Рішення

від 02.10.2018 по справі 920/660/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.10.2018 Справа № 920/660/18

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л.,

за участю секретаря судового засідання Пономаренко Т.М.,

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сумах у приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/660/18

за позовом Сумського національного аграрного університету (40021, м. Суми, вул.Г.Кондратьєва, 160; ід. код 04718013)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Терміко-ЛТД (76000, АДРЕСА_1; ід. код 36321628)

про стягнення 158105 грн.,

встановив:

До господарського суду звернувся Сумський національний аграрний університет з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Терміко-ЛТД про стягнення 158105 грн., в тому числі: 50655 грн. пені, 107450 грн. штрафу за невиконання зобов'язань щодо поставки товару за укладеним між сторонами договором про закупівлю № 25-6-10 від 25.06.2018.

26.09.2018 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції відповідач посилався на те, що ТОВ Терміко-ЛТД не змогло поставити позивачу у визначені терміни опалювальні котли у зв'зку з винними діями іншої особи, яка є контрагентом за договірними зобов'язаннями з відповідачем.

01.10.2018 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій він наполіг на позовних вимогах та підтримав свою позицію, викладену за змістом позовної заяви.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням.

Тому, керуючись п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України суд розглядає справу у відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд встановив наступне.

25.06.2018 між Сумським національним аграрним університетом (покупець) та ТОВ Терміко - ЛТД (продавець), внаслідок проведення процедури відкритих торгів (ідентифікатор закупівлі - UА-2018-05-18-002130-а) укладено договір №25-6-10 (далі - Договір), щодо поставки котлів водогрійних газових стальних (2.0 МВт і 3.1 5 МВт).

Згідно п. 1.1. Договору продавець зобов'язався передати у власність покупця товар: код ДК 021:2015 - 44620000-2 Радіатори і котли для систем центрального опалення та їх деталі (котли водогрійні газові стальні (2,0 МВт і 3,15 МВт) (або еквіваленти)), в подальшому іменований ОСОБА_2, а покупець зобов'язався прийняти ОСОБА_2 від продавця та оплатити його вартість на умовах даного Договору.

Пунктом 1.4. Договору, передбачено, що продавець зобов'язується передати замовнику ОСОБА_2 в асортименті, якості та кількості за цінами, указаними в Додатку №1 до договору, а замовник зобов'язується прийняти ОСОБА_2 та здійснити оплату відповідно до умов даного договору.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що продавець зобов'язується передати покупцю ОСОБА_2 в кількості, строки та в місці поставки відповідно до Специфікації, а саме 25.07.2018 року (тобто 30 днів з дати укладання договору).

Станом на 27.08.2018 позивачу ОСОБА_2 не переданий.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським, кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договорами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - ч. 1 ст. 530 ЦК України.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відтак, починаючи з 26.07.2018 відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання по поставці ОСОБА_2 позивачу.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки. встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частинами 1, 2 ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 7.2 Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі ОСОБА_2, продавець сплачує покупцеві штрафні санкції у розмірі, передбаченому ч. 2 ст. 231 ГК України.

Частиною 2 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 50655 грн. пені та 107450 грн. штрафу - станом на 27.08.2018.

Перевіривши розрахунки позивача, в тому числі: періоди нарахувань, розмір боргу на який здійснено такі нарахування, суд дійшов висновку про їх правомірність та відповідність фактичним обставинам справи.

Щодо посилань відповідача на невиконання зобов'язання у зв'зку з винними діями іншої особи, яка є контрагентом за договірними зобов'язаннями з відповідачем, суд наголошує, що відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладання на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності. Порушення третіми особами зобов'язань перед відповідачем не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення своїх зобов'язань перед позивачем у даній справі.

У відповідності до вимог статей 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідач не надав суду доказів сплати заявленої до стягнення заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, підтвердження матеріалами справи заборгованості відповідача перед позивачем у заявленій до стягнення сумі, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2371,58 грн.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236- 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Терміко-ЛТД (76000, АДРЕСА_1; ід. код 36321628) на користь Сумського національного аграрного університету (40021, м. Суми, вул.Г.Кондратьєва, 160; ід. код 04718013) 158105 грн., в тому числі: 50655 грн. пені, 107450 грн. штрафу за невиконання зобов'язань щодо поставки товару за договором про закупівлю № 25-6-10 від 25.06.2018; а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2371,58 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Вжиті судом ухвалою від 07.09.2018 №920/660/18 заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання даним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи (ч. 7 ст. 145 ГПК України).

Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення (ч. 8 ст. 145 ГПК України).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено 08.10.2018.

Суддя В.Л.Котельницька