Постанова

від 26.09.2018 по справі 369/11015/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 369/11015/14-ц

провадження № 61-24223св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Хопти С. Ф.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Базель-Фінанс ,

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

позивачі за зустрічним позовом: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідачі за зустрічним позовом: товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Базель-Фінанс , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова СвітланаВолодимирівна, Києво-Святошинське районне управління юстиції,

треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, орган опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Базель-Фінанс та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Морозової Світлани Володимирівни на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області у складі судді Усатова Д. Д. від 05 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Волохова Л. А., Матвієнко Ю. О., від 02 лютого 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Базель-Фінанс (далі - ТОВ ФК Базель-Фінанс ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що 14 вересня 2006 року між публічним акціонерним товариством Банк Фінанси та Кредит (далі - ПАТ Банк Фінанси та Кредит ) та ОСОБА_4 був укладений договір про відкриття кредитної лінії, за умовами якого позичальнику відкрито невідновлювальну кредитну лінію у розмірі 150 тис. дол. США, зі сплатою 12,90 % річних, а позичальник зобов'язався повернути повністю кредитні кошти.

Також між ПАТ Банк Фінанси та Кредит та ОСОБА_4 були укладені додаткові угоди до вказаного кредитного договору.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором 14 вересня 2006 року між ПАТ Банк Фінанси та Кредит та ОСОБА_5 укладені договори іпотеки, згідно з умовами яких ОСОБА_5 передала в іпотеку банку будинок із надвірними спорудами, що розташований по АДРЕСА_1, та земельну ділянку площею 0,1524 га за цією ж адресою.

17 та 18 квітня 2013 року між ПАТ Банк Фінанси та Кредит та ТОВ ФК Базель-Фінанс були укладені договори про відступлення права вимоги за фінансовим кредитом, згідно з якими ТОВ ФК Базель-Фінанс набуло право вимоги за договором про відкриття кредитної лінії від 14 вересня 2006 року та договорами іпотеки від 14 вересня 2006 року.

Оскільки позичальник належним чином не виконував зобов'язання за кредитним договором, банком неодноразово направлялись вимоги про усунення порушень, які залишились без виконання.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором, утворилась заборгованість, яка станом на день пред'явлення позову становить 411 158,75 дол. США.

З урахуванням зазначеного та заяви про зміну позовних вимог, ТОВ ФК Базель-Фінанс просило у рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_4 за договором про відкриття кредитної лінії від 14 вересня 2006 року (із змінами та доповненнями) у сумі 411 158,74 дол. США, звернути стягнення на предмет іпотеки - будинок із надвірними спорудами, що розташований по АДРЕСА_1, та земельну ділянку площею 0,1524 га за цією ж адресою, шляхом визнання за ТОВ ФК Базель-Фінанс права власності на зазначені об'єкти нерухомості, припинивши право власності ОСОБА_5 на вказане майно.

У березні 2015 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 звернулися до суду із зустрічним позовом до ТОВ ФК Базель-Фінанс , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Морозової С. В., Києво-Святошинського районного управління юстиції, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, орган опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, про визнання недійсними договорів іпотеки.

Зустрічний позов мотивовано тим, що на забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором 14 вересня 2006 року між ПАТ Банк Фінанси та Кредит та ОСОБА_5 були укладені договори іпотеки, згідно з умовами яких ОСОБА_5 передала в іпотеку банку будинок із надвірними спорудами, що розташований по АДРЕСА_1, та земельну ділянку площею 0,1524 га за цією ж адресою.

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вважали, що при укладенні оспорюваних договорів іпотеки були порушені права їхніх малолітніх дітей - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, оскільки не отримано відповідної згоди органу опіки та піклування, що є підставою для визнання договорів іпотеки недійсними.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 просили визнати договори іпотеки недійсними; зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Морозову С. В. скасувати записи про державну реєстрацію іпотеки за вказаними договорами іпотеки у державному реєстрі іпотек; зобов'язати Реєстраційну службу Києво-Святошинського управління юстиції вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про заборону відчуження спірного нерухомого майна.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 листопада 2015 року у задоволенні позову ТОВ ФК Базель-Фінанс відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_5 та ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано недійсними договори іпотеки, укладені 14 вересня 2006 року між ПАТ Банк Фінанси та Кредит та ОСОБА_5

Зобов'язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Морозову С. В. скасувати записи про державну реєстрацію іпотеки за вказаними договорами іпотеки у державному реєстрі іпотек.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про зобов'язання Реєстраційної служби Києво-Святошинського управління юстиції вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про заборону відчуження спірного нерухомого майна відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ ФК Базель-Фінанс та задовольняючи частково зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що укладеними договорами іпотеки були порушені законні права та інтереси малолітніх дітей, що є підставою для визнання їх недійсними та скасування записів про державну реєстрацію обтяжень іпотечного майна та, відповідно, відсутні підстави для задоволення позову ТОВ ФК Базель-Фінанс про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Справа неодноразово переглядалась судом апеляційної інстанції.

Останньою ухвалою Апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2017 року апеляційні скарги ТОВ ФК Базель-Фінанс та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Морозової С. В. відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що на момент укладення договорів іпотеки між банком та ОСОБА_5, її малолітні діти мали право на житло та проживали у будинку, який був переданий в іпотеку. Оскільки передача нерухомості в іпотеку всупереч вимогам закону відбулася без попередньої згоди органів опіки та піклування, вказаний правочин не можна визнати таким, що відповідає вимогам статті 203 ЦК України, а тому на підставі статті 215 ЦК України він підлягає визнанню недійсним як такий, що порушує майнові права малолітніх дітей позивачів за зустрічним позовом. У зв'язку з визнанням недійсним договору іпотеки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки за цим договором іпотеки.

У лютому 2017 року ТОВ ФК Базель-Фінанс подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ТОВ ФК Базель-Фінанс та відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Касаційна скарга ТОВ ФК Базель-Фінанс мотивована тим, що суди належним чином не перевірили обставини справи та не надали належної правової оцінки доказам, які містяться в матеріалах справи, а тому дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ ФК Базель-Фінанс та задоволення зустрічного позову ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Так, суди не врахували, що на час укладення договорів іпотеки місце проживання малолітніх дітей в силу вимог статей 29, 405 ЦК України було за адресою проживання їх батьків, які на дату укладення оспорюваних договорів не були зареєстровані за адресою предмета іпотеки.

При цьому суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статей 29, 405 ЦК України, статті 177 СК України, статті 12 Закону України Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей , статей 17, 18 Закону України Про охорону дитинства .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ ФК Базель-Фінанс , витребувано матеріали справи із суду першої інстанції та зупинено виконання рішення оскаржуваних судових рішень до закінчення касаційного провадження.

У березні 2017 року ОСОБА_4 подав заперечення (відзив) на касаційну скаргу ТОВ ФК Базель-Фінанс , в якому просив відхилити касаційну скаргу та залишити оскаржувані судові рішення без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У березні 2017 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова С. В. подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення в частині задоволення зустрічного позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Касаційна скарга приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Морозової С. В. мотивована тим, що суди попередніх інстанції не дослідили всі матеріали справи в їх сукупності та невірно застосували норми статей 203, 215 ЦК України щодо наявності підстав для визнання договорів іпотеки недійсними, оскільки станом на дату укладення договорів іпотеки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не були зареєстровані за адресою іпотечного майна, відповідно, їх малолітні діти також не мали право на проживання у спірному будинку, а тому їх права оспорюваними договорами не порушені.

Крім того, судами неправильно застосовані норми матеріального права щодо встановлення об'єму повноважень нотаріуса під час посвідчення договорів та не застосовано норми, що підлягали застосуванню до спірних правовідносин за участю нотаріуса.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Морозової С. В.

У травні 2017 року ОСОБА_4 подав заперечення (відзив) на касаційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Морозової С. В., в якому просив відхилити касаційну скаргу та залишити оскаржувані судові рішення без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 червня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

У справі, що переглядається, судами установлено, що 14 вересня 2006 року між ПАТ Банк Фінанси та Кредит та ОСОБА_4 був укладений договір про відкриття кредитної лінії, за умовами якого позичальнику відкрито невідновлювальну кредитну лінію у розмірі 150 тис. дол. США, зі сплатою 12,90 % річних, а позичальник зобов'язався повернути повністю кредитні кошти.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором 14 вересня 2006 року між ПАТ Банк Фінанси та Кредит та ОСОБА_5 укладені договори іпотеки, згідно з умовами яких ОСОБА_5 передала в іпотеку банку будинок із надвірними спорудами, що розташований по АДРЕСА_1, та земельну ділянку площею 0,1524 га за цією ж адресою.

22 травня, 10 липня і 01 серпня 2008 року та 04 лютого і 06 травня 2009 року між ПАТ Банк Фінанси та Кредит та ОСОБА_4 укладені додаткові угоди до вказаного кредитного договору, відповідно до яких збільшено процентну ставку до 16 % річних, збільшено розмір невідновлювальної кредитної лінії до 397 222 дол. США, уточнено порядок повернення кредитних ресурсів та погашення заборгованості, викладено пункт 2.1. договору в новій редакції, а саме: банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності в розмірі 272 664,20 дол. США з оплатою 16 % річних .

17 та 18 квітня 2013 року між ПАТ Банк Фінанси та Кредит та ТОВ ФК Базель-Фінанс були укладені договори про відступлення права вимоги за фінансовим кредитом, згідно з якими ТОВ ФК Базель-Фінанс набуло право вимоги за договором про відкриття кредитної лінії від 14 вересня 2006 року та договорами іпотеки від 14 вересня 2006 року.

Задовольняючи частково зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_4, суди належним чином не перевірили обставини справи та не надали належної правової оцінки доказам, які містяться в матеріалах справи.

Так, перевіряючи доводи касаційних скарг ТОВ ФК Базель-Фінанс та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Морозової С. В. про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про визнання договорів іпотеки недійсними, колегія суддів виходить із такого.

Згідно зі статтею 12 Закону України Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимим є зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів.

Частиною третьою статті 17 Закону України Про охорону дитинства передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти правочини щодо її майнових прав, у тому числі й відмовлятися від майнових прав дитини (пункт 3 частини другої статті 177 СК України).

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України Про охорону дитинства органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Отже у разі вчинення правочину щодо нерухомого майна (договір іпотеки), право власності на яке або право користування яким мають діти, попередня згода органу опіки та піклування є обов'язковою.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частиною шостою статті 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Таким чином укладення батьками правочинів, предметом яких є житлові приміщення, право користування якими мають малолітні або неповнолітні діти, без попередньої згоди органу опіки та піклування може бути підставою для визнання цих правочинів недійсними, як передбачено статтями 203, 215 ЦК України.

Вирішуючи спори щодо захисту прав дітей під час укладення договорів іпотеки, суди повинні в кожному конкретному випадку перевіряти право користування житловим приміщенням дитиною, яке може ґрунтуватися на документальній підставі (довідка про наявність зареєстрованих осіб на житловий площі, серед яких зазначена й дитина) та на законі (стаття 405 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Частиною першою статті 405 ЦК України визначено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Разом із тим, передбачене статтею 177 СК України, статтею 17 Закону України Про охорону дитинства та статтею 12 Закону України Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей положення про необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке має дитина, спрямоване на захист майнових прав дітей, тому підставою для визнання недійсним договору щодо майна, право на яке має дитина, за позовом її батьків є порушення майнових прав дитини внаслідок укладення такого договору, а не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення такого договору.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2940цс15 та від 10 лютого 2016 року № 6-3005цс15.

Окрім того, Європейський суд з прав людини в своїй практиці (рішення від 09 жовтня 1979 року в справі Ейрі проти Ірландії (пункт 24), рішення від 13 травня 1980 року в справі Артіко проти Італії (пункт 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі Наталія Михайленко проти України (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

У зв'язку з наведеним суди повинні виходити із того, чи мали діти право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки.

У справі, що переглядається, установлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з 05 серпня 2000 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох дітей - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Оспорювані договори іпотеки укладені між банком та ОСОБА_5, від імені якої діяв представник за довіреністю ОСОБА_12, 14 вересня 2006 року.

Згідно з копіями паспортів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_5 зареєстрована 11 листопада 2006 року, а ОСОБА_4 - 14 листопада 2007 року (а. с. 176, т. 1, а. с. 131, т. 2).

Згідно з довідкою Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 20 вересня 2013 року ОСОБА_4 зареєстрований у будинку по АДРЕСА_1, - 12 вересня 2006 року (а. с. 64, т. 1).

Суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином зібрані у справі докази (копії паспортів ОСОБА_5 та ОСОБА_4), не перевірили їх та не надали їм належної правової оцінки в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме - факти наявності чи відсутності права малолітніх дітей на користування житловим будинком на момент укладення оспорюваного договору, а також встановлення місця фактичного проживання дітей на момент укладення договору іпотеки.

Суди попередніх інстанції не перевірили, яке саме право дітей порушено укладенням оспорюваних договорів, з урахуванням того, що місце проживання їх батька - ОСОБА_4 на час укладення договорів іпотеки зареєстровано АДРЕСА_2.

Крім того, суди не врахували, що згідно з довіреністю від 12 вересня 2006 року ОСОБА_5 уповноважила ОСОБА_12 представляти її інтереси в державних, громадських установах та організаціях України всіх форм власності та підпорядкованості, в банківських установах при укладенні договору поруки по зобов'язаннях її чоловіка ОСОБА_4 та іпотечного договору на земельну ділянку та житловий будинок з надвірними спорудами, які розташовані по АДРЕСА_1, на умовах на його розсуд. Для цього уповноважила ОСОБА_12 подавати необхідні заяви та документи, одержувати довідки та інші документи, підписувати договори, оплачувати необхідні платежі, а також виконувати всі інші дії, пов'язані з цією довіреністю (а. с. 67, т. 2).

При укладанні договорів іпотеки уповноважена на підставі довіреності ОСОБА_5 особа - ОСОБА_12 подав нотаріусу заяву щодо відсутності, станом на 14 вересня 2006 року, обтяжень у вигляді права користування дітей віком до 18 років будинком по АДРЕСА_1 (а. с. 65, т. 2).

Вказуючи на те, що ОСОБА_5 надала право повіреному ОСОБА_12 подавати заяви та підписувати іпотечний договір, суди допустили неповноту у дослідженні обставин справи, не надали належної правової оцінки зазначеній довіреності, а тому дійшли передчасних висновків щодо правового змісту довіреності, виданої представнику ОСОБА_5

Відсутність процесуальної можливості переоцінювати докази у справі, перешкоджають Верховному Суду ухвалити нове судове рішення в частині вирішення зустрічного позову, тому в силу статті 411 ЦПК України судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_4 підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Також не можна погодитись з висновком судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ ФК Базель-Фінанс з підстав недійсності договорів іпотеки.

Так, перевіряючи доводи касаційної скарги ТОВ ФК Базель-Фінанс про те, що суди безпідставно відмовили у задоволенні позовних вимог ТОВ ФК Базель-Фінанс про звернення стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів зазначає про таке.

Стаття 33 Закону України Про іпотеку передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно зі статтею 36 Закону України Про іпотеку сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку ; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

При цьому необхідно врахувати, що стаття 37 Закону України Про іпотеку не містить можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду.

Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Таким чином, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України Про іпотеку є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.

З урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону України Про іпотеку суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем.

Зазначений правовий висновок щодо порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі

№ 14-38цс18.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Пунктом 10 договорів іпотеки, укладених між банком та ОСОБА_5, передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на розсуд іпотекодержателя: за рішенням суду, за виконавчим написом нотаріуса або іпотекодержателем самостійно на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 11 договорів іпотеки за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: за рішенням суду, у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в підпунктах 11.3.1 та 11.3.2 цього пункту договору.

Так, підпунктом 11.3.1 пункту 11 договорів іпотеки передбачено, що задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку .

Отже, сторони, підписавши договори іпотеки, обумовили всі їх умови, у тому числі вирішили питання щодо позасудового врегулювання спору і не передбачили можливості звернення до суду іпотекодержателя з позовом про визнання за ним права власності на предмет іпотеки.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій на вказані обставини уваги не звернули та відмовили у задоволенні позову ТОВ ФК Базель-Фінанс виходячи з недійсності договорів іпотеки.

Не погоджуючись з таким висновком з підстав, викладених вище, колегія суддів зазначає, що обраний банком спосіб захисту свого права як кредитора і іпотекодержателя не ґрунтується на умовах договору іпотеки і вимогах Закону України Про іпотеку . Так, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання спору, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судові рішення в частині вирішення позовних вимог ТОВ ФК Базель-Фінанс про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності в силу вимог статті 412 ЦПК України підлягають зміні в частині мотивів відмови у позові ТОВ ФК Базель-Фінанс , а в частині вирішення зустрічних позовних вимог судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Базель-Фінанс та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Морозової Світлани Володимирівни задовольнити частково.

Змінити рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2017 року в частині вирішення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Базель-Фінанс щодо мотивів відмови у позові товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Базель-Фінанс .

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Базель-Фінанс до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити з мотивів, викладених у мотивувальній частині постанови.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2017 року в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_4 скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С. Ф. Хопта Судді: О. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников Ю. В. Черняк