Рішення

від 03.10.2018 по справі 914/1247/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2018 Справа №914/1247/18

місто Львів

За позовом: товариства з обмеженою відповідальності науково-виробниче об'єднання Фастівський завод хімічного машинобудування "Червоний жовтень" (надалі - Завод), до відповідача:приватного підприємства "Оліяр" (надалі - Підприємство), предмет позову: зобов'язання повернути майно. СуддяОСОБА_1 Секретар судового засіданняОСОБА_2 Представники: позивача:ОСОБА_3 - довіреність №8-д від 28.05.2018, відповідача:ОСОБА_4 - довіреність від 26.01.2017. Процедури.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Заводу до Підприємства про витребування майна із чужого незаконного володіння. Ухвалою суду від 11.07.2018 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви. У зв'язку з виправленням позивачем недоліків, ухвалою від 24.07.2018 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 05.09.2018. Рух справи відображено у попередніх ухвалах суду.

Аргументи сторін.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. За умовами укладеного між сторонами договору, позивач виготовив та поставив відповідачу товар, який був оплачений відповідачем. Згодом відповідач заявив про непридатність до використання отриманого товару та звернувся до суду з вимогою про стягнення з позивача вартості поставленого товару. Рішенням Господарського суду Київської області від 22.03.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 07.09.2016, оплачену відповідачем вартість товару стягнуто з позивача на користь відповідача. Незважаючи на зазначене, відповідач не повернув позивачу такий товар. Таким чином, позивач просить суд зобов'язати відповідача повернути позивачу в натурі відповідний товар.

Відзив на позов.

Відповідач проти позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, позивач не вичерпав усі можливості досудового врегулювання спору - не з'являвся на підприємство відповідача для отримання товару. Твердження позивача про стягнення з нього вартості товару не відповідають дійсності, адже в результаті примусового виконання рішення з позивача стягнуто лише 81' 391,22 грн., в той час як вартість товару становить 540' 000,00 грн. Окрім того, рішенням суду позивача зобов'язано також сплатити 22' 000,00 грн. витрат та 8' 430,00 грн. витрат на відшкодування судового збору.

Відповідач вважає, що має право зупинити свій обов'язок з повернення майна до повного виконання позивачем свого обов'язку з повернення сплачених коштів, на підставі частини 3 статті 538 Цивільного кодексу України.

Відповідь на відзив.

Позивач заперечив проти доводів відповідача. Зокрема, позивач вважає, що нез'явлення позивача до відповідача для отримання спірного майна не свідчить про відсутність порушення прав позивача. Позивач звертався до відповідача з вимогою повернути спірний товар, однак відповідач не відреагував на цю вимогу. Повернення спірного майна позивачу не може залежати від наявності чи відсутності заборгованості у взаємовідносинах між сторонами.

Обставини справи.

Укладення та виконання контракту.

Між сторонами у справі укладено контракт №34 від 08.12.2014 (далі - Контракт). Відповідно до пункту 1.1 цього Контракту постачальник (позивач у справі) зобов'язується виготовити та передати у власність, а покупець (відповідач у справі) прийняти та оплати товар, найменування, асортимент, кількість та ціна якого узгоджуються сторонами в специфікації, яка з моменту підписання її сторонами є невід'ємною частиною цього Контракту.

Згідно зі специфікацією №1 до Контракту постачальник передає у власність, а покупець приймає та оплачує наступний товар: фланець Ду 1200 (1 штука, вартістю 36' 000,00 грн.) та збірник СЕнв 20-2-12 (1 штука, вартістю 540' 000,00 грн.).

Позивач передав відповідачу товар (збірник СЕонв 20-2-12 вартістю 540' 000,00 грн.; фланець Ду 1000 вартістю 30' 000,00 грн.; фланець Ду 1200 вартістю 36' 000,00 грн.) на загальну суму 606' 000,00 грн., що підтверджується актом приймання обладнання від 16.07.2015 та видатковою накладною №КО-0000031 від 04.08.2015.

Сторони підтвердили оплату відповідачем поставленого товару.

Судове провадження у справі №911/428/16.

Відповідач звернувся з позовом до позивача про стягнення заборгованості у розмірі 604' 991,23 грн., а саме: 540' 000,00 грн. основного боргу за товар неналежної якості, 27' 991,23 грн. - процентів за користування чужими коштами та 37' 000,00 грн. витрат з найму крану.

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.03.2016 у справі 911/428/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 07.09.2016, позов задоволено частково - вирішено стягнути з позивача на користь відповідача 540' 000,00 грн. основного боргу, 22' 000,00 грн. витрат та 8' 430,00 грн. судового збору. В процесі розгляду цього позову суд зробив висновок про поставку позивачем відповідачеві товару неналежної якості.

Судом встановлено, що Підприємство зверталося до Заводу з претензією №1 від 23.11.2015, в якій сформульовано заяву про відмову від Контракту, висунуто вимогу повернути грошові кошти… та забрати товар з підприємства протягом 10 днів з дня отримання претензії. Факт отримання Заводом цієї претензії не заперечувався. Більше того, Завод надіслав відповідь на неї (лист №8/1789 від 14.12.2015).

Згідно з листом відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області №4827 від 03.09.2018 (а.с. 80) на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження №52076677 з примусового виконання наказу №911/428/16 від 14.07.2016 про стягнення із Заводу на користь Підприємства боргу в сумі 570'430,00 грн. Державним виконавцем перераховано на користь Підприємства 81'391,22 грн.

Позивач надіслав відповідачу вимогу про повернення майна власнику №2 від 31.05.2018, у якій просив повернути позивачу збірник СЕнв 20-2-12. Надіслання цієї вимоги підтверджується наявним в матеріалах справи описом вкладення в поштове відправлення та фіскальним чеком публічного акціонерного товариства "Укрпошта".

Як убачається з інформації, розміщеної на веб-сайті публічного акціонерного товариства "Укрпошта" (ідентифікатор поштового відправлення 0850000340000) відповідач отримав вимогу 06.06.2018. Докази надання відповідачем відповіді на таку вимогу відсутні в матеріалах справи.

Оцінка суду.

Між сторонами у справі свого часу виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Контракту. Зокрема, відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

При розгляді справи №911/428/16 судом встановлено, що позивач поставив відповідачу товар неналежної якості, у зв'язку з чим відповідач скористався наданим частиною 2 статті 678 Цивільного кодексу України правом, відмовився від Контракту та заявив вимогу про повернення сплаченої за товар грошової суми. Рішенням суду таку вимогу відповідача задоволено та вирішено стягнути з позивача вартість товару.

Як установлено судом у справі №911/428/16, Підприємство листом від 23.11.2015 №1 повідомив про відмову від Контракту в односторонньому порядку. Відмова від договору в односторонньому порядку за своєю правовою природою є оперативно-господарською санкцією. В силу статей 235 та 237 Господарського кодексу України оперативно-господарські санкції є заходами оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. Підставою для їх застосування є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.

Як уже зазначалося, право на відмову від Контракту було реалізовано на підставі частини 2 статті 678 Цивільного кодексу України. Таким чином, оскільки оперативно-господарська санкція про відмову від Контракту була застосована стороною договору без попереднього узгодження чи подальшого схвалення іншою стороною договору, Контракт припинив свою дію після отримання відповідачем повідомлення про відмову від нього в односторонньому порядку.

Згідно зі статтею 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Відповідно до частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні ; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

При цьому вимога про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні, зокрема й повернення поставленого товару, в такому випадку носить самостійний характер, оскільки загальні положення про зобов'язання не містять норм, які передбачають необхідність повернення виконаного. Відповідно до частини 1 статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач надіслав вимогу про повернення товару 31.05.2018, відповідач одержав її 06.06.2018. Зважаючи на зазначене, строк виконання обов'язку щодо повернення товару настав. З огляду на це позовні вимоги підлягають задоволенню.

Що стосується заперечення відповідача в частині покликання на норми статті 538 Цивільного кодексу України, то суд таке вважає неправильним. Зазначеними вище нормами передбачено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Отже, зустрічним виконанням зобов'язання є лише те, яке передбачено власне договором. Як уже зазначалося, обов'язок з повернення товару у відповідача виник не з Контракту, а з норм статті 1212 ЦК України, що свідчить про порушення Підприємством обов'язку з повернення товару.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивачем обґрунтовано підстави позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 13, 73, 74, 81, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Зобов'язати приватне підприємство "Оліяр" (адреса: 81118, Львівська область, Пустомитівський район, село Ставчани.; ідентифікаційний код 32461721 ) повернути товариству з обмеженою відповідальності науково-виробничому об'єднанню Фастівський завод хімічного машинобудування "Червоний жовтень" (адреса: 08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Орджонікідзе, будинок 50; ідентифікаційний код 33438379 ) збірник СЕнв 20-2-12.

3. Стягнути з приватного підприємства "Оліяр" (адреса: 81118, Львівська область, Пустомитівський район, село Ставчани.; ідентифікаційний код 32461721 ) на користь товариства з обмеженою відповідальності науково-виробничого об'єднання Фастівський завод хімічного машинобудування "Червоний жовтень" (адреса: 08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Орджонікідзе, будинок 50; ідентифікаційний код 33438379 ) 8'100,00 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 09.10.2018.

Суддя Рим Т.Я.