Рішення

від 25.09.2018 по справі 658/1901/18

КАХОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 658/1901/18

(провадження № 2/658/1058/18)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року Каховський міськрайонний суд Херсонської області в складі

головуючого судді Под'ячевої І.Д.,

при секретарі Левицькій Н.Я., Бердніковій С.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1;

представника відповідача ОСОБА_2

представника третіх осіб ОСОБА_3

розглянувши в місті Каховці у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 (треті особи ПП СВ-Імпекс , ФГ Нива ) про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 19 травня 2000 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Каховського міськвиконкому Херсонської області, про що зроблено актовий запис № 63.

Одночасно позивач просить поділити спільне майно подружжя, яке є об'єктом спільної сумісної власності, визнавши за ОСОБА_4 право особистої власності на:

Комплекс Виробнича база вартістю 390000 грн.;

Установку для вентиляції та кондиціювання повітря вартістю 1147358 грн. 33 коп.;

Фільтр автоматичний вартістю 80912 грн. 50 коп.;

Трактор колісний Беларусь - 1221,2 вартістю 165000 грн.;

Трактор Беларусь 920 вартістю 127500 грн.

В обґрунтування позову ОСОБА_4 зазначається, що з 2000 року вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_5, від шлюбу є діти ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та Данііл - ІНФОРМАЦІЯ_2. З липня 2017 року з відповідачем не проживає, сумісного домогосподарства немає, за глибоким переконанням позивача подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає, відсутні підстави для примирення, суперечок щодо місця проживання дітей також немає.

Разом з тим, за час шлюбу ОСОБА_5 став фізичною особою підприємцем, з 2009 року зареєстрував ПП Агро-Максі , кінцевим бенефіціаром є також він. Таким чином, на думку позивача, все майно яке належить ПП Агро-Максі придбано під час перебування у шлюбі, за кошти сім'ї та використовувались для отримання прибутку в інтересах сім'ї, а тому позивач вважає, що на певну частину майна, вона, як дружина, має право у разі розлучення із відповідачем, оскільки в розумінні ст. 61 СК України майно підприємства є спільним майном подружжя.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі та окремо пояснив, що відповідачем приватне підприємство було створено та зареєстровано під час перебування в шлюбі та на кошти сім'ї. З урахуванням роз'яснень Конституційного Суду України, які надані в рішенні від 19 вересня 2012 року в справі № 17-рп2012 положення частини 1 статті 61 Сімейного кодексу України треба розуміти так, що статутний капітал та майно приватного підприємства є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а тому позивач має право на певну частину майна підприємства, яке створено чоловіком за час сумісного проживання. Крім того, представником зазначалось, що оскільки речі, на які позивач просить визнати право особистої власності, придбано сторонами під час шлюбу, враховуючи те, що ці речі не є особистою власністю ОСОБА_5, та те, що вартість речей, які позивач просить виділити у приватну власність становить 1910770 грн., що навіть менше ніж половина вартості усього спільного майна, нажитого подружжям у шлюбі, вважає за можливе просити суд про визнання за позивачем права особистої власності на перераховане в позові майно.

Позивач особисто до судового засідання не з'явилась.

Відповідач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, проти розділу майна не заперечує та просить позовну заяву задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні також не заперечував проти задоволення позовної заяви ОСОБА_4, одночасно зазначив, що відповідач під час подання позивачем заяви про розлучення та поділ спільного майна був проти такого поділу, однак дізнавшись про рішення Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року в справі № 17-рп2012 зрозумів, що іншого варіанту крім як погодитись із поділом майна шляхом визнання права особистої власності за позивачем на певне майно підприємства немає, тому і звернувся до суду із заявою про визнання позову.

В судовому засіданні представник позивача відмовився від розгляду заяви про витребування додаткових доказів у відповідача, оскільки відповідачем позов визнано та частину документів надано добровільно.

Ухвалою суду, яку внесено до протоколу судового засідання, вирішено не розглядати заяву представника позивача про витребування доказів від 04 червня 2018 року.

23 липня 2018 року до суду надійшла заява про залучення в якості третьої особи ПП СВ-Імпекс .

09 серпня 2018 року надійшла заява про залучення в якості третьої особи ФГ Нива .

Ухвалою Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 16 серпня 2018 року ПП СВ-Імпекс та ФГ Нива залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору.

Представник ПП СВ - Імпекс та ФГ Нива в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_4 в частині визнання за нею права особистої власності на майно ПП Агро-Максі , при цьому зазначав, що подружжя не є власниками майна, яке належить ПП Агро-Максі , оскільки все майно придбавалось саме підприємством. В обґрунтування відсутності підстав для визнання майна підприємства спільною сумісною власністю подружжя представник послався на рішення Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року в справі № 6-79ЦС13, згідно якого передавання подружжям свого спільного сумісного майна до статутного фонду ПП Агро-Максі , заснованого відповідачем, майно переходить у приватну власність підприємства, а у позивача право власності на майно (тобто речове право) трансформується у право вимоги зобов'язальне право , сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна, у разі поділу майна подружжя, а не право власності на саме майно або право вимоги на половину отриманого доходу від діяльності підприємства, або половини майна, що залишилось після ліквідації підприємства. Звернення подружжя до суду із позовом про поділ майна представник третіх осіб пов'язує із наявністю у ПП Агро-Максі боргів перед ПП Св-Імпекс та ФГ Нива , та небажанням виконувати рішення суду щодо виплати боргів у загальному розмірі 2704115 грн.. Також представником зазначено, що все майно підприємства на цей час описано та арештовано відповідно до постанови Державної виконавчої служи, у зв'язку з відкриттям виконавчого провадження на підставі наказів Господарського суду Херсонської області.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи представника позивача, представника відповідача та представника третіх осіб, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_4.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклали шлюб 19 травня 2000 року, що підтверджується відповідним свідоцтвом (а.с.13).

Від шлюбу народились діти ОСОБА_6, 05 вересня 2012 року та ОСОБА_6 Данііл, ІНФОРМАЦІЯ_3.

ОСОБА_5 05 травня 2005 року зареєструвався як фізична особа підприємець.

29 жовтня 2013 року відповідач припинив підприємницьку діяльність, як ФОП.

07 квітня 2009 року було зареєстровано приватне підприємства Агро-Максі , засновником та єдиним бенефіціарним власником якого є ОСОБА_5.

З 05 травня 2016 року ОСОБА_5 є керівником зазначеного приватного підприємства.

31 березня 2017 року ПП Агро-Максі на підставі договору купівлі-продажу придбало комплекс, виробничу базу, розташовану за адресою: м. Каховка, вул. Соборності, 130/1 (а.с. 38-39).

Станом на 31 грудня 2017 року балансова вартість основних засобів підприємства становить 4136143 грн. 52 коп..

Відповідно до ч. 1 ст. 110 та ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Враховуючи той факт, що позивачка та відповідач категорично в позовній заяві та в заяві про визнання позову наполягають на розірванні шлюбу, проживають окремо, питання можливості примирення не розглядають, з огляду на положення ч. 1 ст. 110, ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення в частині розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Згідно ч. 2 ст. 114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Щодо позовних вимог про поділ майна подружжя слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно ст. 5 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Зі змісту наведених норм Цивільного процесуального кодексу України вбачається, що метою звернення особи до суду повинно бути захист його порушеного, невизнаного або оспорюваного права, тобто судове рішення в цивільній справі повинно захистити, відновити або встановити конкретні порушенні права, свободи та інтереси фізичної особи.

Відповідно до ст. 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Заслухавши представників позивача та відповідача суд встановив, що між подружжям спору щодо визначення яке майно є спільним сумісним немає, також немає спору щодо поділу такого спільного майна, тобто між подружжям взагалі не існує спору щодо поділу спільного майна подружжя, яке перебуває в їх спільній сумісній власності.

Такий висновок суду також підтверджується зверненням до суду представників сторін із мировою угодою про поділ майна подружжя, яку укладено без врахування прав третіх осіб, залучених до участі у справі, у зв'язку з чим було відмовлено в її затвердженні.

Оскільки між сторонами не існує спору щодо визначення яке майно є спільним сумісним, судом не приймається до уваги посилання сторін на визначення, що є спільним сумісним майном подружжя, яке надано в рішенні Конституційного суду України від 19 вересня 2012 року № 17-рп/2012 та в постанові Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року в справі № 6-79ЦС13, оскільки зазначені судові рішення можуть застосовуватись лише за наявності спору між подружжям.

Таким чином, суд не надає оцінку доводам щодо наявності підстав для віднесення або не віднесення майна підприємства Агро-Максі до спільного майна подружжя.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Приватне підприємство Агро-Максі є самостійною юридичною особою, яке відповідно до норм цивільного законодавства має певні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів поділу між подружжям належить майно, яке є власністю юридичної особи ПП Агро-Максі , тобто судове рішення в цивільній справі щодо поділу майна подружжя може вплинути на права та обов'язки приватного підприємства, як самостійної юридичної особи, тобто виконання певних обов'язків ПП Агро-Максі перед третіми особами, а саме ПП Св-Імпекс та ФГ Нива , тобто підприємствами, які на цей час є стягувачами у виконавчому провадженні відкритому щодо боргових зобов'язань ПП Агро-Максі .

Як встановлено матеріалами справи, відповідачем у справі є ОСОБА_5, як фізична особа та чоловік ОСОБА_4, з яким остання хоче розлучитись та поділити спільне майно.

Одночасно ОСОБА_5 є засновником та власником ПП Агро-Максі , однак будь-яких клопотань щодо залучення ПП Агро-Максі до участі у справі від відповідача як керівника та власника підприємства не надходило.

Відповідно до ст. 53 ЦПК України залучення судом третьої особи до участі у справі здійснюється на підставі заяви самої третьої особи або за заявою учасника справи.

В статті 54 ЦПК України визначено наступне, якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред'явити вимоги до сторони, така сторона зобов'язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. До такої заяви повинні бути додані докази про направлення її копії особі, про залучення якої як третьої особи подана заява.

У разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред'явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред'явленого цією третьою особою до такої сторони.

Частиною 4 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням викладеного суд позбавлений права приймати рішення щодо прав та обов'язків юридичної особи, яка не залучена до участі у справі.

Відповідно до ст. 80 та 81 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом в підготовчому судовому засіданні з'ясовувались всі питання пов'язанні із позицією сторін щодо позову, наявності клопотань, уточнення позову та витребування доказів.

Представники сторін клопотання не заявляли, позов не уточнювали, із клопотанням про витребування доказів не звертались, а тому суд розглядає позов на підставі тих доказів та пояснень, які надані до суду в підтвердження обґрунтованості позовних вимог.

Також суд звертає увагу, що в позовній заяві позивачем, з чим погодився відповідач, ставиться питання щодо визнання за нею права власності на комплекс Виробнича база вартістю 390000 грн.; установку для вентиляції та кондиціювання повітря вартістю 1147358 грн. 33 коп.; фільтр автоматичний вартістю 80912 грн. 50 коп.; трактор колісний Беларусь - 1221,2 вартістю 165000 грн.; трактор Беларусь 920 вартістю 127500 грн.

Однак, сторонами не надано будь-яких документів, які підтверджують належність цих речей позивачу або відповідачу та навіть належність цих речей ПП Агро-Максі .

Так, в переліку основних засобів підприємства, які надано до суду представником відповідача (а.с. 120), відсутні такі речі, як установка для вентиляції та кондиціювання повітря вартістю 1147358 грн. 33 коп., трактор Беларусь 920 вартістю 127500 грн., а інші рухомі та нерухомі речі, які зазначені в позовній заяві не визначенні будь-якими індивідуальними ознаками, лише зазначено комплекс Виробнича база вартістю 390000 грн., фільтр автоматичний вартістю 80912 грн. 50 коп.; трактор колісний Беларусь - 1221,2 вартістю 165000 грн., однак вказані речі є індивідуально визначеними та мають певну вартість та деякі з них підлягають державній реєстрації (Трактор).

З урахуванням зазначених норм процесуального законодавства та встановлених обставин справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 в частині поділу майна подружжя шляхом визнання за нею права власності на певне майно є необґрунтованими та такими, що впливають на права та обов'язки інших осіб, які не залученні до участі у справі і крім того, позовні вимоги не конкретизовані та не доведено належність майна, про яке ставиться питання щодо визнання за позивачем право особистої власності, будь-якій особі (фізичній або юридичній), що суперечить вимогам цивільного законодавства, а саме визнання права власності за особою можливо лише у разі набуття такого права за набувальною давністю, на новостворене майно, або у разі оспорювання такого права іншою особою.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 19, 207, 255, 256, 258, 259, 260, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 Олександрівни до ОСОБА_5 (треті особи ПП СВ-Імпекс , ФГ Нива ) про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя - задовольнити частково.

Шлюб ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрований 19 травня 2000 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Каховського міськвиконкому Херсонської області, про що зроблено актовий запис № 63, - розірвати.

В позовних вимогах щодо поділу спільного майна подружжя, яке є об'єктом спільної сумісної власності, визнавши за ОСОБА_4 право особистої власності на: комплекс Виробнича база вартістю 390000 грн.; установку для вентиляції та кондиціювання повітря вартістю 1147358 грн. 33 коп.; фільтр автоматичний вартістю 80912 грн. 50 коп.; трактор колісний Беларусь - 1221,2 вартістю 165000 грн.; трактор Беларусь 920 вартістю 127500 грн. - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом тридцяти днів з дня тримання копії цього рішення.

Суддя: І. Д. Под'ячева