липня 2017 року. Виплатити компенсацію за невикористану щорічну відпустку, за період роботи з 01.02.2017 по 04.07.2017, у кількості 10 календарних днів. Вказаний наказ видано на підставі пропозиції УЗДР ДКВС України; посвідчення серії НОМЕР_1, наказу Міністерства юстиції України від 28.03.2017 року №1223/к.

Наказом Міністерства юстиції від 14.07.2017 року №2239/5 перейменовано державну установу Управління з питань забезпечення діяльності та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України у державну установу Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України та затверджено Положення про вказану установу.

Як вбачається з витягу з ЄДРПОУ юридична особа - Департамент забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, ідентифікаційний код - 08565003, з 17.03.2017 року перебуває в стані припинення, а юридичну особу - Державну установу Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України , ідентифікаційний код - 41220556, зареєстровано 17.03.2017 року.

Відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення за цієї підставою допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За статтею 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Згідно п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів №9 від 06.11.1992р. із змінами, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, дія трудового договору працівника продовжується (ч.3 ст.36 КЗпП). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де зберіглося його попереднє місце роботи.

Згідно статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Як вбачається з матеріалів справи, про наступне вивільнення в зв'язку із реорганізацією та скороченням організаційної структури та штату Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України позивач був попереджений у встановлений ч.1 ст.492 КЗпП України строк та відмовився від переведення на іншу посаду в державній установі Управління з питань забезпечення діяльності та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України .

Наказ Міністерства юстиції України від 28.03.2017 року №1223/к, яким скорочено організаційну структуру та штат Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України та на підставі якого було винесено оскаржуваний наказ про звільнення позивача з роботи, є чинним та не визнаний незаконним чи не скасований у встановленому законом порядку.

Наказ заступника Міністра юстиції України від 15.03.2017 року №878/5, яким утворено державну установу Управління з питань забезпечення діяльності та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України та припинено Департамент забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України , також є чинним та ніким не скасований.

Посилання позивача на порушення роботодавцем при його звільненні вимог статті 42 КЗпП України є безпідставним, оскільки наказом Мінюсту від 28.03.2017 року №1223/к визнано таким, що втратив чинність наказ від 28.11.2016 року №5341/к, яким було затверджено організаційну структуру та штат Департаменту, де працював позивач та скорочено організаційну структуру та штат вказаного Департаменту, що не передбачає залишення на роботі працівників з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці. Попереднє місце роботи в установі, з якої позивач був звільнений до реорганізації, не збері глося.

Таким чином, при звільненні ОСОБА_2 за п.1 ст.40 КЗпП України роботодавцем було дотримано норми трудового законодавства.

Судом встановлено, що реорганізація установи, де працював позивач, дійсно відбулась, що надало роботодавцю підстави для звільнення працівника у зв'язку із скороченням штату працівників і ця обставина підтверджується матеріалами справи.

Також слід зазначити, що позов пред'явлено до Генеральної дирекції Державної кримінально-виконавчої служби України, з якою позивач не перебував у трудових відносинах та на дату пред'явлення позову юридична особа - роботодавець позивача перебуває в стані припинення.

Оскільки звільнення ОСОБА_2 проведено у відповідності до норм трудового законодавства, тому суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача та відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 82, 141, 259, 263, 265, 279 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_2 до Генеральної дирекції Державної кримінально-виконавчої служби України (Управління з питань забезпечення діяльності та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України, Департаменту забезпечення діяльності державної кримінально-виконавчої служби України) про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: