Рішення
від 19.09.2018 по справі 918/1/18
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2018 р. м. Рівне Справа № 918/1/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. при секретарі Коваль С.М. розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Голденкерн" (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, буд.6, корп.9, код ЄДРПОУ 36939091)

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Мирогощанський аграрій" (35623, Рівненська область, Дубенський район, село Мирогоща Перша, вул. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 35505132)

третя особя, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. 16 Липня,77, код ЄДРПОУ 13989432)

про стягнення заборгованості в сумі 7 005 968,15 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3; ОСОБА_4;

від відповідача: ОСОБА_5;

від третьої особи: ОСОБА_6.

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 11 по 19 вересня 2018 року.

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 35,37 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Голденкерн" (надалі - Позивач, ТОВ "Голденкерн") звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 акціонерного товариства "Мирогощанський аграрій" (надалі - Відповідач, ПАТ "Мирогощанський аграрій") в якому просить суд стягнути з останнього:

- заборгованість по договору поставки № 11 від 02 квітня 2014 року в сумі 4 213 430, 07 грн.;

- проценти річних, нараховані на заборгованість по договору поставки № 11 від 02 квітня 2014 року, в сумі 168 680, 20 грн.;

- пеню, нараховану на заборгованість по договору поставки № 11 від 02 квітня 2014 року, в сумі 556 528, 47 грн.;

- заборгованість по договору підряду на виконання сільськогосподарських робіт від 08.10.2014 року з урахуванням індексу інфляції в сумі 1 178 568, 96 грн.;

- проценти річних, нараховані на заборгованість по договору підряду на виконання сільськогосподарських робіт від 08.10.2014 року, в сумі 58 408, 71 грн.;

- пеню, нараховану на заборгованість по договору підряду на виконання сільськогосподарських робіт від 08.10.2014 року, в сумі 171 727, 44 грн.;

- заборгованість по договору поставки № П-15/05/20-1 від 20 травня 2015 року з урахуванням індексу інфляції в сумі 531 328, 41 грн.;

- проценти річних, нараховані на заборгованість по договору поставки № П-15/05/20-1 від 20 травня 2015 року в сумі 28 633,11 грн.;

- пеню, нараховану на заборгованість по договору поставки № П-15/05/20-1 від 20 травня 2015 року в сумі 98 662, 78 грн.

В обгрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що на підставі договорів поставки № 11 від 02.04.2014 року, № П-15/05/20-1 від 20.05.2015 року та договору підряду на виконання сільськогосподарських робіт від 08.10.2014 року Відповідачу поставлено товари відповідно до специфікацій та видаткових накладних та надано послуги по обробітку сільськогосподарських земель, однак останній розрахунки не провів, відтак у Відповідача виникла заборгованість в розмірі 3 167 609,73 грн. Разом з тим, з урахуванням пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих у зв'язку з несвоєчасністю здійснення платежів, Позивач просить стягнути з відповідача 7 005 968, 15 грн.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05.01.2018 року повернуто позовну заяву від 29.12.2017 року та додані до неї документи Товариству з обмеженою відповідальністю "Голденкерн".

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 року ухвалу господарського суду Рівненської області від 05.01.2018 року у справі №918/1/18 скасовано, справу №918/1/18 передано на розгляд до господарського суду Рівненської області.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07.03.2018 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Голденкерн" залишено без руху та надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Голденкерн" у 10-денний строк з дня отримання даної ухвали через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області подати докази доплати судового збору в розмірі 103 489, 52 грн..

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 27.03.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Верховного суду у складі колегіїї суддів Касаційного господарського суду від 02.04.2018 року поновлено ОСОБА_1 акціонерному товариству "Мирогощанський аграрій" строк на касаційне оскарження постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 у справі № 918/1/18, відкрито касаційне провадження у справі № 918/1/18 за касаційною скаргою ОСОБА_1 акціонерного товариства "Мирогощанський аграрій" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 у вказаній справі та призначено до розгляду касаційну скаргу у відкритому судовому засіданні на 10 травня 2018 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12.04.2018 року провадження у справі № 918/1/18 зупинено до повернення матеріалів справи до Господарського суду Рівненської області та справу № 918/1/18 направлено до Верховного суду.

До господарського суду Рівненської області від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній вважає вимоги Позивача безпідставними та просить суд відмовити в задоволені позову з огляду на наступне.

Відповідач вказує на те, що вимоги Позивача про стягнення заборгованості за договором поставки № 11 від 02 квітня 2014 року в сумі 4213430,07 грн. є безпідставними, оскільки заборгованість за договором поставки № 11 від 02 квітня 2014 року в сумі 4213430,07 грн. не обгрунтована та не підтверджена доказами, відсутні підстави для перерахування заборгованості на курсові різниці, внаслідок прострочення зі сторони Позивача у Відповідача не настав строк виконання зобов'язання щодо оплати товару. У зв'язку з цим також є безпідставними вимоги про стягнення 3 % річних та пені.

Разом з тим, Відповідач стверджує, що вимоги Позивача про стягнення заборгованості за договором підряду на виконання сільськогосподарських робіт від 08.10.2014 року є безпідставними, оскільки, ОСОБА_7 № ГЛ-0000010 від 28.11.2014 не має відношення до договору підряду на виконання сільськогосподарських робіт від 08.10.2014р., в тексті ОСОБА_7 жодної згадки про договір підряду немає. У зв'язку з цим також є безпідставними вимоги про стягнення 3 % річних, інфляційних та пені. Окрім того, Відповідач стверджує, що ним було оплачено заборгованість за актом № ГЛ-0000010 від 28.11.2014 платіжними дорученнями по актах звірки.

Також Відповідач зазначає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором поставки № П-15/05/20-1 від 20.05.2015р. є безпідставними, оскільки заборгованість не обгрунтована та не підтверджена доказами. У зв'язку з цим також є безпідставними вимоги про стягнення 3 % річних, інфляційних та пені.

Відповідач вважає, що безпідставними є міркування Позивача і про те, що заборгованість за договором поставки № 11 від 02 квітня 2014 року, договором підряду на виконання сільськогосподарських робіт від 08.10.2014 року, договором поставки № П-15/05/20-1 від 20 травня 2015 року в сумі 3167609,73 грн. підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 31.10.2017, а також листом ДП "Мирогощанський державний іподром" № 217 від 21.11.2017, так як ні в акті звірки взаємних розрахунків, ні в листі № 217 від 21.11.2017 не зазначено про наявність заборгованості за договором поставки № 11 від 02 квітня 2014 року, договором підряду на виконання сільськогосподарських робіт від 08.10.2014 року, договором поставки № П-15/05/20-1 від 20 травня 2015 року. Більше того, в листі від 22.03.2017, адресованому Товариству з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма "ІНФО-СЕРВІС-АУДИТ", Позивач зазначив, що заборгованість в сумі 3167609,73 грн. має місце за договором № 172014 від 16.09.14р. (цей лист був наданий аудиторській фірмі як відповідь на лист відповідача від 17.03.2017 № 71).

Постановою Верховного суду у складі колегіїї суддів Касаційного господарського суду від 10.05.2018 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 у справі № 918/1/18 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 16.07.2018 року провадження у справі № 918/1/18 поновлено та призначено розгляд справи у підготовчому засіданні.

До Господарського суду Рівненської області від Позивача надійшла відповідь на відзив в якій останній зазначає наступне.

Позивач зазначає, що Відповідач безпідставно стверджує, що визначена позивачем заборгованість за кожною накладною і в цілому за договором поставки № 11 не підтверджена жодними доказами. Такі обставини (визнання суми заборгованості в розмірі 3167 609, 73 грн.) підтверджуються наданими до позовної заяви доказами, а саме: актом звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 31.10.2017 року, листом ДП "Мирогощанський державний іподром" №217 від 21.11.2017 року. Надані Позивачем разом із позовною заявою докази (накладні, акт звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 31.10.2017 року) беззаперечно доводять обставини отримання Відповідачем від Позивача товарно-матеріальних цінностей, зазначених в накладних: ГЛ-0000047 від 09.06.14р., ГЛ-0000048 від 11.06.14р., ГЛ-0000049 від 12.06.14р., ГЛ-0000051 від 18.06.14р., ГЛ-0000052 від 19.06.14р., ГЛ-0000053 від 19.06.14р., ГЛ-0000054 від 27.06.14р., ГЛ-0000056 від 30.06.14р., ГЛ-0000057 від 01.07.14р., ГЛ-0000058 від 01.07.14р., ГЛ-0000059 від 02.07.14р., ГЛ-0000061 від 25.07.14р., ГЛ-0000062 від 25.07.14р., ГЛ-0000063 від 07.08.14р., ГЛ-0000066 від 05.09.14р., ГЛ-0000010 від 28.11.14р., ГЛ-0000134 від 31.12.14р., ГЛ-0000135 від 31.12.14р., ГЛ-0000138 від 31.12.14р., ГЛ-0000010 від 26.02.15р. Відповідач здійснив оплату отриманого від позивача товару із призначенням платежу "оплата за ТМЦ згідно договору поставки №11" на загальну суму 5 761 504,45 грн., на чому він сам наголошує у відзиві на позов, і що також підтверджує здійснення позивачем поставок саме за цим договором. Усі ці документи у сукупності (договір №11, специфікації до нього, накладні на поставку товару, виписки про оплату) на думку Позивача, не залишають сумніву в тому, що поставки по зазначеним вище накладним здійснювались у відповідності до договору №11 від 02.04.2014 року. Таким чином, Позивач зазначає, що він довів наявність заборгованості по кожній накладній і в цілому за договором поставки №11, натомість Відповідач не довів оплату заборгованості за кожною з накладних і в цілому за договором поставки №11.

Разом з тим, на думку Позивача, хибним є твердження Відповідача про безпідставність нарахування заборгованості за середньозваженим курсом гривні до долара США на УМВБ станом на 28.12.2017 року. Заборгованість за кожною накладною із перерахуванням такої заборгованості за середньозваженим курсом гривні до долара США на УМВБ станом на 28.12.2017 року було визначено у відповідності до умов договору та норм чинного законодавства України. Кожна специфікація до Договору поставки №11 містить поряд із ціною, визначеною у національній валюті України, також її еквівалент у доларах США. Отже, вартість поставленого та неоплаченого товару повинна бути перерахована виходячи із ціни товару, встановленого в еквіваленті до долара США за середньозваженим курсом УМВБ. Оскільки день повернення платежу визначити за даних обставин не вбачається за можливе, то відповідно до правового висновку, який зробив Верховний суд України 21.12.2016 року у справі № №6-1672цс16 - сума заборгованості в іноземній валюті визначається за курсом національної валюти на день ухвалення судового рішення (або на день подачі позову згідно з позовними вимогами). Щодо визначення середньозваженого курсу Позивач зазначає, що на інтернет-ресурсі http://finance.ua публікуються дані про курс купівлі та курс продажу долара США на УМВБ. Так, станом на 28.12.2017 року курс купівлі долара США на УМВБ становив 28,07 грн. за 1 долар США, а курс продажу - 28,11 грн. за 1 долар США. Середньозваженим курсом УМВБ є середньоарифметичне між курсом купівлі та курсом продажу долара США на відповідний день, що на 28.12.2017 року становить (28,07 + 28,11) : 12 = 28,09. Ці обставини є загальновідомими і у відповідності до ч. 3 ст. 75 ГПК не потребують доказування. Таким чином, заборгованість за середньозваженим курсом гривні до долара США на УМВБ станом на 28.12.2017 року було визначено Позивачем у відповідності до умов договору та норм чинного законодавства України.

Крім того, Позивач вважає хибним твердження Відповідача про те, що у нього не настав строк оплати товару внаслідок невиконання позивачем зобов'язання щодо виставлення рахунків-фактур, так як Додатковою угодою від 31.12.2014 року до договору поставки №11 сторони визначили граничний строк оплати товару, отриманого за цим договором - 30.04.2015 року. За таких обставин, приймаючи до уваги те, що специфікації до договору поставки №11 не врегульовували питання строків оплати поставленого товару, наявність чи відсутність рахунків-фактур не має жодного правового значення. Навіть якщо розцінювати не направлення Позивачем рахунків-фактур Відповідачеві як прострочення кредитора, то з огляду на норми чинного законодавства, на які у своєму відзиві на позов посилається Відповідач (ст. 220 Господарського кодексу України, ст.ст. 612, 613 Цивільного кодексу України), Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання по оплаті отриманого від Позивача товару, оскільки таке прострочення кредитора (не направлення рахунків-фактур) жодним чином не перешкоджало боржнику (Відповідачу) виконати свої зобов'язання по оплаті. Таким чином, строк оплати товару було встановлено сторонами та порушено Відповідачем. Не має підстав стверджувати про відсутність прострочення виконання зобов'язань по оплаті товару за договором поставки №11 зі сторони Відповідача.

Позивач зазначає, що Відповідач має в наявності усі документи, які підтверджують, що по договору поставки №11 сторонами було здійснено 44 поставки партій товару, які підтверджуються відповідними документами (специфікації, накладні, довіреності на отримання ТМЦ), на загальну суму 8 293 920,19 грн. Враховуючи, що оплата Відповідачем товару із призначенням платежу "оплата за ТМЦ згідно договору поставки №11" склала 5 761 504,45 грн., різниця між вартістю поставленого товару та сумою оплати складає 2 532 415, 74 грн., що абсолютно відповідає розрахункам Позивача, викладеним в позові, оскільки Позивач в своєму позові визначив розмір неоплаченої Відповідачем заборгованості по договору поставки №11, номінованої в гривнях, в сумі 2 107 059,29 грн. Таким чином, сам Відповідач у відзиві на позов підтверджує наявність заборгованості по оплаті за договором поставки №11 у сумі, що повністю відповідає розрахункам Позивача.

Крім того, твердження Відповідача про те, що акт № ГЛ-0000010 від 28.11.2014 року не має відношення до договору підряду на виконання сільськогосподарських робіт від 08.10.2014 року, оскільки в тексті акту жодної згадки про договір підряду не має, суперечить наведеним документам і спотворює дійсні взаємовідносини сторін. Вже сам факт наявності підписаного між сторонами договору підряду на виконання сільськогосподарських робіт від 08.10.2014 та власне проведення сільськогосподарських робіт в період дії такого договору, свідчать про взаємозв'язок між договором та виконаними роботами. Отже, взаємозв'язок між договором підряду на виконання сільськогосподарських робіт від 08.10.2014 року та актом МГЛ-0000010 від 28.11.2014 року очевидний і не спростований жодним доказом Відповідача. Оплата заборгованості за сільськогосподарські роботи по акту №ГЛ-0000010 від 28.11.2014 року проведена не була. Позивач вважає, що аргумент Відповідача, що заборгованість була оплачена платіжними дорученнями по актах звірки, безпідставний. В актах звірки містилась значна кількість господарських операцій, проведених задовго до виконання сільськогосподарських робіт і не оплачених Відповідачем, тому, не було жодних підстав зараховувати оплату по актах звірки в рахунок погашення заборгованості акту №ГЛ-0000010 від 28.11.2014 року.

Позивач визнає заперечення відповідача стосовно позовних вимог щодо стягнення заборгованості за накладною ГЛ-0000057 від 29.09.2015 року в сумі 35 982, 82 грн. та пов'язаних з нею нарахувань, а також щодо стягнення заборгованості за накладною ГЛ-0000059 від 30.09.2015 року в сумі 185 412, 00 грн. та пов'язаних з нею нарахувань. В той же час, не погоджується з аргументами Відповідача щодо того, що жодна накладна, додана Позивачем до позову на підтвердження поставки № П-15/05/20-1, не має відношення до цього договору, оскільки в тексті накладних не має згадки про цей договір, як на підставу передачі товару. Вже сама наявність підписаного між сторонами договору поставки № П-15/05/20-1 та власне поставки, які проводились в період дії такого договору, свідчать про взаємозв'язок між договором та поставками. На виконання вказаних умов договору поставки № П-15/05/20-1 сторони перед кожною поставкою складали і підписували специфікації, які за видом товару, його кількості, ціною, загальною сумою повністю відповідають накладним на поставку товару. Крім того, здійснюючі оплату в багатьох випадках Відповідач в платіжних дорученнях вказував в графі Призначення платежу: "Оплата згідно договору поставки № П-15/05/20-1 від 20.05.2015", що є безперечним свідченням того, що поставки здійснювались у відповідності до цього договору. ОСОБА_7 підтверджується наданими самим Відповідачем банківськими виписками від 26.10.2015р., 27.10.2015р. 28.10.2015р., 29.10.2015р. Усі ці документи у сукупності (договір № П-15/05/20-1, специфікації до нього, накладні на поставку товару, банківські виписки) не залишають сумніву в тому, що поставки по зазначеним вище накладним здійснювались у відповідності до договору № П-15/05/20-1 від 20.05.2015 року.

30.07.2018 року від Позивача до Господарського суду Рівненської області надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до якої останній просить суд стягнути з Відповідача 4 740 242,85 грн. заборгованості по договору поставки № 11 від 02.04.2014 року, 226 593,67 грн. 3 % річних за період з 01.05.2015 р. по 26.07.2018 р., нарахованих на заборгованість по договору поставки № 11 від 02.04.2014 року, 1 059 669,89 грн. пені за період з 29.12.2016 р. по 26.07.2018 р., нараховану на заборгованість по договору поставки № 11 від 02.04.2014 року, 1 242 676,04 грн. заборгованість по договору підряду на виконання сільськогосподарських робіт від 08.10.2014 року з урахуванням індексу інфляції за період з січня 2015 р. по червень 2018 р., 69 630,88 грн. 3 % річних за період з 01.01.2015 р. по 26.07.2018 р., нарахованих по договору підряду на виконання сільськогосподарських робіт від 08.10.2014 року, 295 440,42 грн. пені за період з 29.12.2016 р. по 26.07.2018 р., нараховану по договору підряду на виконання сільськогосподарських робіт від 08.10.2014 року, 257 073,45 грн. заборгованість по договору поставки № П-15/05/20-1 від 20.05.2015 року з урахуванням індексу інфляції за період з липня 2015 р. по червень 2018 р., 17 102,40 грн. 3 % річних за період з 10.06.2015 р. по 26.07.2018 р., нарахованих на заборгованість по договору поставки № П-15/05/20-1 від 20.05.2015 року та 84 803,21 грн. пені за період з 29.12.2016 р. по 26.07.2018 р., нараховану на заборгованість по договору поставки № П-15/05/20-1 від 20.05.2015 року.

Позивач обґрунтовує дану заяву тим, що у відповіді на відзив Позивач погодився з аргументацією Відповідача щодо безпідставності пред'явлення вимог про стягнення з відповідача заборгованості за накладною ГЛ-0000057 від 29.09.2015 року в сумі 35 982, 82 грн. та заборгованості за накладною ГЛ-0000059 від 30.09.2015 року в сумі 185 412, 00 грн., всього в сумі 221 394, 82 грн., а також нарахувань на зазначені вище суми заборгованості.

Разом з тим, загальна сума (сальдо) заборгованості Відповідача перед Позивачем, яка виникла в результаті господарських правовідносин за зазначеними вище договорами залишилась незмінною і складає 3 167 609, 73 грн. Вказане означає, що заборгованість в сумі 221 394, 82 грн. є заборгованістю по інших господарських операціях між Позивачем та Відповідачем. Позивач вирішив змінити предмет позову, виключивши вимоги про стягнення заборгованості за накладною ГЛ-0000057 від 29.09.2015 року в сумі 35 982, 82 грн. та заборгованості за накладною ГЛ-0000059 від 30.09.2015 року в сумі 185 412, 00 грн., а також нарахувань на зазначені вище суми заборгованості, збільшивши вимоги про стягнення заборгованості за накладною ГЛ-0000047 від 09.06.2014 року на суму 221 394, 82 грн., а також збільшивши вимоги щодо стягнення пені, процентів річних та інфляційних нарахувань. Заборгованість Відповідача перед Позивачем в сумі 3 167 609, 73 грн. є залишком непогашеної заборгованості, що виникла в процесі взаємовідносин сторін на підставі договорів поставки № 11 від 02.04.2014 року, № П-15/05/20-1 від 20.05.2015 року, договору підряду на виконання сільськогосподарських робіт від 08.10.2014 року в результаті господарських операції, підтверджених наступними первинними документами:

Договір поставки №11ГЛ-0000047 09.06.14 (20 %) Диз паливо 388 066,50 308 981,41 Договір поставки №11ГЛ-0000048 11.06.14 (20 %) Диз паливо 89 123,82 89 123,82 Договір поставки №11ГЛ-0000049 12.06.14 (20 %) олива 3 776,10 3 776,10 Договір поставки №11ГЛ-0000051 18.06.14 (20 %) засоби захисту 207 850,80 207 850,80 Договір поставки №11ГЛ-0000052 19.06.14 (20 %) Диз паливо 90 674,64 90 674,64 Договір поставки №11ГЛ-0000053 19.06.14 (20 %) Засоби захисту 7 135,34 7 135,34 Договір поставки №11ГЛ-0000054 27.06.14 (20 %) зерновідходи 1 720,44 1 720,44 Договір поставки №11ГЛ-0000056 30.06.14 (20 %) засоби захисту 216 663,36 50 118,00 Договір поставки №11ГЛ-0000057 01.07.14 (20%) Цеовіт 49 303,68 49 303,68 Договір поставки №11ГЛ-0000058 01.07.14 (20 %) дизельне паливо 153 170,40 153 170,40 Договір поставки №11ГЛ-0000059 02.07.14 (20 %) Гумат калію 36 240,00 36 240,00 Договір поставки №11ГЛ-0000061 25.07.14 (20 %) Засоби захисту 20 383,20 20 383,20 Договір поставки №11ГЛ-0000062 25.07.14 (20 %) Засоби захисту 97 383,60 97 383,60 Договір поставки №11ГЛ-0000063 07.08.14 (20 %) дизельне паливо 153 170,40 153 170,40 Договір поставки №11ГЛ-0000066 05.09.14 (20 %) Диз паливо 85 433,88 85 433,88 Договір підрядуГЛ-0000010 28.11.14 (20 %) ОСОБА_3 дискування 650 173,20 650 173,20 Договір поставки №11ГЛ-0000134 31.12.14 (20 %) Дизельне паливо 664 686,00 664 686,00 Договір поставки №11ГЛ-0000135 31.12.14 (20 %) Нітроамофоска 62 700,00 62 700,00 Договір поставки №11ГЛ-0000138 31.12.14 (20 %) Зерновідходи 19 958,40 19 958,40 Договір поставки №11ГЛ-0000010 26.02.15 (20 %) Добриво аміачно-нітратне 226 644,00 226 644,00 Договір поставки №П-15/05/20-1ГЛ-0000035 29.05.15 (20 %) Дизельне паливо 101 136,00 20 000,00 Договір поставки №П-15/05/20-1ГЛ-0000038 10.06.15 (20 %) Засоби захисту рослин 45 243,60 45 243,60 Договір поставки №П-15/05/20-1ГЛ-0000041 30.06.15 (20 %) Дизельне паливо 27 484,80 27 484,80 Договір поставки №П-15/05/20-1ГЛ-0000042 30.06.15 (20 %) карбамід 31 000,00 4 650,00 Договір поставки №П-15/05/20-1ГЛ-0000043 30.06.15 (20 %) Дизельне паливо 27 484,80 27 484,80 Договір поставки №П-15/05/20-1ГЛ-0000050 28.08.15 (20 %) Дизпаливо 91 862,40 64 119,22 Всього: 3167 609,73 Крім того, Позивачем, з урахуванням умов договорів та Цивільного кодексу України, нараховано: по договору поставки № 11 заборгованість по оплаті вартості товару складає 4 740 242, 85 грн.; по договору поставки № 11 проценти річних, нарахованих на суму заборгованості, складають суму 226 593,67 грн.; по договору поставки № 11 пеня, нарахована на суму заборгованості, складає суму 1 059 669, 89 грн., по договору підряду заборгованість по оплаті за виконані роботи з урахуванням індексу інфляції складає 1 242 676,04 грн.; по договору підряду проценти річних, нарахованих на суму заборгованості, складають суму: 69 630, 88 грн.; по договору підряду пеня, нарахована на суму заборгованості, складає суму: 295 440, 42 грн.; загальна сума заборгованості по неоплаченим поставкам за Договором поставки №П-15/05/20-1 з урахуванням індексу інфляції складає 257 073, 45 грн.; загальна сума процентів річних від несплаченої заборгованості по Договору поставки № П-15/05/20-1 складає 17 102, 40 грн.; загальна сума пені, нарахованої на несплачену заборгованість по Договору поставки № П-15/05/20-1, складає 84 803,21 грн.. Загальна сума змінених позовних вимог становить 7 993 232 (сім мільйонів дев'ятсот дев'яносто три тисячі двісті тридцять дві) гривні 81 копійка.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01.08.2018 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 відділення Фонду державного майна України по Рівненській області.

До суду від Відповідача надійшов відзив на заяву про зміну предмету позову, в якій останній заперечує змінені позовні вимоги, виходячи з наступного.

Відповідач вважає, що вимоги Позивача до Відповідача у позовній заяві від 29 грудня 2017 року та заяві про зміну предмету позову від 27 липня 2018 року повністю співпадають. Відрізняються лише кількісні показники за тими ж самими вимогами. Зокрема, Позивачем збільшені кількісні показники щодо стягнення заборгованості, процентів та пені за договором поставки № 11 від 02 квітня 2014 року та договором підряду на виконання сільськогосподарських робіт від 08 жовтня 2014 року, і зменшені кількісні показники щодо стягнення заборгованості, процентів та пені за договором поставки № П-15/05/20-1 від 20 травня 2015 року. Отже, Відповідача вважає, що Позивачем не було змінено предмет позову. Наведені Позивачем у заяві про зміну предмету позову від 27 липня 2018 року обставини та правові підстави позову не змінились у порівнянні із позовною заявою. У зв'язку з цим заперечення, наведенні Відповідачем у відзиві від 16 квітня 2018 року на позовну заяву, залишаються незмінними. Заявою від 27 липня 2018 року Позивач фактично збільшує позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором поставки № 11 від 02 квітня 2014 року та договором підряду на виконання сільськогосподарських робіт від 08 жовтня 2014 року, і зменшує позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором поставки № П-15/05/20-1 від 20 травня 2015 року. Зменшення позовних вимог за договором поставки № П-15/05/20-1 від 20 травня 2015 року відбувається за рахунок виключення з суми основного боргу заборгованості за накладною ГЛ-0000057 від 29.09.2015 у сумі 35982,82 грн. та накладною ГЛ-0000059 від 30.09.2015 в сумі 185412,00 грн. Тобто, Позивач визнав, що частини основної заборгованості у сумі 221394,82 грн. за договором поставки № П-15/05/20-1 від 20 травня 2015 року немає. Однак, заявою від 27 липня 2018 року Позивач на 221394,82 грн. збільшує розмір основного боргу за договором поставки № 11 від 02 квітня 2014 року. При цьому таке збільшення відбувається за конкретною накладною № ГЛ-0000047 від 09.06.2014. У позовній заяві від 29 грудня 2017 року позивач зазначив, що за накладною № ГЛ-0000047 від 09.06.2014 сума поставки складає 388066,50 грн., а неоплачена заборгованість за такою накладною, на думку Позивача, складає 87586,59 грн. У заяві про зміну предмету позову від 27 липня 2018 року Позивач уже зазначає, що за накладною № ГЛ-0000047 від 09.06.2014 неоплачена заборгованість складає 308981,41 грн. При цьому жодного пояснення збільшення основної заборгованості за конкретною накладною Позивач не наводить. Позивач збільшив заборгованість за накладною № ГЛ-0000047 від 09.06.2014 та договором поставки № 11 від 02 квітня 2014 року за рахунок зменшення заборгованості за договором поставки № П-15/05/20-1 від 20 травня 2015 року. У відповіді від 25.07.2018 на відзив позивач зазначив, що за договором поставки № 11 неоплачена заборгованість, що номінована в гривнях, складає 2107059,29 грн.. У заяві про зміну предмету позову від 27 липня 2018 року без будь-якого обгрунтування розмір основної заборгованості, номінованої в гривнях, збільшено Позивачем на 221394,82 грн. до 2328454,11 грн.

На думку Відповідача, збільшення та зменшення заборгованості за різними договорами підтверджує ту обставину, що сам Позивач не може визначитись із наявністю чи відсутністю заборгованості за конкретним договором.

Відповідач зазначає, що предметом позову ТОВ "Голденкерн" є стягнення заборгованості за конкретними трьома договорами (договором поставки № 11 від 02 квітня 2014 року, договором підряду на виконання сільськогосподарських робіт від 08.10.2014 року, договором поставки № П-15/05/20-1 від 20 травня 2015 року). Оскільки Позивачем не обґрунтовувано та не підтверджено доказами наявність заборгованості у відповідних сумах за вказаними трьома договорами, Відповідач просить суд відмовити у позові повністю.

Також Відповідач зазначає, що у заяві про зміну предмету позову від 27 липня 2018 року Позивачем нараховано пеню по трьох договорах за період із 29.12.2016 по 26.07.2018, тобто за період понад один рік позовної давності та за межами шести місяців встановлених ч. 6 ст. 232 ГК України. Окрім того, 3 % річних за договором поставки № 11 нараховані за період з 01.05.2015 по 26.07.2018, за договором підряду за період 01.01.2015 по 26.07.2018, а за договором поставки № П-15/05/20-1 за період з 10.06.2015 по 26.07.2018, тобто за період понад три роки. Інфляційні за договором підряду нараховані позивачем за період із січня 2015 року по червень 2018 року, а за договором поставки № П-15/05/20-1 із липня 2015, тобто за період понад три роки. Тому, якщо й припустити наявність обставин порушення прав Позивача, то за таких умов Відповідач просить суд застосувати позовну давність до заявлених Позивачем вимог про стягнення пені, нарахованої за період понад рік, процентів та інфляційних, нарахованих понад три роки.

16.08.2018 року до Господарського суду Рівненської області від третьої особи надійшли пояснення щодо позову, відповідно до яких остання заперечує проти позову, вважає його безпідставним, та таким, що задоволенню не підлягає, оскільки предметом позову є стягнення заборгованості за трьома договорами (договором поставки № 11 від 02 квітня 2014 року, договором підряду на виконання сільськогосподарських робіт від 08.10.2014 року, договором поставки № П-15/05/20-1 від 20 травня 2015 року), а також, те, що позивачем не обґрунтовувано та не підтверджено доказами наявність заборгованості у відповідних сумах за вказаними трьома договорами. Яякщо ж припустити наявність обставин порушення прав Позивача, то за таких умов слід застосувати позовну давність до заявлених Позивачем вимог про стягнення пені, нарахованої за період понад рік, процентів річних та індексу інфляції, нарахованих понад три роки.

Разом з тим, 21.08.2018 року до суду Позивачем подано відповідь на відзив на заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої останній вказує на наступне.

Укладені між сторонами договір поставки №11 від 02.04.2014 року та договір підряду на виконання сільськогосподарських робіт від 08.10.2014 року встановлюють інші правила нарахування штрафних санкцій за порушення виконання грошових зобов'язань, тому нарахування пені на заборгованість по цим договорам не повинно припинятись через шість місяців після того, як зобов'язання по оплаті мало бути виконано. Отже, заперечення Відповідача щодо нарахування пені за період понад один рік, а процентів та інфляційних - понад три року та пов'язане з цим прохання застосувати до відповідних вимог Позивача позовну давність безпідставні.

Представники Позивача в судовому засіданні 19.09.2018 року позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві, з урахуванням заяви про зміну предмету позову та відповідей на відзив.

Представник Відповідача в судовому засіданні 19.09.2018 року заперечив проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позов та відзиві на заяву про зміну позовних вимог.

Представник третьої особи в судовому засіданні 19.09.2018 року заперечив проти позовних вимог з підстав, зазначених у поясненнях щодо позову.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

02.04.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Голденкерн" (Постачальник) та ДП "Мирогощанський державний іподром" (Покупець) (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Мирогощанський аграрій") укладено Договір поставки № 11 (далі - Договір № 11) за умовами якого, Постачальник зобов'язався передати (поставити) у обумовлені строки Покупцю матеріально - технічні цінності (надалі - ОСОБА_8), вказані в специфікації, що є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язався прийняти цей ОСОБА_8 та своєчасно здійснити його оплату (п. 1.1. Договору № 11).

Кількість, асортимент, ціна ОСОБА_8, а також умови оплати та місце поставки ОСОБА_8 визначаються в специфікації, що є невід'ємною частиною Договору (п. 1.2. Договору №11).

Відповідно до п. 2.1., п. 2.5. та п. 2.6. Договору № 11, поставка ОСОБА_8 здійснюється на умовах обумовлених Сторонами в специфікації, що є невід'ємною частиною цього Договору. Одночасно з ОСОБА_8 Постачальник зобов'язується передати Покупцю документи, що стосуються та підлягають передачі разом із ОСОБА_8, а саме: видаткова накладна або товарно-транспортна накладна; податкова накладна; рахунок фактура (у випадку, якщо оплата за ОСОБА_8 проводиться після фактичної його поставки). У випадку, якщо оплата здійснюється шляхом передоплати, рахунок-фактура надсилається Покупцю до моменту передачі ОСОБА_8; документи, що підтверджують якість ОСОБА_8. Покупець зобов'язаний прийняти і оплатити ОСОБА_8 у строки, вказані у специфікації.

Згідно з п. 3.2., п. 3.4 та п. 3.5. Договору №11, поставка партії ОСОБА_8 здійснюється в строки, обумовлені в Специфікації. Покупець зобов'язаний надати постачальнику довіреність на отримання товарно - матеріальних цінностей, якою уповноважує певну особу на отримання товару. Датою поставки товару вважається дата одержання товару, вказана у товаросупроводжуючих документах.

Пунктами 5.1. - 5.3. Договору № 11 сторони погодили, що ціна за одиницю ОСОБА_8 та загальна вартість ОСОБА_8 за кожну партію поставки встановлюється Сторонами у специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього Договору. Ціна ОСОБА_8 визначається у національній валюті (доларах Сполучених Штатів Америки) згідно з середньозваженим курсом гривні до долара США на УМВб, опублікованим на сторінці інтернет-ресурсу http://finance.ua. Загальна ціна Договору складається з суми вартості всіх партій ОСОБА_8, поставлених Постачальником протягом строку дії даного Договору.

Розрахунок за ОСОБА_8 та умови поставки визначаються у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору. Якщо Специфікація на партію ОСОБА_8 не узгоджена Сторонами, обов'язок по оплаті фактично поставленого ОСОБА_8 виникає у Покупця негайно у день підписання видаткової накладної на партію ОСОБА_8 - у відповідності ч. 1 ст. 692 ЦК України. Оплата здійснюється в національній валюті України шляхом сплати грошових коштів на банківський рахунок Продавця. Сторони дійшли згоди, що відповідно до ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається виходячи із ціни ОСОБА_8, встановленої у доларах США за середньозваженим курсом УМВБ, що діє на день проведення розрахунку, згідно даних ресурсів http://finance.ua (п.6.1.1., п. 6.1., п. 6.3. Договору № 11).

Відповідно до п. 7.1. та п. 7.2. Договору № 11, у разі порушення Покупцем строків оплати ОСОБА_8 за даним Договором, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки, яка встановлюється Національним банком України і діє у період прострочення, від відповідної суми простроченого зобов'язання за кожен календарний день прострочення. Сторони узгодили, що частина 6 статті 232 Господарського кодексу України (щодо обмеження строку нарахування штрафних санкцій) не застосовується.

Згідно з п. 9.1. Договору № 11, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до "31" січня 2014 року, за умови виконання Сторонами своїх зобов'язань, у іншому випадку - до повного їх виконання.

Відповідно до п. 1 та п. 2 додаткової угоди від 31.12.2014 р. до Договору поставки № 11 від 02.04.2014 р., сторони домовилися продовжити строк дії Договору поставки № 11 від 02.04.2014 року до 30.04.2015 року. Сторони дійшли згоди встановити строк оплати за поставлений товар до 30.04.2015 року, якщо інше не передбачене Специфікаціями на відповідні партії товару.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до специфікацій (які є невід'ємною частиною договору № 11): № 25, № 26, № 27, № 29, № 30, № 31, № 32, № 33, № 34, № 35, № 36, № 37, № 38, № 39, № 40, № 41, № 42, № 43, № 44, сторони узгодили поставити товар. Пунктом 2 специфікацій передбачено, що ціна на товар встановлюється в національній валюті України із зазначенням її еквіваленту в доларах США відповідно до середньозваженого курсу гривні до долара США на УМВБ згідно даних інтернет - ресурсу http://finance.ua. на момент здійснення оплати.

Позивач на виконання Договору № 11 здійснив поставку товару, а Відповідач отримав товар згідно видаткових накладних: № ГЛ-0000047 від 09.06.2014 р., № ГЛ-0000048 від 11.06.2014 р., № ГЛ-0000049 від 12.06.2014 р., № ГЛ-0000051 від 18.06.2014 р., № ГЛ-0000052 від 19.06.2014 р., № ГЛ-0000053 від 19.06.2014 р., № ГЛ-0000054 від 27.06.2014 р., № ГЛ-0000056 від 30.06.2014 р., № ГЛ-0000057 від 01.07.2014 р., № ГЛ-0000058 від 01.07.2014 р., № ГЛ-0000059 від 02.07.2014 р., № ГЛ-0000061 від 25.07.2014 р., № ГЛ-0000062 від 25.07.2014 р., № ГЛ-0000063 від 07.08.2014 р., № ГЛ-0000066 від 05.09.2014 р., № ГЛ-0000134 від 31.12.2014 р., № ГЛ-0000135 від 31.12.2014 р., № ГЛ-0000138 від 31.12.2014 р., № ГЛ-0000010 від 26.02.2015 р. та довіреностей № 44 від 09.06.2014 р., № 45 від 11.06.2014 р., № 46 від 12.06.2014 р., № 55 від 18.06.2014 р., № 52 від 19.06.2014 р., № 54 від 19.06.2014 р., № 53 від 27.06.2014 р., № 59 від 30.06.2014 р., № 63 від 01.07.2014 р., № 62 від 01.07.2014 р., № 64 від 02.07.2014 р., № 67 від 25.07.2014 р., № 68 від 25.07.2014 р., № 75 від 07.08.2014 р., № 77 від 05.09.2014 р., № 9 від 26.02.2015 року, загальною вартістю 2 574 084,56 грн..

Відповідно до додаткової угоди до Договору поставки № 11 від 02.04.2014 р. Відповідач зобов'язався провести оплату за товар до 30.04.2015 року, однак вартість отриманого товару по вищевказаним видатковим накладним оплатив частково, що підтверджується банківськими виписками.

Сума заборгованості Відповідача за Договором поставки № 11 від 02.04.2014 року складає 2 328 454 грн. 11 коп..

08.10.2014 року між ДП "Мирогощанський державний іподром" (Замовник) (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Мирогощанський аграрій") та ТОВ "Голденкерн" (Підрядник) укладено Договір підряду на виконання сільськогосподарських робіт (далі - Договір підряду) за умовами якого Підрядник зобов'язався виконати сільськогосподарські роботи (оранка, культивація, рихлення, дискування) на посівних площах Замовника, а Замовник зобов'язався прийняти роботи і оплатити вартість проведених робіт в порядку і на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п.п. 2.1. - 2.3. Договору підряду, вартість робіт, що виконуються Підрядником згідно умов цього Договору, за видами робіт становить: оранка -189,00 грн., крім того ПДВ 37,80 грн., всього з ПДВ 226,80 грн. за 1 гектар; культивація - 115,00 грн., крім того ПДВ 23,00 грн., всього з ПДВ 138,00 грн. за 1 гектар; рихлення - 168,00 грн., крім того ПДВ 33,60 грн., всього з ПДВ 201,60 грн. за 1 гектар; дискування - 126,00 грн., крім того ПДВ 25,20 грн., всього з ПДВ 151,20 грн. за 1 гектар. Вартість робіт, визначена згідно умов цього Договору повністю включає відшкодування всіх витрат Підрядника, необхідних для виконання робіт та плату за виконані ним роботи. Замовник зобов'язаний здійснити повну оплату вартості робіт за цим договором після повного виконання робіт та підписання ОСОБА_7 виконаних робіт в строк до 31 грудня 2014 року.

Згідно з п. 3.1. Договору підряду, Підрядник зобов'язаний провести роботи на вказаних Замовником площах в повному обсязі до 30 листопада 2014 року включно.

Пунктом 5.2. Договору підряду сторони передбачили, що у випадку несвоєчасного виконання грошових зобов'язань згідно умов цього Договору, Замовник зобов'язаний сплатити Підряднику суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3% річних від простроченої суми та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє в період заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата вказаних в цьому пункті Договору нарахувань здійснюється за весь час прострочення.

Цей Договір діє з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін до 31 грудня 2014 року, а в частині взаєморозрахунків, відповідальності за невиконання та/або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 8.1. Договору підряду).

На виконання умов Договору підряду, сторонами підписано 28.11.2014 року та скріплено печатками останніх ОСОБА_7 № ГЛ - 0000010 здачі - прийняття робіт (надання послуг), відповідно до якого, Виконавцем (ТОВ "Голденкерн") були проведені такі роботи (надані такі послуги): оранка - 609 Га, культивація - 3170 Га, рихлення - 310 Га, дискування - 80 Га, загальною вартістю 650 173,20 грн.

Відповідно до п. 2.3. Договору підряду Відповідач зобов'язався провести оплату за виконані Позивачем роботи до 31.12.2014 року, однак вартість виконаних робіт Відповідачем не оплачено.

Сума заборгованості Відповідача за Договором підряду на виконання сільськогосподарських робіт від 08.10.2014 року складає 650 173 грн. 20 коп.

20.05.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Голденкерн" (Продавець) та ДП "Мирогощанський державний іподром" (Покупець) (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Мирогощанський аграрій") укладено Договір поставки № П-15/05/20-1 (далі - Договір № П-15/05/20-1) за умовами якого Продавець зобов'язується доставити та передати, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (товарно-матеріальні цінності) (надалі - ОСОБА_8) на умовах, визначених в даному договорі (п. 1.1. Договору № П-15/05/20-1).

ОСОБА_8, що постачатиметься по цьому договору визначатиметься сторонами в специфікаціях, що складатимуться сторонами на кожну партію ОСОБА_8 (п. 1.2 Договору № П-15/05/20-1).

Відповідно до п. 2.1., п. 2.3. Договору № П-15/05/20-1 кількість товару визначатиметься у відповідних специфікаціях та відображатиметься в товарно-транспортних та/або видаткових накладних. ОСОБА_8 вважається поставленим Продавцем за кількістю - згідно товарно-транспортних та/або видаткових накладних.

Згідно з п. 4.2. Договору № П-15/05/20-1, Покупець здійснює оплату кожної партії ОСОБА_8 протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту її отримання від Покупця.

Пунктами 7.3. та 7.4. Договору № П-15/05/20-1 сторони узгодили, що у разі порушення строків оплати поставленого ОСОБА_8 Покупець сплачує Продавцеві суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % (три проценти) річних від простроченої суми. У разі порушення строків оплати поставленого ОСОБА_8 Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого ОСОБА_8 за кожен день прострочки оплати.

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріпленням печатками, та діє до "31" грудня 2015 року, але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань (п. 8.4. Договору № П-15/05/20-1).

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до специфікацій (які є невід'ємною частиною Договору № П-15/05/20-1): № 2 від 20.05.2015 р., № 3 від 10.06.2015 р., № 4 від 30.06.2015 р., № 5 від 30.06.2015 р., № 6 від 30.06.2015 р. сторони узгодили поставити товар.

Позивач на виконання Договору № П-15/05/20-1 здійснив поставку товару, а Відповідач отримав товар згідно видаткових накладних: № ГЛ-0000035 від 29.05.2015 р., № ГЛ-0000038 від 10.06.2015 р., № ГЛ-0000041 від 30.06.2015 р., № ГЛ-0000042 від 30.06.2015 р., № ГЛ-0000043 від 30.06.2015 р., № ГЛ-0000050 від 28.08.2015 р., та довіреностей № 55 від 29.05.2015 р., № 57 від 10.06.2015 р., № 93 від 30.06.2015 р., № 92 від 30.06.2015 р., № 94 від 30.06.2015 р., № 116 від 28.08.2015 р., загальною вартістю 324 211,60 грн..

Відповідно до п. 4.2. Договору № П-15/05/20-1 Відповідач зобов'язався провести оплату за товар протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту його отримання, однак вартість отриманого товару по видатковим накладним оплатив частково, що підтверджується банківськими виписками.

Сума заборгованості Відповідача за Договором поставки № П-15/05/20-1 від 20.05.2015 року складає 188 982 грн. 42 коп.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 статті 853 ЦК України визначено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (ч. 4 ст. 882 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

У відповідності до п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Оскільки вказані вище видаткові накладні та ОСОБА_7 здачі-прийняття робіт (надання послуг) містять найменування юридичних осіб, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, перелік товару, його вартість, штампи позивача і відповідача про отримання товару та інші реквізити, то, відповідно, вони відповідають вимогам закону та є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції.

Крім того, як вбачається з ОСОБА_7 звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 31.01.2017 року, підписаного представниками сторін та скріпленого печатками останніх, наявність заборгованості у сумі 3 167 609,73 грн. Відповідачем визнається.

На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 3 167 609 грн. 73 коп. заборгованості згідно договорів поставки № 11 від 02.04.2014 року та № П-15/05/20-1 від 20.05.2015 року, договору підряду на виконання сільськогосподарських робіт від 08.10.2014 року обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання Позивача на те, що вартість поставленого та неоплаченого товару по Договору поставки №11 від 02.04.2014р. повинна бути перерахована виходячи із ціни товару, встановленого в еквіваленті до долара США за середньозваженим курсом УМБВ є безпідставними та такими, що не грунтуються на законі, з огляду на таке.

Суд погоджується з твердженням Позивача про те, що відповідно до ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

В п. 6.3 Договору поставки № 11 сторони зазначили, що сума яка підлягає сплаті у гривнях, визначається виходячи із ціни ОСОБА_8, встановленого в доларах США за середньозваженим курсом УМВБ, що діє на день проведення розрахунку, згідно даних ресурсів httр://finance.uа.

Однак суд зазначає, що на інтернет ресурсі httр://finance.uа публікуються дані про курс купівлі та курс продажу долара США на УМВБ і не визначається будь-якого середньозваженого курсу. В той же час суд зауважує, що ні в Договорі поставки №11, ні в інших документах сторони не в вказали, яким чином має визначатися середньозважений курс долара США при здійсненні розрахунків між ними. Визначення Позивачем середньозваженого курсу долара США як співвідношення між купівлею та продажем долара США на УМВБ є його самостійним, одностороннім визначенням, яке не погоджено з Відповідачам і яке не грунтується ні на договорі, ні на законі.

Відтак вимоги ТОВ "Голденкерн" про стягнення з ПАТ "Мирогощанський аграрій" суми заборгованості по Договору поставки №11 від 02.04.2014р., яка підлягає сплаті у гривнях, визначеної виходячи із ціни ОСОБА_8, встановленого в доларах США за середньозваженим курсом УМВБ, що діє на день проведення розрахунку, згідно даних ресурсів httр://finance.uа задоволенню не підлягають.

Крім того суд зазначає, що Відповідач безпідставно стверджує, що визначена позивачем заборгованість за кожною накладною і в цілому за договором поставки №11 не підтверджена жодними доказами.

Між позивачем та відповідачем існували тривалі та різні за своїм характером господарські правовідносини (здійснювались взаємні поставки, виконувались роботи, проводились оплати поставленого товару та виконаних робіт тощо).

Відповідач не заперечує існування таких правовідносин і загальну суму (сальдо) заборгованості відповідача перед позивачем, яка виникла в результаті таких правовідносин, і яка складає 3 167 609, 73 грн..

Такі обставини (визнання суми заборгованості в розмірі 3 167 609, 73 грн.) підтверджуються наданими до позовної заяви доказами, а саме: актом звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 31.10.2017 року, листом ДП Мирогощанський державний іподром №217 від 21.11.2017 року.

Не заперечуються відповідачем і обставини отримання відповідачем від позивача товарно-матеріальних цінностей по накладним, вказаним в позові, на відповідні суми коштів, які зазначені в цих накладних.

При цьому, позиція відповідача в плані погашення цієї заборгованості носить яскраво виражений деструктивний характер, спрямований на ухилення від виконання взятих на себе за договорами зобов'язань по оплаті придбаного товару, прийнятих робіт. Визнаючи загальний розмір заборгованості, відповідач заперечує наявність заборгованості за будь-яким конкретними операціями (поставка товару, виконання робіт тощо), що в свою чергу, унеможливлює стягнення цієї заборгованості та визначення додаткових нарахувань на суму заборгованості, які відповідач зобов'язувався оплатити за укладеними між позивачем та відповідачем договорами. Такої позиції відповідач дотримувався і раніше, підтвердженням чого є згаданий вище лист ДП Мирогощанський державний іподром №217 від 21.11.2017 року.

Проте, така позиція відповідача є не тільки деструктивною, але й хибною з правової точки зору.

Надані позивачем разом із позовною заявою докази (накладні, акт звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 31.10.2017 року) беззаперечно доводять обставини отримання відповідачем від позивача товарно-матеріальних цінностей, зазначених в накладних: ГЛ-0000047 від 09.06.14р., ГЛ-0000048 від 11.06.14р., ГЛ-0000049 від 12.06.14р., ГЛ-0000051 від 18.06.14р., ГЛ-0000052 від 19.06.14р., ГЛ-0000053 від 19.06.14р., ГЛ-0000054 від 27.06.14р., ГЛ-0000056 від 30.06.14р., ГЛ-0000057 від 01.07.14р., ГЛ-0000058 від 01.07.14р., ГЛ-0000059 від 02.07.14р., ГЛ-0000061 від 25.07.14р., ГЛ-0000062 від 25.07.14р., ГЛ-0000063 від 07.08.14р., ГЛ-0000066 від 05.09.14р., ГЛ-0000010 від 28.11.14р., ГЛ-0000134 від 31.12.14р., ГЛ-0000135 від 31.12.14р., ГЛ-0000138 від 31.12.14р., ГЛ-0000010 від 26.02.15р.

Отже, заборгованість в певній сумі за конкретною накладною доведена Позивачем. Позивач у відповідності до ч. 1 ст. 74 ГПК виконав свій процесуальний обов'язок щодо доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

В той же час, Відповідач не довів оплату заборгованості за кожною з накладних та не підтвердив таку оплату доказами.

Також хибним є твердження Відповідача, що жодна накладна, додана Позивачем до позову на підтвердження поставки за договором поставки №11 не має відношення до цього договору.

Вже сама наявність підписаного між сторонами договору поставки №11 та власне поставки, які проводились в період дії такого договору, свідчать про взаємозв'язок між договором та поставками.

У відповідності до п. 2.1. договору поставки № 11 поставка товару здійснюється на умовах обумовлених сторонами в специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору. Пунктом 5.1. договору поставки № 11 передбачено, що ціна за одиницю товару та загальна вартість товару за кожну партію поставки встановлюється сторонами у специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору. На виконання вказаних умов договору поставки №11 сторони перед кожною поставкою складали і підписували специфікації, які за видом товару, його кількістю, ціною, загальною сумою повністю відповідають накладним на поставку товару. Крім того, відповідач здійснив оплату отриманого від позивача товару із призначенням платежу "оплата за ТМЦ згідно договору поставки №11" на загальну суму 5 761 504,45 грн., на чому він сам наголошує у відзиві на позов, і що також підтверджує здійснення позивачем поставок саме за цим договором.

Усі ці документи у сукупності (договір №11, специфікації до нього, накладні на поставку товару, виписки про оплату) не залишають сумніву в тому, що поставки по зазначеним вище накладним здійснювались у відповідності до договору №11 від 02.04.2014 року.

Таким чином, Позивач довів наявність заборгованості по кожній накладній і в цілому за договором поставки №11, натомість Відповідач не довів оплату заборгованості за кожною з накладних і в цілому за договором поставки №11.

Хибним є твердження Відповідача про те, що у нього не настав строк оплати товару внаслідок невиконання Позивачем зобов'язання щодо виставлення рахунків-фактур.

Додатковою угодою від 31.12.2014 року до договору поставки №11 сторони визначили граничний строк оплати товару, отриманого за цим договором - 30.04.2015 року.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що специфікації до договору поставки №11 не врегульовували питання саме строків оплати поставленого товару, наявність чи відсутність рахунків-фактур не має жодного правового значення. Навіть якщо розцінювати не направлення Позивачем рахунків-фактур Відповідачеві як прострочення кредитора, то з огляду на норми чинного законодавства, на які у своєму відзиві на позов посилається Відповідач (ст. 220 Господарського кодексу України, ст.ст. 612, 613 Цивільного кодексу України), Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання по оплаті отриманого від Позивача товару, оскільки таке прострочення кредитора (не направлення рахунків-фактур) жодним чином не перешкоджало боржнику (Відповідачу) виконати свої зобов'язання по оплаті.

Таким чином, строк оплати товару було чітко встановлено сторонами та порушено Відповідачем. Не має підстав стверджувати про відсутність прострочення виконання зобов'язань по оплаті товару за договором поставки №11 зі сторони Відповідача.

Аргумент Відповідача щодо того, що із призначенням платежу "оплата за ТМЦ згідно договору поставки №11" Відповідач сплатив Позивачу 5 761 504,45 грн., а згідно доданих Позивачем до позову документів (накладних та специфікацій) ним було передано товару на 2 574 084,56 грн. є відвертим маніпулюванням цифрами, направленим на спотворення дійсної картина взаємовідносин і взаєморозрахунків сторін.

Судом встановлено, що специфікації і накладні по договору поставки №11, заборгованість по яким стягується Позивачем, є підтвердженням лише частини поставок за вказаним договором.

Позивачем надано суду документи, які підтверджують, що по договору поставки №11 сторонами було здійснено 44 поставки партій товару (копії специфікацій №1-44), які підтверджуються відповідними документами (специфікації, накладні, довіреності на отримання ТМЦ), на загальну суму 8 293 920,19 грн.

Враховуючи, що оплата Відповідачем товару із призначенням платежу "оплата за ТМЦ згідно договору поставки №11" склала 5 761 504,45 грн., різниця між вартістю поставленого товару та сумою оплати складає 2 532 415, 74 грн., що абсолютно відповідає розрахункам Позивача, викладеним в позові, оскільки Позивач в своєму позові визначив розмір неоплаченої Відповідачем заборгованості по договору поставки №11, номінованої в гривнях, в сумі 2 107 059,29 грн.

Таким чином, сам Відповідач у відзиві на позов підтверджує наявність заборгованості по оплаті за договором поставки №11 у сумі, що повністю відповідає розрахункам Позивача.

Отже, оскільки безпідставність вимог Позивача про наявність заборгованості за договором поставки №11 від 02 квітня 2014 року в сумі 4 213 430,07 грн. та інших нарахувань не доведена Відповідачем, наявні усі підстави задоволення зазначених вимог.

Щодо аргументів та міркувань про безпідставність вимог Позивача про наявність заборгованості за договором підряду на виконання сільськогосподарських робіт від 08.10.2014 року.

Твердження Відповідача про те, що акт № ГЛ-0000010 від 28.11.2014 року не має відношення до договору підряду на виконання сільськогосподарських робіт від 08.10.2014 року, оскільки в тексті акту жодної згадки про договір підряду не має, суперечить наведеним документам і спотворює дійсні взаємовідносини сторін.

Вже сам факт наявності підписаного між сторонами договору підряду на виконання сільськогосподарських робіт від 08.10.2014 та власне проведення сільськогосподарських робіт в період дії такого договору, свідчать про взаємозв'язок між договором та виконаними роботами. Договір укладено сторонами 08.10.2014 року. Строк виконання робіт по договору (п. 3.1.) визначено - до 30.11.2014 року включно. Акт підписано 28.11.2014 року. ОСОБА_7 свідчить про відповідність акту умовам договору. У договорі (п. 2.1.) наведено перелік робіт та їх ціни, які абсолютно відповідають переліку робіт та цінам (вартості), зазначеним в акті від 28.11.2014 року.

Отже, взаємозв'язок між договором підряду на виконання сільськогосподарських робіт від 08.10.2014 року та актом МГЛ-0000010 від 28.11.2014 року очевидний і не спростований жодним доказом Відповідача.

Оплата заборгованості за сільськогосподарські роботи по акту №ГЛ-0000010 від 28.11.2014 року Відповідачем проведена не була.

Аргумент Відповідача, що заборгованість була оплачена платіжними дорученнями по актах звірки, безпідставний. В актах звірки містилась значна кількість господарських операцій, проведених задовго до виконання сільськогосподарських робіт і не оплачених Відповідачем, тому, не було жодних підстав зараховувати оплату по актах звірки в рахунок погашення заборгованості акту № ГЛ-0000010 від 28.11.2014 року.

Отже, оскільки безпідставність вимог Позивача про наявність заборгованості за договором підряду на виконання сільськогосподарських робіт від 08.10.2014 року не доведена Відповідачем, наявні усі підстави задоволення зазначених вимог.

Щодо аргументів та міркувань відповідача про безпідставність вимог Позивача про наявність заборгованості за договором поставки № П-15/05/20-1 від 20.05.2015 року.

Суд не погоджується з аргументами Відповідача щодо того, що жодна накладна, додана Позивачем до позову на підтвердження поставки № П-15/05/20-1, не має відношення до цього договору, оскільки в тексті накладних не має згадки про цей договір, як на підставу передачі товару. Вже сама наявність підписаного між сторонами договору поставки № П-15/05/20-1 та власне поставки, які проводились в період дії такого договору, свідчать про взаємозв'язок між договором та поставками. У відповідності до п. 2.1. договору поставки № П-15/05/20-1 поставка товару здійснюється на умовах обумовлених сторонами в специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору. Пунктом 3.1. договору поставки № П-15/05/20-1 передбачено, що ціна товару договірна і узгоджується сторонами в специфікаціях, що складаються на кожну партію товару, які є невід'ємними частинами цього договору. На виконання вказаних умов договору поставки № П-15/05/20-1 сторони перед кожною поставкою складали і підписували специфікації, які за видом товару, його кількості, ціною, загальною сумою повністю відповідають накладним на поставку товару. Крім того, здійснюючі оплату в багатьох випадках відповідач в платіжних дорученнях вказував в графі Призначення платежу: "Оплата згідно договору поставки № П-15/05/20-1 від 20.05.2015", що є безперечним свідченням того, що поставки здійснювались у відповідності до цього договору. ОСОБА_7 підтверджується наданими самим Відповідачем банківськими виписками від 26.10.2015р., 27.10.2015р. 28.10.2015р., 29.10.2015р.

Усі ці документи у сукупності (договір № П-15/05/20-1, специфікації до нього, накладні на поставку товару, банківські виписки) не залишають сумніву в тому, що поставки по зазначеним вище накладним здійснювались у відповідності до договору № П-15/05/20-1 від 20.05.2015 року.

Отже, оскільки безпідставність вимог Позивача про наявність заборгованості за договором поставки № П-15/05/20-1 від 20.05.2015 року доведена Відповідачем лише частково, тому, наявні усі підстави задоволення усіх інших вимог, пов'язаних з цим договором.

Стосовно позовних вимог про стягнення з Відповідача 226 593,67 грн. 3 % річних, 1 059 669,89 грн. пені по Договору поставки № 11 від 08.10.2014 року; 1 242 676,04 грн. інфляційних, 69 630,88 грн. 3 % річних, 295 440,42 грн. пені по Договору підряду на виконання сільськогосподарських робіт від 08.10.2014 року; 257 073,45 грн. інфляційних, 17 102,40 грн. 3 % річних, 84 803,21 грн. пені по Договору поставки № П-15/05/20-1 від 20.05.2015 року, судом зазначається наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів

Приписами ч. 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції. За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Аналогічна правова позиція викладена у п.п. 2.5., 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна правова позиція викладена у п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Пунктом 7.1. Договору поставки № 11 від 02.04.2014 р. встановлено відповідальність за порушення термінів платежу Покупцем. Відповідно до п. 7.1. та п. 7.2. Договору, у разі порушення Покупцем строків оплати ОСОБА_8 за даним Договором, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки, яка встановлюється Національним банком України і діє у період прострочення, від відповідної суми простроченого зобов'язання за кожен календарний день прострочення. Сторони узгодили, що частина 6 статті 232 Господарського кодексу України (щодо обмеження строку нарахування штрафних санкцій) не застосовується.

На підставі вищезазначеного, Позивач просить стягнути з Відповідача 226 593,67 грн. 3 % річних (нарахованих за період прострочення з 01.05.2015 р. по 26.07.2018 р.) та 1 059 669,89 грн. пені (нарахованої за період прострочення з 29.12.2016 р. по 26.07.2018 р.).

Перевіривши подані розрахунки та період нарахування 3 % річних та пені, судом встановлено, що відповідні розрахунки здійснено Позивачем з порушенням порядку нарахування.

Так зокрема, судом встановлено, що з вказаної нижче суми та періодів, розрахунок 3 % річних та пені є таким:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 2328454.11 01.05.2015 - 26.07.2018 1183 3 % 226210.91 Отже, загальна сума процентів складає 226 210,91 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 2328454.11 29.12.2016 - 26.01.2017 29 14.0000 % 0.077 %* 51658.60 2328454.11 27.01.2017 - 02.03.2017 35 14.0000 % 0.077 %* 62517.40 2328454.11 03.03.2017 - 13.04.2017 42 14.0000 % 0.077 %* 75020.88 2328454.11 14.04.2017 - 25.05.2017 42 13.0000 % 0.071 %* 69662.24 2328454.11 26.05.2017 - 06.07.2017 42 12.5000 % 0.068 %* 66982.93 2328454.11 07.07.2017 - 03.08.2017 28 12.5000 % 0.068 %* 44655.28 2328454.11 04.08.2017 - 14.09.2017 42 12.5000 % 0.068 %* 66982.93 2328454.11 15.09.2017 - 26.10.2017 42 12.5000 % 0.068 %* 66982.93 2328454.11 27.10.2017 - 14.12.2017 49 13.5000 % 0.074 %* 84398.49 2328454.11 15.12.2017 - 25.01.2018 42 14.5000 % 0.079 %* 77700.19 2328454.11 26.01.2018 - 01.03.2018 35 16.0000 % 0.088 %* 71448.45 2328454.11 02.03.2018 - 12.04.2018 42 17.0000 % 0.093 %* 91096.78 2328454.11 13.04.2018 - 24.05.2018 42 17.0000 % 0.093 %* 91096.78 2328454.11 25.05.2018 - 12.07.2018 49 17.0000 % 0.093 %* 106279.58 2328454.11 13.07.2018 - 26.07.2018 14 17.5000 % 0.096 %* 31258.70 Отже, загальна сума пені складає 1 057 742,15 грн.

Таким чином, здійснивши перерахунок, порядок та періоди нарахованих позивачем сум 3 % річних та пені нарахованих за порушення зобов'язань за Договором поставки № 11 від 02.04.2014 р., суд дійшов висновку про правомірність нарахування 3 % річних (нарахованих за період прострочення з 01.05.2015 р. по 26.07.2018 р.) у розмірі 226 210,91 грн. та пені (нарахованої за період прострочення з 29.12.2016 р. по 26.07.2018 р.) у розмірі 1 057 742,15 грн., а отже обґрунтованою судом визнається саме ця сума.

Пунктом 5.2. Договору підряду на виконання сільськогосподарських робіт від 08.10.2014 року встановлено відповідальність за порушення термінів сплати Покупцем за виконані роботи. Відповідно до п. 5.2. Договору підряду сторони передбачили, що у випадку несвоєчасного виконання грошових зобов'язань згідно умов цього Договору, Замовник зобов'язаний сплатити Підряднику суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3% річних від простроченої суми та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє в період заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата вказаних в цьому пункті Договору нарахувань здійснюється за весь час прострочення.

На підставі вищезазначеного, Позивач просить стягнути з Відповідача 1 242 676,04 грн. заборгованості з врахуванням інфляційних (нарахованих за період прострочення з січня 2015 р. по червень 2018 р. включно), 69 630,88 грн. 3 % річних (нарахованих за період прострочення з 01.05.2015 р. по 26.07.2018 р.) та 295 440,42 грн. пені (нарахованої за період прострочення з 29.12.2016 р. по 26.07.2018 р.).

Перевіривши подані розрахунки та період нарахування, інфляційних, 3 % річних та пені, судом встановлено, що відповідні розрахунки здійснено Позивачем з порушенням порядку нарахування.

Так зокрема, судом встановлено, що з вказаної нижче суми та періодів, розрахунок інфляційних, 3 % річних та пені є таким:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 01.01.2015 - 30.06.2018 650173.20 1.910 591884.88 1242058.08 Отже, сума інфляційних нарахувань складає 591 884,88 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 650173.20 01.01.2015 - 26.07.2018 1303 3 % 69577.44 Отже, загальна сума процентів за договором складає 69 577,44 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 650173.20 29.12.2016 - 26.01.2017 29 14.0000 % 0.077 %* 14424.61 650173.20 27.01.2017 - 02.03.2017 35 14.0000 % 0.077 %* 17456.71 650173.20 03.03.2017 - 13.04.2017 42 14.0000 % 0.077 %* 20948.05 650173.20 14.04.2017 - 25.05.2017 42 13.0000 % 0.071 %* 19451.76 650173.20 26.05.2017 - 06.07.2017 42 12.5000 % 0.068 %* 18703.61 650173.20 07.07.2017 - 03.08.2017 28 12.5000 % 0.068 %* 12469.08 650173.20 04.08.2017 - 14.09.2017 42 12.5000 % 0.068 %* 18703.61 650173.20 15.09.2017 - 26.10.2017 42 12.5000 % 0.068 %* 18703.61 650173.20 27.10.2017 - 14.12.2017 49 13.5000 % 0.074 %* 23566.55 650173.20 15.12.2017 - 25.01.2018 42 14.5000 % 0.079 %* 21696.19 650173.20 26.01.2018 - 01.03.2018 35 16.0000 % 0.088 %* 19950.52 650173.20 02.03.2018 - 12.04.2018 42 17.0000 % 0.093 %* 25436.91 650173.20 13.04.2018 - 24.05.2018 42 17.0000 % 0.093 %* 25436.91 650173.20 25.05.2018 - 12.07.2018 49 17.0000 % 0.093 %* 29676.40 650173.20 13.07.2018 - 26.07.2018 14 17.5000 % 0.096 %* 8728.35 Отже, загальна сума пені за договором складає 295 352,87 грн.

Таким чином, здійснивши перерахунок, порядок та періоди нарахованих Позивачем сум інфляційних, 3 % річних та пені нарахованих за порушення зобов'язань за Договором підряду на виконання сільськогосподарських робіт від 08.10.2014 року, суд дійшов висновку про правомірність нарахування 591 884,88 грн. інфляційних (нарахованих за період прострочення з січня 2015 р. по червень 2018 р. включно), 69 577,44 грн. 3 % річних (нарахованих за період прострочення з 01.05.2015 р. по 26.07.2018 р.) та 295 352,87 грн. пені (нарахованої за період прострочення з 29.12.2016 р. по 26.07.2018 р.), а отже обґрунтованою судом визнається саме ця сума.

Пунктами 7.3 та 7.4. Договору поставки № П-15/05/20-1 від 20.05.2015 року встановлено відповідальність за порушення термінів сплати Покупцем за виконані роботи. Відповідно до п. 7.3. та 7.4. Договору № П-15/05/20-1 сторони передбачили, що у разі порушення строків оплати поставленого ОСОБА_8 Покупець сплачує Продавцеві суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % (три проценти) річних від простроченої суми. У разі порушення строків оплати поставленого ОСОБА_8 Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого ОСОБА_8 за кожен день прострочки оплати.

На підставі вищезазначеного, Позивач просить стягнути з Відповідача 257 073,45 грн. інфляційних (нарахованих за період прострочення з липня 2015 р. по червень 2018 р. включно) з урахуванням суми боргу, 17 102,40 грн. 3 % річних (нарахованих за період прострочення з 10.06.2015 р. по 26.07.2018 р.) та 84 803,21 грн. пені (нарахованої за період прострочення з 29.12.2016 р. по 26.07.2018 р.).

Перевіривши подані розрахунки та період нарахування, інфляційних, 3 % річних, судом встановлено, що відповідні розрахунки здійснено Позивачем з порушенням порядку нарахування.

Так зокрема, судом встановлено, що з вказаної нижче суми та періодів, розрахунок інфляційних, 3 % річних та пені є таким:

По видатковій накладній № ГЛ-0000035 від 29.05.2015 р.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 01.07.2015 - 30.06.2018 20000.00 1.358 7153.55 27153.55 Отже, сума інфляційних нарахувань складає 7 153,55 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 20000.00 10.06.2015 - 26.07.2018 1143 3 % 1877.26 Отже, сума процентів складає 1877,26 грн.

По видатковій накладній № ГЛ-0000038 від 10.06.2015 р.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 01.07.2015 - 30.06.2018 45243.60 1.358 16182.61 61426.21 Отже, сума інфляційних нарахувань складає 16 182,61 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 45243.60 21.06.2015 - 26.06.2018 1102 3 % 4094.24 Отже, сума процентів складає 4 094,24 грн.

По видатковій накладній № ГЛ-0000041 від 30.06.2015 р.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 01.08.2015 - 30.06.2018 27484.80 1.371 10207.62 37692.42 Отже, сума інфляційних нарахувань складає 10 207,62 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 27484.80 11.07.2015 - 26.06.2018 1082 3 % 2442.01 Отже, сума процентів складає 2 442,01 грн.

По видатковій накладній № ГЛ-0000042 від 30.06.2015 р.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 4650.00 11.07.2015 - 26.06.2018 1082 3 % 413.15 Отже, сума процентів складає 413,15 грн.

По видатковій накладній № ГЛ-0000043 від 30.06.2015 р.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 01.08.2015 - 30.06.2018 27484.80 1.371 10207.62 37692.42 Отже, сума інфляційних нарахувань складає 10 207,62 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 27484.80 11.07.2015 - 26.06.2018 1082 3 % 2442.01 Отже, загальна сума процентів за договором складає 2 442,01 грн.

По видатковій накладній № ГЛ-0000050 від 28.08.2015 р.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 01.10.2015 - 30.06.2018 64119.22 1.351 22529.53 86648.75 Отже, сума інфляційних нарахувань складає 22 529,53 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 64119.22 08.09.2015 - 26.06.2018 1023 3 % 5386.01 Отже, сума процентів складає 5 386,01 грн.

В решті нарахувань інфляційних, зокрема, по видатковій накладній № ГЛ-0000042 від 30.06.2015 р. (без врахування суми богу), розрахунок Позивача є вірним.

Разом з тим, перевіривши подані розрахунки та період нарахування пені, судом встановлено, що відповідні розрахунки здійснено Позивачем з порушенням періодів нарахування. Так, Позивачем нараховано Відповідачу пеню в сумі 84 803,21 грн. за період з 29.12.2016 р. по 26.07.2018 р.. Проте, останнім не враховано те, що період часу, за який нараховується пеня не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Однак, Позивачем за неналежне невиконання зобов'язання за Договором поставки № П-15/05/20-1 нараховано пеню з 29.12.2016 року, тобто після шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Таким чином, здійснивши перерахунок, порядок та періоди нарахованих Позивачем сум інфляційних, 3 % річних та пені нарахованих за порушення зобов'язань за Договором поставки № П-15/05/20-1 від 20.05.2015 року, суд дійшов висновку про правомірність нарахування 67 939,66 грн. інфляційних (нарахованих за період прострочення з липня 2015 р. по червень 2018 р. включно) та 16 654,68 грн. 3 % річних (нарахованих за період прострочення з 10.06.2015 р. по 26.07.2018 р.), а отже обґрунтованою судом визнається саме ця сума.

Щодо заяви ПАТ "Мирогощанський аграрій", викладеній у відзиві на заяву про зміну предмету позову, про застосування строків позовної давності до вимог Позивача про стягнення пені, процентів та інфляційних, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах, визначених у статті 3 ГК України.

Статтею 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, зокрема, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 статті 259 ЦК України визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

За правилами частини першої статті 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність.

Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності.

Аналогічна правова позиція висвітлена в п. 3.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Пунктом 7.2. Договору поставки № 11, сторони узгодили, що частина 6 статті 232 Господарського кодексу України (щодо обмеження строку нарахування штрафних санкцій) не застосовується.

Пунктом 5.2. Договору підряду сторони передбачили, що сплата вказаних в цьому пункті Договору нарахувань здійснюється за весь час прострочення.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

До вимог про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції застосовується загальна позовна давність (стаття 257 ЦК України).

До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Аналогічна правова позиція висвітлена в п. 2.5., п. 3.4. та п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке. У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Аналогічна правова позиція висвітлена в п. 3.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Матеріалами справи встановлено, що між сторонами складено та підписано ОСОБА_7 звірки взаємних розрахунків станом 31.10.2017 року. ОСОБА_7 сторони встановили, що заборгованість ДП "Мирогощанський державний іподром" (правонаступником якого є Відповідач) перед ТОВ "Голденкерн" станом 31.10.2017 року складає 3 167609 грн. 73 коп..

Таким чином вищевказані дії Відповідача свідчать про визнання ним свого боргу перед Позивачем, що в свою чергу свідчить про переривання перебігу позовної давності.

Отже після переривання перебіг позовної давності починається заново, тобто з 31.07. 2017 року. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Враховуючи вищевказане, суд зазначає, що перебіг позовної давності для звернення Позивача з позовом до суду з вищезазначеними вимогами починається з 31.10.2017 року. Відтак звернувшись з позовом до Господарського суду Рівненської області 03.01.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Голденкерн" строків позовної давності щодо вимог про стягнення пені, процентів та інфляційних не пропустило.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, враховуючи, що Позивач довів наявність заборгованості за поставлений товар та виконані роботи у розмірі 3 167 609,73 грн. зі сторони Відповідача згідно Договору поставки № 11 від 02.04.2014 року, Договору підряду на виконання сільськогосподарських робіт від 08.10.2014 року та Договору № П-15/05/20-1 від 20.05.2015 року, а Відповідач вказаних обставин належними та достатніми доказами не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства "Мирогощанський аграрій" (35623, Рівненська область, Дубенський район, село Мирогоща Перша, вул. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 35505132) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Голденкерн" (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, буд.6, корп.9, код ЄДРПОУ 36939091) 3 167 609 грн. 73 коп. (три мільйони сто шістдесят сім тисяч шістсот дев'ять гривень 73 коп.) основного боргу; 659 824 грн. 54 коп. (шістсот п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот двадцять чотири гривні 54 коп.) інфляційних; 3 % річних в сумі 312 443 грн. 03 коп. (триста дванадцять тисяч чотириста сорок три гривні 03 коп.); пеню в сумі 1 353 095 грн. 02 коп. (один мільйон триста п'ятдесят три тисячі дев'яносто п'ять гривень 02 коп.) та 82 394 грн. 58 коп. (вісімдесят дві тисячі триста дев'яносто чотири гривні 58 коп.) судового збору.

3. В решті позову відмовити в задоволенні.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано "08" жовтня 2018 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.

СудГосподарський суд Рівненської області
Дата ухвалення рішення19.09.2018
Оприлюднено09.10.2018
Номер документу76985971
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —918/1/18

Ухвала від 05.01.2022

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Марач В.В.

Ухвала від 20.11.2019

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Марач В.В.

Ухвала від 26.02.2019

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Марач В.В.

Судовий наказ від 04.12.2018

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Марач В.В.

Ухвала від 27.11.2018

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Грязнов В.В.

Ухвала від 06.11.2018

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Грязнов В.В.

Рішення від 19.09.2018

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Марач В.В.

Ухвала від 21.08.2018

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Марач В.В.

Ухвала від 01.08.2018

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Марач В.В.

Ухвала від 16.07.2018

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Марач В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні