Ухвала

від 04.10.2018 по справі 711/9947/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1087/18Головуючий по 1 інстанції Категорія : Дунаєв С. О. Доповідач в апеляційній інстанції Бондаренко С. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2018 року року апеляційний суд Черкаської області в складі:

суддів Бондаренка С. І., Вініченка Б.Б., Новікова О.М.

за участю секретаря Матюха В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 квітня 2018 року та додаткове рішення від 16 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання заповіту нікчемним, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності в порядку спадкування, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: виконавчий комітет Будищенської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Левицька Руслана Валентинівна, повний текст рішення складений 10 травня 2018 року,-

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи: виконавчий комітет Будищенської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Левицька Руслана Валентинівна про визнання заповіту недійсним та скасування права власності на квартиру, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її тітка ОСОБА_6.

Після смерті ОСОБА_6, позивач в установлений 6 місячний строк, звернулась до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Відповідно до її заяви приватним нотаріусом Левицькою Е.А. була заведена спадкова справа.

Позивач є спадкоємцем четвертої черги за законом, так як проживала з померлою ОСОБА_6 однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Постановою про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину від 13 вересня 2017 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва на право власності на спадкове майно по причині відсутності підтверджуючих документів про родинні стосунки з померлою.

У листопаді 2017 року позивачу стало відомо, що приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Р.В., 23 жовтня 2017 року було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, відповідно до якого спадкоємцем зазначеного у заповіті майна померлої ОСОБА_6 є відповідач ОСОБА_3 Спадщина складається з права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Позивач вважає, що даний заповіт не міг бути складений ОСОБА_6 на користь невідомої їй особи, адже вона кілька останніх років не виходила з дому, була лежачою, від старості у неї пропав зір, а тому прочитати заповіт вона не могла фізично, та й підпис на заповіті викликає сумнів, а порядок посвідчення заповіту коли заповідач через фізичні вади не може сам його прочитати не дотриманий.

З самого заповіту видно, що зазначений там підпис не належить ОСОБА_6

Крім того вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування допускається в тому випадку, коли у населеному пункті відсутні нотаріуси. В м.Черкаси, де проживала ОСОБА_6, є нотаріуси.

На підставі викладеного позивач просила суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_6, 1923 року народження, посвідчений виконавчим комітетом Будищенської сільської ради Звенигородського району Черкаської області 03 січня 2017 року, зареєстрованого у реєстрі за № 1. Скасувати право власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

В березні 2018 року, позивач позовні вимоги збільшила, просила суд встановити факт проживання позивача із спадкодавцем ОСОБА_6 однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини; визнати нікчемним заповіт ОСОБА_6, від 03 січня 2017 року складений в с. Будище Звенигородського району Черкаської області; визнати недійсним видане ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 23 жовтня 2017 року за №2505; визнати право власності за позивачем на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 квітня 2018 року позов задоволено.

Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_4 та ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, протягом п'яти років до часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6.

Визнано нікчемним заповіт, складений ОСОБА_6, 1923 року народження, який посвідчений виконавчим комітетом Будищенської сільської ради Звенигородського району Черкаської області 03 січня 2017 року, зареєстрований у реєстрі за №1, номер у Спадковому реєстрі - 60337922.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане на користь ОСОБА_3, серія та номер: НОМЕР_1, видане 23 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Русланою Валентинівною.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, - реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 269188071101, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

Застосовані ухвалою суду від 21 листопада 2017 року заходи забезпечення позову у вигляді заборони відчуження будь-якими особами у будь-який спосіб квартири, за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 269188071101, продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Додатковим рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 травня 2018 року вирішено доповнити рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 квітня 2018 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 в якості відшкодування судових витрат 10 124 гривні 80 копійок.

Не погоджуючись з рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту встановлених судом обставин, які мають значення для справи, просить рішення та додаткове рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги вмотивовує тим, що ОСОБА_3 являється спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_6, чим ніяк не порушує прав позивача, яка, як вона вважає, являється спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_6, адже кожна з них спадкує після різних спадкодавців. Також зазначає, що позивач ніколи не проживала із ОСОБА_6 разом, лише інколи відвідувала її, будь-якого спільного побуту між позивачем та померлою не було, доказів того, що позивач є родичами з покійною, нею не надано. Вказує, що при складанні та посвідченні заповіту були дотримані всі вимоги законодавства.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_6. (т.1 а.с.4).

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина.

Цивільне законодавство встановлює два види спадкування за заповітом або за законом. (ст..1217 ЦК України)

Відповідно до частини 1 статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У вказаній нормі права визначено осіб - це спадкоємці, права яких можуть бути порушені, коли виникають відносини у спадковому праві.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В сукупності вказані норми права визначають, що до суду має право звернутись, спадкоємець, права якого порушені після смерті спадкодавця ОСОБА_6

Позивач вважає, що вона має право на спадкування після смерті ОСОБА_6, як спадкоємець четвертої черги за законом, оскільки прожила зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, та, враховуючи, що у ОСОБА_6 інших спадкоємців немає, відповідно до ст. 1264 ЦК України має право на спадкування за законом у четверту чергу. Факт проживання позивача з померлою ОСОБА_6 суд першої інстанції визнав доведеним. Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком та вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт проживання позивача із ОСОБА_6 однією сім'єю.

Відповідно до ст.1264 ЦК у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які прожили зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до частин 2, 4 статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

У пункті 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування роз'яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою.

На підтвердження проживання позивача зі спадкодавцем однією сім'єю та систематичне ведення з нею спільного господарства позивачем були надані рецепт та чеки щодо купівлі товарів та ліків, але вказані докази не охоплюють п'ятирічний період та не є підтвердженням того, що вказане придбавалось позивачем саме для ОСОБА_6 , крім того частина вказаних письмових доказів є нечитаємою, частина чеків на придбання ліків датована до видачі рецепту, а покази свідків по справі самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати вказаний факт.

Більше того, з копії паспорта ОСОБА_4 (т.1 а.с.48) та визнано її представником в судовому засіданні, встановлено, що вона не була зареєстрована за адресою спадкодавця та перебувала у шлюбі, а тому ніяким чином не могла проживати із спадкодавцем однією сім'єю до дня смерті останньої.

Таким чином позивач не довела, що вона проживала із спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, тому не є спадкоємцем четвертої черги (стаття 1264 ЦК України), а відтак оспорюваним заповітом, саме з цих підстав, її права не порушені і вона не набула права на звернення до суду з вимогою про визнання такого заповіту нікчемним.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, у разі відмови в позові - на позивача.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Враховуючи те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, відповідно судовий збір, за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 3937 гривень 20 копійок, який оплачено за подачу апеляційної скарги, покладається на позивача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Пунктами 1,2 частини 2 статті 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як вбачається з п.4.2 договору від 18 вересня 2017 року про надання правової допомоги укладеного між адвокатом Василенко О.В. та ОСОБА_3 (т.1 а.с.44), гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього договору.

Така додаткова угода суду не була надана.

Окрім цього, згідно частини 3 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Такого розрахунку суду надано не було.

На підставі викладеного, підлягає стягненню з позивача на користь відповідача, лише витрати понесені щодо сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 Володимирівни- задовольнити.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 квітня 2018 року та додаткове рішення від 16 травня 2018 року - скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання заповіту нікчемним, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності в порядку спадкування, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: виконавчий комітет Будищенської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Левицька Руслана Валентинівна.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму сплаченого судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 3937 гривень 20 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 08 жовтня 2018 року.

Судді