Рішення

від 01.10.2018 по справі 442/4451/17

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/4451/17

Провадження №2/442/261/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі головуючого судді Нагірної О.Б.

за участю секретарів судових засідань ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дрогобичі цивільну справу № 442/4451/17за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, треті особи: Дрогобицька міська рада, КП Житлово-експлуатаційне об'єднання Дрогобицької міської ради, Департамент міського господарства Дрогобицької міської ради про знесення самочинно облаштованої огорожі,

учасники справи

представник позивача ОСОБА_18,

відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_16, ОСОБА_14, ОСОБА_19,

представники відповідачів ОСОБА_20, ОСОБА_21,

суд -

ВСТАНОВИВ :

Позивачка звернулася з позовом про знесення самочинно облаштованої огорожі на проїзді до земельної ділянки з вул. Нижанківського між житловим будинком № 5 та № 19 по вул. Лесі Українки в м. Дрогобич. Просить суд зобов'язати відповідачів не чинити їй перешкод в користуванні земельною ділянкою по вул.І.Франка, 26 в м.Дрогобичі шляхом демонтажу такої огорожі.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що згідно договору купівлі - продажу земельної ділянки від 03.12.2012 року їй на праві власності належить земельна ділянка площею 1625 кв м., розташована в м. Дрогобичі по вул. І.Франка, 26, цільове призначення -для обслуговування житлової будівлі. До викупу вказаної земельної ділянки цей об'єкт нерухомого майна позивачка орендувала на підставі договору оренди земельної ділянки укладений між нею та Дрогобицькою міською радою. У 2009 році такий договір було переукладено, надано в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі, що зайняті під майбутнє будівництво по вул. І.Франка в м. Дрогобич. За час оренди на такій земельній ділянці зведено незавершене будівництво. Позивач як орендар, а згодом як власник такої земельної ділянки користувалась через проїзд між будинками № 5 по вул. Нижанківського та № 19 по вул. Лесі Українки. Зазначає, що з початку користування земельною ділянкою площею, тобто 2005 р.. вказаний проїзд позначений на плані відведення земельної ділянки межами від Б до ОСОБА_22 огорожа самочинно встановлена відповідачами ( власники квартир багатоквартирного будинку № 5 по вул. Нижанківського в м. Дрогобич) на проїзді загального користування. Такими своїми діями відповідачі самовільно перегородили їй проїзд до земельної ділянки, через що не може надалі продовжувати будівництво. Крім цього, зазначає, що така металева горожа не відповідає нормам ДБН.

Ухвалою від 21.06.2017 відкрито провадження в справі.

Ухвалою суду від 20.11.2017 відмовлено задоволенні клопотання відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про зупинення провадження у справі в зв'язку з тим , що на розгляді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області перебуває справа за їх позовом до ОСОБА_23, Дрогобицької міської ради, Дрогобицького КП ЛОР БТІ та ЕО та третіх осіб про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки по вул.. І.Франка, 26 в м.Дрогобичі та скасування державної реєстрації права власності на неї.

Відповідач ОСОБА_6 подала відзив на позовну заяву, де просить суд відмовити в задоволенні позову через його безпідставність. Зокрема зазначила, що позивач намагається облаштувати проїзд загального користування за рахунок частини прибудинкової території житлового будинку № 5 по вул. Нижанківського в м. Дрогобич, яка розташована в межах історичного ареалу м. Дрогобич із шкодою для цієї пам'ятки архітектури.

В судовому засіданні у вступному слові представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позові, такі просила задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі та їх представники щодо задоволення позову заперечили, в позові просили відмовити.

Зокрема представник відповідача ОСОБА_20 зазначив, що позивачем не доведено наявність проїзду до належної їй земельної ділянки з вул. Нижанківського між житловим будинком № 5 по вул. Нижанківського та житловим будинком № 19 по вул. Лесі Українки в м. Дрогобичі, відсутні будь-які правові підстави розміщення проїзду між житловим будинком № 5 по вул. Нижанківського та житловим будинком № 19 по вул. Лесі Українки в м. Дрогобичі до земельної ділянки по вул. І. Франка, 26. Відтак відсутнє порушення прав позивача у користуванні своєю земельною ділянкою і взагалі позовні вимоги не відповідають способам захисту прав, передбаченим ст. 16 ЦК України.

Вислухавши вступне слово учасників процесу, оглянувши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження..

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України , суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України ).

Так, у відповідності до ст. 4 ЦПК України кожна особа в порядку, встановленому цивільним кодексом, має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Принцип змагальності в цивільному судочинстві забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу , як того вимагають положення ст. 81 ЦПК України . Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що позивачка користувалась земельною ділянкою по вул. І.Франка, 26 в м. Дрогобич на підставі договору оренди земельної ділянки укладений між ОСОБА_3 та Дрогобицькою міською радою для будівництва та обслуговування медичного центру строком на 3 роки , який у 2009 році продовжено (а/с 12,13, 14-15).

Згідно договору купівлі - продажу земельної ділянки від 03.12.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_24, ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка площею 1625 кв м., кадастровий номер 4610600000:01:002:0105, розташована в м. Дрогобичі по вул. І.Франка, 26, цільове призначення для обслуговування житлової будівлі, що стверджується Витягом з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а/с 17).

У відповідності до ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 (Реквізиція) цього Кодексу.

Згідно висновку Дрогобицького міського управління земельних ресурсів від 17.11.2005, ОСОБА_3 погоджено розташування земельної ділянки по вул. І.Франка, 26 в м. Дрогобич для будівництва медичного центру (а/с 8); з акту приймання - передачі об єкта оренди земельної ділянки по вул. І.Франка, 26 в м. Дрогобич від 17.03.2006 вбачається, що Дрогобицька міська рада передала ОСОБА_3 земельну ділянку площею 1625 кв м, з цільовим призначенням під майбутнє будівництво (а/с 16); 07.11.2007 ОСОБА_3 отримала дозвіл на виконання будівельних робіт № 126 на будівництво лікувально - діагностичного центру по вул. І.Франка, 26 в м. Дрогобич у травні 2010 такий перереєстровано (а/с 20).

За ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України , власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом, крім іншого, запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

У п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16 квітня 2004 року №7 встановлено, що судам слід мати на увазі, що спори, пов'язані із земельними відносинами, розглядаються в позовному провадженні. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК (2768-14) шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК ) (435-15).

Як вбачається з рішення виконкому Дрогобицької міської ради народних депутатів №1979 від 25.12.1953 року (а/с 225) за домоволодінням № 5 по вул. Островського (тепер вул. Нижанківського а/с 230 ) в м. Дрогобичі зареєстровано в користуванні земельну ділянку площею 1187,75 кв м.

Згідно схематичного плану кварталу № 124 м. Дрогобич та схематичного плану земельної ділянки житлового будинку № 5 по вул. Нижанківського (а/с228-229), наданих Дрогобицьким міжміським бюро технічної інвентаризації, визначено площу і межі прибудинкової території, закріпленої за житловим будинком № 5 на вул. Нижанківського в м. Дрогобичі, який не передбачає проїзду загального користування між будинком № 5 на вул. Нижанківського га сусіднім будинком № 19 на вул. Лесі Українки в м. Дрогобичі.

Відповідачі є власниками квартир та співвласники житлового будинку № 5 по вул. Нижанківського, отже є суб'єктами права користування закріпленою за житловим будинком та прибудинковою територією площею 1187,75 кв м.

Відповідно до ч.2 статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду , п. 3 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями користування закріпленою за приватизованим будинком прибудинковою територією здійснюється в порядку і на умовах, передбачених Земельним України.

Так, ч.3 ст. 42 Земельного кодексу України передбачено, що порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються співвласниками.

Позивач стверджує, що до належної їй земельної ділянки по вул. І.Франка, 26 в м. Дрогобич, згідно плану встановлених меж (а/с 6), є проїзд, який пролягає через двір будинків № 5 по вул. Нижанківського та № 19 по вул. Л.Українки в м. Дрогобич. Такий проїзд позначений на плані відведення земельної ділянки межами від Б. до В та належить до земель міськземфонду, що перебувають у комунальній власності.

За зверненням мешканців квартир будинку № 5 по вул. Нижанківського в м. Дрогобич до Дрогобицького відділу державного науково - дослідного та проектно - вишукувального інституту НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ Львівській філіал до експерта з питань містобудування, заслуженого архітектора України ОСОБА_25 з приводу даних обставин 24.09.2018р. експертом ОСОБА_25 складено відповідний висновок.

Вказаним висновком встановлено, що: споруди, а саме житлові будинки №5 на вул. Нижанківського та №19 на вул. ОСОБА_26, є в межах історичного арелу м. Дрогобича і належать до об'єктів історико-культуркої спадщини і, відповідно, підпадають під дію ст. 54 Конституції України та Закону України Про охорону культурної спадщини , а тому мають мати відповідні охоронні зони (межі) (абз. 3 арк. 1 висновку а/с 221). Влаштування проїзду до земельної ділянки на вул. І. Франка, 26 у м. Дрогобичі через територію між будинками № 5 по вул. Нижанківського та житловим будинком № 19 по вул. Лесі Українки жодною містобудівною документацією не передбачалося, а тому, можна стверджувати, що цей проїзд влаштований самочинно (абз. 5 арк. 1 висновку а/с 221).

Під'їзд до земельної ділянки на вул. І. Франка, 26 самовільно влаштовано з вул. Нижанківського, тобто внутрішньо житлової вулиці, яка з'єднує вул. ОСОБА_27 та вул. Л. ОСОБА_26 і дає можливість під'їзду лише до житлових будинків №5 по вул. Нижанківського та №19 по вул. Л. Українки, які є пам'ятками архітектури і знаходяться в історичному ареалі міста. На можливе розміщення такого проїзду мала б бути розроблена проектна документація з визначенням можливих параметрів проїзду - вулиці (червоних ліній ) згідно нормативних вимог та чинного законодавства. На підставі цього відповідним договором мали б бути встановлені земельні сервітути. Цього не було виконано, а тому виникає питання на яких підставах надавався дозвіл на ведення будівельних робіт (абз. 2 арк. 2 висновку).

Наскрізний проїзд через внутрішній двір жилих будинків...не відповідає вимогам п. 2* додатку 3.1 ДБН 360-92** (абз. 3 арк. 2 висновку).

Згідно з вимогами п. 3.22 ДБН 360-92** при проектуванні проїздів і пішохідних шляхів до житлових будинків необхідно забезпечувати можливість проїзду пожежних машин до нежитлового розпочатого будівництва будинку, а тому ширина проїзду повинна бути не менше 3.5 м. на відстані не ближче 5 м. від стін. У зоні між будинками і проїздом, а також на відстані 1.5 м. від проїзду, з протилежних боків будинків, не допускається розміщення рядкового насадження дерев та ін. І це також буде мати вплив на погіршення умов проживання мешканців згаданих будинків (абз. 5 арк. 2 висновку).

Звідси і випливає висновок щодо самовільно облаштованого під'їзду до земельної ділянки №26 на вул. ОСОБА_27 (абз. 7 арк. 2 висновку а/с 221).

Крім того, на запит відповідача ОСОБА_4, виконавчим комітетом ДМР було надано лист-відповідь за №173/3-21 від 18.09.2018р. з якого слідує, що в районі розміщення земельної ділянки кадастровий номер 4610600000:01:002:0105 не розроблялись проекти детальних планів території та не розроблялись проекти містобудівного обґрунтування (а/с 230).

Отже, за наведеного вбачається відсутність будь-яких правових підстав розміщення проїзду між житловим будинком № 5 по вул. Нижанківського та житловим будинком № 19 по вул. Лесі Українки в м. Дрогобичі до земельної ділянки по вул. І. Франка, 26. Відтак відсутнє порушення прав позивача у користуванні своєю земельною ділянкою шляхом використання проїзду між житловим будинком № 5 по вул. Нижанківського та житловим будинком № 19 по вул. Лесі Українки в м. Дрогобичі, наявність якого не передбачена жодною будівельно-технічною документацією.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Так, відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України , кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені позовні вимоги у судовому порядку не відповідають способам захисту прав, передбаченим ст. 16 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 10.10.2012 року N 6-110 цс 12).

Не правильно обраний спосіб захисту порушеного права є підставою для відмови в задоволенні пред'явлених особою вимог, а тому позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Так, позивач просить суд зобов'язати відповідачів не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою, що належить ОСОБА_3 кадастровий номер 4610600000:01:002:0105, шляхом демонтажу металевої огорожі, хвіртки та брами, як самочинно облаштованої на проїзді до земельної ділянки з вул. Нижанківського між житловим будинком № 5 по вул. Нижанківського та житловим будинком № 19 по вул. Лесі Українки в м. Дрогобичі.

Однак, судом встановлено, що такий проїзд фактично самовільно влаштовано з вул. Нижанківського, тобто внутрішньо житлової вулиці, яка з'єднує вул. ОСОБА_27 та вул. Л. ОСОБА_26 і дає можливість під'їзду лише до житлових будинків №5 по вул. Нижанківського та №19 по вул. Л. Українки, які є пам'ятками архітектури і знаходяться в історичному ареалі міста. При цьому на нього відсутня будь яка технічна документація, його не включено до генерального плану міста Дрогобич, а в районі розміщення земельної ділянки кадастровий номер 4610600000:01:002:0105 не розроблялись проекти детальних планів території та не розроблялись проекти містобудівного обґрунтування.

Відтак у позивача відсутнє право користування вказаним проїздом, а тому не порушується його право.

При цьому позивач вправі звернутися до відповідних органів місцевого самоврядування та відповідачів щодо розробки проектної документації з визначенням можливих параметрів проїзду-вулиці згідно нормативних вимог та чинного законодавства та для укладення відповідного договору щодо встановлення земельного сервітуту. У випадку відмови від укладення такого з відповідним позовом до суду.

Системний аналіз наведених вимог законодавства та зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі за недоведеністю позовних вимог.

Відповідно до ч.2 п. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 5.10.2018 року.

Керуючись ст..ст. 3, 10, 11, 15, 59, 60, 212, 214 ЦПК України, суд -

ухвалив :

в позові відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Львівської області шляхом подання через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 5 жовтня 2018 року.

Суддя: О.Б.Нагірна