Постанова

від 06.12.2018 по справі 295/8529/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/8529/17 Головуючий у 1-й інст. Полонець С. М.

Категорія 53 Доповідач Григорусь Н. Й.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.

суддів Борисюка Р.М., Галацевич О.М.

секретаря судового засідання Гайдамащук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №295/8529/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 02 жовтня 2018 року, ухвалене суддею Полонцем С.М. у м. Житомирі

в с т а н о в и в :

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив поновити його на посаді начальника кадрової роботи державної установи Управління з питань забезпечення діяльності та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України (Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України) та стягнути на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, з дня звільнення до дня поновлення на роботі.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 03 серпня 2018 року відмовлено у відкритті провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України.

05 липня 2018 року постановою Апеляційного суду Житомирської області скасовано вищевказану ухвалу судді, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У серпні 2018 року ОСОБА_1 подав до суду позовну заяву у новій редакції з позовними вимогами до Генеральної дирекції Державної кримінально-виконавчої служби України (Управління з питань забезпечення діяльності та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України, Департаменту забезпечення діяльності державної кримінально-виконавчої служби України), в якій просив: визнати незаконним та скасувати наказ заступника Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, голови комісії з реорганізації від 04.07.2017 № ДЗД/16-61/179-17 про його звільнення з посади начальника кадрової роботи ДЗД ДКВС України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України; поновити його на посаді начальника кадрової роботи в Державній установі Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України та стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, з дня звільнення до дня поновлення на роботі, та понесені ним судові витрати.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 02 жовтня 2018року позов залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків обставинам справи, просить вказане рішення суду скасувати, винести нове - про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Зокрема зазначає, що наказом першого заступника Міністра юстиції України від 15.03.2017 № 878 утворено державну установу Управління з питань забезпечення діяльності та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України , та припинено Департамент забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України в результаті реорганізації шляхом приєднання до утвореного Управління. Фактично відбулося злиття Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України і Управління капітального будівництва та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України. Таким чином, дані обставини не давали роботодавцю підстав для звільнення у зв'язку зі скороченням штату працівників. У разі зміни власника підприємства або у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується, а тому, в даному випадку, його звільнення та інших працівників не повинно було відбутися. При цьому, звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у даному випадку можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників. Наказом державного секретаря Міністра юстиції України від 28.03.2017 № 1223/к затверджено структуру та штат державної установи Управління з питань забезпечення діяльності та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України та згідно якого відділ кадрової роботи збільшився на одну одиницю і становив дев'ять штатних одиниць. Таким чином, не відбулося ані скорочення чисельності, ані скорочення штату працівників в ДЗД ДКВС України та Управлінні капітального будівництва та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України. Отже, посада начальника кадрової роботи ДЗД ДКВС України, яку він обіймав, зберіглася в державній установі Управління з питань забезпечення діяльності та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України , яку в послідуючому згідно наказу Міністерства юстиції України від 14.07.2017 № 2239/5 перейменовано у Державну установу Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України . Проте, суд на ці обставини уваги не звернув та безпідставно залишив його позов без задоволення.

Державна установа Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України у поданому до суду відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилалася на те, що рішення суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач з відповідачем не перебував у трудових відносинах та на дату пред'явлення позову юридична особа-роботодавець - ДЗД ДКВС України перебуває в стані припинення. Також судом було правильно встановлено, що реорганізація установи, де працював позивач, дійсно відбулась, а тому відповідача було звільнено у зв'язку зі скороченням штату працівників.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 28.10.2016 № 2984/5 Департамент забезпечення діяльності пенітенціарної служби перейменовано на Департамент забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України та наказом від 23 листопада 2016 року № 3316/5 затверджено Положення про бюджетну установу ДЗД ДКВС України (а.с. 14-15).

Наказом Міністерства юстиції України 28 листопада 2016 року № 5341/к затверджено організаційну структуру та штат Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України. Згідно додатку 1 до вказаного наказу передбачено відділ кадрової роботи у складі восьми штатних одиниць (а.с. 20).

Згідно наказу Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України від 31 січня 2017 року № ДЗД/16-13/179-17, ОСОБА_1, новоприйнятого, призначено на посаду начальника відділу кадрової роботи Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України (а.с. 28).

Наказом заступника Міністра юстиції України від 15 березня 2017 року № 878/5 утворено державну установу Управління з питань забезпечення діяльності та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України . Цим же наказом припинено Департамент забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України та бюджетну установу Управління капітального будівництва та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України в результаті реорганізації шляхом приєднання до державної установи Управління з питань забезпечення діяльності та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України . Встановлено, що після завершення процедури припинення Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України і бюджетної установи Управління капітального будівництва та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України , їх права та обов'язки перейдуть до державної установи Управління з питань забезпечення діяльності та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України . Визнано таким, що втратив чинність, наказ МЮУ від 23.11.2016 № 3316/5 (а.с. 34).

Відповідно до пунктів 1.3., 1.5. Положення про державну установу Управління з питань забезпечення діяльності та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України , вказана державна установа є юридичною особою, структура, штатний розпис та кошторис якої затверджується Мін'юстом. До структури даної установи входять міжрегіональні підрозділи технічного нагляду та забезпечення діяльності як відокремлені підрозділи без створення юридичної особи (а.с. 35).

Наказом Міністерства юстиції України від 28 березня 2017 року № 1223/к затверджено структуру та штат державної установи Управління з питань забезпечення діяльності та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України згідно з додатками 1, 2 (пункти 1, 2 наказу). Цим же наказом визнано таким, що втратив чинність наказ Міністерства юстиції України від 28.11.2016 № 5341/к та скорочено організаційну структуру та штат Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби (пункт 3 наказу) (а.с. 47). Даним наказ ніким не оскаржується та є чинним (а.с. 47).

З вищевказаним наказом ОСОБА_1 був ознайомлений 10.04.2017, про що свідчить його підпис у розверстці для ознайомлення персоналу ДЗД ДКВС України з наказом Мін'юсту від 28.03.2017 № 1223/к щодо скорочення організаційної структури та штату ДЗД ДКВС України (а.с. 56-57).

04.05.2017 ОСОБА_1 повідомлено про скороченням його посади в штаті ДЗД ДКВС України на підставі наказу Мін'юсту від 15.03.2017 та запропоновано посаду - начальника відділення обслуговування інженерних мереж та фондів адміністративно-господарського відділу. Від даної пропозиції відповідач відмовився, про що свідчить його підпис у пропозиції (а.с. 59).

Згідно наказу Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України від 04.07.2017 року № ДЗД/16-61/179-17, ОСОБА_1, начальника відділу кадрової роботи Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України звільнено за ч. 1 п. 1 ст. 40 КЗпП України (через скорочення штату) з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати та, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС, три середньомісячні заробітні плати, 04 липня 2017 року. Також виплачено компенсацію за невикористану щорічну відпустку, за період роботи з 01.02.2017 по 04.07.2017, у кількості 10 календарних днів. Вказаний наказ видано на підставі пропозиції УЗДР ДКВС України; посвідчення серії А № 304725, наказу Міністерства юстиції України від 28.03.2017 року № 1223/к (а.с. 64).

Наказом Міністерства юстиції від 14 липня 2017 року № 2239/5 державну установу Управління з питань забезпечення діяльності та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України перейменовано у державну установу Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України . Цим же наказом затверджено Положення про вказану установу (а.с. 197) .

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення за цієї підставою допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За статтею 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Згідно п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06.11.1992 зі змінами, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, дія трудового договору працівника продовжується (ч. 3 ст. 36 КЗпП). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де зберіглося його попереднє місце роботи.

Згідно статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку із реорганізацією та скороченням організаційної структури та штату Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника відділу кадрової роботи ДЗД ДКВС України за ч. 1 п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Позивач був попереджений у встановлений ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України строк та відмовився від переведення на іншу посаду в державній установі Управління з питань забезпечення діяльності та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України .

Наказом Мінюсту від 28 березня 2017 року № 1223/к визнано таким, що втратив чинність наказ від 28.11.2016 № 5341/к Про затвердження організаційної структури та штат Департаменту забезпечення діяльності ДКВС України , де працював позивач та скорочено організаційну структуру та штат вказаного Департаменту, що не передбачає залишення на роботі працівників з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці, попереднє місце роботи в установі, з якої ОСОБА_1 був звільнений до реорганізації, не зберіглося.

Враховуючи викладене, реорганізація установи, де працював позивач, дійсно відбулася, що надало роботодавцю підстави для звільнення працівника у зв'язку із скороченням штату працівників і ця обставина підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, при звільненні ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України роботодавцем було дотримано усі норми трудового законодавства.

Матеріали справи свідчать про те, що наказ заступника Міністра юстиції України від 15.03.2017 № 878/5, яким утворено державну установу Управління з питань забезпечення діяльності та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України та припинено Департамент забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України та наказ Міністерства юстиції України від 28.03.2017 № 1223/к, яким скорочено організаційну структуру та штат Департаменту забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України (на підставі якого було винесено оскаржуваний наказ про звільнення ОСОБА_1.) є чинними, та не скасовані у встановленому законом порядку.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що юридична особа - Департамент забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, ідентифікаційний код - 08565003, з 17.03.2017 перебуває в стані припинення, а юридичну особу - Державну установу Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України , ідентифікаційний код - 41220556, зареєстровано 17.03.2017.

За таких обставин, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позов не підлягає задоволенню, оскільки реорганізація установи, де працював позивач, дійсно відбулася, у зв'язку з чим ОСОБА_1 було звільнено у зв'язку зі скороченням штату працівників. Окрім того, позов пред'явлено до Генеральної дирекції Державної кримінально-виконавчої служби України, з якою позивач не перебував у трудових відносинах та на дату пред'явлення позову юридична особа - роботодавець позивача не ліквідована, хоча і перебуває в стані припинення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Будь-яких належних та допустимих доказів для спростування висновків суду першої інстанції, передбачених статтями 76, 77, 78 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 376 ЦПК України, апелянтом не представлено.

Рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 258-259, 367-368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 02 жовтня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст складено 10.12. 2018.