Ухвала

від 26.12.2018 по справі 901/2028/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"26" грудня 2018 р. Справа № 901/2028/13

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А. , розглянувши скаргу Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на дії державного виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеліпорт"

до публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

про стягнення заборгованості

за участю представника відповідача: Поник В.В. (довіреність №14/2018 від 21.03.2018)

встановив:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2013 у справі № 901/2028/13 задоволені частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеліпорт", присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" 903343,93 грн заборгованості, 7243,31 грн 3 % річних та 18211,73 грн судового збору.

24.09.2013 видано наказ на примусове виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2013 у справі № 901/2028/13.

23.11.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" надійшла скарга на дії начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Вакуленка Р.А. та старшого державного виконавця начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Осіпової І.Г., які, надумку скаржника, виявились у винесенні постанов про передачу та, відповідно, прийняття виконавчого провадження №40041299.

В обгрунтування скарги боржник зазначив, що начальник відділу та старший виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області вчиняли процесуальні дії, не маючи на те відповідних повноважень, адже з вересня 2014 року боржник зареєстрований за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 26, оф. 505.

До того ж, скаржник зауважив, що постанову про передачу виконавчого провадження начальник відділу виніс з порушенням строків, передбачених пунктом 4 розділу XV Інструкції з організації примусового виконання рішень, та без письмового доручення самостійно передав невідновлене виконавче провадження старшому виконавцю, яким у порушення ч. 4 ст. 25 Закону України Про виконавце провадження прийнято вказане виконавче провадження до виконання.

Таким чином, скаржник вважає, що начальником відділу та державним виконацем порушено ч. 4 ст. 25 Закону України Про виконавце провадження та п. 5 розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень, а тому просить суд:

- визнати неправомірними дії начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Вакуленка Р.А. щодо винесення постанови від 02.11.2018 про передачу виконавчого провадження №40041299;

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Осіпової І.Г. щодо винесення постанови від 08.11.2018 про прийняття виконавчого провадження №40041299;

- зобов'язати начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області скасувати постанову від 02.11.2018 про передачу виконавчого провадження №40041299 та постанову від 08.11.2018 про прийняття виконавчого провадження №40041299.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.11.2018 вказану вище скаргу прийнято та призначено до розгляду на 10.12.2018, витребувано від Головного територіального управління юстиції у Херсонській області письмові пояснення щодо скарги Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" та належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №40041299, а також викликано у судове засідання повноважних представників сторін, Головного територіального управління юстиції у Херсонській області.

10.12.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеліпорт" надійшли клопотання про відкладення розгляду справи та відзив на скаргу боржника, відповідно до якої стягувач просив відмовити у задоволенні скарги.

До того ж, відповідно до поданого відзиву стягувач, посилаючись на ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, зауважив, що всі дії боржника спрямовані на уникнення виконання рішення суду, яке набрало законної сили, а тому просив визнати факт зловживання правами у даній справі щодо оскарження дій державного виконавця та, відповідно, стягнути в дохід Державного бюджету штраф з представника ПАТ ДАТ Чорноморнафтогаз за зловживання процесуальними правами у вигляді подання безпідставної скарги на дії державного виконавця щодо відновлення виконавчого провадження №40041299, яка має явно штучний характер.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 135 ГПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: зокрема зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм, суд дійшов висновку, що наведені стягувачем аргументи стосовно дій позивача не свідчать про зловживанням ним процесуальними правами в розумінні ст. 43 ГПК України, а тому відсутні правові підстави для задоволення відповідного клопотання стягувача про визнання зловживанням процесуальними правами та стягнення з представника боржника штрафу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.12.2018 розгляд скарги відкладено на 26.12.2018.

19.12.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеліпорт" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, призначеному на 26 грудня 2018 року об 11:40, в режимі відеоконференції.

19.12.2018 згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями, оформленого протоколом б/н від 19.12.2018, вказане клопотання передано до розгляду судді Грабець С.Ю., у зв'язку з перебуванням судді Яреми В.А. у відпустці.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.12.2018 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеліпорт" про участь у судовому засіданні 26 грудня 2018 року в режимі відеоконференції.

У судове засідання 26.12.2018 представник позивача та державний виконавець не з'явились.

До того ж, витребуваних судом письмових пояснень щодо скарги Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" та належним чином засвідчених копій матеріалів виконавчого провадження №40041299 Головне територіальне управління юстиції у Херсонській області не надало.

Згідно п. 2 розділу І, пп. 2, 3 розділу ІV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 №2432/5, автоматизована система виконавчого провадження (далі - Система) - комп'ютерна програма, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу.

Виконавцем до Системи обов'язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень.

До Системи в обов'язковому порядку вносяться також відомості про всі документи, отримані на запит державного виконавця, заяви сторін виконавчого провадження, відповіді на них та їх скановані копії.

Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Системи одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія, або одночасно з виготовленням документа, яким оформлюється проведення виконавчої дії.

З огляду вищенаведеного, суд здійснював розгляд скарги у даній справі за наявними у ній документами, а також внесеними до Системи відомостями.

Відповідно до приписів ст. ст. 339, 343 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Дослідивши та перевіривши подану Акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" скаргу на дії державного виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаної скарги з огляду на таке.

Приписами ст. 1, ч. 1 ст. 24, ч. 4 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон України "Про виконавче провадження") унормовано, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Передача виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого, від одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Відповідно до пункту 4 Розділу І, пп. 1, 4 Розділу XV Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2832/5) (далі - Інструкція з організації примусового виконання рішень) передбачено, що виконання рішень щодо боржників, які знаходяться на території, яка відповідно до Закону України „Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є тимчасово окупованою територією України, здійснюється відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області.

За заявою сторони виконавчого провадження або з ініціативи виконавця відновленню підлягають, зокрема, виконавче провадження, виконання за яким здійснювалось на тимчасово окупованій території.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього дубліката виконавчого документа (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 3 цього розділу) виносить постанову про відновлення втраченого (знищеного) виконавчого провадження і не пізніше наступного дня надсилає її стягувачеві та боржникові.

Поряд з тим, пунктом 1 Розділу V Інструкція з організації примусового виконання рішень передбачено, що питання про передачу виконавчого документа іншому органу державної виконавчої служби вирішується начальником органу державної виконавчої служби вищого рівня (про передачу виконавчого документа з відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - директором цього Департаменту), про що виноситься відповідна постанова (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 6 цього розділу).

Державний виконавець зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дня надходження постанови, зазначеної у абзаці третьому цього пункту, винести постанову про передачу виконавчого документа та направити виконавчий документ до відповідного органу державної виконавчої служби.

Так, з наданих сторонами виконавчого провадження документів слідує, що 02.11.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Хеліпорт" звернулось до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області із заявою про відновлення виконавчого провадження №40041299.

Постановою начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Вакуленка Р. А. від 02.11.2018 виконавчий документ: наказ №901/2028/13 від 24.09.2013, передано відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Осіпової І. Г. від 08.11.2018 прийнято виконавче провадження №40041299 з примусового виконання наказу №901/2028/13 від 24.09.2013.

Водночас, постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Осіпової І. Г. від 08.11.2018 виконавчий документ: наказ №901/2028/13 від 24.09.2013 передано Шевченківському районному відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Вказана постанова мотивована тим, що боржник зареєстрований у місті Києві та 02.11.2018 від стягувача надійшла заява про передачу виконавчого провадження до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ м. Києва.

Таким чином, зі змісту вищенаведених постанов слідує, що начальником відділу та старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, у відповідності до пункту 1 Розділу V Інструкція з організації примусового виконання, вчинено виконавчі дії щодо передачі виконавчого документа іншому органу виконавчої служби.

Водночас, сама по собі постанова старшого державного виконавця Осіпової І.Г. від 08.11.2018 про прийняття виконавчого провадження, як і назви відповідно винесених начальником відділу та старшим державним виконавцем постанов про передачу виконавчого провадження, про прийняття виконавчого провадження , не свідчать про порушення відповідними особами ч. 4 ст. 25 Закону України Про виконавце провадження та п. 5 розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень, оскільки за результатами відповідно вчинених виконавих дій до іншого органу виконавчої служби було передано саме виконавчий документ, а не виконавче провадження, у той час як положеннями п. 5 розділу V Інструкції унормовано порядок передачі виконавчого провадження від одного виконавця до іншого в межах одного органу державної виконавчої служби.

Вказаним вище спростовуються також посилання скаржника стосовно передачі начальником відділу старшому виконавцю невідновленого виконавчого провадження.

За таких обставин, оскільки законом стягувачу надано право альтернативного вибору місця вчинення виконавчих дій, у той час як ані положеннями Закону України Про виконавче провадження , ані Інструкцією з організації примусового виконання рішень не передбачено можливості відновлення виконавчого проваджень, які перебували на виконанні в органі ДВС на окупованій території, поза порядком, визначеним для виконання рішення суду, суд дійшов висновку про необгрунтованість доводів скаржника стосовно відсутності у посадових осіб вказаного виконавчого органу повноважень на винесення відповідних постанов з передачі та прийняття виконавчого документу.

Доводи скаржника щодо порушення начальником відділу передбачених пунктом 4 розділу XV Інструкції з організації примусового виконання рішень строків для винесення постанови визнаються судом неспроможними, позаяк постанову про передачу виконавчого провадження начальником відділу винесено 02.11.2018 - в день надходження заяви стягувача про відновлення виконавчого провадження, про що свідчить відповідна відмітка виконавчого органу на вказаній заяві.

Пунктом 4 розділу XV Інструкції передбачено строки для винесення постанови про відновлення виконавчого провадження, попри те як строків винесення інших постанов, як-то постанови про передачу виконавчого провадження, вказані положення Інструкції не містить.

Решта ж посилань скаржника стосовно передачі начальником відділу старшому виконавцю самостійно, без письмового доручення, виконавчого провадження оцінюються судом критично, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено вимоги стосовно винесення начальником відділу постанов, у тому числі про передачу виконавчого документу/провадження, виключно за письмовим дорученням.

За приписами ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду доказової необґрунтованості та нормативної безпідставності доводів і вимог боржника, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на дії державного виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 233, 234, 339, 343 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 1, 24, 25 Закону України "Про виконавче провадження", Інструкції з організації примусового виконання рішень, суд

постановив:

У задоволенні скарги Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на дії державного виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби відмовити.

Повний текст ухвали складено та підписано 25.01.2019.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддею відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у апеляційному порядку протягом десяти днів з моменту з дня складення повної ухвали у відповідності ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.А. Ярема