Рішення

від 26.09.2018 по справі 0240/2258/18-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 вересня 2018 р. Справа № 0240/2258/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Поліщук І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука М.В.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Мякінькової Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_3

до: Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_4 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що 08.05.2018 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №76739-5402-0212, яким ОСОБА_4 визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2018 рік в сумі 33769,76 грн.

Разом із тим, позивач не погоджується із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, оскільки земельна ділянка, передана йому в оренду для ведення фермерського господарства та перебуває у фактичному користуванні ФГ Садівник-А , яким і була сплачена орендна плата за 2018 рік.

Ухвалою від 16.07.2018 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 08.08.2018 року.

Судове засідання 08.08.2018 року відкладено до 07.09.2018 року з метою надання позивачу часу для подання відповіді на відзив.

Ухвалою від 07.09.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.09.2018 року.

У судовому засіданні 26.09.2018 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, що викладенні у позовній заяві. Зокрема зазначив, що позивачу було передано в оренду земельну ділянку площею 24,1364 га для ведення фермерського господарства, на базі якої було утворено ФГ Садівник-А . Тобто, фактичним користувачем земельної ділянки площею 24,1364 га є ФГ Садівник-А , яке своєчасно сплачувало оренду плату. З огляду на викладене, вважає, що відповідачем безпідставно визначено грошове зобов'яння з орендної плати з фізичних осіб за 2018 рік в сумі 33769,76 грн., адже користувачем даної земельної ділянки є ФГ Садівник-А , а заборгованість зі сплати орендної плати з фізичних осіб відсутня.

Представник відповідача заперечувала щодо задоволення даного адміністративного позову, посилаючись на обставини, що викладені у відзиві на позовну заяву. Зокрема зазначає, що відповідно до ст. 12 Закону України Про фермерське господарство , фермерське господарство у своїй діяльності може користуватись лише землями, що є у власності членів ФГ або на підставі оренди самим ФГ, тобто законодавцем чітко визначено перелік підстав, що дають можливість фермерському господарстві використовувати ту чи іншу земельну ділянку. При цьому, поняття власності земельної ділянки не включає в себе поняття користування на праві оренди, а отже орендовані фізичним особами ділянки, не можуть бути у користуванні фермерського господарства, членом якого є орендар. З огляду на викладене, вважає, що платником орендної плати з фізичних осіб є саме позивач, а не ФГ Садівник-А .

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 06.05.2014 року між позивачем та Головним управлінням Держземагентсва у Вінницькій області укладено договір оренди землі №215, згідно якого, ОСОБА_3 передано у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства із земель запасу Раківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (п. 1 Договору).

Згідно п. 2 Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 24,1364 га, багаторічні насадження за кадастровим номером НОМЕР_2.

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 22531,20 грн. за 1 рік (п. 9 Договору).

Пунктом 14 цього Договору №215 визначено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

Згідно п. 30 Договору, орендар земельної ділянки, окрім іншого, зобов'язаний використовувати земельну ділянку у відповідності до цільового призначення.

Відповідно до положень Закону України Про фермерське господарство та з метою виконання договору оренди, 18.07.2014 створено та зареєстровано Фермерське господарство Садівник-А (код ЄДРПОУ 39309734).

Протягом 2015, 2016, 2017 та 2018 років орендну плату за вказану земельну ділянку сплачувало Фермерське господарство Садівник-А , заборгованість за минулі періоди відсутня.

Разом із тим, 08.05.2018 року Головним управлінням ДФС у Вінницькій області було винесено податкове повідомлення-рішення №76739-5402-0212, яким ОСОБА_4 визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2018 рік в сумі 33769,76 грн.

Незгода позивача із даним податковим повідомленням-рішенням зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до статті 7 ПК України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Згідно із статтею 270 ПК України об'єктами оподаткування земельним податком є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до п. п. 288.1, 288.2 - 288.4 ст. 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

В даному випадку, заперечуючи проти задоволення вимог даного адміністративного позову, представник відповідача зазначає, що відповідно до положень ст. 12 Закону України Про фермерське господарство , фермерське господарство не може бути користувачем земельної ділянки, яка перебуває на праві оренди в члена такого фермерського господарства.

Надаючи оцінку даним посиланням представника відповідача, суд зазначає наступне.

Так, дійсно положеннями ст. 12 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію , здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках , наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства , товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Крім того, згідно із ст. 12 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Із наведеного слідує, що положення ст. 12 Закону України Про фермерське господарство дійсно обмежують коло земельних ділянок, які можуть входити до складу земель фермерського господарства. Разом із тим, суд звертає увагу на те, що визначена цим Законом мета створення самого фермерського господарства, а також умови, за яких воно може бути зареєстроване як юридична особа, не ставить у залежність можливість використання фермерським господарством земельних ділянок, із тим, щоб така земельна ділянка перебувала у члена фермерського господарства саме на праві приватної власності.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до п. 56.2 статті 56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, в даному випадку, об'єктом плати за землю в спірних правовідносинах є земельна ділянка, надана в оренду позивачу з метою створення фермерського господарства, а майнові права на вказану земельну ділянку передані останнім до складеного капіталу фермерського господарства Садівник - А , яке реалізуючи права землекористувача, на переконання суду, має обов'язок внесення плати за землю.

Вказані висновки щодо застосування норм права, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 04.09.2018 по справі №814/1005/16, та повинні застосовуватись до спірних правовідносин на виконання ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і ч. 5 ст. 242 КАС України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскільки фактичним землекористувачем земельної ділянки, переданої в оренду позивачу, є ФГ Садівник - А , що, власне, і не заперечується представником відповідача, а тому, Головним управлінням ДФС у Вінницькій області безпідставно визначено ОСОБА_3 суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2018 рік. До того ж, така плата за 2018 рік уже була внесена ФГ Садівник - А .

Враховуючи вище наведене, на думку суду, наявні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення №76739-5402-0212 від 08.05.2018 року.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати зі сплати судового збору в сумі 704,80 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області №76739-5402-0212 від 08.05.2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_3 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1);

Головне управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39402165).

Повний текст рішення складено 05.10.2018 року.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна