Постанова

від 14.01.2019 по справі 826/8908/14

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2019 року Справа № 826/8908/14

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 лютого 2018 року у справі

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Печерському районі

Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві

про визнання незаконним та скасування податкового

повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві (далі - відповідач) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2014 р. № 0000191701.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2014 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

ФОП ОСОБА_2 подала заяву про перегляд вказаного рішення суду за нововиявленими обставинами.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 лютого 2018 року заяву ФОП ОСОБА_2 було задоволеного, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 вересня 2014 року - скасовано, позов - задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.03.2014 р. № 0000191701 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 235 002,25 грн., у тому числі за основним платежем - 188 001,80 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 47 000,45 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що обставини, на які посилається позивач, не є нововиявленими, оскільки вони були відомі її представнику - ОСОБА_3, яка діяла в інтересах позивача як під час продажу її частки у статутному капіталі ТОВ Українська марка , так і під час придбання частки у статутному капіталі ТОВ Томаш .

З цих та інших підстав апелянт вважав, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року апеляційну скаргу було задоволено, оскаржуване рішення суду першої інстанції від 05.02.2018 р. - скасовано та ухвалено нове рішення, яким заяву позивача про перегляд постанови суду за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року вказане рішення суду апеляційної інстанції було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду у зв'язку з неналежним повідомленням позивача про дату, час та місце судового розгляду її справи.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду справу було призначено до судового розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, предметом спору у цій справі було податкове повідомлення-рішення від 12.03.2014 р. № 0000191701, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, який сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 188001,80 грн. - за основним платежем та 47170,45 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2014 року, яка набрала законної сили на момент звернення позивача до суду із заявою про перегляд її за нововиявленими обставинами, у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Підставою для відмови в позові стало те, що позивачем було отримано дохід від операцій з інвестиційними активами у розмірі 1107000,00 грн. без документального підтвердження суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням активів, і при цьому не здійснено його декларування та не виконано покладеного на неї обов'язку зі сплати відповідних податкових зобов'язань.

10.06.2016 р. позивач звернулася до суду із заявою про перегляд вказаного рішення суду за нововиявленими обставинами.

У вказаній заяві як на нововиявлену обставину позивач посилалась на те, що їй стало відомо про наявність документального підтвердження відсутності в неї доходу від операцій з інвестиційними активами у розмірі 1 107 000,00 грн., оскільки відповідно до протоколу № 18 загальних зборів ТОВ Томаш , 18.11.2011 р. ТОВ Регістр ЛТД вийшло зі складу засновників та продало їй свою частку в статутному капіталі вказаного товариства в розмірі 25%, що становить 1 107 000,00 грн., у зв'язку з чим 08.12.2011 р. між ОСОБА_3, яка діяла за дорученням від імені позивача, і ТОВ Регістр ЛТД підписано акт про зарахування та припинення взаємної заборгованості, акт від 08 грудня 2011 року.

Таким чином, зазначені обставини, які за твердженням позивача є нововиявленими, призвели до того, що вона не отримала інвестиційного прибутку, а придбала за отримані кошти частку в статутному капіталі іншого товариства.

Судова колегія встановила, що задовольняючи вказану заяву, суд першої інстанції виходив з того, що станом на день ухвалення постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2014 року сторонам та суду не було відомо про укладення ОСОБА_3 від імені позивача правочинів, які вказують на неотримання інвестиційного прибутку, а тому зазначені обставини є нововиявленими в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 245 КАС України та є підставою для перегляду судового рішення.

Також суд дійшов висновку, що за звітний період позивач продала корпоративні права, тобто отримала інвестиційний прибуток, та купила корпоративні права, тобто отримала інвестиційний збиток, на одну і ту ж саму суму у розмірі 1 107 000,00 грн., відповідно, її загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами фактично дорівнює нулю, що виключає можливість його оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що наведені позивачем обставини не є нововиявленими у розумінні КАС України, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі , яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Аналогічна норма була закріплена в п. 1 ч. 2 ст. 245 КАС України у редакції, чинній до 15.12.2017 р.

Згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 361 КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017 р., не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Отже, нововиявленою обставиною є юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин, тобто такий, що має істотне значення для вирішення конкретної справи, існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом, але не міг бути відомий ані заявнику, ані суду, що розглядав справу.

При цьому, таку умову визнання обставин нововиявленими як не були і не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи необхідно розуміти як двоєдину сукупність, що складається з фактичного незнання особи про певні обставини справи та неможливості про них дізнатися за умови добросовісного виконання своїх обов'язків і належної підготовки до участі в судовому розгляді справи.

Крім того, поняття нововиявлені обставини необхідно чітко відмежовувати від поняття нові докази , які виникли після постановлення рішення суду.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позов ОСОБА_2 у даній справі було вирішено судом у 2014 році, звертаючись майже через 2 роки із заявою про перегляд остаточного судового рішення та посилаючись як на нововиявлену обставину на те, що її представником ОСОБА_3 у 2011 році було придбано на її ім'я корпоративні права на суму 1 107 000,00 грн., позивач не надає жодних доказів, які б підтверджувати, що вона не лише не знала, а й не могла знати про такі дії свого представника протягом майже п'яти років.

Водночас, як зазначалося вище, однією з умов для визнання обставини нововиявленою у розумінні адміністративного процесуального законодавства є те, що вона не могла бути відома заявнику.

При цьому, посилання представника апелянта на наявність письмових пояснень представника позивача ОСОБА_3 колегія суддів до уваги не приймає, оскільки такі пояснення не завірені належним чином, не містять відомостей щодо попередження вказаної особи про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих свідчень у порядку, встановленому законодавством, та не відповідають вимогам належності і допустимості доказів, визначеним ст.ст. 73, 74 КАС України.

Доводи представника позивача про те, що ОСОБА_3 є племінницею позивача, що вони вийшли заміж в один час і через звичаєві традиції тривалий період не спілкувалися, апеляційний суд вважає безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що обставини, на які посилається позивач та її представник, не є нововиявленими у розумінні КАС України та не надають достатніх правових підстав для перегляду остаточного рішення суду у даній справі, яке набрало законної сили.

Приходячи до такого висновку, апеляційний суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні Брумареску проти Румунії (Brumarescu v. Romania) [GC] від 28.11.1999 р., заява № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII, в якому Суд чітко зазначив, що юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини

Такою у рішенні від 24.07.2003 р. по справі Рябих проти Росії ЄСПЛ дійшов висновку, що одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

Відповідно до ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини висновки ЄСПЛ є джерелом права.

Отже, судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування.

Таким чином, апеляційна скарга ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві підлягає задоволенню, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 лютого 2018 року - скасуванню, а заява ФОП ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 вересня 2014 року - залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 лютого 2018 року - скасувати.

У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 Себілі Мусаївни про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 вересня 2014 року - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 14 січня 2019 року.

Головуючий суддя:

Судді: