Постанова

від 22.01.2019 по справі 920/660/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2019 р. Справа№ 920/660/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання Вінницька Т.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Терміко-Лтд

на рішення Господарського суду Сумської області

від 02.10.2018 (повний текст рішення складено 08.10.2018)

у справі № 920/660/18 (суддя В.Л. Котельницька)

за позовом Сумського національного аграрного університету

до Товариства з обмеженою відповідальністю Терміко-ЛТД

про стягнення 158 105, 00 грн

В С Т А Н О В И В:

Сумський національний аграрний університет (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Терміко-ЛТД (далі - ТОВ Терміко-ЛТД , відповідач) про стягнення 158 105, 00 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором про закупівлю № 25-6-10 від 25.06.2018 щодо поставки товару, відтак просило стягнути з відповідача на користь позивача 50 655, 00 грн пені та 107 450, 00 грн штрафу.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що ТОВ Терміко-ЛТД не змогло поставити позивачу у визначені терміни опалювальні котли в зв'язку з винними діями іншої особи, яка є контрагентом за договірними зобов'язаннями з відповідачем.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 02.10.2018 у справі № 920/660/18 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ Терміко-ЛТД на користь Сумського національного аграрного університету 158 105 грн, в тому числі 50 655, 00 грн пені, 107 450, 00 грн штрафу за невиконання зобов'язань щодо поставки товару за Договором про закупівлю № 25-6-10 від 25.06.2018, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2 371,58 грн.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, ТОВ Терміко-ЛТД оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що поставити позивачу у визначені договором терміни котли з незалежних від відповідача причин не представилось можливим, адже ДП Івано-Франківський котельно-зварювальний завод унеможливило своєчасне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору. За твердженнями апелянта, всупереч вимогам ст. 614 ЦК України та ст. 218 ГК України судом першої інстанції залишено поза увагою факт вжиття ТОВ Терміко-ЛТД всіх можливих заходів щодо виконання умов Договору, про що відомо позивачу, відсутність вини відповідача у невиконання цього Договору, що, в свою чергу, виключає можливість застосування до нього штрафних санкцій. Крім цього, на думку апелянта, місцевим судом порушено норми процесуального права, а саме здійснив відкриття провадження у справі за відсутності документів на підтвердження надіслання позовної заяви та доданих до неї документів на адресу відповідача тощо.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач подав відзив на апеляційну скаргу та стверджував про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, зазначив про безпідставність тверджень апелянта про неможливість виконати Договір з незалежних від нього підстав та про відкриття провадження у справі за відсутності документів, що підтверджують направлення позовної заяви та доданих до неї документів на адресу відповідача.

Оскільки в судове засідання апеляційної інстанції 22.01.2019 представники сторін не з'явились, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслали, апеляційний суд вважав за доцільне справу розглядати за відсутності цих представників за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, 25.06.2018 внаслідок проведення процедури відкритих торгів (ідентифікатор закупівлі UА-2018-05-18-002130-а) між Сумським національним аграрним університетом (позивачем, покупцем за договором) та ТОВ Терміко-ЛТД (відповідачем, продавцем за договором ) укладено Договір про закупівлю №25-6-10 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар: код ДК 021:2015 - 44620000-2 Радіатори і котли для систем центрального опалення та їх деталі (котли водогрійні газові стальні (2,0 МВт і 3,15 МВт) (або еквіваленти), а покупець зобов'язався прийняти товар від продавця та оплатити його вартість на умовах Договору.

Відповідно до п. 1.4 Договору продавець зобов'язався передати замовнику товар в асортименті, якості та кількості за цінами, указаними в Додатку №1 до Договору, а замовник зобов'язався прийняти товар та здійснити оплату його зо Договором.

Вартість Договору згідно п. 2.1 складає 1 535 000, 00 грн з ПДВ, яку визначено найбільш економічно вигідною.

Положеннями п.5.1 Договору сторони погодили, що продавець зобов'язався передати покупцю товар в кількості, строки та в місці поставки відповідно до Специфікації, а саме 25.07.2018 (тобто 30 днів з дати укладання Договору).

Договір згідно п. 11.4 набуває сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2018, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання сторонами.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вище загадувалось, п. 5.1 Договору сторони погодили, що продавець зобов'язався передати покупцю товар в кількості, строки та в місці поставки відповідно до Специфікації, а саме 25.07.2018 (тобто 30 днів з дати укладання Договору).

Відтак, починаючи з 26.07.2018 відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання по поставці товару позивачу.

Як встановлено матеріалами справи та не заперечується сторонами, станом на 27.08.2018 товар згідно укладеного Договору позивачу відповідачем не передано, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення з відповідача на користь позивача 50 655, 00 грн пені та 107 450, 00 грн штрафу за прострочення виконання зобов'язань щодо поставки товару.

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

В силу положень ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) на підставі ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі (ч.1 ст. 230 ГК України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції згідно ч. 4 ст. 231 ГК України застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За змістом п. 7.2 Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товару, продавець сплачує покупцеві штрафні санкції у передбаченому ч. 2 ст. 231 ГК України розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені та штрафу, апеляційний суд визнав висновки місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 50 655, 00 грн пені та 107 450, 00 грн штрафу за прострочення виконання зобов'язань щодо поставки товару доведеними належними та допустимими доказами, відповідачем не спростованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

З приводу посилань відповідача (апелянта) на невиконання зобов'язань в зв'язку з винними діями іншої особи, яка є контрагентом за договірними зобов'язаннями з відповідачем, слід зазначити, що наведене не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення своїх зобов'язань перед позивачем у даній справі. Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладання на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності тощо.

Доводи апелянта з приводу порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме відкриття провадження у справі за відсутності документів на підтвердження направлення позовної заяви та доданих до неї документів на адресу відповідача, спростовуються матеріалами справи, адже до позовної заяви позивачем долучено опис вкладення, фіскальний чек від 28.08.2018 та накладну Укрпошти №4001102528426 від 28.08.2018 (а. с. 7-9), які свідчать надіслання позовної заяви та доданих до неї документів на адресу відповідача.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Терміко-Лтд залишити без задоволення, рішення Господарського суду Сумської області від 02.10.2018 у справі № 920/660/18 - без змін.

Матеріали справи № 920/660/18 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 28.01.2019

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко