Рішення

від 28.09.2018 по справі 910/10796/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2018 Справа №910/10796/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Блажівської О.Є. при секретарі судового засідання Хмельовському В.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу №910/10796/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Новий Гарлем

до Приватного підприємства Арт-Трейдінг

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю Інтек ЮЕЙ (третя особа - 1)

Товариство з обмеженою відповідальністю Стрім-Україна (третя особа - 2)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Фізична особа-підприємець Слободянюк Іван Іванович (третя особа-3)

про захист авторського права та суміжних прав та виплату компенсації

представники учасників сторін:

від позивача: Тимошик І.О. (ордер серія КВ №424217 від 28.09.18);

від відповідача: Курзін О.А. (довіреність № б/н від 04.05.18);

Лихвар В.А. (довіреність № б/н від 04.05.18);

від третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: не з'явився;

від третьої особи-2 , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача : Сікорська О.М (довіреність № б/н від 02.08.18);

від третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Новий Гарлем звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства Арт-Трейдінг про стягнення (з урахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог) 512 000,00 грн компенсації за порушення майнових авторських та суміжних прав, а також 100 000,00 грн відшкодування шкоди, яка завдана діловій репутації позивача. Також позивач просив накласти на відповідача штраф у розмірі 10% від суми, присудженої судом на користь позивача.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 15, 32, 33, 50, 52 Закону України Про авторське право і суміжні права (далі - Закон) та статей 22, 424, 426, 445 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) мотивовано неправомірним наданням відповідачем дозволу на використання музичних творів ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , автор музики та слів ОСОБА_6), виключні майнові авторські права на які належать позивачу, третім особам (Товариство з обмеженою відповідальністю Інтек ЮЕЙ та Товариство з обмеженою відповідальністю Стрім -Україна ) без згоди позивача та за відсутності прав на вчинення таких дій, а також здійснення збору винагороди за використання музичних творів третіми особами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2017 до участі у справі №910/10796/17 як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю Інтек ЮЕЙ та Товариство з обмеженою відповідальністю Стрім -Україна .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2017 до участі у справі №910/10796/17 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, залучено Фізичну особу-підприємця Слободянюка І.І.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 у справі №910/10796/17 позов задоволено повністю з посиланням на його обґрунтованість.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2018 рішення місцевого господарського суду зі справи №910/10796/17 скасовано, прийнято нове рішення про часткове задоволення позовних вимог: стягнуто з відповідача на користь позивача 128 000,00 грн компенсації за порушення виключних майнових авторських прав, 10 000,00 грн на відшкодування шкоди, яка завдана діловій репутації позивача, 2 070,00 грн судового збору. В решті позову відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Новий Гарлем на користь Приватного підприємства Арт-Трейдінг 7 821,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Верховного Суду України від 22 травня 2018 року у справі №910/10796/17 касаційну скаргу Приватного підприємства Арт-Трейдінг задоволено частково; Рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2018 зі справи №910/10796/17 скасовано; Справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва від 31.05.2018 року №05-23/813 Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2018 року, справу №910/10796/17 передано судді Блажівській О.Є.

Суд зазначає, що 15.12.2017 набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до пункту 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розглянувши матеріали справи №910/10796/17, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що дану справу слід розглядати за правилами загального позовного провадження.

За приписами ч.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1)наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Статтею 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

На виконання наведених приписів Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне призначити підготовче засідання у справі та встановити учасникам справи строки для подання ними документів на підтвердження своєї правової позиції в даному спорі.

Враховуючи те, що суддя Блажівська О.Є. у період з 04.06.2018 по 08.06.2018 перебувала на лікарняному, а 11.06.2018 суддя Блажівська О.Є., відповідно до Наказу Господарського суду міста Києва Про направлення судів №68-А від 07.06.2018 проходила комп'ютерне тестування, питання про прийняття справи №910/10796/17 до провадження вирішувалось 12.06.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 прийнято справу №910/10796/17 до свого провадження, розгляд справи №910/10796/17 ухвалено здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.07.18.

02.07.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Приватного підприємства Арт-Трейдінг надійшли пояснення по справі.

09.07.2018 2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Приватного підприємства Арт-Трейдінг надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 повідомлено сторін про те, що у зв'язку з викликом судді Блажівської О.Є. для проходження співбесіди за результатами дослідження досьє у межах кваліфікаційного оцінювання, розгляд даної справи, призначений на 11.07.2018 не відбудеться, наступне засідання у справі призначено на 08.08.18.

02.08.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю Новий Гарлем надійшла заява про відкладення розгляду справи.

У підготовче засідання 08.08.2018 з'явилися представники відповідача та третьої особи-1, представники позивача та третьої особи-2, третьої особи-3 не з'явилися, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

У підготовчому засіданні 08.08.2018 присутніми представниками учасників справи було заявлено клопотання про продовження строку підготовчого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 05.09.2018, запропоновано учасникам справи надати суду письмові пояснення та правові позиції з урахуванням вказівок, що містяться у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі №910/10796/17.

15.08.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Приватного підприємства Арт-Трейдінг надійшли додаткові пояснення по справі.

03.09.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю Новий Гарлем надійшли додаткові пояснення по справі.

У підготовче засідання 05.09.2018 з'явилися представники позивача та відповідача. Представники третіх осіб, у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час і місце були повідомлені належним чином.

У підготовчому судовому засіданні 05.09.2018 присутніми представниками сторін надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті. Представником позивача надано клопотання про долучення до матеріалів справи документів, зокрема додаткової угоди №1 до ліцензійного договору №НГ-СП-ИЛ 2012 від 09.12.2012, втім на вимогу суду оригінал вказаного документа надано для огляду не було.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 26.09.18.

25.09.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю Новий Гарлем надійшли письмові пояснення у справі №910/10796/17.

26.09.2018 у судовому засіданні розгляд справи №910/10796/17 відкладено на 28.09.2018.

28.09.2018 у судове засідання з'явилися представники позивача, відповідача та третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача. Присутніми представниками сторін надано усні пояснення по справі, представник позивача просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача просить відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Згідно з частинами 1, 3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Зважаючи на те, що неявка представників третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача та третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача у судове засідання, призначене на 28.09.2018 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 28.09.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на які посилається позивач на підтвердження позовних вимог, а відповідач на підтвердження заперечень на позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю НОВИЙ ГАРЛЕМ (надалі за текстом - Позивач) володіє виключними майновими правами на території всього світу на Твори громадянина Республіки Білорусь - ОСОБА_6, який виступає під творчим псевдонімом ІНФОРМАЦІЯ_5 на підставі Ліцензійного договору №НГ-СП-ИЛ 2012 від 03 грудня 2012 та Додатку №6 до Договору (надалі за текстом - Договір).

Відповідно до умов Договору, позивач має виключне майнове авторське право розміщення та /або надання дозволу на використання третім особам на наступні Твори та фонограми:

- ІНФОРМАЦІЯ_1 (автор музики та слів ОСОБА_6, виконавець ІНФОРМАЦІЯ_5 );

- ІНФОРМАЦІЯ_2 (автор музики та слів ОСОБА_6, виконавець ІНФОРМАЦІЯ_5 );

- ІНФОРМАЦІЯ_3 (автор музики та слів ОСОБА_6, виконавець ІНФОРМАЦІЯ_5 );

- ІНФОРМАЦІЯ_4 (автор музики та слів ОСОБА_6, виконавець ІНФОРМАЦІЯ_5 ) (надалі - Твори).

Як зазначає позивач, наприкінці січня 2017 року йому з відкритих джерел, а саме сайтів, розміщених в мережі Internet , стало відомо про розміщення зазначених вище Творів та фонограм, виключні майнові права на які належать позивачеві, на ресурсах ПрАТ Київстар , ПрАТ МТС - Україна , зокрема сайтах Ді-Джингл , Музичний клуб .

При цьому прав на такі дії ТОВ НОВИЙ ГАРЛЕМ ПрАТ Київстар та ПрАТ МТС - Україна не надавало, відповідних угод не укладало, та взагалі не було повідомлено про таке розміщення та збір авторської винагороди, виплат за таке використання не отримувало.

Позивачем було направлено претензію за вих.№ 20/02/17 від 20.02.2017 р. до ПрАТ Київстар про припинення порушення авторських та суміжних прав позивача на вказані Твори, у відповідь на яку ПрАТ Київстар у листі за вих.№ 5221/02 від 22.02.2017 р., зазначив, що розміщення та використання музичних творів на сайтах, де було зафіксовано використання творів, права на які належать позивачу, а саме Ді-джингл та Музичний клуб здійснює Товариство з обмеженою відповідальністю ІНТЕК ЮЕЙ (надалі - ТОВ ІНТЕК ЮЕЙ ) на підставі договору про надання послуг від 07.04.2016 р. № 175365 між ПрАТ Київстар та ТОВ ІНТЕК ЮЕЙ . В подальшому, ПрАТ Київстар надає користувачам доступ до контенту на Порталі, SMS, USSD,IVR, WEB, WAP, інші інтерфейси. Сервісами ПрАТ Київстар є Rington, Music Club. Відповідно до умов договору від 07.04.2016 р. № 175365 між ПрАТ Київстар та ТОВ ІНТЕК ЮЕЙ , з метою надання якісних послуг, Провайдер (ТОВ Інтек ЮЕЙ ) зобов'язаний забезпечити укладання угод із належними третіми особами щодо створення та/або придбання прав інтелектуальної власності щодо Контенту, та /або отримання дозволів (ліцензій) щодо використання, розповсюдження Контенту та/або щодо надання доступу до Контенту. Провайдер зобов'язаний надати Оператору документи, що підтверджують наявність у Провайдера всіх необхідних прав, дозволів, ліцензій, тощо) та Контент (п.3.1. договору). Якщо Оператору будуть пред'явлені будь-які вимоги третіх осіб через порушення майнових авторських та/або суміжних прав третіх осіб у зв'язку з забезпеченням Оператором (ПрАТ Київстар ) доступу Користувачів до Контенту за цим Договором, Провайдер (ТОВ ІНТЕК ЮЕЙ ) зобов'язується виконати всі необхідні дії задля врегулювання таких вимог третіх осіб самостійно за власний рахунок. Таким чином, ПрАТ Київстар просив з врахуванням викладеного звернутись за роз'ясненнями та врегулюванням претензійних вимог до ТОВ ІНТЕК ЮЕЙ (Лист ПрАТ Київстар №5221/02 від 22.02.2017 р. наявний в матеріалах справи).

Представником позивача в порядку надання правової допомоги позивачеві, було направлено адвокатські запити до ТОВ Інтек ЮЕЙ та ТОВ СТРІМ-Україна з вимогою надати інформацію на підставі яких документів та на яких ресурсах вказані особи розміщувало наступні твори: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (автор музики та слів ОСОБА_6, виконавець ІНФОРМАЦІЯ_5 , правовласник ТОВ НОВИЙ ГАРЛЕМ ), чи отримували та в якому розмірі вказані особи винагороду за таке використання музичних творів, а також надати відповідні документи, що підтверджують вказану інформацію.

У відповідь на адвокатські запити, ТОВ ІНТЕК ЮЕЙ листом від 04.05.2017 р. повідомило, що товариство здійснює реалізацію прав у відношенні Творів (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 - автор музики та слів ОСОБА_10, виконавець ІНФОРМАЦІЯ_5 ) шляхом розміщення файлів для відтворення фонограм Творів для надання контент послуг доступу абонентів ПрАТ Київстар до вказаних Творів (файлів)при наданні ПрАТ Київстар своїм абонентам сервісів Ді Джингл , Музичний клуб . Права на використання Творів Компанія отримала: в період з 08.08.2016 по 30.10.2016 р. на підставі договору з ТОВ УМИГ : в період з 01.11.2016 по 31.12. 2016 р. на підставі договору з ПП АРТ ТРЕЙДИНГ . Разом з тим, у наданні документів, на підставі яких здійснювалось таке розміщення, а також документів, що містять фінансову інформацію про збір винагороди - відмовлено на підставі ч.2 ст. 24 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , оскільки в цих документах міститься інформація з обмеженим доступом.

У відповідь на адвокатський запит представника позивача, ТОВ Стрім -Україна листом №2804 від 28.04.2017 повідомило, що товариство використовувало наступні музичні твори ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - автор музики та слів ОСОБА_10, виконавець ІНФОРМАЦІЯ_5 ) на підставі ліцензійної угоди, що була укладена між ТОВ СТРІМ - Україна та ПП АРТ-ТРЕЙДИНГ , в якій приватне підприємство гарантувало наявність в нього майнових авторських прав на вказані вище музичні твори. На вимогу ТОВ Стрім-Україна , ПП АРТ-ТРЕЙДІНГ не надало документального підтвердження щодо належного правоволодіння майновими авторськими і суміжними правами на Твори, в зв'язку з чим ТОВ СТРІМ - Україна направило запити ТОВ НОВИЙ ГАРЛЕМ та ПП АРТ-ТРЕЙДІНГ для вирішення питання по суті та встановлення правовласника Творів та перестало використовувати Твори, а також виплачувати винагороду ПП АРТ-Трейдінг . В листі ТОВ СТРІМ Україна наводить сайти, номери та мобільні додатки, на яких було здійснено розміщення музичних Творів, виключні майнові права на які належать позивачеві. Однак, ТОВ СТРІМ - Україна відмовила у наданні за адвокатським запитом документів, на підставі яких здійснювалось таке розміщення, а також документів, що містять фінансову інформацію про збір винагороди, оскільки ліцензійна угода, що укладена між ТОВ СТРІМ -Україна та ПП АРТ-ТРЕЙДІНГ містить умови, що визначені сторонами, як конфіденційні.

На підставі інформації, отриманої позивачем від третіх осіб у справі на стороні позивача, у відповідь на адвокатські запити, а саме інформації від ТОВ Інтек Юей та ТОВ Стрім Україна , позивачем було достовірно встановлено, що саме ПП АРТ-ТРЕЙДІНГ , без будь-яких правових підстав (за відсутності будь-яких угод з правовласником) неправомірно розпоряджається об'єктами інтелектуальної власності, виключні майнові права на які належать позивачу, а саме ПП Арт-Трейд на свій розсуд укладає договори, надає права третім особам на використання та розпорядження вказаними Творами, збирає та отримує винагороду від третіх осіб за використання таких Творів, чим порушує виключні майнові авторські та суміжні права Позивача на вказані Твори.

З огляду на наведене Позивач просить суд стягнути з ПП Арт-Трейдінг компенсацію за порушення авторських та суміжних прав у розмірі 512 000,00 грн та 100 000,00 грн немайнової шкоди, завданої діловій репутації позивача у справі, неправомірними діями відповідача у справі, а також накласти на порушника штраф за порушення авторських та суміжних прав, а також стягнути з останнього судові витрати.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, поданому до суду 26.09.2017 року, проти заявлених позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що громадяни ОСОБА_6 та ОСОБА_11 як засновник та директор позивача у справі ввели в оману відповідача, а також шахрайським шляхом заволоділи коштами громадянина Слободянюка І.І., який є засновником ПП Арт-Трейдінг . Разом з тим, у відзиві на позовну заяву, відповідач не заперечував, що він використовував (надавав дозвіл на використання, укладав договори та отримував винагороду) з 01 листопада 2016 року за вказані вище музичні твори, посилаючись при цьому на укладення між відповідачем у справі та ФОП Слободянюком І.І. попереднього договору про передачу авторських та суміжних прав № САТ/01/11/16 від 01.11.2016 року, а також на те, що позивачу та його засновнику та директору було відомо про те, що відповідач використовує вказані вище музичні твори і таке використання відбувалось з відома та дозволу громадян ОСОБА_11 та ОСОБА_6 Крім того, відповідач у відзиві також вказав, що з листопада 2016 року по січень 2017 року включно він використовував, крім зазначених чотирьох музичних творів також музичний твір Мурашит . Відповідач також зазначав, що позивачем не доведено розмір компенсації, яку позивач просить стягнути та розмір шкоди, завданої діловій репутації позивача у справі.

Третя особа-2 надала на вимогу суду копію ліцензійної угоди № LD-004, укладеної між ПП Арт-Трейдінг та ТОВ Стрім-Укаїна та додаток №39 до вказаного договору, відповідно до якої ПП Арт-Трейдінг гарантує та підтверджує, що він володіє виключними авторськими та/або суміжними правами на твори, зокрема і музичні твори, що є предметом спору у справі та права на які належать позивачеві у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дотримуючись вказівок Верховного Суду, вкладених у постанові від 22.05.2018, щодо підстав скерування справи на новий розгляд, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

На підставі договору №НГ-СП-ИЛ 2012 від 03.12.2012 (виключна ліцензія), який укладений між ОСОБА_6 (ліцензіар) та ТОВ Новий Гарлем (ліцензіат), останній отримав виключну ліцензію (дозвіл) на використання у межах строку на території всіх країн світу творів у будь-якій формі та будь-яким способом в обсязі долі ліцензіара, в тому числі, дозвіл на: відтворення творів (їх фрагментів) в будь-якій формі та будь-яким способом; розповсюдження примірників творів (їх фрагментів) в будь-якій формі та будь-яким способом; імпорт примірників та копій творів (їх фрагментів) з метою розповсюдження; здачу в прокат оригіналів та примірників творів; здійснення переробки творів (їх фрагментів) з будь-якою метою та будь-яким способом; публічне виконання творів (їх фрагментів), публічне сповіщення творів (їх фрагментів) в ефір, по кабелю; доведення творів (її фрагментів) до загального відома;

- відповідно до пункту 2.3 договору ліцензіат має право дозволяти третім особам використання творів способами та на умовах, визначених договором, тобто видавати субліцензії;

- використання кожного твору (в тому числі надання субліцензії) може здійснюватися ліцензіатом з моменту підписання додатку до договору, в якому вказаний відповідний твір, до моменту закінчення строку та в межах території всіх країн світу (пункт 2.6 договору);

- відповідно до пункту 1.1 договору строк означає строк, в межах якого ліцензіар дозволяє ліцензіату використовувати твори та надавати субліцензії на їх використання. Строк щодо кожного твору починає обчислюватися з дати підписання додатку, в якому зазначений відповідний твір, і закінчується 03 грудня 2022 року;

- згідно з додатком від 17.08.2015 №6 до договору ліцензіар надав ліцензіату ліцензію (дозвіл) на використання музичних творів в долі ліцензіара, зокрема: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (автор музики та слів ОСОБА_6, виконавець Поліграф ШарикOFF).

Відповідно до приписів статті 440 Цивілного Кодексу України майновими правами інтелектуальної власності на твір є:

1) право на використання твору;

2) виключне право дозволяти використання твору;

3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно з приписами статті 1 Закону виключне право - це майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

У відповідності до приписів статті 15 Закону до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:

а) виключне право на використання твору;

б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти:

1) відтворення творів;

2) публічне виконання і публічне сповіщення творів;

3) публічну демонстрацію і публічний показ;

4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення;

5) переклади творів;

6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів;

7) включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо;

8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору;

9) подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором;

10) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер;

11) імпорт примірників творів.

Цей перелік не є вичерпним.

За винятком випадків, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів.

Відповідно до статті 1108 ЦК України особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності).

Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору.

Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону.

Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Одинична ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього об'єкта у зазначеній сфері.

Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

За згодою ліцензіара, наданою у письмовій формі, ліцензіат може видати письмове повноваження на використання об'єкта права інтелектуальної власності іншій особі (субліцензію).

Згідно із статтею 7 Закону України Про авторське право та суміжні права Суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Відповідно до ч.1 ст.52 Закону України Про авторське право та суміжні права за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

Крім того, відповідно до п.6.2.5. Договору тільки ліцензіат і треті особи з його дозволу мають та будуть мати право на використання Творів на території зазначеними у Договорі способами протягом строку дії Договору. Ліцензіат має право забороняти використання творів, особам, які не отримали у ліцензіата дозвіл на використання творів, як це зазначено у Договорі.

Згідно із п.п. 2.7-2.9 Договору виключно ліцензіату надано право збору винагороди за використання творів.

Враховуючи викладене, позивач набув виключні майнові авторські права на спірні музичні твори на підставі договору від 03.12.2012 №НГ-СП-ИЛ 2012, який укладений з громадянином ОСОБА_6, а отже позивач, має право на отримання компенсації за порушення відповідачем виключних майнових авторських прав позивача на музичні твори та право надавати третім особам дозвіл на використання музичних творів, передбачених договором, або їх заборону.

Крім того, відповідно до приписів Закону України Про авторське право і суміжні права ліценіат є суб`єктом авторського права (ст.8), а отже останній відповідно до ст.52 Закону наділений правом на звернення з позовом до суду з метою захисту виключного права правовласника на дозвіл використання музичних творів іншими особами.

Як встановлено судом, відповідач не заперечує факту використання музичних творів: ІНФОРМАЦІЯ_1 (автор музики та слів ОСОБА_6, виконавець ІНФОРМАЦІЯ_5 ); ІНФОРМАЦІЯ_2 (автор музики та слів ОСОБА_6, виконавець ІНФОРМАЦІЯ_5 ); ІНФОРМАЦІЯ_3 (автор музики та слів ОСОБА_6, виконавець ІНФОРМАЦІЯ_5 ); ІНФОРМАЦІЯ_4 (автор музики та слів ОСОБА_6, виконавець ІНФОРМАЦІЯ_5 ), крім того, останнім було укладено договори з іншими суб'єктами, зокрема третіми особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Товариством з обмеженою відповідальністю Інтек ЮЕЙ та Товариством з обмеженою відповідальністю Стрім-Україна .

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач має довести додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону при використанні ним творів та/або об'єктів суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 Цивільного кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №910/4461/17.

Відповідно до ст.431 Цивільного кодексу України- порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Статтею 50 Закону України Про авторське право і суміжні права встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 вказаного вище Закону обмежень майнових прав.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.

Відповідно до п. г ч. 1 ст. 52 Закону України Про авторське право і суміжні права , при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.

Так, у пункті 42 постанови пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 №5 Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав зазначено, що розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50 000 мінімальних заробітних плат (пункт "г" частини другої статті 52 Закону), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.

Пунктом г ч. 2 ст. 52 Закону України Про авторське право і суміжні права передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом г ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Відповідно до п.п. 51.2, 52.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №12 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації. У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 Цивільного кодексу України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

У абз. 9 ч. 2 ст. 52 України Про авторське право і суміжні права зазначено, що при визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пп. г п. 2 ст. 52 Закону № 3792-XII межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Таким чином, з огляду на розмір заявлених позовних вимог і встановленого законом мінімального розміру компенсаційних заходів, спрямованих на захист майнових прав суб'єктів авторського права, за наявності встановленого порушення стягненню підлягає сума у розмірі не менше 10 мінімальних заробітних плат на користь кожного із власників майнових прав на використані твори.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі № 3-994гс15.

Позивачем у зверненні до господарського суду з даним позовом (з урахуванням наданих пояснень щодо розрахунку позовних вимог від 19.09.2017 року) визначено суму компенсації в розмірі 80 (кількість м.з.п.) х 1600 (розмір м.з.п. з урахуванням п. 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України та листа ВГСУ від 06.07.2017 за № 07.01-11/1085/17) =128 000 (сто двадцять вісім тисяч) грн.00коп. за кожний музичний твір (об'єкт авторського права). 128 000 х 4 (об'єкти авторського права, твори)=512 000, 00 (п'ятсот дванадцять тис.)грн.00 коп.

Разом з тим, Суд вважає визначений Товариством з обмеженою відповідальністю Новий Гарлем розмір компенсації необґрунтовано завищеним.

Так, Товариством з обмеженою відповідальністю Новий Гарлем належними засобами доказування доведено факт порушення Відповідачем майнових прав суб'єкта авторського права шляхом вчинення дій, які визнаються порушенням авторського права, але належним чином не обґрунтовано співвідношення розміру визначеної ним компенсації за порушення авторського права з розміром завданої неправомірним використанням об'єктів авторського права шкоди, що може бути визначена з урахуванням розміру збитків потерпілої особи, розміру доходу, отриманого відповідачем внаслідок правопорушення тощо.

За таких обставин, Суд, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення компенсації за порушення авторського права та суміжних прав в розмірі 515 000,00 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 64 000 грн, за розрахунком: 4 об'єкти інтелектуальної власності * 10 мінімальних заробітних плат * 1600 грн. 00 коп. (4*10*1600,00 = 16 000,00 грн), за порушення майнових авторських прав за використання без дозволу об'єктів правового захисту музичних творів - ІНФОРМАЦІЯ_1 (автор музики та слів ОСОБА_6, виконавець ІНФОРМАЦІЯ_5 ); ІНФОРМАЦІЯ_2 (автор музики та слів ОСОБА_6, виконавець ІНФОРМАЦІЯ_5 ); ІНФОРМАЦІЯ_3 (автор музики та слів ОСОБА_6, виконавець ІНФОРМАЦІЯ_5 ); ІНФОРМАЦІЯ_4 (автор музики та слів ОСОБА_6, виконавець ІНФОРМАЦІЯ_5 ).

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення шкоди, нанесеної діловій репутації позивача у справі, у розмірі 100 000,00 грн, то суд приходить до висновку, що вказана позовна вимога не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. в) частини 1 статті 52 Закону України Про авторське право та суміжні права , при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право подавати позови до суду про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 №5, під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, а також вчинення дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

В поданій позовній заяві позивач обґрунтовує нанесення нематеріальної шкоди (шкоди діловій репутації) наступним: незаконними діями Відповідача щодо використання майнових прав на музичні твори, що належать позивачеві, було нанесено суттєвої шкоди діловій репутації Позивача, оскільки відповідачем, було розповсюджено недостовірну інформацію про наявність з боку Позивача (правовласника Творів) письмової згоди та передачу прав на подальше використання та прав на подальшу передачу невиключних прав третім особам, зокрема по справі, чим введено в оману потенційних партнерів та контрагентів позивача. В результаті незаконних дій Відповідача, до Позивача суттєво впала довіра щодо його порядності, надійності та професійності з боку потенційних контрагентів Позивача, з якими в тому числі проводились переговори щодо укладання ліцензійних договорів щодо Творів, у зв'язку із фактами оприлюднення Творів у цей же період Відповідачем та третіми особами по справі. Незаконне використання музичних творів з боку відповідача потягло за собою призупинення переговорів позивача з потенційними контрагентами, пониженні ділової репутації перед організаціями, з якими було розірвано попередні угоди та призупинено збирання винагороди, перед третіми особами та майбутніми контрагентами, у зв'язку із широким оповіщенням про існуючий конфлікт та публічним оголошенням Відповідача щодо надання йому позивачем прав на використання Творів. Усі зазначені обставини вплинули та суттєво зашкодили діловій репутації Позивача, як перед третіми особами, з якими було терміново розірвано угоди, так і перед потенційними контрагентами, з якими велись переговори щодо подальшої співпраці та третіми особами по справі. Такі обставини підірвали авторитет та довіру до Позивача з боку зацікавлених у законній співпраці щодо Творів осіб та на відповідному музичному ринку в цілому.

Однак, оскільки сума в розмірі 100 000,00 грн, розрахована у позовній заяві не підтверджена жодними належними та допустимими доказами, твердження позивача про нанесення шкоди його діловій репутації є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Одночасно, надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення компенсації у розмірі 512 000,00 грн за порушення авторського права та суміжних прав підлягають частковому задоволенню у розмірі 64 000,00 грн, в іншій частині позовних вимог відмовити.

У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Аналогічна правова позиція викладена у п.4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду №7 від 21.02.2013 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України .

Згідно положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Арт-Трейдінг (03037, м.Київ, ОСВІТИ, 4, код ЄДРПОУ 33145092) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Новий Гарлем (03087, м.Київ, ВУЛИЦЯ ІСКРІВСЬКА/МІЦКЕВИЧА, будинок 9/9, код ЄДРПОУ 37881158) 64 000 (шістдесят чотири тисячі) грн 00 коп компенсації за порушення майнових авторських прав на музичні твори.

3. Стягнути з Приватного підприємства Арт-Трейдінг (03037, м.Київ, ОСВІТИ, 4, код ЄДРПОУ 33145092) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Новий Гарлем (03087, м.Київ, ВУЛИЦЯ ІСКРІВСЬКА/МІЦКЕВИЧА, будинок 9/9, код ЄДРПОУ 37881158) суму судового збору за подання позовної заяви у розмірі 960 (дев'ятсот шістдесят) грн 00 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Новий Гарлем (03087, м.Київ, ВУЛИЦЯ ІСКРІВСЬКА/МІЦКЕВИЧА, будинок 9/9, код ЄДРПОУ 37881158) на користь Приватного підприємства Арт-Трейдінг (03037, м.Київ, ОСВІТИ, 4, код ЄДРПОУ 33145092) суму судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі 2 976 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят шість) грн 00 коп.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано: 08.10.2018.

Суддя О.Є.Блажівська