Постанова

від 02.10.2018 по справі 826/8908/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

02 жовтня 2018 року

справа №826/8908/14

адміністративне провадження №К/9901/57086/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року у складі суддів Бужак Н. П., Костюк Л.О., Троян Н.М. у справі №826/8908/14 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

23 червня 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 березня 2014 року №0000191701.

01 вересня 2014 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

15 грудня 2016 року позивач подала заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду м. Києва.

05 лютого 2018 року рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 вересня 2014 року скасовано, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 12 березня 2014 року №0000191701.

19 червня 2018 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду задоволено апеляційну скаргу податкового органу, скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 лютого 2018 року, ухвалено у справі нове рішення, яким заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 вересня 2014 року залишено без задоволення.

23 липня 2018 року фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 подано касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права серед яких наводить обов'язкові підстави скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд, відповідно до пункту 3 частини 3 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 19 червня 2018 року, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2018 року залишити в силі.

17 серпня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребувано справу №826/8908/14 із суду Окружного адміністративного суду міста Києва.

Податковим органом відзив до Суду на касаційну скаргу позивача не наданий, що не перешкоджає її розгляду по суті.

13 вересня 2018 року справа №826/8908/14 надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Звертаючись із заявою про перегляд постанови суду за нововиявленими обставинами, такою обставиною позивач навела те, що їй стало відомо про наявність документального підтвердження відсутності доходу у позивача від операцій з інвестиційними активами у розмірі 1107 000 грн.

Позивач зазначила, що їй стало відомо про те, що 18 листопада 2011 року відповідно до протоколу №18 загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю Томаш , Товариства з обмеженою відповідальністю Регістр ЛТД вийшло зі складу засновників та продало свою частку в статутному капіталі товариства в розмірі 25%, що становить 1107 000 грн. на користь позивачки, а 08 грудня 2011 року ОСОБА_4, яка діяла за дорученням від імені позивачки та Товариства з обмеженою відповідальністю Регістр ЛТД , підписала акт зарахування та припинення взаємної заборгованості, акт від 08 грудня 2011 року. Зазначена обставина свідчить, що купівля та продаж часток в статному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Українська марка та Товариства з обмеженою відповідальністю Томаш не відбулося і позивачка не отримувала інвестиційний дохід.

Задовольняючи заяву про перегляд постанови суду за нововиявленими обставинами та скасовуючи податкове повідомлення-рішення в частині, суд першої інстанції послався на зазначені позивачем у заяві документи, зокрема на акт зарахування та припинення взаємної заборгованості від 08 грудня 2011 року та прийшов до висновку, що за звітний період позивач продала корпоративні права, тобто отримала інвестиційний прибуток та купила корпоративні права, тобто отримала інвестиційний збиток на одну і ту ж саму суму у розмірі 1107000 грн., відповідно загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами фактично дорівнює нулю, що виключає можливість його оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Здійснюючи апеляційний перегляд, суд апеляційної інстанції керувався статтею 361 Кодексу адміністративного судочинства України та дійшов висновку про те, що наведені позивачем обставини не є нововиявленими у розумінні положень цієї статті.

Звертаючись із касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції, прийнятою за результатами перегляду рішення суду першої інстанції, яким розглянута заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами позивач послалась та надала докази грубого порушення судом апеляційної інстанції норм пункту 5 статті 5, пункту 3 статті 44, пункту 3 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України, яке полягає у не повідомлені позивача про дату та час розгляду апеляційної скарги податкового органу, яку було призначено до розгляду на 19 червня 2018 року о 10-40.

Так, повістка-повідомлення, ухвала про відкриття апеляційного провадження у справі, та копія апеляційної скарги направлені позивачу 15 червня 2018 року, що доводить порушення положень наведених норм та реалізацію прав встановлених процесуальним законом для позивача, як учасника справи.

Пунктом третім частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, серед обов'язкових підстав для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду із позовною заявою у червні 2014 року, позивач в адміністративному позові визначила свою адресу: 01023, АДРЕСА_1. Під час судового провадження позивач діяла через свого представника ОСОБА_2 (довіреність від 18 липня 2013 року, дійсна до 18 липня 2017 року, т.1 а.с.60). В апеляційній скарзі окрім адреси позивача зазначена адреса представника позивача ОСОБА_2 - 04213, АДРЕСА_2 (т.1 а.с.92). Звертаючись із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами у червні та грудні 2016 року, позивач вказує адресу свого представника (т.2 а.с.132) та відправлення поштової кореспонденції здійснювалося судом саме за адресою представника позивача. Ухваливши рішення 05 лютого 2018 року Окружний адміністративний суд міста Києва направляє його копію вже на адресу позивача (01023, АДРЕСА_1), (т.1 а.с.196).

Відповідач у березні 2018 року, оскаржуючи рішення суду першої інстанції від 05 лютого 2018 року, в апеляційній скарзі зазначає адресу представника позивача, який на цей час вже не представляв інтереси позивача, що вбачається з довіреності, яка дійсна до 18 липня 2017 року.

При цьому, суд апеляційної інстанції направляє 30 травня 2018 року повістку повідомлення на 19 червня 2018 року о 10:40 на адресу зазначену в апеляційній скарзі, а саме адресу особи, яка представляла інтереси позивача до 18 липня 2017 року (04213, АДРЕСА_2). Лист повернувся на адресу суду апеляційної інстанції 06 червня 2018 року із позначкою за закінченням встановленого строку зберігання . 15 червня 2018 року (згідно штрихкоду 0102923637815) судом апеляційної інстанції направлено повістку-повідомлення на 19 червня 2018 року о 10:40 вже на адресу позивача (01023, АДРЕСА_1), яка отримана нею 18 червня 2018 року, тобто за один день до слухання справи.

За положеннями частини третьої статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України, повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.

Враховуючи ту обставину, що вперше повістка-повідомлення направлена судом апеляційної інстанції на адресу особи, яка на цей час вже не представляла інтереси позивача, а направлення другої повістки-повідомлення відбулось з порушенням положень частини третьої статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд дійшов до висновку про неналежне повідомлення позивача про дату, час та місце судового засідання, що свідчить про наявність підстав для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційною інстанції відповідно до пункту 3 частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року скасувати, справу №826/8908/14 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер