Постанова

від 19.11.2019 по справі 711/9947/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 711/9947/17-ц

провадження № 61-46911св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Виконавчий комітет Будищенської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Левицька Руслана Валентинівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 04 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б., Новікова О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Виконавчий комітет Будищенської сільської ради Звенигородського району Черкаської області (далі - ВК Будищенської сільської ради), приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Левицька Р. В., про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання заповіту нікчемним, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності в порядку спадкування.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_5 померла її тіт ка ОСОБА_5 , після смерті якої вона у встановлений законом шестимісячний строк, звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Відповідно до її заяви приватним нотаріусом Левицькою Е. А. заведена спадкова справа. Вважає, що вона є спадкоємцем четвертої черги за законом, оскільки проживала з померлою ОСОБА_5 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Постановою від 13 вересня 2017 року їй відмовлено у видачі свідоцтва на право власності на спадкове майно у зв`язку з відсутністю підтверджуючих документів про родинні стосунки з померлою. У листопаді 2017 року їй стало відомо, що приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Р. В., 23 жовтня 2017 року видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, відповідно до якого спадкоємцем зазначеного у заповіті майна померлої ОСОБА_5 є ОСОБА_2 Спадщина складається з права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Вважає, що заповіт не міг бути складений ОСОБА_5 на користь невідомої їй особи, адже вона кілька останніх років не виходила з дому, була лежачою, від старості у неї пропав зір, а тому прочитати заповіт вона не могла фізично, та й підпис на заповіті викликає сумнів, а порядок посвідчення заповіту, коли заповідач через фізичні вади не може сам його прочитати, не дотриманий. Крім того, вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування допускається у тому випадку, коли у населеному пункті відсутні нотаріуси. У м. Черкаси, де проживала ОСОБА_5 , є нотаріуси.

Посилаючись на викладене, позивач, з урахуванням уточнених вимог, просила встановити факт її проживання із спадкодавцем ОСОБА_6 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини; визнати нікчемним заповіт ОСОБА_5 , від 03 січня 2017 року складений у с. Будище Звенигородського району Черкаської області; визнати недійсним видане ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 23 жовтня 2017 року за № 2505; визнати за нею право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , протягом п`яти років до часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 Визнано нікчемним заповіт, складений ОСОБА_20., ІНФОРМАЦІЯ_6, посвідчений ВКБудищенської сільської ради 03 січня 2017 року, зареєстрований у реєстрі за № 1, номер у Спадковому реєстрі - 60337922. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане на користь ОСОБА_2 , серія та номер: 2505, видане 23 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Р. В. Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 269188071101, у порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Застосовані ухвалою суду від 21 листопада 2017 року заходи забезпечення позову у вигляді заборони відчуження будь-якими особами у будь-який спосіб квартири, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 269188071101, продовжують діяти протягом дев`яноста днів із дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Додатковим рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 травня 2018 року вирішено доповнити рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 квітня 2018 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 124,80 грн судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що із січня 2011 року позивач стала проживати разом із ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_1 , оскільки остання потребувала сторонньої допомоги, внаслідок чого вони спільно вели господарство та мали спільний бюджет. При цьому позивач виконувала обов`язки по господарству: закупівля продуктів харчування, приготування їжі, закупівля лікарських засобів, прибирання у квартирі, прасування одягу тощо. У той же час, оскільки у позивача є чоловік із яким вона спільно проживала за адресою своєї реєстрації - АДРЕСА_3 , то вона також часто відлучалась до іншого помешкання, внаслідок цього у цей проміжок часу на її прохання обов`язки з догляду ОСОБА_5 виконувала ОСОБА_8 . Після смерті ОСОБА_9 позивач стала постійно проживати із ОСОБА_5 , оскільки інших родичів у неї не було, а через похилий вік та за станом здоров`я вона не могла самостійно виконувати повсякденних побутових заходів. Зазначені обставини підтверджуються наданими позивачем рецептом призначення ліків ОСОБА_5 , квитанціями на придбання ліків, показаннями свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які є свідками таких подій, та опосередковано показаннями свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в оспорюваному заповіті місце його складання зазначено, як с. Будище, Звенигородського району Черкаської області . Зазначене унеможливлює достовірно встановити, чи дотримано вимогу щодо обов`язковості здійснення посвідчення даного заповіту саме в приміщенні ВК Будищенської сільської ради, чи таке посвідчення відбувалось поза межами такого приміщення.

Крім того, державна реєстрація оспорюваного заповіту здійснена 06 березня 2017 року. При цьому під час такої реєстрації до Спадкового реєстру внесено відомості про ідентифікаційний номер ОСОБА_5 як НОМЕР_1 , що підтверджується інформаційною довідкою із Спадкового реєстру від 14 березня 2017 року. Цей код є недійсним і не належить жодній фізичній особі, що підтверджується листом ГУ ДФС у Черкаській області. Натомість, дійсний ідентифікаційний номер ОСОБА_5 є НОМЕР_2 , а оригінал довідки про присвоєння такого номера зберігався у свідка ОСОБА_8 і після смерті ОСОБА_5 зберігається у позивача. У заповіті зазначено, що він посвідчений секретарем ВК Будищенської сільської ради Басюрою О. І. та засвідчений підписом такої особи і печаткою виконавчого комітету з номером ЄДРПОУ 04411071. Проте під час розгляду справи встановлено, що засвідчені печаткою сільської ради з номером ЄДРПОУ 26490705 та підписом, який ідентичний тому, яким засвідчений заповіт секретарем ВК Будищенської сільської ради Басюрою О. І., але на заяві від 12 лютого 2018 року такий підпис розшифрований як Сільський голова Кулик В. Л. .

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 04 жовтня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що на підтвердження проживання позивача зі спадкодавцем однією сім`єю та систематичне ведення з нею спільного господарства позивачем надані: рецепт та чеки щодо купівлі товарів та ліків, але вказані докази не охоплюють п`ятирічний період та не є підтвердженням того, що вказане придбавалось позивачем саме для ОСОБА_5 , крім того, частину вказаних письмових доказів не можливо прочитати, частина чеків на придбання ліків датована до видачі рецепту, а показання свідків у справі самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати вказаний факт.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У серпні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 04 жовтня 2018 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що апеляційний суд розглянув лише першу позовну вимогу, вважаючи, що ОСОБА_15 однією сім`єю з спадкодавцем ОСОБА_5 не проживали, а тому в першій її позовній вимогі відмовлено. Інші позовні вимоги він взагалі не розглядав. Сама по собі відсутність реєстрації місця проживання позивача за останнім місцем проживання спадкодавця не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Відповідач є абсолютно чужою для спадкодавця людиною. Квитанції на придбання ліків позивачу надані в аптеці, яка знаходиться поруч із місцем проживання спадкодавця. Чоловік позивача проживає у іншій частині міста. Сусідки ОСОБА_5 також підтвердили факт проживання позивача із спадкодавцем. Адвокат відповідача, допитаний у судовому засіданні як свідок надав показання, що заповіт ОСОБА_5 склала на відповідача тому, що остання за нею доглядала. Він сам їх відвідував. Заповіт за 100 км. від міста постійного проживання спадкодавця зроблений тому, що поруч із цим містом знаходиться будинок для людей похилого віку, в якому та нібито хотіла проживати. На відміну від ОСОБА_1 , у відповідача немає спільної фотографії з спадкодавцем.

У грудні 2018 року ОСОБА_2 подала до суду відзив, у якому зазначено, що судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 не довела, що вона проживала із спадкодавцем ОСОБА_5 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, тому не є спадкоємцем четвертої черги (стаття 1264 ЦК України), а отже, оспорюваним заповітом, саме з цих підстав, її права не порушені і вона не набула права на звернення до суду з вимогою про визнання такого заповіту нікчемним. ОСОБА_5 проживала у квартирі АДРЕСА_1 разом зі своїм сином ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить і наявність меблів та речей у квартирі до 2013 року тобто, до смерті її сина, було два ліжка, а після у квартирі залишилося одне - ОСОБА_5 , ці факти підтверджували і свідки у судовому засіданні, до того ж у квартирі відсутні будь-які особисті речі позивача, так як остання проживала разом зі своєю родиною за адресою: АДРЕСА_3 , де й зареєстрована до цього дня.

У січні 2019 року ОСОБА_2 подала до суду клопотання про приєднання письмових доказів.

Вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки суд касаційної інстанції не досліджує нових доказів, не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у справі , витребувано цивільну справу та надано строк для подання відзивів на касаційну скаргу.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла спадкодавець ОСОБА_5 . Позивач є зовицею ОСОБА_5 - рідною сестрою першого чоловіка ОСОБА_5 - ОСОБА_16 , шлюб із яким припинений внаслідок його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 . Від шлюбу у ОСОБА_5 був син - ОСОБА_9 , який є племінником позивача.

До 12 лютого 1976 року ОСОБА_5 мала прізвище ОСОБА_17 і змінила його після одруження.

Із часу смерті другого чоловіка ОСОБА_5 проживала разом із сином ОСОБА_9 , який мав І групу інвалідності з 1987 року, внаслідок чого потребував додаткового стороннього догляду.

ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок чого у ОСОБА_5 не залишилось інших близьких родичів.

03 січня 2017 року ОСОБА_5 складений заповіт на користь ОСОБА_2 , посвідчений секретарем ВК Будищенської сільської ради.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належну їй квартиру АДРЕСА_1 .

14 березня 2017 року ОСОБА_2 подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , внаслідок чого нотаріусом заведено спадкову справу № 3/2017, а 23 жовтня 2017 року видано на ім`я відповідача свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вказану квартиру. На підставі свідоцтва відповідач зареєструвала право власності на спірну квартиру у встановленому законом порядку, що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

23 червня 2017 року позивач подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 . Оскільки у заяві позивача неправильно зазначено ім`я спадкодавця як ОСОБА_18 , нотаріусом заведено спадкову справу № 37/2017. Постановою від 13 вересня 2017 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність у неї документів, які підтверджують підстави для закликання до спадкоємства за законом.

Після з`ясування факту помилкового написання ім`я спадкодавця у заяві позивача та наявність раніше заведеної спадкової справи після смерті ОСОБА_5 , матеріали спадкової справи № 37/2017, заведеної у приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Левицької Е. А., направлені приватному нотаріусу Черкаського міського нотаріального округу Левицькій Р. В.

11 грудня 2017 року позивач звернулась до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Левицької Р. В. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , але постановою від 12 грудня 2017 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через несвоєчасне подання заяви про прийняття спадщини після смерті саме ОСОБА_5 та відсутність документів, які підтверджують наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 вказувала на те, що вона має право на спадкування після смерті ОСОБА_5 , як спадкоємець четвертої черги за законом, оскільки прожила зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, та, враховуючи, що у ОСОБА_5 інших спадкоємців немає, відповідно до статті 1264 ЦК України має право на спадкування за законом у четверту чергу.

На підтвердження проживання позивача зі спадкодавцем однією сім`єю та систематичне ведення з нею спільного господарства позивачем надані судам такі документи: рецепт та чеки про купівлю товарів та ліків.

У паспорті позивача адреса реєстрації - АДРЕСА_3 . При цьому ОСОБА_1 перебуває у шлюбі із ОСОБА_19 із 28 квітня 1960 року.

Нормативно-правове обґрунтування

На підставі частини п`ятої статті 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержуютьправо на спадщину почергово .

У той же час кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (частина друга статті 1258 ЦК України).

Статтею 1264 ЦК України встановлено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1268 та частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а непро встановлення факту прийняття спадщини.

Статтею 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом .

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Необхідною умовою для встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем, і визнання позивача спадкоємцем четвертої черги за законом є доведеність факту спільного проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_5 , як осіб, які складали сім`ю, що передбачає їх пов`язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків у період, не менше ніж із 29 січня 2012 року до дня смерті спадкодавця - 29 січня 2017 року.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд апеляційної інстанції, із урахуванням наведених норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, належним чином оцінивши письмові докази, показання свідків та пояснення учасників справи, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність ОСОБА_1 факту проживання однією сім`єю із ОСОБА_5 протягом п`яти років на момент відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_2 , визнавши, що відносини ОСОБА_1 із ОСОБА_5 не носили характер сімейних, та не були пов`язані зі спільним побутом, веденням спільного господарства, бюджету, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про відсутність обставин, які за диспозицією статті 1264 ЦК України дають підстави вважати ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги, а тому висновки суду відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Судом апеляційної інстанції враховано, що ОСОБА_5 до смерті її сина ОСОБА_9 - ІНФОРМАЦІЯ_3 проживала разом із ним, тобто позивач не могла проживати із спадкодавицею із 29 січня 2012 року до дня її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_7, а отже, твердження позивача не охоплюються періодом, необхідним для застосування статті 1264 ЦК України - проживання однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини. При цьому самі лише рецепт та чеки про купівлю товарів та ліків не є безумовним підтвердженням наявності факту проживання позивача із ОСОБА_5 однією сім`єю.

З урахуванням того, що позивач не надала суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог у частині встановлення факту її проживання із спадкодавцем ОСОБА_6 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, підстав для розгляду інших позовних вимог, зокрема визнання нікчемним заповіту ОСОБА_5 , від 03 січня 2017 року, - немає, оскільки ОСОБА_1 не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 і не має права оскаржувати її заповіт складений на ім`я ОСОБА_2

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками суду апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі Пономарьов проти України (Заява № 3236/03).

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 395, 401, 409, 410 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про приєднання до матеріалів справи доказів відмовити.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Черкаської області від 04 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик