Постанова

від 02.10.2018 по справі 826/1197/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

02 жовтня 2018 року

справа №826/1197/17

адміністративне провадження №К/9901/56224/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Латчбахер Україна на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2018 року у складі судді Федорчука А.Б. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2018 року у складі суддів Чаку Є.В., Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І. у справі №826/1197/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Латчбахер Україна до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

16 січня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Латчбахер Україна (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 05 січня 2017 року № 0052615147, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за три квартали 2016 року та № 0042615147, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 51402 грн. за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 12851 грн., з мотивів безпідставності їх прийняття.

28 лютого 2018 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2018 року, Товариству відмовлено у задоволенні позову.

Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій встановили, що податковий орган довів факт необґрунтованості отриманої платником податку податкової вигоди, оскільки за спірними операціями оформлювалися лише окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалось видимість реального здійснення господарських операцій та правомірність формування сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

16 липня 2018 року Товариством подано касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги позивач наводить доводи порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

20 серпня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 01 серпня 2018 року, та витребувано справу №826/1197/17 із Окружного адміністративного суду міста Києва.

03 вересня 2018 року податковим органом наданий відзив на касаційну скаргу Товариства до Верховного Суду, у якому відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін. Відповідач вказує на те, що предметом судового дослідження судами попередніх інстанцій стали взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю СТ Мідл , щодо формування податкового кредиту у жовтні 2015 року на суму 30707 грн. та Товариством з обмеженою відповідальністю РЗХ Лімітед щодо формування податкового кредиту у червні 2015 року на суму податку на додану вартість у розмірі 20695 грн.

13 вересня 2018 року справа №826/1197/17 надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 34044632, перебуває на податковому обліку з 26 січня 2006 року, є платником податку на додану вартість.

Податковим органом у грудні 2017 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами за період з 01 січня 2014 року по 29 липня 2016 року, результати якої викладені в акті перевірки від 16 грудня 2016 року №220/26-15-07-01/34044632 (далі - акт перевірки).

Керівником податкового органу 05 січня 2017 року прийняті податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки.

Податковим повідомленням-рішенням №0052615147 зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 653629 грн., за три квартал 2016 року, із зазначенням дати реєстрації декларації в контролюючому органі 05 травня 2016 року, за порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням-рішенням №0042615147 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 51402 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 12851 грн. 50 коп. Правовою підставою збільшення суми грошового зобов'язання визначені положення підпунктів 185.1 статті 185, підпунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій прийняли акт перевірки, яким встановлені податкові правопорушення як належний доказ, яким ці порушення доведенні, використали та оцінили висновки акту позапланової перевірки Товариства проведеної в межах кримінального провадження, відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, як підставу для безпосереднього зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій з цього податку.

Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про можливість використання висновків результатів перевірки, проведеної в межах кримінального провадження, до набрання законної сили відповідним рішення в кримінальній справі.

Підстави, за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка встановлені пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, однією з яких є отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки винесену ними відповідно до закону, про що зазначено підпунктом 78.1.11 цієї статті.

Керуючись саме підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України податковим органом (відповідачем у справі) проведена позапланова документальна виїзна перевірка, про що зазначено Розділом першим Вступна частина акту перевірки. Перевірка, результати якої покладені в основу прийняття податкових повідомлень - рішень, проведена на виконання ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 01 серпня 2016 року у межах кримінальної справи №760/6919/16-к, яка є предметом касаційного перегляду на момент розгляду цієї касаційної скарги.

Оцінюючи спірні правовідносини Суд вважає за необхідне зупинитися на ухвалі про призначення перевірки, призначену слідчим суддею відповідно до частини другої статті 93 Кримінального кодексу України.

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що за своїм характером призначення документальної позапланової перевірки може характеризуватися як заходи забезпечення кримінального провадження, а також як специфічна слідча (розшукова) дія. Зазначена правова невизначеність, відсутність узгодженого процесуального порядку проведення документальних позапланових перевірок в кримінальному провадженні призводить до різного порядку призначення та проведення таких перевірок і, як наслідок, до різних правових наслідків їх застосування, що перед усім вказує на доцільність визначення документальної перевірки в системі слідчих дій передбачених КПК України, як самостійної дії.

Суд вважає, що проведення перевірки податковим органом в межах кримінальної справи на виконання ухвали слідчого судді у будь-якому випадку є самостійною підставою її проведення, результати якої є доказом в кримінальному провадженні.

Конкуренція між пріоритетом вирішення кримінальної справи над податковим спором і навпаки існувала із самого початку унормування фінансових правовідносин.

Так, пунктом 36 Підрозділу 10. Інші перехідні положення (в редакції що діє з 01 вересня 2015 року) передбачено, що у разі якщо судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, яке було розпочато до дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків від 17 липня 2015 року №655-8 і предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, в якому встановлена несплата податкових зобов'язань або винесена ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами з цього питання, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

До запровадження наведених норм, діяли положення пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, якими передбачалось, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку.

Суд вважає, що органи податкової служби не мають права виносити податкові повідомлення-рішення до набрання законної сили відповідним рішенням в кримінальній справі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально - процесуального законодавства.

Загальний процес проведення перевірки із послідовного, коли за результатами перевірки приймається податкове повідомлення рішення, розривається. Спочатку матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність. Після набрання законної сили рішенням у межах кримінального провадження органи податкової служби мають право виносити податкові повідомлення-рішення.

У межах спірних відносин поза увагою судів залишились аналіз підстав та способу реалізації владних управлінських функцій податковим органом.

Суди попередніх інстанцій допустили ряд суттєвих порушень при дослідженні доказів та встановленні податкових правопорушень, так не дослідили за який звітний податковий період зменшене від'ємне значення об'єкту оподаткування, оскільки період перевірки завершується 29 липня 2016 року, у той час, як у податковому повідомлені рішенні зазначено третій квартал цього року. Не встановлювався склад податкового правопорушення положень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України взагалі.

Розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій здійснювався за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, редакції яка діє з 15 грудня 2015 року, при цьому долучені до матеріалів справи письмові докази не відповідають вимогам статті 94 цього кодексу, відтак суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Суд визнає, що дослідження судами попередніх інстанцій складу податкових правопорушень з урахуванням придбаних послуг, як правильно зазначає заявник касаційної скарги, придбання яких здійснено в межах реалізації господарської компетенції Товариства, на предмет подальшого використання цих послуг, які належать до витрат, пов'язаних з операційною діяльністю в розумінні пунктів 17 та 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248), є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України, підлягає застосуванню, як джерело права, які застосовуються судом відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, взагалі не здійснювалось, що вказує на не дослідження зібраних у справі доказів.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень, а саме не дослідили зібрані у справі докази, встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, внаслідок чого має місце порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись статтями 341, 345, 349, пунктами 1, 3 частини 2 статті 353, статтями 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Латчбахер Україна задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2018 року у справі №826/1197/17 скасувати.

Справу №826/1197/17 направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер