Постанова

від 03.10.2018 по справі 720/83/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2018 року м. Чернівці

справа № 720/83/17

Апеляційний суд Чернівецької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Литвинюк І. М.

суддів: Височанської Н.К., Яремка В.В.

секретар: Тодоряк Г.Д.

за участю: представника позивача - Кесаревої Г.І., відповідача - ОСОБА_2, представника третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Вектор Плюс на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 31 травня 2018 року у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Вектор Плюс до ОСОБА_2, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, центр надання адміністративних послуг Новоселицької РДА, ОСОБА_4, про визнання права власності на земельну ділянку та зобов'язання вчинити дії, головуючий у І-й інстанції - Гураль Л.Л.,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2017 року ТОВ Факторингова компанія Вектор Плюс звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ГУ Дергеокадастру у Чернівецькій області, центр надання адміністративних послуг Новоселицької РДА, ОСОБА_4, про визнання права власності на земельну ділянку та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 12 жовтня 2006 року між ОСОБА_2, ПФ Черемшина та ВАТ Сведбанк , правонаступником якого є ПАТ Сведбанк , був укладений кредитний договір №27/12-Ф. Позичальники не виконали свої зобов'язання щодо сплати процентів та своєчасної сплати заборгованості по кредиту, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.

28 листопада 2012 року між ПАТ Сведбанк та ТОВ ФК Вектор Плюс був укладений договір факторингу №15, відповідно до умов якого права вимоги

Провадження № 22-ц/794/818/18 Категорія: 39 Доповідач: Литвинюк І.М.

заборгованості за кредитним договором №27/12-Ф від 12 жовтня 2006 року відступлено ТОВ ФК Вектор Плюс .

В забезпечення виконання зобов'язання по кредитному договору №27/12-Ф від 12 жовтня 2006 року, між Банком та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір №27/12-Ф/1П-1 від 12 жовтня 2006 року. Відповідно до п. 2.1. Іпотечного договору ОСОБА_2 (Іпотекодавець) передав в іпотеку Іпотекодержателю належне йому на праві власності майно: житловий будинок загальною площею 332,0 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Умовами іпотечного договору передбачено право Іпотекодаржателя звернути стягнення на предмет іпотеки, в тому числі шляхом передачі права власності на предмет іпотеки в порядку, встановленому ст. 37 Закону України Про іпотеку .

Посилалося на те, що 09 вересня 2015 року ТОВ ФК Вектор Плюс звернулося до приватного нотаріуса з пакетом документів для реєстрації права власності на предмет іпотеки та набуло право власності на житловий будинок загальною площею 332,0 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Разом з тим, згідно з іпотечним договором (п.2.1.) житловий будинок, що являється предметом іпотеки, розташований на земельній ділянці, рішення про приватизацію якої прийнято Новоселицькою міською радою Чернівецької області від 15 липня 2006 року. Згідно з іпотечним договором ОСОБА_2 зобов'язався отримати державний акт на право власності на земельну ділянку до 15 січня 2007 року та передати її в іпотеку.

Оскільки правовстановлюючий документ на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку відповідачем не було надано банку, то і земельна ділянка в іпотеку банку не була передана.

З урахуванням зменшених позовних вимог просив визнати за ним право власності на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок та зобов'язати відділ Держгеокадастру у Новоселицькому районі Чернівецької області надати витяг з державного земельного кадастру відносно земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 31 травня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

На рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 31 травня 2018 року ТОВ ФК Вектор Плюс подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Посилається на те, що оскаржуване рішення суду є незаконним та ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що ТОВ ФК Вектор плюс набуло право власності на предмет іпотеки житловий будинок по АДРЕСА_1 Чернівецької області, а тому відповідно до положень ст. 377 ЦК України до позивача перейшло право власності, право користування на земельну ділянку, на якій розміщено предмет іпотеки, без змін її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника.

Отже, підставами та предметом позову саме і є захист та визнання права власності на земельну ділянку (з метою реєстрації) позивача, оскільки останній, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов іпотечного договору, не має можливості та відповідних документів для реєстрації законно набутого права власності на спірну земельну ділянку, на якій знаходиться належний позивачу житловий будинок.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права власності на земельну ділянку відповідно до вимог чинного законодавства. Тобто, з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею. Однак будь-яких документів на підтвердження вчинення вищезазначених дій позивачем не подано, а також не підтверджено той факт, що відповідач не визнає, заперечує або оспорює право власності позивача на спірну земельну ділянку. Відповідачем у даній справі виступає ОСОБА_2, а позовна вимога про надання витягу з державного земельного кадастру відносно земельної ділянки заявлена до відділу Держгеокадастру у Новоселицькому районі Чернівецької області, який замінено на Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, яке у даній справі виступає як третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 12 жовтня 2006 року між ЗАТ ТАС-ІНВЕСТБАНК (далі - Банк) та ОСОБА_2, ПФ Черемшина був укладений кредитний договір №27/12-Ф, відповідно до якого загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією склав 140 000,00 Євро.

12 жовтня 2006 року між ЗАТ ТАС-ІНВЕСТБАНК та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір №27/12-Ф/ІП-І, відповідно до якого на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №27/12-Ф від 12 жовтня 2006 року ОСОБА_2, як солідарний боржник, передав в іпотеку житловий будинок загальною площею 332,0 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення про приватизацію земельної ділянки для обслуговування житлового будинку прийнято Новоселицькою міською радою Чернівецької області від 15 липня 2006 року. ОСОБА_2 зобов'язався отримати Державний акт на право власності на земельну ділянку до 15 січня 2007 року та передати її в іпотеку (п.2.1.1. Іпотечного договору).

Відповідно до п.4.2.1. Іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за вибором Іпотекодержателя шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України Про іпотеку .

Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Новоселицького районного нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_6 12 жовтня 2006 року і зареєстрований у реєстрі за №3553.

28 листопада 2012 року між ПАТ Сведбанк , яке виступає правонаступником ВАТ Сведбанк , яке в свою чергу виступає правонаступником АКБ ТАС-Комерцбанк , та ТОВ ФК Вектор Плюс був укладений договір факторингу №15.

Відповідно до п.2.1. договору факторингу ПАТ Сведбанк відступає ТОВ ФК Вектор Плюс свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, зазначених в реєстрі заборгованості боржників.

Крім того, 28 листопада 2012 року між ПАТ Сведбанк та ТОВ ФК Вектор Плюс був укладений договір про відступлення прав за іпотечним договором №27/12-Ф/1П-1 від 12 жовтня 2006 року відповідно до Додатку №1.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч. 1, 3 ст. 33 Закону України Про іпотеку ).

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України Про іпотеку договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону.

Згідно зі ст. 37 Закону України Про іпотеку іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

09 вересня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Київ Кобелєвою А.М. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 24288139, та зареєстровано за ТОВ ФК Вектор Плюс право власності на житловий будинок загальною площею 332 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Зі Звіту про оцінку земельної ділянки, проведеної на замовлення ТОВ ФК Вектор Плюс , загальною площею 0,0842 га, кадастровий номер: НОМЕР_1, що розташована: АДРЕСА_1, видно що вартість цієї земельної ділянки станом на 03 січня 2017 року становить 90 100,00 грн.

Відповідно до довідки Новоселицької міської ради від 30 листопада 2009 року № 413 на приватизованій земельній ділянці площею 0,0842 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 від 16 вересня 2008 року кадастровий номер НОМЕР_1), по АДРЕСА_1 обмежень у використанні земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд немає.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0842 га, що розташована по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 16 вересня 2008 року.

Відповідно до ст. 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

За змістом ст. 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно зі ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.

Отже, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Такої правової позиції дотримувався Верховний Суд України у постанові від 13 квітня 2016 року у справі №6-253цс16.

Перехід права власності на житловий будинок до ТОВ ФК Вектор Плюс відбувся шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Оскільки перехід права власності на житловий будинок до ТОВ ФК Вектор Плюс відбувся у встановленому законом порядку, до набувача - ТОВ ФК Вектор Плюс переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у ст. ст. 335, 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, встановивши всі фактичні обставини справи, з врахуванням вищезазначених положень чинного законодавства, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що у зв'язку з невиконанням відповідачем умов іпотечного договору позивач не має можливості та відповідних документів для реєстрації законно набутого права власності на земельну ділянку, є безпідставними, оскільки право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази про те, що позивачем вчинялися будь-які передбачені вимогами чинного законодавства дії, направлені на оформлення права власності на земельну ділянку, що розташовані в м. Новоселиця по вул. Глібова, 2А.

Отже, установивши зазначені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ТзОВ Факторингова компанія Вектор Плюс про визнання права власності на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 5, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Вектор Плюс залишити без задоволення.

Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 31 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 04 жовтня 2018 року.

Головуючий І.М. Литвинюк

Судді: Н.К. Височанська

В.В.Яремко