Постанова

від 25.09.2018 по справі 5016/4074/2011(9/57)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року м. ОдесаСправа № 5016/4074/2011(9/57) Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.,

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Одеський апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)

Секретар судового засідання: Молодов В.С.;

Учасники справи в судове засідання не з'явились.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в особі уповноваженої особи на ліквідацію АТ «Родовід Банк» - ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.07.2018 року про відмову у задоволенні скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця

у справі №5016/4074/2011(9/57)

за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Волмар» , в особі ліквідатора ОСОБА_3, 54029, АДРЕСА_1 (м. Миколаїв, вул. Пушкінська, 73)

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Центр-95» , 57171, Миколаївська область, Миколаївській район, с. Шурине, вул. Поштова, 19

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача: Універсальна Біржа «Південь» , 54001, . Миколаїв, вул. Садова, 3

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» , м. Київ, вул.Артема, 52-а оф. 174.

про розірвання договорів купівлі-продажу від 05.12.2008 року, вилучення та повернення майна. -

(суддя першої інстанції: Алексєєв А.П., дата та місце прийняття ухвали:16.07.2018, Господарський суд Миколаївської області, м.Миколаїв, вул.Адміральська, 22)

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.07.2018 (суддя - Алексєєв А.П.) відмовлено у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства Родовід Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Родовід Банк (далі - ПАТ Родовід Банк ) на дії державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби м.Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_4 при примусовому виконанні наказу господарського суду Миколаївської області від 03.12.2012 року у справі № 5016/4074/2011(9/57) про стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Агрофірми Волмар на користь ПАТ Родовід Банк 3239,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ПАТ «Родовід Банк» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нову, якою визнати бездіяльність Державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби м.Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_4 у виконавчому провадженні ВП №52626177 незаконною, скасувати постанову Державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби м.Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_4 від 23.05.2018 про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні ВП №52626177 та вирішити питання про продовження виконавчих дій у даному виконавчому провадженні.

Заявник апеляційної скарги вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною, необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що Державним виконавцем не було вжито належних заходів по розшуку майна боржника шляхом направлення запитів до МРЕВ ДАІ УМВС України Миколаївської області та до Інспекції державного технічного нагляду у Миколаївській області про наявність у боржника авторото

Заявник апеляційної скарги вважає, що дій, які б сприяли повному, ефективному та своєчасному здійсненню заходів примусового виконання рішень в повному об'ємі державним виконавцем не здійснено.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13.08.2018 апеляційну скаргу ПАТ «Родовід Банк» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.07.2018 у справі №5016/4074/2011(9/57) залишено без руху.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2018 відкрито апеляційне провадження по справі №5016/4074/2011(9/57) за апеляційною скаргою ПАТ «Родовід Банк» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.07.2018.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.09.2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Родовід Банк» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.07.2018 року у справі №5016/4074/2011(9/57) призначено до розгляду на 25.09.2018.

25.09.2018 до Одеського апеляційного господарського суду від ПАТ Родовід Банк надійшло клопотання, в якому апелянт просить розглянути апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.07.2018 без його участі за наявними матеріалами справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника в судове засідання по справі №5016/4074/2011(9/57).

В судове засідання інші представники сторін не з'явились, не повідомивши завчасно про причини неявки. Про дату, час та місце проведення судового засідання по справі повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "ОСОБА_3 проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Відповідно до ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст.ст. 120, 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач та треті особи не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст.263 Господарського процесуального кодексу України та не надали суду відзиви на апеляційну скаргу, що згідно з ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

За нормами ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права та застосування норм матеріального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Агрофірма Волмар звернулось до господарського суду із позовом від 05.12.2011 до відповідача - ТОВ Центр-95 про розірвання договорів купівлі-продажу №5056, №5055, №5054, укладених 05.12.2008, вилучення майна, яке було предметом продажу та повернення його позивачу.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13.02.2012 року (суддя І.Г. Філінюк) позов задоволено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.11.2012 року рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.02.2012 року скасовано в частині вилучення у ТОВ Центр-95 та передачі на ТОВ Агрофірми Волмар майна. В позові в цій частині відмовлено. В решті рішення суду залишено без змін. Стягнуто з ТОВ Центр-95 на користь ТОВ Агрофірма Волмар 941грн. судового збору за подачу позову. Стягнуто з ТОВ Агрофірми Волмар на користь ПАТ Родовід Банк 3239,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

На виконання зазначеної постанови 03.12.2012 року Господарським судом Миколаївської області були видані відповідні накази, в тому числі наказ про стягнення з ТОВ Агрофірми Волмар на користь ПАТ Родовід Банк 3239,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою державного виконавця від 15.11.2016 відкрито виконавче провадження №52626177 на підставі заяви про відкриття виконавчого провадження представника стягувача та наказу у справі № 5016/4074/2011(9/57) виданого 03.12.2012 року Господарським судом Миколаївської області про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Волмар на користь Публічного акціонерного товариства Родовід Банк грошових коштів у розмірі 3239,50 грн. Зазначеною постановою також стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 323,95 грн. (том 2 а.с. 199)

Постановою державного виконавця від 23.05.2018 наказ господарського суду Миколаївської області від 03.12.2012 року у справі №5016/4074/2011(9/57) про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Волмар на користь публічного акціонерного товариства Родовід Банк грошових коштів у розмірі 3239,50 грн. повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними). (том 2 а.с. 218)

19.06.2018 до Господарського суду Миколаївської області від ПАТ Родовід Банк надійшла скарга на дії (бездіяльність) Державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_4 при примусовому виконанні наказу Господарського суду Миколаївської області від 03.12.2012 року у справі № 5016/4074/2011(9/57) про стягнення з ТОВ Агрофірми Волмар на користь ПАТ Родовід Банк 3239,50 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги, відповідно до якої скаржник просить:

- визнати бездіяльність державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_4 у виконавчому провадженні № 52626177 незаконною;

- скасувати постанову Державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_4 від 23.05.2018 про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні № 52626177 та вирішити питання про продовження виконавчих дій в даному виконавчому провадженні.

В обґрунтування скарги скаржник зазначає, що Державним виконавцем в порушення приписів ст. ст. 1, 2, 18 Закону України Про виконавче провадження , ст. 19 Конституції України, Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, не здійснено всіх дій, які б сприяли повному, ефективному та своєчасному здійсненню заходів примусового виконання рішення суду.

Як зазначалося раніше, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.07.2018 відмовлено у задоволенні скарги ПАТ Родовід Банк на дії державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби м.Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_4 при примусовому виконанні наказу господарського суду Миколаївської області від 03.12.2012 у справі № 5016/4074/2011(9/57) про стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Агрофірми Волмар на користь ПАТ Родовід Банк 3239,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця, суд першої інстанції, з посиланням на положення Закону України Про виконавче провадження , виходив з того, що доданими до матеріалів справи доказами підтверджується вжиття державним виконавцем усіх відповідних заходів примусового виконання та встановлено обставини, які зумовили прийняття рішення про повернення виконавчого документу.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм чинного процесуального законодавства та застосування норм матеріального права, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення Іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

За приписами ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: - накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; - накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; - здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням .

Згідно п. 3 ч. 3ст. 18 Закону України Про виконавче провадження , виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми вчасності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Відповідно до п. 6 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року (далі Інструкція) під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" та іншими нормативно-правовими актами.

Частинами 4, 5 ст. 24 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Відповідно до ч.2 ст. 36 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

За змістом ст. 13 Закону України Про виконавче провадження під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України Про виконавче провадження виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи обґрунтованість оскаржуваної стягувачем ухвали, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судом першої інстанції здійснено ретельну перевірку матеріалів виконавчого провадження, яке містять докази реального здійснення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення суду у даній справі відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження .

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ТОВ Агрофірма Волмар , яка сформована державним виконавцем Бутенко А.В. 19.01.2018 року за №111155210, у реєстрі прав власності на нерухоме майно відомості відсутні. (том 2 а.с. 200-201)

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що в матеріалах виконавчого провадження містяться докази звернення державного виконавця до установ та організацій з метою виявлення майна боржника, зокрема: згідно відповіді Державної фіскальної служби України №1031746836 від 05.12.2017 на запит державного виконавця щодо рахунків, відкритих ТОВ Агрофірма Волмар , боржником відкрито чотири рахунки:

№26003165107001 у Миколаївській філії АБ ПРИВАТІНВЕСТ (код фінансової установи 326892);

№ 26008327101 у філії ПАТ ЕНЕРГОБАНК в м. Миколаїв (код фінансової установи 326643);

№ 26048226064079 у Миколаївському РУ ПРИВАТБАНК (код фінансової установи 326610);

№ 26002226064060 у Миколаївському РУ ПРИВАТБАНК (код фінансової установи 326610). (том 2 а.с. 205)

19.01.2018 року державним виконавцем Бутенко А.В. винесено постанову у ВП №52626177 про арешт коштів у сумі 3763,45 грн. (3239,50 грн. + виконавчий збір 323,95 грн. + витрати виконавчого провадження 200,00 грн.), що знаходяться на усіх рахунках АБ ПРИВАТІНВЕСТ , ПАТ ЕНЕРГОБАНК та ПАТ КБ ПРИВАТБАНК , в тому числі тих, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. (том 2 а.с. 206-207)

19.01.2018 державним виконавцем Бутенко А.В. листом № 1113/14.23-36/8 надіслано до АБ ПРИВАТІНВЕСТ , ПАТ ЕНЕРГОБАНК та ПАТ КБ ПРИВАТБАНК копію постанови від 19.01.2018 про арешт коштів боржника. У листі від 19.01.2018 року державним виконавцем також зазначено, що банківським установам необхідно повідомити Заводський відділ ДВС про наявність, недостатність або відсутність коштів для виконання постанови. (том 2 а.с. 206)

Листом №20.1.0.0.0/7-20180130/2519 від 01.02.2018 ПАТ КБ ПРИВАТБАНК повідомив Заводський відділ ДВС про відсутність відкритих поточних рахунків боржника для накладення арешту (том 2 а.с. 214)

Як вбачається з матеріалів справи, відповіді від АБ ПРИВАТІНВЕСТ та ПАТ ЕНЕРГОБАНК не надійшло, оскільки вони не здійснюють банківської діяльності з обслуговування рахунків (знаходяться в стані припинення).

23.05.2018 року державним виконавцем Бутенко А.В. здійснено вихід за юридичною та поштовою адресами боржника та встановлено, що за даними адресами ТОВ Агрофірма Волмар не знаходиться.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за адресою: 54029, АДРЕСА_2 (юридична адреса боржника), яка сформована державним виконавцем Бутенко А.В. 23.05.2018 року за № 129103528 (том 2 а.с. 216) трикімнатна квартира за вказаною адресою належить фізичній особі ОСОБА_5 на праві приватної власності.

Таким чином, доводи стягувача про те, що державним виконавцем не вжито всіх заходів з примусового виконання рішення, а саме щодо виявлення рахунків та майна боржника, на яке може бути звернено стягнення, спростовуються матеріалами виконавчого провадження та наявними у справі доказами.

Судова колегія зазначає, що безрезультатність вчинених державним виконавцем вищезазначених заходів примусового стягнення з боржника суми коштів за наказом суду у даній справі, не може свідчити про його бездіяльність в цілому.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно вжиття державним виконавцем необхідних заходів примусового виконання та встановлено обставини, які зумовили прийняття рішення про повернення виконавчого документа стягувачу.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що державним виконавцем не вжито належних заходів по розшуку майна боржника шляхом направлення запитів до МРЕВ ДАІ України Миколаївської області та до Інспекції державного технічного нагляду у Миколаївській області про наявність у боржника автомотранспортних засобів, тракторів, сільськогосподарської техніки, до Головного управління статистики, до ПАТ Національний депозитарій України щодо наявності цінних паперів, депозитарної діяльності, колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду не приймаються до уваги, оскільки невиконання зазначених дій не свідчить про бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби під час здійснення виконавчого провадження, а вчинення таких дій для державного виконавця в силу Закону не є обов'язковим.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи обґрунтованість оскаржуваної стягувачем ухвали, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судом першої інстанції здійснено ретельну перевірку матеріалів справи та виконавчого провадження, яке містять докази здійснення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення суду у даній справі відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження .

Таким чином, доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними матеріалами справи, а прийняту у справі ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.07.2018 року у справі №5016/4074/2011(9/57) слід вважати такою, що відповідає нормам процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування, не вбачається.

Стаття 276 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в особі уповноваженої особи на ліквідацію АТ «Родовід Банк» - ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.07.2018 року у справі №5016/4074/2011(9/57) - без змін.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу, Одеський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в особі уповноваженої особи на ліквідацію АТ «Родовід Банк» - ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.07.2018 року у справі №5016/4074/2011(9/57) - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.07.2018 року у справі №5016/4074/2011(9/57) - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 286, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

ОСОБА_6