Постанова

від 02.10.2018 по справі 901/2028/13

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 901/2028/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

на постанову Київського апеляційного господарського суду (головуючий - Жук Г.А. судді: Дикунська С.Я., Мальченко А.О.) від 20.07.2018

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеліпорт"

на бездіяльність органу Державної виконавчої служби щодо відновлення виконавчого провадження

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеліпорт"

до Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

про стягнення 928 798 грн. 97 коп.

Короткий зміст позовних вимог

1. Як встановлено судами, 19.07.2013 Господарський суд Автономної Республіки Крим прийняв рішення позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеліпорт" (далі - Позивач) про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (далі - Відповідач) 928 798 грн. 97 коп. задовольнити частково: стягнути з Відповідача на користь Позивача 903 343 грн. 93 коп. заборгованості, 7 243 грн. 31 коп. 3 % річних та 18 211 грн 73 коп. судового збору.

2. 24.09.2013 на виконання рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2013 Господарський суд Автономної Республіки Крим 24.09.2013 видав наказ про примусове виконання рішення.

3. 07.10.2013 старшим державним виконавцем Центрального відділу виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Володькіним С.А. відкрито виконавче провадження № 40041299 (далі -Виконавче провадження) та постановлено боржнику (Відповідачу) добровільно у семиденний строк з дня отримання постанови виконати рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2013.

4. 09.02.2018 Господарський суд Київської області виніс ухвалу (залишену без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2018) про задоволення заяви Позивача про видачу дублікату наказу Господарського суду Автономної Республіки від 24.09.2013 у справі № 901/2028/13 та видачу дублікату наказу Господарського суду Автономної Республіки від 24.09.2013 у справі № 901/2028/13 про стягнення з Відповідача на користь Позивача 903 343 грн. 93 коп. заборгованості, 7 243 грн. 31 коп. 3 % річних та 18 211 грн. 73 коп. судового збору.

5. 12.04.2018 Позивач подав до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - Орган ДВС) заяву про відновлення Виконавчого провадження. Заява мотивована тим, що через окупацію 20.02.2014 Автономної Республіки Крим та втратою через те Виконавчого провадження (що залишилось на окупованій території) це виконавче провадження на підставі заяви стягувача (Позивача) підлягає відновленню з метою подальшого виконання наказу Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.09.2013 у справі № 901/2028/13.

6. 17.04.2018 Позивач подав скаргу на бездіяльність Органу державної виконавчої служби щодо відновлення Виконавчого провадження - про визнання неправомірною бездіяльності начальника Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо невідновлення Виконавчого провадження, відкритого 07.10.2013.

7. Скарга мотивована тим, що після видачі згідно з ухвалою Господарського суду Київської області від 09.02.2018 (залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2018) дублікату наказу Господарського суду Автономної Республіки від 24.09.2013 у справі № 901/2028/13 про стягнення з Відповідача на користь Позивача 903 343 грн. 93 коп. заборгованості, 7 243 грн 31 коп. 3 % річних та 18 211 грн 73 коп. судового збору Позивач звернувся до Органу ДВС із заявою про відновлення Виконавчого провадження, додавши оригінал дублікату наказу, однак Позивачем не було отримано постанови державного виконавця про відновлення вказаного виконавчого провадження.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

8. 25.05.2018 Господарський суд Київської області ухвалив скаргу Позивача на бездіяльність начальника Органу ДВС Гоція Б.І. щодо відновлення Виконавчого провадження задовольнити частково: визнати неправомірною бездіяльність начальника Органу ДВС Гоція Б.І. щодо невідновлення Виконавчого провадження у даній справі, а у задоволенні решти скарги - відмовити. Рішення суду мотивовано неправомірною бездіяльністю начальника Органу ДВС Гоція Б.І через ненадання Органом ДВС на час ухвалення цього рішення відповіді на заяву скаржника у визначений законодавством про виконавче провадження строк та у передбаченій ним формі - постанові державного виконавця, через неповернення дублікату наказу від 24.09.2013 у справі № 901/2028/13 та нездійснення жодної виконавчої дії для встановлення обставин відновлення виконавчого провадження або наявності такого провадження в іншому відділі державної виконавчої служби, а тому такі дії свідчать про ігнорування виконавчого документу та утримання цього документа Органом ДВС у незрозумілому статусі та з невідомих підстав. Також суд зазначив, що через відкриття Виконавчого провадження за місцезнаходженням боржника в Автономній Республіці Крим та у зв'язку із тимчасовою окупацією цієї території України це виконавче провадження підлягає виконанню відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, однак через зміну боржником (Відповідачем) після відкриття Виконавчого провадження свого місцезнаходження на інше: в місті Києві, Шевченківській район, вул. Богдана Хмельницького, буд. 26, офіс 505, саме вказаним вище відділом ДВС має бути прийнято рішення про передачу виконавчого провадження до відповідного відділу у місті Києві з винесенням при цьому вмотивованої постанови державного виконавця, з урахуванням необхідності попередньо здійснити відповідні виконавчі дії щодо відновлення втраченого провадження, поновлення зупиненого провадження, перевірки доводів обґрунтованості передачі і встановлення зміни місцезнаходження боржника та реєстрації його у Шевченківському районі міста Києва тощо. За викладених обставин суд відмовив скаржнику у задоволенні вимоги про зобов'язання начальника Органу ДВС Гоція Б.І., якого було залучено до участі у справі через те, що Органом ДВС не відкривалось Виконавче провадження та не було визначено державного виконавця, відновити Виконавче провадження, вказавши, що Позивач має звернутись до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області з вимогою відновити Виконавче провадження та передати справу до Органу ДВС у зв'язку зі зміною після відкриття виконавчого провадження місцезнаходження боржника (Відповідача).

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

9. 20.07.2018 Київський апеляційний господарський суд постановив: апеляційну скаргу Позивача задовольнити частково, ухвалу Господарського суду Київської області від 25.05.2018 скасувати частково, виклавши її резолютивну частину в редакції, відповідно до якої скаргу Позивача на бездіяльність органу державної виконавчої служби щодо відновлення Виконавчого провадження задоволено частково: визнано неправомірною бездіяльність Органу ДВС щодо невідновлення Виконавчого провадження та зобов'язано Орган ДВС відновити Виконавче провадження. Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що оскільки Органом ДВС не вчинялись дії щодо відновлення Виконавчого провадження за заявою стягувача (Позивача), то вимоги останнього про бездіяльність Органу ДВС є обґрунтованими, а суб'єктом відповідальності за скаргою Позивача є саме Орган ДВС, а не її начальник, який організовує роботу всього відділу, примусове ж виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби та на приватних виконавців. Вимоги в частині зобов'язання Органу ДВС відновити Виконавче провадження є обґрунтованими з огляду на визнану неправомірною бездіяльність Органу ДВС з невідновлення Виконавчого провадження та з огляду на правову позицію Верховного Суду у постанові від 11.06.2018 у справі № 901/2027/13.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. 20.08.2018 Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2018 скасувати повністю, а ухвалу Господарського суду Київської області від 25.05.2018 залишити в силі.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11. Апеляційний суд, визнавши неправомірною бездіяльність Органу ДВС як державного органу, а не посадової особи цього органу, неправильно визначив "відповідача" за вимогами Позивача у його скарзі, оскільки "відповідачем" за скаргою на стадії виконання судового рішення - у виконавчому провадженні може бути саме посадова особа виконавчого органу, а не сам орган.

12. Апеляційний суд, визначивши за скаргою Позивача відповідачем Орган ДВС, змінив начебто належного відповідача, не вчинивши процесуальну дію з винесенням ухвали про заміну належного відповідача з дотриманням порядку, встановленого статтею 48 ГПК України.

13. Прийнявши рішення про зобов'язання Органу ДВС відновити виконавче провадження, апеляційний суд фактично перебрав на себе дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень.

Позиція Позивача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

14. Виконавче провадження не було відновлено з вини посадових осіб Органу ДВС, яка на порушення прав скаржника (Позивача) не здійснює будь-яких дій щодо відновлення Виконавчого провадження, хоча для цього існують всі правові підстави.

15. Зобов'язання відновити Виконавче провадження не порушує норм законодавства, оскільки у спірній ситуації дискреційні повноваження Органу ДВС відсутні, оскільки цей орган за наявності підстав, що були встановлені судом, мав за заявою стягувача (Позивача) відновити Виконавче провадження, чого зроблено не було, а норми законодавства не надають Органу ДВС при цьому іншого варіанту поведінки та права на прийняття іншого рішення, тоді як Орган ДВС не вчинив жодної дії та не прийняв при цьому жодного рішення, а спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а також таким, що не вимагає повторного звернення до суду, щоб здійснювалось примусове виконання рішення (постанова Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15).

Позиція Верховного Суду

16. Згідно з частиною 1 статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

17. Питання, що виникають на стадії виконання рішень, винесених господарським судом, вирішуються в порядку, передбаченому нормами ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження". Спеціальним нормативним актом з питань виконання судового рішення є Закон України "Про виконавче провадження", яким врегульовані питання щодо порядку, умов та підстав здійснення виконавчого провадження з примусового виконання рішень. Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню, визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, в редакції наказу від 29.09.2016 № 2832/5 (далі - Інструкція).

18. Згідно з пунктом 1 розділу XV "Відновлення втраченого виконавчого провадження або матеріалів виконавчого провадження" Інструкції за заявою сторони виконавчого провадження або з ініціативи виконавця відновленню підлягає зокрема виконавче провадження, виконання за яким здійснювалось на тимчасово окупованій території.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 4 розділу І "Загальні положення" Інструкції виконання рішень щодо боржників, які знаходяться на території, яка відповідно до Закону є тимчасово окупованою територією України, здійснюється відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області.

Відтак відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області відповідно до вимог Інструкції здійснюється виконання рішень щодо боржників, які знаходяться на тимчасово окупованій території України.

19. Разом з тим, відповідно до приписів частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У рішенні від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів вжити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, передбачених параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

В пункті 15 постанови Верховного Суду від 13.02.2018 року у справі № 923/182/13-г Суд виклав правову позицію, відповідно до якої суд має враховувати, що відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.

20. Як встановлено судами попередніх інстанцій, за наслідками звернення Позивача про відновлення Виконавчого провадження не було вчинено жодних дій, у тому числі щодо його відновлення.

21. За приписами частини першої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно зі статтею 24 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

22. Судами першої та апеляційної інстанції з посиланням на витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 1003952138, здійснений судом 08.05.2018, встановлено, що місцезнаходженням боржника є: 01030, м. Київ, Шевченківський район, вул. Богдана Хмельницького, буд. 26, офіс 505.

Відтак втрачене Виконавче провадження підлягало відновленню Органом ДВС, проте на порушення Інструкції дії з відновлення Виконавчого провадження за заявою Позивача не були вчинені.

23. Згідно з частиною 2 статті 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Зі змісту частин 2 та 3 статті 343 ГПК України випливає, що за результатами розгляду скарги на дії державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Виходячи зі змісту частини 3 цієї ж статті 343 ГПК України, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги у разі, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за умови, що право заявника при цьому не було порушено. У разі ж, якщо мало місце порушення прав заявника відсутні підстави постановити ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

24. З огляду на встановлені обставини справи, Суд погоджується по суті із правильним висновком судів попередніх інстанцій щодо допущеної бездіяльності з невідновлення Виконавчого провадження та висновком апеляційного суду про існування підстав для зобов'язання відновити Виконавче провадження. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 11.06.2018 у справі № 901/2027/13.

При цьому Суд вважає за необхідне додати таке. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" no. 15729/07, від 05.07.2012 Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia , захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

25. Суд відхиляє доводи скаржника про перебирання апеляційним судом на себе дискреційних повноважень суб'єкта владних повноважень (пункт 13), оскільки, визнавши неправомірною бездіяльність начальника Органу ДВС Гоція Б.І., місцевий суд між тим не прийняв рішення щодо зобов'язання цієї особи усунути порушення (поновити порушене право заявника - Позивача), як цього вимагає норма частини 2 статті 343 ГПК України, а суд апеляційної інстанції, ухваливши відповідне рішення та зобов'язавши Орган ДВС відновити виконавче провадження, усунув це порушення.

У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін.

26. У зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2018 у справі № 901/2028/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак