Рішення

від 05.12.2019 по справі 369/11015/14-ц

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/11015/14-ц

Провадження № 2/369/159/19

РІШЕННЯ

Іменем України

05.12.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

Головуючої судді: Дубас Т.В.,

при секретарі Мазурик Д.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

представника відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Морозової С.В. - Янушевського О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВСЬКА АГЕНЦІЯ НЕРУХОМОСТІ , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Морозової Світлани Володимирівни та Києво-Святошинського районного управління юстиції, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та Орган опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про визнання договорів іпотеки недійсними,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 звернулись із зустрічним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВСЬКА АГЕНЦІЯ НЕРУХОМОСТІ , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Морозової Світлани Володимирівни та Києво-Святошинського районного управління юстиції, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та Орган опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про визнання договорів іпотеки житлового будинку та земельної ділянки недійсними, зобов`язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Морозову С.В. скасувати записи про державну реєстрацію іпотеки за іпотечними договорами, зобов`язати реєстраційну службу Києво-Святошинського районного управління юстиції вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записи про заборону відчуження нерухомого майна. Вважають, що відсутність згоди органів опіки та піклування на укладення договорів іпотеки є підставою для визнання таких договорів недійсними, адже були порушені майнові права їхніх неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_5 . З урахуванням зменшених позовних вимог просили визнати недійсними договір іпотеки житлового будинку та договір іпотеки земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Постановою Верховного Суду в цій справі від 26.09.2018 змінено рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.11.2015 та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 02.02.2017 у в частині вирішення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Базель-Фінанс щодо мотивів відмови у позові ТОВ Фінансова компанія Базель-Фінанс , у задоволенні позову ТОВ Фінансова компанія Базель-Фінанс до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити з мотивів, викладених у мотивувальній частині постанови. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.11.2015 та ухвала Апеляційного суду Київської області від 02.02.2017 в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Приватний нотаріус КМНО Морозова С.В. подала відзив, у якому заперечувала проти позову з тих підстав, що посада приватного нотаріуса є публічною і вона не може бути відповідачем у справі.

ТОВ Фінансова компанія Базель-Фінанс надало відзив, у якому заперечувало проти позову як такого, що є безпідставним, а поведінку ОСОБА_3 та ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору та договорів іпотеки - недобросовісною. Просило в позові відмовити.

Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області просила розглянути справу без участі їх представника на підставі фактичних обставин справи.

Ухвалою від 12.08.2019 замінено відповідача по справі товариство з обмеженою відповідальністю ФК Базель-Фінанс на правонаступника товариство з обмеженою відповідальністю Київська агенція нерухомості .

Всебічно дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд встановив наступне.

05.08.2000 позивачі одружились, що підтверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_1 , виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Львівського міськвиконкому цього ж числа.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивачів народився син ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 , виданим міським відділом реєстрації актів громадянського стану Львівського обласного управління юстиції.

09.06.2005 у позивачів народився син ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 , виданим міським відділом РАЦС Львівського міського управління юстиції.

25.07.2006 ОСОБА_1 купила житловий будинок по АДРЕСА_1 , договір посвідчений 25.07.2006 приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу за реєстровим номером 2743, що підтверджується записом в договорі іпотеки № 1733И/0906 від 14.09.2006.

03.08.2006 позивач звернувся до ПАТ Банк Фінанси та Кредит із заявою про видачу кредиту у розмірі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) доларів США. У вказаній заяві позивач зазначив місце своєї реєстрації АДРЕСА_2 , а місцем проживання АДРЕСА_3 .

12.09.2006 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області посвідчено довіреність за номером 4239 від імені ОСОБА_1 на ОСОБА_7 , що підтверджується записом у договорі іпотеки № 1733И/0906 від 14.09.2006.

14.09.2006 між ПАТ Банк Фінанси та Кредит та ОСОБА_3 був укладений договір про відкриття кредитної лінії, за умовами якого позичальнику відкрито невідновлювальну кредитну лінію у розмірі 150 тис. дол. США, зі сплатою 12,90 % річних, а позичальник зобов`язався повернути повністю кредитні кошти.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 14.09.2006 між ПАТ Банк Фінанси та Кредит та ОСОБА_1 , як майновим поручителем ОСОБА_3 , укладені договори іпотеки, згідно з умовами яких ОСОБА_1 передала в іпотеку банку будинок із надвірними спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1524 га за цією ж адресою.

22.05.2008, 10.07.2008, 01.08.2008, 04.02.2009, 06.05.2009 між ПАТ Банк Фінанси та Кредит та ОСОБА_3 укладені додаткові угоди до вказаного кредитного договору. Відповідно до цих угод сторонами збільшено процентну ставку до 16 % річних, збільшено розмір невідновлювальної кредитної лінії до 397 222 дол. США, уточнено порядок повернення кредитних ресурсів та погашення заборгованості, викладено пункт 2.1. договору в новій редакції, а саме: банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності в розмірі 272 664,20 дол. США з оплатою 16 % річних .

17.04.2013 та 18.04.2013 між ПАТ Банк Фінанси та Кредит та ТОВ ФК Базель-Фінанс були укладені договори про відступлення права вимоги за фінансовим кредитом, згідно з якими ТОВ ФК Базель-Фінанс набуло право вимоги за договором про відкриття кредитної лінії від 14 вересня 2006 року та договорами іпотеки від 14 вересня 2006 року.

29.05.2019 між ТОВ ФК Базель-Фінанс та ТОВ Лекс навігатор були укладені договори про відступлення права вимоги за фінансовим кредитом, згідно з якими ТОВ Лекс навігатор набуло право вимоги за договором про відкриття кредитної лінії від 14 вересня 2006 року та договорами іпотеки від 14 вересня 2006 року.

30.05.2019 між ТОВ Лекс навігатор та ТОВ Київська агенція нерухомості були укладені договори про відступлення права вимоги за фінансовим кредитом, згідно з якими ТОВ Київська агенція нерухомості набуло право вимоги за договором про відкриття кредитної лінії від 14 вересня 2006 року та договорами іпотеки від 14 вересня 2006 року.

Таким чином між сторонами виникли правовідносини із забезпечення кредитного договору за рахунок майнової поруки, а саме іпотеки житлового будинку та земельної ділянки.

Встановивши фактичні обставини справи суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини, що регулюються Цивільним кодексом України, Законом України Про іпотеку , Сімейним кодексом України.

У пункті 4 договору іпотеки вказано, що житловий будинок належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 25.07.2006, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Михальченко М.М. за реєстровим номером 2743, право власності на вказане майно зареєстроване 31.07.2006.

Приписами статті 319 ЦКУ визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Отже, з метою забезпечення зобов`язання по поверненню кредитних коштів, комісії, процентів за користування кредитом, позивачка передала в іпотеку належний їй житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1 . З умовами кредитного договору та додаткових угод до нього, позивачка була знайома, про що свідчить її підпис на цих документах.

Відповідно до п.7 договору іпотеки №1733И/0906 від 14.09.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим номером № з-1027, предмет іпотеки залишається в користуванні і володінні Іпотекодавця відповідно до його цільового призначення та технічних можливостей. Пунктом 8.1.10 вказаного договору передбачено те, що іпотекодавець зобов`язується не реєструвати в домоволодінні, що є Предметом іпотеки, будь-яких осіб без письмового дозволу Іпотекодержателя.

Отже за згодою сторін договору іпотеки житлового будинку реєстрація місця проживання будь-яких осіб у цьому будинку можлива лише за письмовою згодою Іпотекодержателя.

Водночас матеріали справи не містять доказів звернення позивача до іпотекодержателя із заявою надати згоду на реєстрацію будь-якої особи, яка на сьогодні зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до заяви на отримання кредиту від 03.08.2006, ОСОБА_3 фактично проживає в помешканні, яке орендує по АДРЕСА_4 протягом одного року.

Позаяк позивачі не надали суду належних, допустимих, достатніх, достовірних доказів щодо належності неповнолітнім ОСОБА_5 та ОСОБА_4 права користування заставленим майном, яке нібито було порушене відповідачем, суд дійшов до висновку, що наявність таких прав на день укладення оспорюваних договорів не доведена позивачами.

Суд оцінює критично довідку Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 447 від 20.09.2013, в якій вказана дата реєстрації ОСОБА_1 1979 р.н. - 04.11.2006, ОСОБА_4 - 2002 р.н., - 04.11.2006, ОСОБА_3 - 1976 р.н. - 12.09.2006, ОСОБА_6 - 1951 р.н. - 06.03.2013, оскільки довідка суперечить іншим доказам у справі.

Так, паспорт ОСОБА_1 містить відбиток штемпеля про реєстрацію місця проживання 11.11.2006, що також підтверджено відомостями УДМС України в Київській області від 08.12.2014.

Суд не бере до уваги, як доказ, акт обстеження житлових умов від 18 серпня 2006 року, затверджений сільським головою Гатного, так як інформація про місце проживання дітей не підтверджена показаннями свідків, які склали такий акт.

Матеріали справи не містять копії паспорта ОСОБА_3 .

Згідно з відомостями УДМС України в Київській області від 08.12.2014 ОСОБА_3 зареєстрований по АДРЕСА_1 з 14.11.2007.

Укладаючи кредитний договір обидві сторони зазначили і підтвердили своїми підписами, що місцем реєстрації ОСОБА_3 є АДРЕСА_2 . Вказана інформація також зазначена у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки 2575857 від 18.04.2013, де у відомостях про боржника вказана адреса реєстрації АДРЕСА_2 .

Позивачка також підтвердила факт ознайомлення з умовами кредитного договору, підписавши його та всі наступні угоди, де вказана адреса ОСОБА_3 - АДРЕСА_2 .

Таким чином суд знаходить непідтвердженими доводи позивачів, що житлові права дітей були порушені, бо вони проживали за місцем проживання їхнього батька ОСОБА_3 .

Також, ураховуючи, що реєстрація місця проживання всіх осіб, що на день подання позову зареєстровані по АДРЕСА_1 , відбулась без згоди іпотекодержателя, в порушення умов договору іпотеки, суд відкидає доводи позивачів щодо порушення прав неповнолітніх.

Частиною першою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що свідчить про обов`язок сторін подавати докази.

Частиною сьомою цієї ж статті встановлено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Отже, суд позбавлений права збирати докази, крім випадків визначених цим кодексом.

Що стосується довіреності, на підставі якої діяв повірений ОСОБА_8 від імені ОСОБА_1 , та повноважень, наданих йому довірителькою, то позивачі не надали суду таку довіреність, відтак суд позбавлений можливості оцінити обсяг повноважень повіреного.

Крім того, матеріали справи не містять доказів про оспорювання позивачами довіреності чи притягнення до відповідальності повіреного ОСОБА_8 внаслідок перевищення повноважень.

Отже, суд вважає недоведеним факт порушення повіреним ОСОБА_8 прав позивачів.

За статтею 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Так, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин).

Нікчемний правочин є недійсним у силу прямої вказівки закону за фактом певної умови (обставини). Натомість оскаржуваний правочин ЦК України імперативно не визнає недійсним, допускаючи можливість визнання його таким у судовому порядку за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, якщо в результаті судового розгляду буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину у порядку, передбаченому процесуальним законом. При цьому оскаржуваний правочин є вчиненим, породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, й в силу презумпції правомірності правочину за статтею 204 ЦК України вважається правомірним, якщо не буде визнаним судом недійсним.

Таким чином при вирішенні позову про визнання недійсним оскаржуваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3,15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, що чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення оскільки в залежності від цього визначається незалежний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Статтею 12 Закону України Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимим є зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів.

Вказана норма свідчить про заборону зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом прав та інтересів дітей.

Частиною третьою статті 17 Закону України Про охорону дитинства передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання.

Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти правочини щодо її майнових прав, у тому числі й відмовлятися від майнових прав дитини (пункт 3 частини другої статті 177 СК України).

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України Про охорону дитинства органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Отже у разі вчинення правочину щодо нерухомого майна (договір іпотеки), право власності на яке або право користування яким мають діти, попередня згода органу опіки та піклування є обов`язковою.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частиною шостою статті 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Таким чином укладення батьками правочинів, предметом яких є житлові приміщення, право користування якими мають малолітні або неповнолітні діти, без попередньої згоди органу опіки та піклування може бути підставою для визнання цих правочинів недійсними, як передбачено статтями 203, 215 ЦК України.

Вирішуючи спори щодо захисту прав дітей під час укладення договорів іпотеки, суди повинні в кожному конкретному випадку перевіряти право користування житловим приміщенням дитиною, яке може ґрунтуватися на документальній підставі (довідка про наявність зареєстрованих осіб на житловий площі, серед яких зазначена й дитина) та на законі (стаття 405 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Частиною першою статті 405 ЦК України визначено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Разом із тим, передбачене статтею 177 СК України, статтею 17 Закону України Про охорону дитинства та статтею 12 Закону України Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей положення про необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке має дитина, спрямоване на захист майнових прав дітей, тому підставою для визнання недійсним договору щодо майна, право на яке має дитина, за позовом її батьків є порушення майнових прав дитини внаслідок укладення такого договору, а не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення такого договору.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2940цс15 та від 10 лютого 2016 року № 6-3005цс15.

За таких обставин суд дійшов висновку, що права неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_4 не порушені, тому позов не підлягає задоволенню.

У справі № 6-384цс15 згідно з Постановою ВСУ від 30 вересня 2015 року зазначено, що місце проживання неповнолітньої малолітньої особи є фактичне місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона фактично проживає. Однак, місце проживання за фактичним місцем проживання батьків не є безумовним, якщо судом буде встановлено інше постійне місце проживання дитини.

Якщо власник майна є одночасно законним представником неповнолітньої або малолітньої особи та укладає правочини, які впливають на права дитини, він повинен діяти добросовісно та в інтересах дитини, а інша сторона договору має право очікувати від нього таких дій.

Неправдиве повідомлення батьками, які є одночасно законними представниками неповнолітньої, малолітньої особи, про відсутність прав дитини на майно, яке передається в іпотеку, не може бути підставою для визнання іпотеки недійсною за позовом батьків, які зловживали своїм правом законного представника дитини, а може спричинити інші наслідки, передбаченні законодавством та які застосовуються органами опіки та піклування.

Крім того, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 ЦК України). Відповідно до частин другої та третьої ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правил в інших формах.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 76-82, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

В позові ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВСЬКА АГЕНЦІЯ НЕРУХОМОСТІ , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Морозової Світлани Володимирівни та Києво-Святошинського районного управління юстиції, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та Орган опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про визнання договорів іпотеки недійсними - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 23.12.2019 року.

Суддя: Дубас Т.В.